Отака ціна, малята… Трохи про вартість російського газу
Вартість російського газу для країн пострадянського простору є маркером лояльності до них з боку РФ, і багато в чому обумовлює їхню ступінь економічної свободи, а також енергетичної та політичної незалежності. Отримані таким способом, за рахунок низької ціни на газ, вигоди для держави є гостро актуальними або ж адресно призначені окремим категоріям промислових споживачів, в той час як для населення вони взагалі сумнівні.
Країни, залежність яких від поставок газу велика і водночас цим ресурсом не володіють, жертвують своєю енергетичною незалежністю, її частиною або ж матеріальними активами, від яких у країні-імпортері мало що залежить, але які становлять інтерес для основного експортера цього ресурсу. Найвідомішою такою моделлю «взаємовигідного» співробітництва є білоруська (див. далі).
На просторах колишнього СРСР є лише кілька прикладів встановлення лояльних цін на російський газ, які в рази відрізняються від так званих «ринкових» - для решти країн-імпортерів пострадянського простору, незважаючи на однакову собівартість ресурсу і приблизно рівну вартість транспортування ресурсу до кордонів цих держав.
З роками собівартість російського газу стабільно, але не суттєво, збільшується. За даними East European Gas Analysis (EEGA), середня собівартість видобутку газу в 2-му кварталі 2013 р. становила 1274 рубля або $41,1 (в 2012 - $34,92). З 1 січня 2013 р. в РФ ставка податку на видобуток корисних копалин (ПВКК) була підвищена на 14,3% до 582 рублів/тис.куб.м, що забезпечило ~ 40% приросту витрат на видобуток газу.
Вартість транспортування 1 тис.куб.м російського газу від основних регіонів видобутку (на Ямалі) до кордонів суміжних держав на заході і північному заході Росії також приблизно однакова і становить близько $90/тис.куб.м. Таким чином, з урахуванням собівартості, вартості транспортування та ін витрат, ціна російського газу на кордоні цілком реальна на рівні $150-200/тис.куб.м, але по факту мало кому вдалося отримати таку ціну. Найбільш відомі приклади прояву великої лояльності РФ мали прояв у Білорусі та Вірменії. Однак, не дивлячись на зниження газових цін, зниження вартості цього ресурсу для споживачів не відбулося, а навіть навпаки - ціна виросла!
Політична ціна на газ: чим поплатитися і як довго це триватиме?
Білорусь
На сьогодні Білорусь не володіє промисловими родовищами природного газу, хоча в 2011 р. Геологічна служба США оцінювала нерозвідані технічні запаси ресурсу в 1 млрд.куб.м. При цьому країна споживає ~ 19 млрд.куб.м/рік. Білорусь практично повністю залежить від зовнішніх поставок енергоносіїв, зокрема на 100% від поставок газу з РФ.
Завдяки продажу газотранспортної системи (ГТС) - «Газпрому» за $5 млрд., зараз Білорусь має найнижчу ціну на газ. Як з’ясовується, продаж такого великого активу як ГТС, була найменшою, ніж Білорусь пожертвувала заради отримання блакитного палива з Росії для своєї залежної від газу економіки, в якій частка газу займає ~ 65% (для порівняння, в Україні 36%).
Від місцевої ГТС давно нічого не залежало, оск. власних запасів і видобутку газу не було, а споживався виключно російський ресурс. Водночас в Білорусі поки що вдається зберегти державний вплив на основні галузі, які формують доходи від експорту і годують країну: металообробка і машинобудування (хто не знає МАЗ, БелАЗ, трактор «Беларус»), виробництво калійних добрив («Білоруськалій» - один з найбільших у світі, другий в СНД після «Уралкалія» виробник), нафтопереробка, представлена побудованими в радянські часи - Мозирським і Новополоцький НПЗ, потужності яких частково модернізовані з урахуванням вимог європейського ринку що дозволяє успішно конкурувати не тільки на пострадянському просторі та ін.
Надмірна залежність від монопольних поставок російського газу, значення одного з основних коридорів для його транзиту до Європи (44 млрд.куб.м/рік), а також висока ймовірність отримання контролю Росією над великим газовим ринком ємністю більше 20 млрд.куб.м, в зв’язку з відсутністю власних ресурсів газу в країні, завжди обумовлювали низький рівень вартості газу для Республіки, порівняно з іншими екс-учасниками СРСР.
