Батурин
Селище міського типу Батурин насправді звичайне чернігівське село з славною історією. Тут все вже було і навряд чи щось буде. Таких населених пунктів на карті Заходу України можна показати пару сотень. І колишню славу таке з дозволу сказати містечко могло повернути у двох випадках: висадка тут інопланетян чи масштабна катастрофа.
Проте Батурину випав інший шанс - любов президента. 28 березня 2001 року тоді ще прем’єр-міністр України Віктор Ющенко завітав до Батурина і з того часу його увага до гетьманської столиці послідовна і вагома. Відродження, яке почалося з його ініціативи, хоча інколи і гальмувало в темпах, поступово набирало обертів і, безперечно, дає підстави сподіватися на завершення доброї справи.
Батурин ймовірно заснований на початку XVII століття. Вперше згадується в документах 1625 року. Проте за сайтом управління культури Чернігівської ОДА Батурину років з 900. Приблизно так само читаються і всі інші відомості про це місто, яке може стати найбільшою мильною бульбашкою на карті України.
Про походження назви Батурин захищають дисертації. За однією з версій Батурин - це той, що належить Баторію. Адже саме тут розташовувалась південно-східна посполитська оборонна фортеця, заснована за наказом польського короля Стефана Баторія.
В словнику Даля є таке слово батура - це означає башта, фортеця, містечко, а ще - впертий, неслухняний. Доволі влучно з огляду на подальшу історію міста.
У перший рік визвольної війни 1648-1654 рр. Батурин було відбито в поляків і утворено Батуринську сотню, яка увійшла до складу Чернігівського, а з 1649 року - Ніжинського полку. В 1654 році Батурин отримав Магдебурзьке право. На міжнародну арену зірка Батурина сходить з підписанням тут Батуринських статей в 1663 році. Цей україно-російський договір передбачав зокрема вимогу утримувати коштом місцевого населення російське військо в Україні, повертати до Росії втікачів і вивозити горілку й тютюн в російські міста, аби не порушувати державної монополії.
З 1669 по 1708 рік Батурин можна сказати столиця України. Тут розміщувалась резиденція гетьманів Лівобережжя - Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича та Івана Мазепи, через якого місто і погоріло.
За правління Івана Мазепи Батурин досяг найбільшого розквіту. Місто мало понад 20 тис. населення, 40 церков та 2 монастирі. Батуринська фортеця займала площу майже 20 га, мала потужний оборонний вал, і частокіл. Батуринський замок був тоді одним з найбільших в Україні. Напевне.
Фаворит Петра Першого гетьман Мазепа десь в 1708 році прозріває і пише ось таке: Я мав від приятелів таємне застереження, та й сам ясно бачу, що ворог хоче нас - гетьмана, усю старшину, полковників і усе військове начальство - прибрати до рук у свою тиранську неволю, викорінити ім'я запорізьке і звернути усіх у драгуни і солдати, а весь український народ піддати вічному рабству. Я дізнався про це і зрозумів, що московська потенція вступила до нас не заради того, щоб нас захистити від шведів, а щоб вогнем, пограбуваннями і вбивством винищувати нас. І от, за згодою всієї старшини, ми зважилися віддатися в протекцію шведського короля в надії, що він оборонить нас від московського тиранського ярма і поверне нам права нашої вільності.
Після зради Мазепи мстивий Петро наказує Олександру Меншикову знищити гетьманську столицю. Добре укріплена фортеця Батурина з належним запасом провізії і боєприпасів могла витримати і багатомісячну облогу. Проте як завжди в українській історії знайшлися добрі люди, котрі повідали з якого боку слід підійти. Другого листопада московське військо, скориставшись підземним ходом, вступило в місто...
Очевидці розповідали, що повноводний Сейм почервонів від крові замучених городян, по хвилях плили плоти із шибеницями, на яких розгойдувалися трупи страчених. Над гетьманською столицею палахкотала заграва величезного пожарища. Розправляючись із гетьманською столицею, російські карателі не щадили навіть немовлят. Росіяни, що збожеволіли від власної жорстокості, рубали голови, колесували, вішали. Дітей відбирали в матерів і під голосний регіт підкидали нагору, підставляючи під крихітні тільця багнети рушниць. Нещасних жінок насилували, а потім по-звірячому убивали. Батурин був перетворений у руїни, над якими кружляли ворони так бродили зграї собак, що збожеволіли від людської крові.
Цього року влада планує урочисто і символічно відзначити річницю розправи. Це, само собою, додасть порозуміння в російсько-українські взаємини.
