с. Дігтярі. Палац Галаганів
Прокинувшись і подумавши щось давно ми не подорожували, вирішили проїхатись до однієї з садиб Галаганів…в Дігтярі.
В місці злиття річок Лисогір та Удай виникло поселення Дегтярка, яке згадується ще 1666 р. А з 1753 року в записах вже значиться як галаганівське село Дігтярі, яке належало сину Гната Галагана - Григорію. Майже через 100 років, онуки Григорія - Павло та Петро будують собі палаци. Спочатку для Павла Григоровича в Сокиринцях (1824-1829), а потім для його брата Петра в Дігтярях (1825-1832). Поміщики - брати запросили відомого в той час московського архітектора п. А. Дубровського і вченого-садівника І.Е. Бістерфельда.
Так виглядав палац в кінці XIX ст.
Розробляючи генеральний план ділянки, Дубровський використав той самий прийом розміщення будівель, як і в Сокиринцях, тобто парадний в'їзд, центральна алея парадного двору і панський будинок були поставлені по одній осі і створювали основне ядро всієї композиції.
Сучасний садибний палац складається із центрального головного нині одноповерхового корпусу, поєднаного переходами (що використовувалися під оранжерею і зимовий сад) з двоповерховими флігелями.
Інтер'єр будинку на сьогодні зберігся в первісному вигляді лише в небагатьох кімнатах. Стіни і стелі в цих приміщеннях без ніш і склепів, тільки під стелею стіни прикрашені простими карнизами. Можна припустити, що більш насичена декоративна обробка інтер'єрів була на парадній сходовій клітці, в танцювальному залі, віталень.
Садиба налічувала твори вітчизняного і західноєвропейського мистецтва, серед яких є роботи портретів Степана і Федора Землюкових, портретні і пейзажні роботи Аполлона Мокрицького, ікони, гравюри, скульптури та інші предмети декоративного оздоблення будинку .
Відомим цей палац був ще тим, що тут Галаган утримував оркестр, створений з 30 кріпаків-музикантів. Під час нерідких музичних вечорів вони розважали хазяїв і гостей. На одному з таких гулянь Тарас Шевченко зустрів дігтярівського скрипаля-кріпака Артема, який і став прообразом повісті «музикант».
Він гостював тут 1845 року і з сумом згадує «Паны там бенкетуют, а мужики голодают. Да еще мало того: в селе, кроме корчмы, что ни улица, то й шинок»
В 1878 році Григорій Галаган (1819-1888) відписав маєток у Дігтярях полтавському губернському земству і з тих пір він використовуються в освітянських цілях. Тут були п'ятикласне ремісниче училище (1878-1898 рр.), школа майстерня (1898-1927 рр.), художньо-промислова артіль ткацтва і килимарства (1927-1934 рр.), а з 1934 року розміщується школа механізаторів для сільського господарства в 2003 році перетворена на дігтярський професійний аграрний ліцей.