Гусинці. Затоплене село.
На фото велопаломник brinya
17-18 січня їздили до Затопленої церкви, майже єдиної матеріальної згадки, що залишилась від села Гусинці. Саме село стало дном Канівського водосховища.
В Києві дороги були мокрі, їхати було якось не по-зимовому. Але тільки ми виїхали за місто... температура впала на кілька градусів і дорога перетворилась на суцільну ковзанку. Цікавими були перші кілометри по льоду. Перший в групі гальмує, падає, і далі за принципом доміно падають усі.
Досить швидко всі призвичаїлись до такої специфічної їзди, падінь стало значно менше.
На ночівлю влаштувались на мисливській базі "Кальне", в тепленькому затишному будиночку. Зігрілись, повечеряли і добре відпочили перед другим днем.
Вранці рушили до церкви. Особливе місце. Руїни чомусь вражають більше, за доглянуті архітектурні пам*ятки.. Широке плесо, численні строви, очерет.. Серед цих "плавнів" гола від штукатурки церква виглядає як міста ацтеків, зарослі джунглями..
Далі лісами та пустельними піщаними масивами рушили на Переяслав-Хмельницький.
Фотозвіт ТУТ