31 грудня 2006 р. «Газпром» і «Белтрансгаз» підписали контракт на постачання і транзит газу в 2007-2011 рр., яким було передбачено умови поступового підвищення цін до ринкового рівня. Документом, зокрема була визначена формула ціни з 1 січня 2008 р. (зазначалося, що вона відповідає аналогічній формулі при поставках російського газу в Європу), а також знижуючі коефіцієнти для ціни на 2008-2010 рр. (0,67, 0,8 і 0,9 відповідно).
У 2011 р. укладено середньострокові контракти на поставку газу і його транзит через територію Республіки Білорусь в 2012-2014 роках.
У 2007 р. ціна газу, що поставляється в Білорусь, становила $100/тис.куб.м. З 2008 р. ціна на газ, що поставляється ВАТ «Газпром» ВАТ «Белтрансгаз» (з квітня 2013 ВАТ «Газпром трансгаз Білорусь»), розраховувалася щокварталу за формулою з урахуванням індексів зміни цін на газойль і мазут. До 25 жовтня 2011 р. « Газпрому» належало лише 50% акцій компанії
«Белтрансгаз», до кінця року була викуплена частина, що залишилася.
У результаті: «… Білорусь отримала так звану інтеграційну знижку і протягом декількох років вийде на рівнодохідні ціни до 2014 року», - повідомляв В.Путін в кінці 2011 р.
З 2012 р. ціна російського газу для Білорусі становила $165,6/тис. куб.м. У структурі вартості 1 тис.куб.м: ~ $35 - собівартість, $88 - витрати на його транспортування до кордону РФ - Білорусь.
Мінімальний рівень націнки на газ, реалізований «Белтрансгазом» споживачам Білорусії, з 1 січня 2012 р. становив $15,95/тис.куб.м, з 2013 по 2031 рр. буде коригуватися на величину інфляції. З 1 січня 2032 р. рівень мінімальної націнки буде регулюватися уповноваженим органом Білорусі. При цьому націнка не зможе бути нижче рівня, компенсуючого витрати і інвестиції ВАТ «Белтрансгаз», включаючи економічно обгрунтовану норму прибутку, і в будь-якому випадку буде не нижче $11,09/тис.куб.м.
З 2013 р. ціна розраховується за формулою, визначеною умовами Міжурядової угоди. Незважаючи на це, вже в 2013 р. вартість газу для Білорусі могла збільшитися.
Наприкінці вересня 2012 р. Міністр фінансів Білорусі А.Харковець на засіданні Постійної комісії з бюджету, фінансів і податкової політики Палати представників повідомляв, що ціна на природний газ «на вході» в Білорусь становитиме в 2013 р. $185 (зросте на 12%), а також вказувалося, що для організацій Міненерго вона сягне $5161.
Зростання не відбулося з кількох причин, на це вплинули відносна стабільність світових цін на нафту, а також невизначеність відносин у газовій сфері РФ з Україною, для якої показовим прикладом можливого ціноутворення в разі вступу до МС, продажу української ГТС, створення двостороннього консорціуму з управління ГТС та ін є саме білоруський.
З урахуванням цих же причин, найближчим часом все ж таки слід очікувати на зростання ціни поки що до $1752.
Таким чином, з 2011 р. газова галузь Білорусі, а також питання забезпечення республіки газом, - повністю контролюються Росією. У найближчі роки новим важелем російського впливу на Білорусь стануть поставки нафти на НПЗ країни. Продаж нафтопродуктів приносить до бюджету країни більше 30% валютних надходжень, а чистий дохід бізнесу становить ˃ 10% ВВП.
Тим часом, з 1 листопада 2013 ціни на газ, теплову та електроенергію для населення в Білорусі знову підвищилися, в середньому на 19%
Вірменія
Власний видобуток природного газу у Вірменії відсутній, енергетика республіки практично повністю залежить від імпорту газу.
Не так давно поставки газу до Вірменії здійснювалися компанією «ІТЕРА» (2000-2001 рр. відповідно 1,4 і 1,55 млрд.куб.м), а також створювалася можливість поставок з Ірану, для чого в 2007 р. був побудований і відкритий відповідний газопровід.
