Прощення
Напустив же Бог на нас поганих, не їх милуючи, а нас караючи, щоби удержались ми од злих діл. Тому карає він нас навалою поганих, що се ж єсть | бич Божий, щоб коли-небудь, смирившись, ми опам'яталися, [одійшли] од злої путі. …І що лукаві сини Ізмаїлові палили села й стодоли, і багато церков запалили вогнем, - хай ніхто ж не дивується цьому, бо «де ото багато гріхів, там бачимо ми всякі кари».
«Повість минулих літ», Початок княжіння Святополкового у Києві,
Нестор Літописець, монах Святої Православної Церкви.
Неділя_Прощення як і кожна велика ідея піддається інфляції у випадку, якщо людина відноситься до неї легковажно. Ми не будемо легковажити і розглядати всі наслідки інфляції ідеї Прощення - дух часу вимагає від нас, Українців, відповіді на питання в кого саме і за що саме ми маємо просити про нього.
Це філософське питання прямо постало переді мною, коли я привів ватагу озброєних людей штурмувати Києво-Печерську Лавру 22 лютого 2014 року в суботу. Тоді якраз закінчився Майдан викраденням януковича, в цю суботу викраденого екс-президента вже доставили по маршруту Київ=>Харків=>Донецьк=>Севастополь в Крим, де він і сидів на базі ЧФ Росії і заявляв своє «я легітимний» на підтримку агресора.
Тоді в Києві, біля Києво-Печерської Лаври я особисто побачив багато хороших людей, здатних на великі справи і одного бізнесмена із кондитерської промисловості, печальна повість про якого чекала нас всіх наступні три роки. Так історія можливого штурму нашої святині, окупованої злими московськими вандалами перетворилася з самого початку на фарс
через відсутність реальної влади.
До сьогодні я пам’ятаю очі покидька із РПЦ, який поганить собою нашу велику святиню і сміє там керувати (!) - такі підлі, люті і жорстокі очі духовно мертвої людини, по їх власнику тюрма плаче гіркими сльозами.
Там треба було просто хороший слідчий і якісний допит.
До сьогодні в цьому певен - із непрямих доказів є лише два кубометри (!!) документів, які спалили монахи Києво-Печерської Лаври наступного дня, в неділю 23ого лютого, коли ми вже зняли блокаду.
А до того ввечері 22ого лютого приїхав бізнесмен-кондитер, який почав віщати нам про мир, дружбу і жвачку із мерзотниками, які переховували тітушок - російських карателів Майдану, добровільних убивць майданівців.
Тоді я задав цьому представнику кондитерської індустрії лише одне питання:
«А якже Русскій_Мір? Як Ви ставитеся до ідеї Русскій Мір, яка передбачає знищення Українців?»
Король карамельного ринку порадував нас сентенцією:
«Треба організувати конференцію із цього питання».
Безвідносно самого автора цієї геніальної тези про саму суть тоді просто подумав, що такі «конференції» проводяться вогнем і мечем.
І я точно буду учасником цієї «конференції» про те, що Українців не існує, що Українці не мають права на існування.
Відповідно як і всі добровольці 2014 і я теж прийшов прийшов на організовану померанчевими язичниками «конференцію» не для того, щоб стати мертвим героєм, - а із наміром завоювати Україні життя, цим виконати волю Божу всупереч волі ворога роду людського, який зараз терзає вітчизну руками свого слуги путіна і всупереч одному шматку шоколадної пустоти.
