Харків - європейське місто? Харківський Євромайдан: погляд зсередини
Я завтра снова в бой сорвусь, но точно знаю, что вернусь. Пусть даже через сто веков в страну не дураков, а гениев.
Игорь Тальков
Не буду я розповідати про київський Євромайдан, я там не був - розповідь моя буде про Євромайдан харківський. Без вступів почну з них, рідних. Отже, міфи. Міфи, нав’язані ЗМІ, міфи-плітки; частіше - недосказана та викривлена правда, відверта брехня, популізм, словоблуддя.
Міф перший. Учасники Євромайданів проплачені. А чому ж тоді влада і собі не організує з куплених людей такий собі анти-євромайдан? Думаю, грошей у цих «рєбят» вистачить. Кернесівські потуги організувати щось подібне захлинулись так і не розпочавшись.
Міф другий. Опозиція контролює мітингувальників та керує ними. Як би не так! Як учасник Євромайдану у Харкові, можу підтвердити, що жодного партійного прапору на харківському Євромайдані немає, партійної приналежності жоден із промовців не озвучує.
Міф третій. Мітингарі хочуть в Євросоюз. Не зовсім. Наразі проєвропейські гасла замінили інші - люди хочуть змінити цю владу, людям набрид Янукович, людям набридла влада - від рівня Києва до рівня міста, села. «Люстрація», «влада злочинець - суддя українець», «банду геть» - багато цих та подібних гасел лунало над Євромайданом. Були і гострі вирази - чого коштує «Яник підарешт».
Міф четвертий. Влада ігнорує Євромайдан у Харкові, бо не вбачає у ньому серйозну небезпеку - «собака лает, а караван идет». Неправда! Вся площа Свободи (найбільша площа Європи) огороджена металевим парканом. Випадковість?
Міфів багато, а які ж причини такого явища як Євромайдан?
Непідписання асоціації з Європейським Союзом слугувало лише приводом для активізації протестних настроїв. Причини криються набагато глибше.
Влітку цього року мав за честь спілкуватись з директором Інституту політичної освіти Андрієм Странніковим. Він був певний, що народ перебуває у фрустрації - такому своєрідному емоційному стані, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності, стани безнадійності, втрати перспективи. Проте протестні настрої у великій кількості присутні у суспільстві - занадто велика прірва утворилась між різними шарами населення.
Тотальне зубожіння значної частини населення на фоні безсоромної концентрації капіталу у невеликої купки людей до крайньої міри озлобили людей. До цього додайте тотальне беззаконня, корупцію і так далі за всім нам відомим списком. Він тоді ще сказав, що досить однієї іскри - і піде неконтрольований процес знищення чинної влади, та такий, що Помаранчева революція виявиться квіточками. У мене немає підстав не довіряти Андрієві.
Не можу не поділитись цитатою одного з виступаючих у Харкові на Євромайдані. «У 1991 році ми вибороли Незалежність, проте не волю; у 2004, під час Помаранчевої революції ми вибороли Волю, проте не відповідальність влади перед народом. У 2013 році ми зобов’язані вибороти собі Відповідальність, не щось абстрактне, а РЕАЛЬНУ відповідальність влади перед народом».
Зміни на краще НЕМОЖЛИВІ без боротьби. І нехай для декого ця боротьба здається наївною, неефективною, але… «Сначала они тебя не замечают, потом смеются над тобой, затем борются с тобой. А потом ты побеждаешь». Автор цих строк - Махатма Ганді.
Ми, учасники Євромайдану, ми просто хочемо щасливого життя в своїй Країні! Хочемо, щоб кожний мав свою волю та свою гідність! Це вже боротьба не за ЄС, це боротьба за Україну!
Андрій МЕЖЕРИЦЬКИЙ