Першим Ющенком для Батурина був Кирило Розумовський, останній, вже потішний гетьман. Йому Батурин передала у власність Катерина II, ніби як в компенсацію за скасування гетьманства. Тут Розумовський починає в 1799 році будову палацу, який було завершено в 1803 році.
Того ж, 1803 року Розумовський помер й був похований в Батурині, у Воскресенській церкві.
В принципі з історією все. Нині в Батурині тривають масштабні відновлювальні роботи, які насправді є макетним будівництвом.
Протягом цього року будуть відбудовані Батуринська фортеця, Гетьманський палац, Гетьманська скарбниця, дерев'яна церква Воскресіння Господнього, фрагмент оборонних стін фортеці із баштами, в'їзні брами фортеці. А протягом 2009-2010 років - церкви Святої Живоначальної Трійці із дзвіницею.
Вже відбудовані об'єкти підписані. Ще не збудовані, як оцей пам'ятник - також.
Можливо для когось це буде несподіванкою, але перший камінь у Батуринський, як влучно пише Блека, істЕрико-культурний заповідник заклав... Леонід Кучма.
З метою збереження пам'ятних місць, пов'язаних з історією українського козацтва, Кабінет Міністрів України постановляє: Прийняти пропозицію Чернігівської обласної державної адміністрації і Міністерства культури про оголошення комплексу пам'яток історії, культури та природи смт Батурина Бахмацького району Чернігівської області - колишнього місцезнаходження резиденції гетьманів Лівобережної України державним історико-культурним заповідником "Гетьманська столиця". 14.06.1993 р. Л.КУЧМА
Проте як відомо, держава не годна утримати навіть те, що ще є. А вже відбудовувати - це під силу лише приватному капіталу. Проте меценати то підкидали грошей, то перевішували всі витрати на бюджет. Чернігівська обласна рада навіть вирішила створити у селищі Батурин східну резиденцію президента України, у палаці гетьмана Кирила Розумовського. Завдяки такому рішенню Ющенко ще більше загорівся відбудувати Батурин.
Загальновідомо, що внесення трудової олігархічної копійки - гарний шлях до секретаріату Президента. З відомих людей свої внески вже зробили Рінат Ахметов (10 мільйонів), Віктор Пінчук (5 мільйонів), Олександр Омельченко (2,5 мільйона), Олександр Ярославський (1 мільйон) та чимало інших.
А найактивнішим меценатом є бізнесмен Сергій Тарута, який вже вклав у відродження Батурина 15 мільйонів гривень. Мене приємно дивує ця людина. Дай Боже, щоб ми могли клонувати таких Тарут, - мрійливо оцінював внесок власника ІСД Ющенко.
- Говорят, что вы это делаете, чтобы понравиться президенту? - спитали в Тарути. - Абсолютно нет! - відповів той. - Единственное, что я могу делать для президента - это говорить правду о происходящем в стране. Мне важно было другое - чтобы эта стройка не остановилась, и мы смогли с вами увидеть восстановленную историческую жемчужину.
Для закріплення слави героїчних подвигів Івана Мазепи Президент дав доручення міністру оборони Анатолію Гриценку розглянути можливість заснування в Батурині на честь видатного гетьмана військового ліцею, де б мали змогу навчатися і тутешні хлопці, і юнаки з усієї України. В останніх доповненнях до бюджету цей проект профінансовано окремим рядком.
Скільки саме тутешніх хлопців може навчатися в ліцеї сказати важко. Зате з огляду на те, як нині виглядає Батурин можна сказати, що на захцянки Президента слід молитись усьому селищу, причому цілодобово.
Підсолодити президентське око тут намагаються з усіх сил.
Навіть пейзажі тут відповідні.
А магістральна дорога більше нагадує Білорусь, аніж неньку.
Уздовж дороги розставлені типові зупинки з туалетами.
На території заповідника вже діє і нудьгує музей Будинок генерального судді Василя Кочубея.
Поруч розташований споруджений в аналогічному стилі монументальний туалет генерального судді Василя Кочубея.
Експозиція музею, автором якої є народний художник України Анатолій Гайдамака, традиційно сумна і одноманітна.
Плюс крупний портрет Мазепи з десяти гривень.
Будинок стоїть на території частково впорядкованого парку.
Паркова скульптура представлена Прокоповичем...
...і Лепким.
Є і новенький будинок культури. Тут відбуваються наради як далі освоювати кошти меценатів. Позаду будинку - танцпол. Місто козацької слави воскресає...
Цілком можливо, що вже незабаром сюди, на заздрість сотень занепадаючих вітчизняних замків і храмів, посунуть натовпи туристів. Благо до Києва - лише 200 км чудової автотраси.
Але поки для Батурина все у минулому.
