ПРИкарпаття - ЗАкарпаття. Частина 3 - «Долина нарцисів» коло Хуста і Синевир
Після Косова і гуцульського фестивалю-етноеволюції у Космачі на ПРИкарпатті подалися на ЗАкарпаття.
Скажу одразу, що кожне з міст дорогою від ПРИкарпаття на ЗАкарпаття (Верховина-Ворохта-Ясиня-Рахів-Солотвино) заслуговує на окрему розповідь. Дуже багато цікавих місцин, де хочеться зупинитися на довше. І до того ж таких мальовничих!
Три національні природні парки, три гірські перевали, найвищий з яких Яблуницький, сонце, дощ, сніг - п’ять годин у дорозі пролетіли миттєво.
Це варте того, аби переїхати рідні Карпати з одного боку на інший.
Географічний центр Європи? На Закарпатті!
- Паспорт, будь ласка, - вгодоване обличчя зацікавлено зазирнуло до машини.
- Паспорт?! У-у-упс. Немає...
Прикордонна зона за кілька хвилин до географічного центру Європи коло Рахова. Паспорти обов’язкові. Я свій забула, врятував штамп про одруження у паспорті чоловіка - прикордонники не хотіли пропускати. З усієї траси тут ми все-таки зупинилися на довше.
Ще б пак. Колись геодезисти розрахували, що географічний центр Європи знаходиться в горах Рахівського району на Закарпатті - саме в Україні. Підступно-крадькома закралася була думка, що десь він уже є. Ну, звісно, такий ласий шматочок кожній країні, що хоч якось географічно причетна до цього, хочеться мати (насправді, усе залежить від методу, яким визначався цей самий пуп чи то пак центр:)). А що тут у нас? Біля траси бетонний постамент з лаконічним текстом.
А ще стовпчик обабіч дороги з історичним написом. Продаж сувенірів. У цілому звичайна траса та й годі (чекали від цього місця чогось більшого), хіба що туристи надають усьому пафосності. Утім подейкують, що після того, як євроспільнота вкотре розшириться центр Європи опиниться в іншій країні. Чомусь все-таки не хочеться:).
Хуст і «Долина нарцисів»
У закарпатський колорит уповні пірнули в Хусті. Українська, угорська, румунська, російська мови - такий собі мікс. Це одразу вловлює вухо. А очі? Розбігаються від різноманіття архітектури і, звичайно, якнайперше шукають одну з популярних хустських туристичних прикмет - замок! Де він знаходиться у місті, напевно, кожен школяр підкаже-покаже.
До замку веде кам’яна бруківка у досить непоганому стані, але крута, тому машини всі залишають внизу. А далі, некваплячись, піднімаєтеся у далеке середньовіччя, проходячи під залишками кам’яної брами. Ласкаво просимо.
Звели замок ще ХІ ст. для охорони копалень солі у Солотвино. Належав він самому угорському королеві. Втім твердиню часто руйнували напади турок, татар, династія Габсбургів. Однак замок знову відбудовували. А от остаточна його загибель була геть не героїчною: 1766 р. у порохову вежу влучила блискавка, і він згорів дощенту. Потім буревій пошкодив останню башту, а рештки просто розібрали «добрі» люди. Зараз його руїни майже геть вкрила буйна зелень.
Утім відвідувачів не бракує - на залишках кам'яних стін без упину товчуться туристи і дітлашня. А з гори (150 м), яку колись прикрашав велетень-замок, відкривається чудова панорама на Хуст - місто видно, як на долоні, на ріку РІка, що впадає в Тису.
Гуляючи затишними вуличками Хуста, можна зайти до Миколаївської церкви, XVIII ст. та Єлизаветинського костелу, XIV ст. або ж заглянути до краєзнавчого музею на вулиці 900-річчя Хуста. А ще радили відвідати Нірецький водоспад, що відносно недалеко від міста біля гори Товстий Верх (819 м).
Відчули атмосферу туристського кайфу? Не хочете, щоб він закінчувався? Тоді на надзвичайно гарну окрасу цього краю - «Долину нарцисів» за кілометрів 20 від Хуста. Належить вона до «Карпатського біосферного заповідника», а той, у свою чергу, до ЮНЕСКО. А звідкіля ж тут така сила-силенна нарцисів? Історія давня. Мільйони років тому нарциси росли високо в горах, але разом з льодовиком «з'їхали» в долину. Льодовик зник, а квіти так і залишилися. І не просто «квіти», унікальний вид нарцису вузьколистого, що залишився ще частково в Альпах, Балканах і в нас, у Карпатах.