Через це весь світ був одданий [на покару] , через це гнів [Божий] розпростерся, через це мучать народ: тих ведуть полоненими, а других рубають, інших оддають на помсту, і гірку вони приймають смерть, другі тремтять, дивлячись на тих, яких убивають, інших уморюють голодом і спрагою, - одна покута, одна кара, що багатоманітні несе нещастя, і різні печалі, і страшні муки. Тих в'яжуть, і ногами пхають, і на морозі держать, і знущаються, та се найгірше і найстрашніше, що в християнськім роді страх, і неспокій, і біда розпросторилася. Ми согрішили - і карані єсмо; як ото накоїли, так і страждаємо: і городи всі, і села опустіли; а перейдімо поля, де ото паслися стада коней, г вівці, і воли, - усе це нині бачимо пустим; ниви, порісши, стоять, житвом для звірів стали.…
«Повість минулих літ», Початок княжіння Святополкового у Києві,
Нестор Літописець, монах Святої Православної Церкви.
Вражений майстерністю кондитерської софістки стояв я і думав:
Як так сталося що Україною правлять рафіновані кретини?
Це ж вже не перший раз (!!!)
Ми просто повторюємо історію УНР, ми тупо, крок за кроком, послідовно наступаємо на ті самі граблі.
Ще зовсім нещодавно на цій самій площі я ходив за Ющенка, ще одну мертву надію українського державотворення. Тоді в 2004ому нас не вбивали в Києві, перший Майдан «бандитам - тюрми» так і залишився фестивалем, музичним конкурсом для померанчевих. Але для ворогів України став жорстким уроком, який вони вивчили - і почали нас вбивати. Бандити до сьогодні у Верховній Раді - тільки тепер вони стали убивцями, вони пролили кров Українців і спалили за собою мости.
Хто їх пустив у владу?
Звісно першим був Леонід Кучма, хороший якісний хохол, тобто малорос-колоніал, представник колоніальної російської адміністрації - а отже слабкий лідер і політик, який віддав формування еліти на поталу Росії, яка рано чи пізно мусила спалахнути вогнем імперського реваншу.
Другим злочинцем, злочинцем справжнім - став Ющенко.
Віктор Ющенко, банкір, якого винесла нагору апаратна боротьба в еліті Кучми - а потім національна стихія Українства в 2004 році.
Як я був здивований, коли Ющенко зрадив УПЦ КП ((
Неймовірно - це ким треба бути, щоб наплювати на головне в житті людини - на Церкву?
Треба бути атеїстом, язичником і конченим хохлом.
Далі вже 2005 році Ющенко продемонстрував повну силову імпотенцію, в чому немало посприяв його кум, нащадок однієї кондитерської імперії, родом ще із пізнього СССР - і бандитам дісталися не тюрми, а влада.
А Ющенко? А що ющенко?
Ющенко став ющенком в часи 2008 року, коли поліз в інтригу Буша-молодшого в Грузії - і отримав газ по 550 доларів за 1000 кубометрів.
До сьогодні я пам’ятаю, як Ющенко і Тимошенко зрадили Україну зимою 2008-2009 - і підписали контракт із путіним на людоїдських умовах. Тоді Тимошенко, яку я ще трохи поважав, не зважаючи на блюзнірські і хамські випади супроти УПЦ КП - бо на фоні ющенка вона виглядала трохи адекватнішою. Зима 2008-2009 і чистий лист із підписом п Тимошенко як прем’єр-міністра України - який вона передала путіну для того, щоб ворог України вписав туди потрібні йому цифри - остаточно визначили її ціну в моїх очах.
Весною 2009 я написав до вух всієї УПЦ КП і особисто Патріарха Філарета - що нам потрібен військовий переворот, щоб врятувати нашу Вітчизну від моральних уродів, які захопили над нами владу. Як мінімум - УПЦ КП має зробити ставку на нових політиків померанчевого табору, а ющенка і Тимошенко слід посадити в тюрму за державну зраду.
На жаль наша Церква ще не звикла втручатися в політику - внаслідок чого політика логічно втрутилася в Церкву.
Нагадаю за що продав нас ющенко в 2010 році - за тисячу доларів в місяць, в яку обходилася оренда державної дачі.
Цей нещасний нікчема продав 45 мільйонів Українців - за смердючу 1000 $, одну тисячу доларів США (!!!).
Він міг вкрасти мільярд, жесять мільярдів, сто мільярдів зрештою - він їх не вкрав із бюджету, тому що ці руки «нічого не крали» - ющенко просто продав своїх власних виборців, продав Україну, продав Святого Бога і взяв гроші у тих бандитів, які сьогодні логічно стали убивцями.
Смердюча, нікчемна тисяча доларів на місяць - так оцінив ющенко своїх виборців.
Яка гірка іронія - миска каші за яку продають первородство така миска каші, тридцять срібняків за яких продають Оціненого завжди тридцять срібняків, тисяча доларів на місяць за оренду дачі - нечисть завжди продає святиню за дрібницю.
Це вада кожної нечисті, тому що вона не знає ні любові, ні честі, ні вірності.
О, несказанне людинолюбство Божеє! Хоча ж бачить Він, що ми поневолі до нього звертаємось, а незмірна його любов до нас! Оскільки хотіли ми ухилитись од заповідей його, то тепер уже не хотячи терпимо, через насильство. І хоч би поневолі, а то ж своєю волею! Бо де тоді було тужіння в нас? А нині все повне сліз. Де було в нас зітхання? А нині плач по всіх улицях умножився за вбитими, що їх побили беззаконнії.
«Повість минулих літ», Початок княжіння Святополкового у Києві,
Нестор Літописець, монах Святої Православної Церкви.
Невже ющенко перший із тих, хто зрадив?
Гортаємо підручник історії до глави «УНР» і знаходимо двох жевжиків, якихось грушевського і виннеченка.
Цей нікчема грушевський був багатою людиною, багатство дісталося йому у спадок від батьків як кондитеру - і цей вискочка, онук преславного священика, міг займатися чим його душі завгодно.
Господь Бог відкрив йому серце, щоб любити Україну і замагатися за її відродження. Що зробив грушевський?
Господь бажав тоді, щоб Українці встали як один за Бога і Вітчизну та відстояли свою Християнську віру від демонів-антихристів із Москви.
Що зробив грушевський?
Звісно як і нинішні елітарії, він з усіх сил саботував Армію УНР, руйнував її за всяку ціну - щоб не постав «український_Наполеон».
Руйнував азартно, з усіх сил - щоб його мерзенну жопу не виперли із трону. Зусилля грушевського і винниченка увінчалися успіхом - деморалізована армія УНР програла війну новопосталій сатанинській комуністичній Росії, а десятки мільйонів Українців стали трупами або біженцями.
До кінця життя мільйонер грушевський жив на 50 доларів на місяць в російській провінції. Поки українських селян вбивали штучним голодом, поки інтелігенцію розстрілювали тисячами в день - пан грушевський вкушав дари комуністів - ту саму миску каші.
Історія завжди повторюється.
Мерзота винниченко сидів десь за кордоном, серед проклятих капіталістів-буржуїв, яких так люто ненавидів і викореняв в Україні. В соціалістичному раю ця нечисть жити не хотіла.
Так два антихриста, грушевський і винниченко взяли на себе керівництво автобусом «Україна», завели його на рейки залізної дороги, підпалили і втекли, залишивши мільйони пасажирів-Українців, літніх, жінок і дітей конати в лютих муках.
Цікаво - який смак був в миски каші, яку милостиво дарували комуністи ексмільйонеру грушевському? Був у неї присмак крові, присмак сліз?
Думаю треба спитати ющенка, воно точно знає.
І звісно є ще одна жертва карамельного отруєння серед нині тимчасово фізично-живих політиків - вона теж може знати.
Доля грушевського мала би стати їм засторогою - але язичники нічого не вчаться. Вони знову продають безцінне за безцінь, по ціні скельця і бус, щоб бути проклятими в віках і при житті потрапити у пекло.
Миска каші така миска каші, чого ж.
