Велике Колодне. Розписи костелу Воздвиження Чесного Хреста
У цій спільноті та на власній сторінці я вже писав про місцеві розписи першої половини XX ст. «Ян-Генрик Розен. Розписи семінарської каплиці», «Кохавинські ангели», «Львів. Розписи Концертного залу музичного училища ім. Ст. Людкевича». І от дійшла черга розповісти про не менші цікаву поліхромію костелу Воздвиження Чесного Хреста у Великому Колодному (Кам’янко-Бузький район Львівської області).
Після появи книги «Мандрівки Львівщиною на вихідні. Частина 1» у квітні 2009 р., в якій про ці розписи частково згадувалося, «народ» у Велике Колодне трохи поїхав, але докладно фресок (в т.ч. й у livejournal) не описав, а сам формат згаданої книги-путівника не дозволяв детально цю тему висвітлити. Тож я вирішив зробити це зараз. Тим більше, що приводом для відвідин костелу послужила прозаїчна причина - втрачені файли на зовнішньому жорсткому диску. Прикро було усвідомлювати, що їх у моїй колекції немає.
10 років тому храм був покинутий напризволяще, двері були відчинені і всередині жила (зі всіма витікаючими наслідками) ціла зграйка голубів. Нині ж храм належить не дуже численній греко-католицькій громаді, яка як може наводить у ньому лад. Двері зачинили, тож довелось трішки зачекати. Ключі приніс дуже люб’язний чоловік. Попри потрачений на нас час він рішуче відмовився від символічної матеріальної винагороди з нашого боку. Добре, що такі люди ще є і дай Боже йому здоров’я!
Та з тих пір, як я востаннє відвідував костел, там, на жаль, сталися і негативні безповоротні зміни. Одразу при під’їзді до споруди насторожує відсутність куполу…
Костел Воздвиження Чесного Хреста був збудований у 1932-1934 рр. за проектом Альфреда Бронєвського. Храм однонавовий, праворуч від входу прибудована каплиця. Зовні є цікаві елементи оздоблення - барельєф Богородиці - Непорочне Зачаття,
та барельєф із обличчям Христа в Хресті.
Розписи всередині, як вважають фахівці (достеменно не відомо), були створені Яном Буковським у 30-их рр. XX ст. Поліхромія була виконана в традиціях епохи «Молодої Польщі», тобто в стилі, наближеному до європейського модерну з елементами ар-деко. Розписи, як на мене, дуже цікаві, містять символічні елементи і взагалі виконані на високому професійному рівні. На жаль, фрески перебувають нині в плачевному стані.
При вході під хорами символічні зображення Божих Чеснот - Віри, Надії і Любові. Порядок їх розміщення, щоправда, порушений, бо Любов (пол. Miłość) чи Милосердя знаходиться посередині - між двома іншими вищезгаданими Чеснотами.
Там же при вході під склепіннями невеликих куполів - зображення хреста, оточеного квітів.
І руки…
Любителі сенсацій могли би тут угледіти якісь масонські символи. Насправді ж усе більш прозаїчно: два притиснутих до долоні пальці означають дві природи Христа, а три інші - св. Трійцю (ІМХО). А ще рука вказує на зображення Любові, яку апостол Павло вважав найважливішою із Чеснот.
Моральні чесноти треба шукати під склепінням нави. Це було, чесно кажучи, непросто через значні пошкодження, але все ж мені вдалося розшифрувати зображення.
Ближче до входу впритул із хорами в овальному медальйоні, оточеному стилізованими рослинними мотивами, зображена молода жінка. Це Мудрість чи Розсудливість - перша моральна чеснота.
Її атрибут - змія, що на зображенні ніжно обплітає руку («Будьте мудрими, як змії» (Мт. 10,16).
Навпроти - зображення іншої жінки, середнього віку з покритою хустиною головою. Це - Поміркованість.
Помыркованість часто зображували із двома глечиками, що переважно означало (особливо в середні віки) відмову від алкоголю (тверезість). Переливання рідини з одного глечика в інший уособлює також розбавлення вина водою.
Також Поміркованість могла зображуватися з глечиком і факелом - вказівка на сексуальну стриманість: вода тушить вогонь жадання. У нашому храмі ми бачимо Поміркованість, яка, тримаючи чашу в одній руці, іншою її прикриває, тим самим ніби промовляючи: «Досить!».
Ближче до пресвітерію із мечем в латах і шоломі зображена Мужність.
А навпроти неї, із вагами у руці - Справедливість. Про її неупередженість свідчать закриті очі.
Крім чеснот під склепінням нави (вже ближче до середини) в медальйонах зображені євангелісти:
Марко
Матей
Лука
й Іван.
Причому, принаймні, двоє із них (Лука і Матей) мають виражені семітські риси, хоча, як відомо, Лука якраз-то євреєм не був, бо походив із Сирії.
Ще трохи символічних зображень розписів у храмі.
І останнє та, мабуть, найприкріше. На початку я зазначив, що купол храму завалився. Відтак фрески, які розміщувалися безпосереднього під склепінням каплиці, нині внаслідок вологості повністю знищені і відновити їх вже нікому не вдасться…
А чи є за чим жалкувати, можете подивитися тут, на єдиному збереженому у мене фото.
Судячи з написів, які тримають ангели, каплиця ця присвячувалась Богородиці.
Що ж чекає решту фресок, навіть попри те, що місцева громада вже повністю перекрила дах, здогадатися неважко. Мешканцям при всьому бажанні грошей на відновлення не вистарчить. Держава теж їх не виділяє, адже костел з XX ст. особливої історичної цінності не становить. Відтак згадується Еклезіаст, який говорить про марноту людських зусиль і стає сумно… Звичайно, можна згадати ще й понівечені й опустілі українські церкви прикордонної Польщі. Але якщо взяти наших неповних 27 років незалежності і подивитися скільки храмів було розписано на подібному (я вже не кажу кращому) рівні, то усіх їх не буде більше, ніж пальців на одній руці. На жаль…
Для порівняння можна ще глянути на аналогічні розписи Буковського, але вже в Польщі - http://www.scdk.pl/new/index.php?option=com_content&%3Bview=article&%3Bid=943%3Adotacje-2015