Існувала угода, яка передбачала, що протягом 20 років Іран поставить Вірменії 36 млрд.куб.м природного газу з можливим збільшенням терміну дії договору на 5 років і загальним обсягом поставок газу до 47 млрд.куб.м. Незважаючи на зазначені можливості, сьогодні Вірменія не бачить альтернативи російському газу: у 2012 р. «Газпром» поставив до 1,7 млрд.куб.м газу, а за новим контрактом в 2014 р. поставки збільшаться до 2,5 млрд.куб. м (див. далі).
Російський газ надходить до Вірменії транзитом через Грузію: поставки до кордону Вірменії здійснює ТОВ «Газпром експорт»; на кордоні - газ закуповує ЗАТ «АрмРосгазпром» - місцевий газовий монополіст у сфері постачання та розподілу російського газу на внутрішньому ринку Вірменії, в якому 80% належить «Газпрому», а 20% - Уряду Вірменії в особі Міністерства енергетики.
З квітня 2009 р. вартість газу для Вірменії становила $154, а через рік мала зрости до $2004, проте, у відповідності з новими домовленостями за фактом становила $1825. Саме такий рівень цін передбачений договором між «Газпром» і «АрмРосгазпром» на період 2009-2015 роки. Очікувалося, що надалі вартість газу буде змінюватися поступово, відповідно до темпів її зростання в РФ, після переходу на ринкові ціни усередині Росії, Вірменія також перейде на них.
Вартість російського газу для Вірменії в 1-му півріччі 2012 р. - становила $220, 3 кв. - $244, в 4 кв. - $254. Загальна митна вартість імпортованих до Вірменії в 2012 р. 1,91 млрд.куб.м газу становить $444 млн. Таким чином, вартість російського газу для Вірменії в 2012 р. становить $232,4. При цьому, за даними Міністерства енергетики та природних ресурсів Вірменії, весь 2012 р. ціна залишалася незмінною - $180 (тобто без урахування 30%-го експортного мита).
На початку 2013 р. Комітет з державних доходів Вірменії (КДДВ) підтверджував факт подорожчання російського газу для Вірменії, а також і те, що в 2012 р. ціна на газ встановлена не в річному, а в квартальному розрізі. Примітно, що Вірменія залишалася єдиною країною в СНД, де ціна на газ встановлювалася в річному розрізі. Оподаткування газу здійснюється не на кордоні, а на внутрішньому ринку, і статистику про обсяги та вартість імпортованого газу в КДДВ представляє Міністерство енергетики і природних ресурсів на основі даних компанії «АрмРосгазпром».
З липня 2012 р. з’являлися повідомлення про можливе підвищення ціни на російський газ для Вірменії в 2013 р. до $320/тис.куб.м . У жовтні 2012 р. «Газпром» озвучив намір суттєво підняти ціну на газ при підписанні довгострокового договору, а вже в грудні - наполягав на підвищенні тарифів на газ для Вірменії в 2013 році. Але попереду були вибори…
Хоча статистичні дані свідчили про зміну ціни на газ, влада продовжувала приховувати факт подорожчання, що було обумовлено субсидуванням ціни газу для внутрішніх споживачів на тлі підготовки до президентських виборів у Вірменії в лютому 2013 року.
У травні 2013 р. «Газпром» ще раз підняв ціну на газ до $270/тис.куб.м, і майже одразу ж «АрмРосгазпром» подав заявку на підвищення тарифів, що викликало у Вірменії великий суспільний резонанс, що супроводжувався акціями протесту. Але 7 липня 2013 були затверджені нові підвищені тарифи на природний газ. Уряд країни був вимушений ввести 30% субсидування ціни на газ для споживачів, а також надати підтримку малозабезпеченим сім’ям.
Вірменія планувала залучити в процес субсидування російську сторону. Лише в серпні стало відомо, що їй це вдасться зробити. Одним із предметів торгу, як і в білоруському сценарії, з червня 2013 р. обговорювалося отримання повного контролю над газотранспортним монополістом «АрмРосгазпром».
За даними «Газпром», на початку грудня 2013 р. із ЗАТ «АрмРосгазпром» був підписаний контракт на постачання російського природного газу до Вірменії в 2014-2018 роках. Відповідно до контракту «Газпром» забезпечить щорічне постачання до 2,5 млрд.куб.м газу, вартість якого буде визначатися формулою ціни, прив’язаної до російського ціноутворення на газ .
На рівні міністерств було підписано міжурядову Угоду про умови купівлі-продажу акцій і подальшої діяльності «АрмРосгазпром». Після завершення операції частка «Газпром» в статутному капіталі «АрмРосгазпром» збільшиться до 100%.
Крім того, Уряд Вірменії підписав угоду з «Газпромом» про надання компенсації «АрмРосГазпром» (для субсидування зростання тарифів на газ).
Тоді ж було підписано міжурядову угоду про скасування експортних мит на поставки до Вірменії нафти, газу і алмазів, в результаті чого вартість російського газу ,зокрема, мала повернутися на рівень $189. Після всього підписаного, керівництво Вірменії озвучило наміри якомога швидше вступити до Митного союзу Росії, Білорусії і Казахстану а також до Єдиного економічного простору.
Незважаючи на все це помітного зниження цін на газ для споживачів країни не відбулося і не очікується. За даними вірменських ЗМІ, нинішня вартість газу для населення становить $391, а з урахуванням переведення на європейську калорійність $4967, що є однією з найвищих цін навіть порівняно з країнами Європи.
На думку більшості експертів, всі зазначені події мали місце, тому що Україна дуже близько підійшла до підписання Договору про асоціацію з ЄС. У низці подій Росія показала готовність платити з власного бюджету компенсації за газ населенню
Вірменії для того, щоб продемонструвати Україні вигоди від вступу до Митного союзу. Це теж тимчасовий захід…
«Ринкові» ціни на російський газ: ідентичний підхід, але різний рівень цін
Серед країн, які отримали такі ціни більшість країн соцтабору, які змогли віддалитися від Росії і утвердитися як незалежні,
або такі, що наполегливо намагаються зробити це.
Молдова
У 1-му півріччі 2006 р. постачання російського газу здійснювалася по $110/тис.куб.м . У 2006 р. «Газпром» і АТ «Молдовагаз» (частка 50% належить «Газпрому») уклали 5-річний контракт на постачання газу, і з 2-го півріччя 2006 р.
Молдова отримувала газ по $160/тис.куб.м . У 2007 р. ціна на газ була встановлена $170/тис.куб.м . Надалі було передбачено поступове підвищення цін до ринкового рівня. C 2008 р. ціна на російський газ встановлювалася щокварталу за формулою з урахуванням індексів зміни цін на газойль і мазут. До 2011 р. у формулі застосовувався знижувальний коефіцієнт, що враховує поступовий перехід Молдови на європейські ціни. З 2011 р. Молдова отримує газ за європейськими цінами.
Термін дії контрактів на постачання російського газу в Молдову і його транзит минув 31 грудня 2011 р. «Газпром» і «Молдовагаз» не підписали новий довгостроковий контракт через низку невирішених проблем у газовій сфері і кілька разів продовжували термін дії колишніх документів: термін дії контрактів був продовжений до кінця 2012 року.
12 вересня 2012 р. міністр енергетики РФ А.Новак повідомляв про готовність Росії знизити ціну на газ для Молдови, якщо та денонсує протокол про вступ до Договору енергетичної співпраці ЄС і врегулювати борг перед РФ в розмірі $4,1 млрд. За умовами Договору до 1 січня 2015 р. Молдова повинна реалізувати третій енергопакет ЄС, що не влаштовує РФ.
Трохи пізніше, Президент Молдови М.Тімофті заявляв, що Кишинів не проміняє європейську інтеграцію на дешевший російський газ, і що евроінтеграціооний курс Молдови не може бути предметом переговорів.
Вже хто по-справжньому зміг відчути «ринкові» ціни «Газпрому» - так це країни Прибалтики, які сумарно в 2012 р. спожили 5 млрд.куб.м (у 11 разів менше, ніж Україна) і до цих пір мають найвищу ціну на російський газ.
Країни Прибалтики
У той час, як Україна за новим контрактом 2009 р. мала ще комфортну середньорічну ціну російського газу (у 2009 - $208, 2010 - $257), зокрема в 4 кв. 2010 р. - $252,11, коли країни Прибалтики вже платили $343,15.
Слід нагадати, що мова йде про ринок з мінімальними витратами на міжнародний транзит російського газу, але від цього ціна газу не стала нижча, а навіть навпаки.