Щороку нарциси зацвітають по-різному, усім керує природа: дощі, холод, посуха. Ми були десь 3-4-го травня - око милували лише поодинокі квіточки, тому білого килима, як на фотографіях рекламних буклетів не побачили. Втім краса природного дива в оточенні Карпатських гір від того не зменшилась.
Один з варіантів не промахнутися і потрапити саме на цвітіння нарцисів - зв'язуватися з місцевими знайомими (якщо такі є) або через сайт заповідника. Проте приблизно на пору цвіту в долину з'їжджаються юрби людей. Кілька центральних доріжок для прогулянок відгороджені, щоб не витоптати квіти. Єдине прикро вразило - букети нарцисів, які сунуть дітлахи для продажу прямісінько у вікна машин по дорозі до самої долини. А ще є чутки, що долина з білосніжними квітами потерпає від несанкціонованого забудовування і непродуманої меліорації. Тому поспішайте!
А як же сувеніри і туристичне «щось придбати на згадку»? Один з чудових варіантів - село Іза у передмісті Хуста, до якого приведе дорога з «Долини нарцисів». Отут можна задовольнити найрізноманітніші забаганки щодо плетених виробів. Очі розбігаються - продають, здається, усе, що тільки можна сплести з лози.
Природні красоти нагуляли непоганий апетит? Тоді ресторан «Оболонь» у Хусті. Отут ми і скуштували «”Шеризьку тайну” - кремзлик з м’ясом» (великий дерун, складений, як вареник, і нафарширований грибами і м'ясом). Гарна кухня, інтер'єр. Де переночувати? Зупинилися в готелі «Атлант» у центрі міста (вул. І. Франка, 107, тел. (03142) 45-318), як варіант ще розглядали готель «Хуст» (вул. Поперечна, 2, тел (03142) 2-31-53).
Замки, квіти... Здається, чогось бракує? Правильно. Озера і... кохання.
Історія кохання або Морське око Карпат
Дорога на унікальне озеро Синевир переповнена враженнями. Перше з них: дерев’яні церкви приблизно XVI ст. у селі Крайниково коло Хуста у бік Солотвино, яких чимало розкидано по Закарпаттю. А що це за маса води, як дзеркало, що просто «стоїть» у горах?
Тячівське водосховище теж вражає! Електростанція для нього зовсім в іншому місці, вода тече туди по трубах під землею.
Усі приблизно 60 км дороги зупинялися і фотографували. Краса неймовірна! І це тут головне - Національний природний парк «Синевир».
Прямісінько до озера можна доїхати машиною, утім мальовничі краєвиди вартують того, щоб далі влаштувати міні-прогулянку.
Славнозвісне озеро високо в горах утворилося внаслідок зсуву гір, що перекрили річку. Посередині, ніби зіниця ока, здіймається маленький острівець. Прозоро-синя вода, острівець-зіниця, довгі смереки-вії - і дали назву озеру - Морське око Карпат. Як серед такої романтики не з’явитися легендам? Обов’язково дізнаєтеся прекрасну легенду про пристрасне кохання доньки багатія Синь і простого бідного хлопця на ім'я Вир. За цією версією саме їх імена і утворили популярну в народі назву озера - Синевир.
Води напитися можна зразу із джерел біля дороги, а повітря аж дзвенить - таке прозоре! Однак одягайтеся тепліше, навіть влітку температура коло води плюс 10 градусів. Можна об'їхати навколо озера на коні,..
пропливти по ньому на плотах...
і купити сувенірів на згадку. А ще піднятися на вершину гори Озерна (1497 м), біля якої й примостився Синевир. Кажуть, саме звідти озеро найбільше скидається на Морське око. Від малесеньких вертлявих рибок гольян аж темно біля берега, «ловляться» просто на голу палку,
а озерна форель, як справжня королева - поважна і статечна. Ну, а їжа так само гарно смакує тут, як і природа - «Колиб» внизу коло озера кілька,..
...а от готелів тільки два: «Морське око» - просто на березі озера дерев'яний, двоповерховий будиночок, але без особливих зручностей - водопровід туди заборонено проводити. «Синевирське озеро» - нижче (тел. (03142) 4-33-86, 2-75-58, 2-21-88). Хочете повністю зануритися у «водно-лісову тематику»? Музей «Лісосплаву» на Чорній річці, що відносно недалеко від Синевира.
Залишайтесь. Поїдемо далі - у Мукачеве і Кам’янець-Подільський.
Використання будь-яких матеріалів тільки за згодою автора.