Через Facebook отримав листа такого змісту:
«Шановний Анатолію Степановичу! У нас навіть слів не вистачає, щоб передати той жах, який твориться зараз в українській армії. У нашому місті Житомирі, в 95-й аеромобільній бригаді, де зараз проводяться комплексні заняття з бойової підготовки, для того, щоб солдати відчули себе як на війні й зміцнювали бойовий дух, особисто командир бригади (офіцер української армії!) наказав убити трьох бездомних собак на очах у солдат. Спочатку їх прибили саперними лопатками, потім підірвали вибуховими пакетами. Командир змусив солдат дивитися на їхню кров і розкурочені внутрішні органи. Куди ми котимося? Як такі деспоти можуть керувати і чому вони можуть навчити наших дітей? Де гарантії, що той ізверг наступного разу не проводитиме подібні навчання на людях? Це крик душі, особливо солдат-жінок, які усе це бачили і ледве не втрачали свідомість від такого публічного живодерства! Отака наша армія, від неї з такими командирами можна очікувати не опори і захисту, а жорстокості та зламаної психіки. Як жити у такому суспільстві безкарності? Люди беззахисні, залякані й навіть не знають, до кого вже звертатися. Допоможіть!!!»
Знаєте, після цього листа чи не вперше за останні роки пожалкував, що я - не міністр. Бо той комбриг був би відсторонений від посади за півгодини, а якщо інформація підтвердиться - звільнений негайно. І не лише з посади - з армії!
А поки що - я офіційно звернувся до керівництва Міноборони з вимогою провести службове розслідування і прийняти відповідні рішення.
Якби ж ота моральна деградація - лише в одній бригаді, чи лише в армії... Гниє з голови, але прогнило вже майже все тіло, і влади, і суспільства теж.
Хворій країні, аби видужати, доведеться згадувати первинні значення, на жаль, багатьма забутих слів - Честь, Гідність, Мораль, Відповідальність...
Анатолій ГРИЦЕНКО