Через рік, в 4 кв. 2011 р. середньозважена у країнах Балтії ціна становила $472,1. Водночас середня ціна російського газу, експортованого в далеке зарубіжжя - $400.
Для порівняння: у 4 кв. 2011 р. середня ціна газу, імпортованого в Німеччину, була нижче $370. Знаючи, що частка російського газу в імпорті склала 37%, можна приблизно підрахувати середню ціну газу конкурентів «Газпрому». Така математика свідчила про шкоду газпромівського контролю над всім ланцюжком від свердловини до споживача (дані EEGA), а також про вибірковий підхід при формуванні ринкових принципів ціноутворення.
За даними «Газпрому», зокрема, у 2 кв . 2013 р. середньозважена у країнах Балтії ціна була зафіксована на максимальному в поточному році рівні - $471,58, в т.ч. в Естонії - $463, в Латвії - $467, Литві - $515 (за даними DG ENER, липень 2013).
Ціна для України
Контракт на постачання російського газу 2009 р. був підписаний на умовах, які в період високих світових цін на нафту є максимально вигідними для РФ. Саме такий період спостерігався в 2012-2013 рр. У подібних умовах кон’юнктури розірвання контракту не те що малоймовірно, воно неможливе в принципі! Інакше, і в РФ може з’явитися в’язень газових угод. Тому, найбільш ймовірними опціями, за яких ціна на російський газ для України знизиться, будуть трохи забуті схеми. Серед них, традиційно пропоновані Україною - реанімація ідеї консорціуму з управління ГТС України, створення компанії-посередника для закупівлі газу в РФ, а також те, що цікавить Росію в першу чергу - доступ до внутрішнього газового ринку, потужностей газосховищ і ГТС України, яка в рази перевищує значення білоруської системи, купленої «Газпромом» за безцінь.
Останні кілька років середньоєвропейські ціни на спотових ринках коливаються переважно в діапазоні $350-390, контрактні ціни - тримаються ближче до максимуму зазначеного діапазону. Таким чином, будь-яку ціну на російський газ для України на рівні нижче $300-350 можна буде розцінювати саме як «політичну», тому жодна держава Європи чи пострадянського простору, крім Білорусі та Вірменії, не має подібного рівня цін.
Поки що жодна країна, що отримала «політичну» ціну на газ, не змогла домогтися взаємовигідних умов співпраці в газовій галузі з РФ. Україна, отримавши таку ціну, не стане піонером, а лише повторить помилки сусідніх держав. Що найгірше, так це те, що в підсумку маніпуляція питанням ціни російського газу не позначиться на звичайних українських споживачах - доведено Білоруссю та Вірменією, в т.ч. через значні відмінності економіки України - переважне використання імпортного газу в промисловості, хімічному виробництві та ін. У той час як саме дешевший газ вітчизняного видобутку - використовується для населення країни.
Тарифи на газ зростатимуть незалежно від ціни російського газу для України, тому що їх рівень давно не відповідає ринковій кон’юнктурі, суперечить загальноєвропейській та світовій практиці, а також штучно стримується на побоюваннях чутливості питання в небагатому, слабозахищеному суспільстві.
Загальновідомо, що населення України оплачує низький тариф, а промисловість - більш високий, що робить її неконкурентоспроможною на зовнішніх ринках. У всьому світі навпаки: населення має більш високий тариф, але порівняно невеликі обсяги споживання, а промисловість - низький тариф і значне використання газу.
Однак підвищення тарифів для населення - є непопулярним заходом, з ним на вибори не дійдеш. Таким чином, зниження тарифу на газ для промисловості поки що можливе тільки завдяки зниженню вартості самого ресурсу, тобто імпортного газу.
Лише після цього стане можливим менш хворобливе поетапне підвищення тарифів на газ для всіх категорій синхронно.
Зміна системи та рівня тарифів на газ в Україні є неминучим, а також справою часу, яке навряд чи залежить лише від вимог МВФ. Протистояння цьому - є безумством, яке можливе лише в умовах низьких цін на енергоресурси, у випадку з Україною - «політичних» цін на імпортні енергоресурси. У той час як узгодження «політичної» ціни на російський газ буде означати чергову втрату інтересів України, ціну яким ми дізнаємося не одразу, а змінити їх будуть здатні лише чиновники нової генерації.
Олександр ЛАКТІОНОВ