Не знаю, як там академічна наука тлумачить, але «-ник» складається з двох морфем: «-н-» та «-ик», де «-н-» - це прикметниковий (означальний) суфікс, а суто іменниковим суфіксом тут є «-ик-». Іменники з таким суфіксом творяться від означального слова або паралельно з ним, при цьому прикметникове закінчення змінюється на суфікс «-ик(ц)-». Певно, що існують слова, котрі з якихось причин не мають цієї пари «прикметник-іменник», але загалом це так. Якщо в означальній формі немає «-н-», то в таких іменниках воно теж не повинно з'являтися (дощ-ов-ий - дощ-ов-ик), тим паче при перемиканні з загальної форми «-ик» на жіночу «-иця». А «злодій» утворено в інший спосіб. У ньому для жіночої форми додається ще й «-к-». Звісно, що ніякого «н» тут бути не повинно. «Злодійник» - це взагалі щось несловникове. І ніякого самостійно «-ниця*», котре можна ліпити до будь-чого, теж не існує - лише перемикання з «-ик-» на «-иц» або додавання «-иц-» там, де «-ик-» просто не було потрібним для утворення чоловічої форми: лев - лев-иц-я, уч-ен-ь - уч-ен-иц-я.
*UPD: Ну хіба що в описаному автором випадку, коли в разі незручного «-ець» для жіночої форми словотворна модель перемикається на оцю «прикметникову» з означальним суфіксом, котру я змалював.
Я нарешті побачив, звідки взялася та «злодійниця»… Технічно, так можна утворити. Хоча слова «злодійний» немає - замість нього «лиходійний». Але навіщо тут взагалі утворювати похідне від похідного?! Ба більше, коли існують безпосередньо слова «злодійка, лиходійка»… От зі словом «розбій» зрозуміло: тут внаслідок цього назва явища перетворюється на ознаку (розбійний), а з неї на назву людини. А оце нахіба, коли одна сутність не змінюється на іншу (людина залишається людиною, лише змінює стать)?! То там або щось перемудрили, або за часів Грицака діяли якісь інші принципи…
А «злодій» утворено в інший спосіб. У ньому для жіночої форми додається ще й «-к-». Звісно, що ніякого «н» тут бути не повинно. «Злодійник» - це взагалі щось несловникове. І ніякого самостійно «-ниця*», котре можна ліпити до будь-чого, теж не існує - лише перемикання з «-ик-» на «-иц» або додавання «-иц-» там, де «-ик-» просто не було потрібним для утворення чоловічої форми: лев - лев-иц-я, уч-ен-ь - уч-ен-иц-я.
*UPD: Ну хіба що в описаному автором випадку, коли в разі незручного «-ець» для жіночої форми словотворна модель перемикається на оцю «прикметникову» з означальним суфіксом, котру я змалював.
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment