@Matteush: Твіттер - відчуття планети на кінчиках пальців
Сьогодні у рубриці «Інтерв'ю» черговий цікавий співрозмовник - @ Matteush - Богдан Матіяш. Радіожурналіст, відомий українським слухачам за псевдонімом Максим Демидов. Останні кілька років працював у ефірі «Руского Радіо - Україна». До нього керував об’єднаною службою новин радіостанцій Шансон/Шарманка/Ренесанс. Зараз - блогер, копірайтер, вільний журналіст. Займається попередньою розробкою власного проекту, пов’язаного із блогосферою, подкастами, інтернет-радіо та gonzo-журналістикою. 1399 фоловерів на час публікації цього інтерв'ю.
Русскоязычная версия интервью ожидается ближе к ночеру.
Як давно долучилися до Твіттера? І що спонукало зробити такий крок?
Зареєструвався майже рік тому, у лютому. Фактично піддався на умовляння моїх закордонних друзів-журналістів, які розповідали про надзвичайно активне життя у Твіттері. Щоправда, я тоді поставився до цього сервісу дещо з недовірою - надто вже несерйозним видавалися ці 140 знаків. Після кількох днів у Твіттері переконався, що у „буржунеті” тві-життя й справді існує, але у нас тоді було відносно тихо. Якщо не помиляюся - менше тисячі твіттерян на всю Україну. Мабуть, саме тому й закинув тоді цю справу, і всерйоз зайнявся своїм мікроблогом аж десь на початку літа.
Що очікували, які у Вас були думки, емоції, сподівання?
Відверто скажу - спочатку не було ніяких сподівань. Було відчуття, що це просто ще одна „аська”, але дуже повільна і неповоротка. А ще дуже дивувало, що довкола цього сервісу у світі виникало щоразу більше розмов.
Наскільки Вам було легко розібратися з Твіттером?
Розібрався доволі легко, проте навик існування в твіттері виробився не одразу. Стислим і влучним фактично має бути кожен журналіст, але зізнаймося, ми доволі часто грішимо марнослів’ям. Я добре бачу „по почерку”, наскільки давно людина в Твіттері, новачки здебільшого через силу „витискують” із себе ці 140 знаків, а твіпли зі стажем і справді „щебечуть”, це видно одразу.
Була якась конкретна мета при створенні аккаунта в Твіттері? Якщо була, то яка? І наскільки вдалося її досягти?
Мета при створенні була одна - спілкування і обмін інформацією (саме з точки зору журналістики). Проте справжнє розуміння незамінності і унікальності сервісу прийшло лише після того, як переконався, що він абсолютно мобільний, і може бути з тобою у телефоні завжди і всюди. Жодна інша світова інформаційна мережа (чи соціальна мережа, що майже одне й те ж саме) не є настільки зручною і швидкою. Але насправді у твіттері мені вдалося набагато більше, ніж просто досягти мети, що була при створенні екаунту. Твіттер - це відчуття нашої планети на кінчиках пальців, можна так сказати. Серед моїх фоловерів - люди з усіх куточків світу. І саме через твіттер світ для мене став набагато меншим, затишнішим, виникло своєрідне відчуття «планетарної домівки». Коли усвідомлюєш, що щойно написане тобою повідомлення одночасно читають сотні людей - в Україні, на Балі, у Мельбурні, у Мурманську, в Індонезії, у Каліфорнії і ще десь в Перу - то лише тоді насправді розумієш, наскільки тісним і маленьким є наш такий здавалося б великий світ.
3 найважливіші задачі, що Ви їх вирішуєте за допомогою Твіттера?
Про обмін інформацією і можливість твітити з мобілки будь-коли і звідусіль я вже сказав. До речі, завдяки мобільності і оперативності твіттер сьогодні на очах перетворюється у засіб масової інформації, якого ще не знало людство. ЗМІ, у якому ти сам собі і главред, і оператор, і для усіх твоїх фоловерів - кореспондент, що передає у реальному часі з місця події. Зараз я вже перестав слідкувати за випусками новин і повідомленнями агенцій. Щоб дізнатися про новини, достатньо переглянути стрічку повідомлень у твіттері, де й агенції розміщують свої заголовки, і самі твіттеряни повідомляють про різні події. І повідомляють часом раніше, ніж про це дізнаються важкі й неповороткі новинні монстри-агенції.
Ще щонайменше два (а то й три) важливих способи використання мікроблогу: спілкування із цікавими людьми, що теж ведуть твіттер-блоги, і розкрутка власних ресурсів у Інтернеті. Для розкрутки достатньо розмістити у твіттері посилання на сайт, або на статтю, зображення, відео чи подкаст, які ти хочеш зробити доступними для інших, про які хочеш дістати відгуки. З досвіду знаю, що найбільше прямих переходів на блог дає саме твіттер. Думаю, багато хто зі мною погодиться.
Ну і ще один аспект використання твіттеру - це розміщення рекламних посилань, так звана монетизація. Цим вже багато хто займається, я ж до цього ще не дійшов, поки що лише планую. Хочу зробити це найбільш безболісним для моїх фоловерів чином, як саме - ще думаю. Наприклад, робити це так, щоб їм одразу було зрозуміло, де в твіттері я, а де реклама. Щоб хоча б таким чином показати, що я ставлюся до своїх фоловерів відверто і чесно, із повагою. Але всі ми розуміємо, що гроші заробляти таки треба.
Як швидко зафоловили перших 200 Тві? Як швидко здобули перших 200 фоловерів?
У моєму мікроблозі досить довго була мінімальна активність, і перші дві сотні фоловерів я відсвяткував десь аж через три-чотири місяці після старту. Просто почав писати в твіттер частіше, і люди почали фоловити. Щоправда, я не зразу зрозумів, як розрізняти живих фоловерів і ботів, але з часом все наладилося. Зараз я практично не займаюся активним фоловінгом, а масфоловінгом взагалі ніколи й не користувався. Тепер я лише фоловлю у відповідь, і так само у відповідь автоматично розфоловлюю, як правило. Мій принцип у твіттері той самий, що й у житті - я поважаю взаємність. Невзаємних фоловерів у мене дуже мало, це той мінімум людей, які справді мені цікаві і без взаємності. Але цей мінімум, з часом зменшується. Частіше тому, що невзаємні стають взаємними. Справді цікавих людей я дуже рідко відфоловлюю, навпаки - я ними дуже дорожу ))
Ваша стратегія поведінки у Твіттері - відкрите, доброзичливе спілкування. Як дійшли до такої стратегії?
Спостерігав, і зрозумів, що у твіттері треба просто бути собою, я маю на увазі індивідуальність і чисто людську неповторність, не бути як робот. І ще дуже важливо бути ввічливим і доброзичливим. Також не варто вичікувати, коли на тебе звернуть увагу. Мій принцип - у FF не сиди і не чекай, коли тебе порекомендують, порадь спільноті своїх цікавих фоловерів сам, і якщо ти того вартий, то вони звичайно ж зроблять це у відповідь. Загалом же, на мою думку, у твіттері, як і в житті, ми шукаємо не когось, а самих себе у комусь, шукаємо реакцію на свою присутність і свої дії. Якщо не скупитися на відповіді, подяки, елементарні прояви уваги, ретвіти і подяки за те, що ретвітять вас - вам не знадобиться ніякий масфоловінг, бо вас завжди фоловитимуть першого.
Як вправляєтеся з потоком повідомлень? Як організуєте свою діяльність у Твіттері?
Є хороший інструмент для цього - списки, але він у мене, що називається, „не пішов”. Я просто намагаюся час від часу зазирати у стрічку, і ловити найцікавіші повідомлення. Якщо потрібно - піду по ланцюжку назад, від твіту до твіту, поки не знайду початок теми. До речі, випереджуючи питання про програми і сервіси - я консервативний веб-інтерфейсер твіттеру. Випробував багато віджетів і програм, але всі вони мають свої недоліки, і лише через веб-сторінку я бачу всю інформацію повністю. Моя сторінка - зразок мінімалістичного оформлення, мене це цілком влаштовує. І судячи з відсутності скарг - влаштовує це не тільки мене ))
А щодо сервісів, то я з цікавістю тестую майже кожен, що з’являється в мережі і має відношення до твіттеру. Але активно користуюся хіба що тими, які вказують на фоловерів, що давно не пишуть, і на взаємність-невзаємність фоловінгу. Серед найбільш часто використовуваних - звичайно ж, скорочувач лінків і TwitPic, а ось жабенятко Y чомусь не прижилося у мене, не користуюся взагалі.
Загалом твіттер - це тонка ручна робота, якась автоматизація тут дуже ризикована. Хоч цей блог і є «мікро», але він потребує макро-уваги до тих, хто слідує за тобою. Втім, знову ж таки - все як в житті.
Русскоязычная версия интервью ожидается ближе к ночеру.
Як давно долучилися до Твіттера? І що спонукало зробити такий крок?
Зареєструвався майже рік тому, у лютому. Фактично піддався на умовляння моїх закордонних друзів-журналістів, які розповідали про надзвичайно активне життя у Твіттері. Щоправда, я тоді поставився до цього сервісу дещо з недовірою - надто вже несерйозним видавалися ці 140 знаків. Після кількох днів у Твіттері переконався, що у „буржунеті” тві-життя й справді існує, але у нас тоді було відносно тихо. Якщо не помиляюся - менше тисячі твіттерян на всю Україну. Мабуть, саме тому й закинув тоді цю справу, і всерйоз зайнявся своїм мікроблогом аж десь на початку літа.
Що очікували, які у Вас були думки, емоції, сподівання?
Відверто скажу - спочатку не було ніяких сподівань. Було відчуття, що це просто ще одна „аська”, але дуже повільна і неповоротка. А ще дуже дивувало, що довкола цього сервісу у світі виникало щоразу більше розмов.
Наскільки Вам було легко розібратися з Твіттером?
Розібрався доволі легко, проте навик існування в твіттері виробився не одразу. Стислим і влучним фактично має бути кожен журналіст, але зізнаймося, ми доволі часто грішимо марнослів’ям. Я добре бачу „по почерку”, наскільки давно людина в Твіттері, новачки здебільшого через силу „витискують” із себе ці 140 знаків, а твіпли зі стажем і справді „щебечуть”, це видно одразу.
Була якась конкретна мета при створенні аккаунта в Твіттері? Якщо була, то яка? І наскільки вдалося її досягти?
Мета при створенні була одна - спілкування і обмін інформацією (саме з точки зору журналістики). Проте справжнє розуміння незамінності і унікальності сервісу прийшло лише після того, як переконався, що він абсолютно мобільний, і може бути з тобою у телефоні завжди і всюди. Жодна інша світова інформаційна мережа (чи соціальна мережа, що майже одне й те ж саме) не є настільки зручною і швидкою. Але насправді у твіттері мені вдалося набагато більше, ніж просто досягти мети, що була при створенні екаунту. Твіттер - це відчуття нашої планети на кінчиках пальців, можна так сказати. Серед моїх фоловерів - люди з усіх куточків світу. І саме через твіттер світ для мене став набагато меншим, затишнішим, виникло своєрідне відчуття «планетарної домівки». Коли усвідомлюєш, що щойно написане тобою повідомлення одночасно читають сотні людей - в Україні, на Балі, у Мельбурні, у Мурманську, в Індонезії, у Каліфорнії і ще десь в Перу - то лише тоді насправді розумієш, наскільки тісним і маленьким є наш такий здавалося б великий світ.
3 найважливіші задачі, що Ви їх вирішуєте за допомогою Твіттера?
Про обмін інформацією і можливість твітити з мобілки будь-коли і звідусіль я вже сказав. До речі, завдяки мобільності і оперативності твіттер сьогодні на очах перетворюється у засіб масової інформації, якого ще не знало людство. ЗМІ, у якому ти сам собі і главред, і оператор, і для усіх твоїх фоловерів - кореспондент, що передає у реальному часі з місця події. Зараз я вже перестав слідкувати за випусками новин і повідомленнями агенцій. Щоб дізнатися про новини, достатньо переглянути стрічку повідомлень у твіттері, де й агенції розміщують свої заголовки, і самі твіттеряни повідомляють про різні події. І повідомляють часом раніше, ніж про це дізнаються важкі й неповороткі новинні монстри-агенції.
Ще щонайменше два (а то й три) важливих способи використання мікроблогу: спілкування із цікавими людьми, що теж ведуть твіттер-блоги, і розкрутка власних ресурсів у Інтернеті. Для розкрутки достатньо розмістити у твіттері посилання на сайт, або на статтю, зображення, відео чи подкаст, які ти хочеш зробити доступними для інших, про які хочеш дістати відгуки. З досвіду знаю, що найбільше прямих переходів на блог дає саме твіттер. Думаю, багато хто зі мною погодиться.
Ну і ще один аспект використання твіттеру - це розміщення рекламних посилань, так звана монетизація. Цим вже багато хто займається, я ж до цього ще не дійшов, поки що лише планую. Хочу зробити це найбільш безболісним для моїх фоловерів чином, як саме - ще думаю. Наприклад, робити це так, щоб їм одразу було зрозуміло, де в твіттері я, а де реклама. Щоб хоча б таким чином показати, що я ставлюся до своїх фоловерів відверто і чесно, із повагою. Але всі ми розуміємо, що гроші заробляти таки треба.
Як швидко зафоловили перших 200 Тві? Як швидко здобули перших 200 фоловерів?
У моєму мікроблозі досить довго була мінімальна активність, і перші дві сотні фоловерів я відсвяткував десь аж через три-чотири місяці після старту. Просто почав писати в твіттер частіше, і люди почали фоловити. Щоправда, я не зразу зрозумів, як розрізняти живих фоловерів і ботів, але з часом все наладилося. Зараз я практично не займаюся активним фоловінгом, а масфоловінгом взагалі ніколи й не користувався. Тепер я лише фоловлю у відповідь, і так само у відповідь автоматично розфоловлюю, як правило. Мій принцип у твіттері той самий, що й у житті - я поважаю взаємність. Невзаємних фоловерів у мене дуже мало, це той мінімум людей, які справді мені цікаві і без взаємності. Але цей мінімум, з часом зменшується. Частіше тому, що невзаємні стають взаємними. Справді цікавих людей я дуже рідко відфоловлюю, навпаки - я ними дуже дорожу ))
Ваша стратегія поведінки у Твіттері - відкрите, доброзичливе спілкування. Як дійшли до такої стратегії?
Спостерігав, і зрозумів, що у твіттері треба просто бути собою, я маю на увазі індивідуальність і чисто людську неповторність, не бути як робот. І ще дуже важливо бути ввічливим і доброзичливим. Також не варто вичікувати, коли на тебе звернуть увагу. Мій принцип - у FF не сиди і не чекай, коли тебе порекомендують, порадь спільноті своїх цікавих фоловерів сам, і якщо ти того вартий, то вони звичайно ж зроблять це у відповідь. Загалом же, на мою думку, у твіттері, як і в житті, ми шукаємо не когось, а самих себе у комусь, шукаємо реакцію на свою присутність і свої дії. Якщо не скупитися на відповіді, подяки, елементарні прояви уваги, ретвіти і подяки за те, що ретвітять вас - вам не знадобиться ніякий масфоловінг, бо вас завжди фоловитимуть першого.
Як вправляєтеся з потоком повідомлень? Як організуєте свою діяльність у Твіттері?
Є хороший інструмент для цього - списки, але він у мене, що називається, „не пішов”. Я просто намагаюся час від часу зазирати у стрічку, і ловити найцікавіші повідомлення. Якщо потрібно - піду по ланцюжку назад, від твіту до твіту, поки не знайду початок теми. До речі, випереджуючи питання про програми і сервіси - я консервативний веб-інтерфейсер твіттеру. Випробував багато віджетів і програм, але всі вони мають свої недоліки, і лише через веб-сторінку я бачу всю інформацію повністю. Моя сторінка - зразок мінімалістичного оформлення, мене це цілком влаштовує. І судячи з відсутності скарг - влаштовує це не тільки мене ))
А щодо сервісів, то я з цікавістю тестую майже кожен, що з’являється в мережі і має відношення до твіттеру. Але активно користуюся хіба що тими, які вказують на фоловерів, що давно не пишуть, і на взаємність-невзаємність фоловінгу. Серед найбільш часто використовуваних - звичайно ж, скорочувач лінків і TwitPic, а ось жабенятко Y чомусь не прижилося у мене, не користуюся взагалі.
Загалом твіттер - це тонка ручна робота, якась автоматизація тут дуже ризикована. Хоч цей блог і є «мікро», але він потребує макро-уваги до тих, хто слідує за тобою. Втім, знову ж таки - все як в житті.