Тридцять срібняків такі тридцять срібняків - їх багато, цілих тридцять, чого тут сумніватися.
Тисяча доларів така тисяча доларів.
І зараз ті, хто мріє продати Україну за миску каші, за тридцять срібняків, за тисячу доларів на місяць - я не буду пропонувати їм дві миски каші чи миску хорошого борщу, я не буду пропонувати їм 32 чи 35 срібняків, я не буду пропонувати їм тисячу сто і тисячу двісті доларів на місяць.
Мене взагалі не цікавлять ці мертві скоморохи.
Вони будуть пробувати нас продати завжди, при любих умовах, за ломаний грош, їм вже ніщо не допоможе.
Єдиний політик, якого можна вважати відносно успішним жив в Україні майже 400 років тому - це лідер наливайківців, гетьман Богдан Хмельницький, який відновив Київську Русь (Руське князівство, Гетьманщину, Козацьку Державу) зі столицею в місті Київ.
Але навіть геніальному полководцю Богдану не вистачило віри в Бога, щоб твердо стояти на незалежності України.
Хмельницькому не вистачило віри в Бога і довіри до Святої Православної Церкви - тому він не шукав захисту Божого від рабовласників-Поляків, які оголосили православним Українцям війну в 1596 році і вели її як хрестовий похід супроти «схизматиків, які поклоняються дияволу в своїх синагогах» (петро скарга).
І Богдан не шукав Господа Бога всім серцем - а тому прихилився серцем до князів людських.
І був покараний через тих, до кого прихилився - через Московське Царство.
Так релігійна індиферентність одного політика, навіть геніального полководця - так і не змогла відновити нашу державність.
В спадок від того періоду історії залишився забутий нині термін «наливайківці» - це ніхто інші як Українці-Державники XVII століття, до яких слід зараховувати і Сагайдачного і Хмельницького.
Цей добре_забутий термін «наливайківці» нам залишив отаман, гетьман Северин (Семерій) Наливайко - із часів протистояння святотатственному, антихристиянському і богопротивному нападу католицької Польщі на Русь-Україну із метою знищення Православних Українців і асиміляції.
Так хрестовий похід Поляків-католиків розбудив сплячу Русь-Україну, і наливайківці помирали страшною смертю - але ціною їх самопожертви державність Київської Русі було відновлено.
Ту палицю, якою Господь покарав сплячу в язичницькому сп’янінні Україну - цю гнилу Польщу, яка так пишалася своєю вищістю над нами - її Господь судив люте покарання, на триста років Польща втратила державність за наслідками свого безглуздого і жалюгідного злочину.
Так вершиться правосуддя Боже в історії людей.
РІК 6611 [1103]. Вложив Бог у серце руським князям, Святополку [і] Володимиру, добрий намір, і зібралися вони радитись на [озері] Долобську. І сів Святополк зі своєю дружиною, а Володимир зі своєю дружиною та в одному шатрі, і стали радитися. І почала говорити дружина Святополкова: «Не час навесні воювати. Погубимо ми смердів і ріллю їх». І сказав Володимир: «Дивно мені, о дружино, що коня дехто жаліє, яким оре хто-небудь. | А сього чому не розглянете, що стане смерд орати, а половчин, приїхавши, ударить смерда стрілою, а кобилу його забере. А в оселю його в'їхавши, забере жону його, і дітей, і все майно його візьме. То коня його ти жалієш, а самого чому не жалієш?» І не змогла йому на це відповісти дружина Святополкова.
«Повість минулих літ», РІК 6611 [1103].
Нестор Літописець, монах Святої Православної Церкви.
Християнство, релігія Ісуса Христа - це вчення надсвітове, вселюдське, заповіді якого дійсні для всіх людей в усі часи.
Це і доводять цитати із Нестора Літописця, які абсолютно співзвучні нинішнім подіям.
