Дівич-гора
Зазвичай, кожен рік розпочинаю звітом про заброшки. Однак, цього разу вдруге доводиться зраджувати традиції, бо і лазити майже ніде, і знайомі сталкери виявились зайнятими, і погода наприкінці минулого року зіпсувалась. Проте в середині грудня, ще за гарної сухої і не по-зимовому, теплої, погоди, вдалося відвідати цікаву туристичну локацію у Київській області - Дівич гору. Й то, тільки тому, що вирішив ні на кого не сподіватись, а з'їздити самотужки.
Звичайно, навесні або восени краєвиди були б ще цікавіші. Але, радує те, що хоча б в міжсезоння вибрався.
1. Дівич гора.
Правий берег Дніпра високий, тому панорамних місць чимало і без пагорбів. Але від столичних Видубичів і до Витачова берег пологий, а пагорби віддаляються. І лише біля в'їзду в село Трипілля є окрема гора, з якої відкривається чудовий краєвид на Дніпро, села вздовж берега, і на Трипільську ТЕС з містом Українка. Це - Дівич гора. Вважається, що це найвища точка на Обухівщині (55 м. над рівнем Дніпра). А ще - місце сили. Бо на горі археологами було знайдене святилище III - II ст. до н.е..
2. Найскладніше, що відлякувало при бажанні відвідати Дівич гору - це дорога повз вугільний склад Трипільської ТЕС. Був ризик забруднитися і йти по узбіччю.
3. Але по узбіччю йти не довелося, бо там був незвичний тротуар у вигляді пішохідного містку.
4. А он і Дівич гора!
5. Найгірше те, що той місток весь у дірах.
6. Не вимазався у вугільний пил і вийшов до села Трипілля.
7. Дорога до гори виявилась східцями:)
8. На підйомі вже видно панораму Трипілля.
9. На березі пришвартований човен-кран.
10. Раніше на березі був пляж. А тепер - склад піску.
11.
12. Шлях на вершину Дівич гори.
13. Ухил досить крутий. Озиратися назад страшно.
14. На схилі звідкісь виросла сосна.
15. Вдалині видно березовий острів на Дніпрі.
16. На самій горі чисто. Хоча сміття не виносять, а закопують. Мабуть, щоб археологам було що вивчати:)
17. На вершині встановлено хрест і прапор. І видно труби Трипільської ТЕС.
18. Краса!
19. Намагаюсь сфоткати себе, що важко. Але ще важче сфоткати, як фоткаю себе.
20. Пофоткався. Тільки селфі чогось вишло віддзеркаленим і замиленим.
21. Озираюсь навколо. Острів на Дніпрі.
22. Дніпро.
23. Мол.
24. Хрест на горі.
25. Села Трипілля і Халеп'я.
26. З протилежного боку видно Українку і Дніпро.
27. Вугільний термінал Трипільської ТЕС.
28. На величезному зумі можна роздивитись багатоповерхівки Українки.
29. Мікрорайон біля річки Стугна.
30. Панорама Українки.
31. З гори добре видно Трипільську ТЕЦ.
32. Найбільше здивували труби у ролі опори ЛЕП.
33. Генератори.
34. Відкритий розподільчий пристрій.
35. Дівич гора перекопана археологами.
36. З заходу, за залізницею, є ще одна гора.
37. Внизу Дівич гори проходить залізниця Видубичи - Миронівка.
38. ЛЕП 330кВ від Трипільської ТЕС.
39. Промзона біля ТЕС.
40. З півдня все в таємничому тумані.
41. Вершина Дівич гори. Вже вечоріє, тож час іти.
42. Спуск з гори.
43. Ухил на спуску не так лякає, як на підйом.
44. Східці на підніжжі гори.
45. Он звідти я спустився.
Наприкінці прогулянки на гору зайшла парочка. Але я все одно збирався додому. Бо ж їхати довго.
В цілому, за день намотав 22 км.. В Києві вже не було сил йти. А в своєму місті зупинявся кожні 200 метрів. Але поїздка була мегакрута.
Звичайно, навесні або восени краєвиди були б ще цікавіші. Але, радує те, що хоча б в міжсезоння вибрався.
1. Дівич гора.
Правий берег Дніпра високий, тому панорамних місць чимало і без пагорбів. Але від столичних Видубичів і до Витачова берег пологий, а пагорби віддаляються. І лише біля в'їзду в село Трипілля є окрема гора, з якої відкривається чудовий краєвид на Дніпро, села вздовж берега, і на Трипільську ТЕС з містом Українка. Це - Дівич гора. Вважається, що це найвища точка на Обухівщині (55 м. над рівнем Дніпра). А ще - місце сили. Бо на горі археологами було знайдене святилище III - II ст. до н.е..
2. Найскладніше, що відлякувало при бажанні відвідати Дівич гору - це дорога повз вугільний склад Трипільської ТЕС. Був ризик забруднитися і йти по узбіччю.
3. Але по узбіччю йти не довелося, бо там був незвичний тротуар у вигляді пішохідного містку.
4. А он і Дівич гора!
5. Найгірше те, що той місток весь у дірах.
6. Не вимазався у вугільний пил і вийшов до села Трипілля.
7. Дорога до гори виявилась східцями:)
8. На підйомі вже видно панораму Трипілля.
9. На березі пришвартований човен-кран.
10. Раніше на березі був пляж. А тепер - склад піску.
11.
12. Шлях на вершину Дівич гори.
13. Ухил досить крутий. Озиратися назад страшно.
14. На схилі звідкісь виросла сосна.
15. Вдалині видно березовий острів на Дніпрі.
16. На самій горі чисто. Хоча сміття не виносять, а закопують. Мабуть, щоб археологам було що вивчати:)
17. На вершині встановлено хрест і прапор. І видно труби Трипільської ТЕС.
18. Краса!
19. Намагаюсь сфоткати себе, що важко. Але ще важче сфоткати, як фоткаю себе.
20. Пофоткався. Тільки селфі чогось вишло віддзеркаленим і замиленим.
21. Озираюсь навколо. Острів на Дніпрі.
22. Дніпро.
23. Мол.
24. Хрест на горі.
25. Села Трипілля і Халеп'я.
26. З протилежного боку видно Українку і Дніпро.
27. Вугільний термінал Трипільської ТЕС.
28. На величезному зумі можна роздивитись багатоповерхівки Українки.
29. Мікрорайон біля річки Стугна.
30. Панорама Українки.
31. З гори добре видно Трипільську ТЕЦ.
32. Найбільше здивували труби у ролі опори ЛЕП.
33. Генератори.
34. Відкритий розподільчий пристрій.
35. Дівич гора перекопана археологами.
36. З заходу, за залізницею, є ще одна гора.
37. Внизу Дівич гори проходить залізниця Видубичи - Миронівка.
38. ЛЕП 330кВ від Трипільської ТЕС.
39. Промзона біля ТЕС.
40. З півдня все в таємничому тумані.
41. Вершина Дівич гори. Вже вечоріє, тож час іти.
42. Спуск з гори.
43. Ухил на спуску не так лякає, як на підйом.
44. Східці на підніжжі гори.
45. Он звідти я спустився.
Наприкінці прогулянки на гору зайшла парочка. Але я все одно збирався додому. Бо ж їхати довго.
В цілому, за день намотав 22 км.. В Києві вже не було сил йти. А в своєму місті зупинявся кожні 200 метрів. Але поїздка була мегакрута.