(no subject)
Відпустка у жовтні має багато переваг. Серед них - чудова золота осінь, яку я наздогнала у Києві і Чернігові (у Франківську на той час ішов сірий сумний холодний дощ).
Київський Подол.
Михайлівський собор. Це лише п’ята година вечора (ще до переходу на зимовий час). Лише зараз помітила, що в Києві вечір настає швидше, аніж у Франківську.
А це вже Чернігів. Кияни, якщо ви не були в цьому місті, не пошкодуйте одного вихідного дня і поїдьте! Від метро "Лісова" маршрутки їздять постійно. Рівно через годину і сорок хвилин за 15 гривень ви будете в одному з найстаріших і найгарніших міст України.
Зустрічає приїжджих Катерининська церква.
Це Дитинець - оборонні вали на краю міста, улюблене місце чернігівців і туристів.
У парку - оригінальний пам’ятник Шевченку. Посидіти біля поета не вдалось - нікому було мене підсадити.
В тому ж парку комплекс храмів. Це Борисоглібський собор, тепер у ньому діє виставка.
Майже тисячолітній нині діючий Свято-Преображенський собор. Тут 1654 року було ухвалене рішення Переяславської ради про возз’єднання України з Росією.
Чернігівський колегіум - перший середній світський учбовий заклад всієї Лівобережної України.
У парку можна побачити справжніх живих білок :)
Не знаю, що це, але на табличці написано "Пам'ятка архітектури. Житловий будинок".
П’ятницькій церкві - понад 800 років
Красна площа є і в Україні :)
Подібних будиночків у місті багато. Для франківців така архітектура незвична
Антонієві печери - ровесники (а може, навіть трохи старші) Лаврських печер. Кажуть, там з’являється привид ченця. Мені пощастило - привида не побачила.
Але якщо залишаєшся сам-один в печерах навіть при освітленні - відчуття моторошні. Особливо якщо залишитись в кімітрії, де колись зберігались кістки монахів (кістки зберігали у ямах, ями - внизу).
Неподалік від печер - Троїцький монастир. Я по території не гуляла, але вилізла на дзвіницю, з якої й побачила панораму Чернігова...
... і Троїцький собор, збудований у 17 ст. за сприяння гетьмана Мазепи.
Один день я присвятила Качанівці. Свого часу цей маєток був своєрідним центром культури та мистецтва, та й тепер там відбуваються різні культурні події - виставки, літературні читання...
Добиратись до Качанівки маршрутками надзвичайно довго і незручно, але поїхати варто. Краще екскурсійним автобусом. Я виїхала о 8-25 з Чернігова маршруткою на сусідню з Качанівкою Парафіївку, о 13-00 була в селі, а звідти довелося ще йти пішки 5 кілометрів на Качанівку, бо ніякого попутнього транспорта не знайшлось. Виявилось, що з райцентру Ічні, через який я проїжджала, їдуть автобуси прямо на Качанівку, але я спізнилась на 10 хвилин. Коротше кажучи, з таким добиранням обійтись одним днем на оглядини Качанівки і не сподівайтесь. А заночувати можна прямо у садибі - одна з будівель облаштована під готель.
Величезна садиба розташована між озерами - місце мальовниче.
Це господарська будівля.
А це палац.
Інтер’єр садиби частково відтворений.
Вигляд з балкончика.
Алея від палацу веде до Георгіївської церкви.
Церква стоїть на краю горба, і в мене склалось таке враження, що за нею - край світу. Тільки небо.
А це план маєтку. За браком часу я не змогла побачити всі куточки. Сподіваюсь, колись ще така нагода трапиться.
Ось такі мої походеньки і поїзденьки. Що там на черзі?