Ми мало чим відрізняємося від наших предків, більше того рівень Російсько-Української війни 2014-2017 прямо відсилає нас в біблійні часи, Апокаліпис зараз читається як абсолютно співзвучна духу часу книга.
Ось це твориться історія, яку будуть читати затамувавши подих - нащадки тих, кому пощастить вижити.
Історичні поразки Руси-України від часів Володимра Великого чітко засвідчила Свята Церква устами своїх книжників-літописців:
«Напустив же Бог на нас поганих, не їх милуючи, а нас караючи».
Тобто першопричина торжества ворогів - це зрада Бога і зрада ближнього.
Київська Русь впала через князівську міжусобицю, ми самі себе завоювали, залучаючи монголів у громадянську війну - а потім не покаялися в тому і не дали Богу жодного шансу відновити знищене.
Потім Козацька Держава Хмельницького впала через ту саму міжусобицю, де знову вигодонабувачами війни між Українцями стали нащадки монголів, великороси.
Потім УНР розвалилася через саботаж уряду УНР власної ж армії - заради того, щоб не з’явився український_Наполеон. І українського Наполеона таки уникли - ціною знищення держави і десятків мільйонів Українців.
І сьогодні пророче звучать слова святого Володимира за війну на визволення у відповідь на аргумент князя Святополка про необхідність зберегти економічний уклад («смердів і ріллю їх»):
Дивно мені, о дружино, що коня дехто жаліє, яким оре хто-небудь. | А сього чому не розглянете, що стане смерд орати, а половчин, приїхавши, ударить смерда стрілою, а кобилу його забере. А в оселю його в'їхавши, забере жону його, і дітей, і все майно його візьме. То коня його ти жалієш, а самого чому не жалієш?»
І якби було кому слухати, якби в нас був би президент, а не пусте місце - то точно те саме мав би почути про час нинішній:
«Дивно мені чого ти намагаєшся зберегти підприємства і фабрики, а Великорос, приїхавши, вдарить Українця і всі підприємства його забере. А в оселю його в'їхавши, забере жону його, і дітей, і все майно його візьме. То підприємства його ти жалієш, а самого чому не жалієш?»
Це було би логічно сказати - якби на престолі був би хтось, хто мав би серце і розум.
Четвертий рік йде війна, ворог вбиває Українців і буде вбивати надалі, його мета знищення всієї України.
Ворог викрадає територію, підприємства і людей.
Якщо ми програємо цю війну - то нас, військовослужбовців ЗСУ, всіх вб’ють. А потім розправляться із тиловими.
Так було раніше і так очевидно буде зараз якщо програємо.
В цьому сенсі задача путіна дуже проста - палити наш спільний дім, палити Україну, щоб передсмертні крики убиваємих і мучимих ним Українців голосно свідчили на всю Європу і на весь світ про його могутність і безкарність, а всім Українцям навіювали безнадію, приреченість, розпач і зневіру.
І ось це сьогоднішнє пасивне, ганебне, мерзенне очікування гарантованої смерті, яку нав’язує нам правляча язичницька Анемія - ось що робить нас жертвами і убиває Україну зсередини.
Зараз українцям треба мужньо вести Вітчизняну війну.
Замість того, щоб очолити спротив ворогу - нинішня кондитерська пустота, яка має нещастя нами правити, головнокомандуючий «Я_НЕ_МОЖУ», маршал «Я_ПРОГРАЮ_ВІЙНУ_МАМА_ЗАБЕРИ_МЕНЕ_ДОДОМУ», генералісімус Анемія, полководець Імпотенція, - абсолютно впевнений тільки у власній непевності і цілком рішучій у власному ваганні.
Четвертий рік підряд він жалюгідно скиглить, ниє та смикає за рукав президентів інших держав в надії, що його хтось врятує від його ж власних гріхів.
А цю проблему - Російсько-Українську війну 2014-2017 - крім нас ніхто не вирішить.
Ми за кермом цієї катастрофи - як ми її вирішимо, так воно і буде.
І поки ми скиглимо, ниємо і розмазуємо соплі по жирній кондитерській морді - весь світ буде лише із жалісливою огидою спостерігати за цим нікчемним видовищем.
І все.
Україна має вирішити цю проблему самостійно (!!!)
Якщо залучимо США - то ця війна переросте в Третю світову із непрогнозованими наслідками.
За нас ніхто не буде воювати - це я пишу з 2008 року, зараз пишу саме із ЗСУ.
За нас ніхто не буде воювати - це я пишу зовсім не для того, щоб ви, Українці, здалися і померли.
Це я пишу для того, щоб ви повернулися до Ісуса Христа, Бога Живого, повернули собі честь, гідність і самоповагу взяли в руки зброю і вирішили питання виживання себе самих і ваших нащадків.
Тому свою долю ми маємо взяти в руки самі і нести наслідки наших гріхів самостійно.
Господь Бог бажав дати Руси-Україні незалежність ще 1917 - але правляча верхівка зневажила Його і прогнала.
Господь Бог бажав дати Руси-Україні незалежність ще 1648 року - але правляча верхівка воліла знайти собі земного покровителя замість небесного.
Господь Бог бажав зберегти Руси-Україні незалежність ще 1245 року після навали Монголів - але Кияни спроневірилися і наріканням та зневір’ям прогнали Його.
Сьогодні я маю сказати вслід за нашими святими пророками і книжниками - що проблема України-Руси і Українців-Русинів - це наші гріхи перед Господом Богом:
маловірство,
зневірство,
боягузтво,
та схильність до зради одноплемінників за миску каші від ворога.
Україна буде жити - це пряма воля Божа.
Україна буде жити не дивлячись на старання померанчевих саботажників.
Скільки мільйонів Українців ми б не втратили б в цій війні - то безумна Росія заплатить в тисячу раз дорожче.
І зараз Господь бажає нашого порятунку - через покаяння та сміливу і відважну оборонну війну супроти злого ворога, який вбиває нас і не збирається відступати.
Україні потрібен Військовий Керівник, Гетьман, - вищий офіцер ЗСУ, який твердо скаже «Я ВИГРАЮ ВІЙНУ».
А потім оголосить військовий стан, масову мобілізацію, піде і виграє цю війну.
Цей вищий офіцер повинен мати бойовий досвід із 2014 року і неухильну рішучість воювати із ворогом на смерть.
Цей вищий офіцер ЗСУ, наш Гетьман має отримати благословення Святої Церкви на цю війну через помазання святим миром - як від віку вінчалися князі і гетьмани.
Перед цим треба оголосити всенародний піст і покаяння перед Господом Богом - щоб Він зглянувся на наші гріхи і не порахував їх перед обличчям лютого ворога.
Прощення ми маємо просити перед Богом і виправляти своє життя цілою нацією.
Моя ж молитва зараз проста:
Боже даруй перемогу ЗСУ над агресором і даруй мені прикласти руку до цієї перемоги.
Ця молитва в єдності із ділом - службою в ЗСУ на фронті - ось правильний метод подолання наших традиційних гріхів і шлях до спасіння України.
Віра без діл мертва! Підтвердимо нашу молитву ділом і самопожертвою - цим пробудимо малодушних і зневірених - та звільнимо нашу Вітчизну на благо наших нащадків, на благо всіх народів світу і на вічну славу Божу.
Зрадимо як це не раз бувало в історії, станемо як деякі плакати, скиглити і нарікати на Святого Бога замість активної і жертовної дії - то провалимося всі в пекло прямо при житті, як провалилися нещасні наші предки в часи УНР.
Цей текст написано для всіх військовослужбовців ЗСУ і спеціально для вищих офіцерів, які повинні покласти край нинішньому ганебному стану речей. Для вас звучать ці слова Володимира Великого - досить жаліти ріллю, коли ворог вбиває орача.