Залізці: замок і не тільки
Замок в Залізцях був закладений в 1516 р. М.Кам'янецьким, гетьманом польним коронним. Далі господарями замку були Олеські, Мнішек,Вишневецькі,згодом-Потоцькі .
В плані фортеця чотиристоронній правильний квадрат. Довжина стін складала 60 м. кожна. По кутах вимурувані оборонні вежі в чотири яруси. Житлові приміщення були прибудовані до південної та північної оборонних стін. Палац був розміщений у північній частині фортеці зліва від воріт. В замок можна було попасти через підвісний міст та браму. Навколо оборонних стін був викопаний глибокий рів заповнений водою. Фрагменти рову збереглися з північної сторони, вони заповнені і нині водою. Хоч замок і розташований на рівнині, та завдяки болотам, що оточували його з чотирьох сторін, це була грізна неприступна фортеця.
Залишки замку (1516р.)
Одна із замкових стін
Панорама замку
В 1649 р. замок взяли війська Максима Кривоноса, під час Визвольної війни. В 1675 р. замок захопили і зруйнували татари. Не зважаючи на руйнування, замок знову і знову поставав з руїн і не один раз перебудовувався та укріплювався. Під час Першої світової війни фортецю сильно зруйнувала московитська артилерія. Але і після цієї руйнації замок встояв,та далі його просто розтягнули на будівельні матеріали. Зараз від замку залишилася п'ятикутна оборонна вежа з стрільницями, глибокі підвали, мури західної частини замку та в'їздна брама. Картуш з гербами власників замку (Пилява, Порай, Ружа), що знаходився над воротами, зараз знаходиться у музеї.Напівпідвальний поверх(?)
Вила у стіні
Роги.А де ж копита?
Цікавим є той факт, що звідси у 1604 р. розпочався похід Дмитра, чоловіка Марії Мнішек і зятя Ю. Мнішека (на той час господаря містечка і замку) на Москву. У замку збиралося і готувалося до походу на Московію польське військо. Відомо також, що похід підтримував К. Вишневецький. Дмитро (Самозванець у російській історії) був царем Московії у 1605-1606 рр. Після заколоту бояр, був вбитий московитами.
Після того, як Потоцькі залишили Заложці, нові власники замку перетворюють замок на фабрику сукна, потім влаштовують в старовинних стінах бровар.
З замком пов'язана легенда: «Літом 1675 року замок взяли в облогу турки та татарами. Після двох невдалих спроб взяти замок приступом, вирішили поворожити. Мовляв, як Аллах скаже - так і буде. Для ворожби взяли чорну курку, її завдання полягало визначати в яку сторону потрібно рухатись війську. Курка, побігла туди, звідки її принесли, в турецький табір. Це сприйняли, як знак до відступу і облога була знята».Дерева на залишках стін
Фото
Арочний проїзд
Поруч з залишками замку розташовується ще одна руїна - колишній костел Св. Антонія.
Костел Святого Антонія був побудований з пісковика в XV ст., консекрований 1538 р. В 1547 р. сини Марціна Каменецького зробили фундуш для костелу.Собою храм поєднував стилі пізньої готики та ренесансу.
Костел Св.Антонія (15-17ст.).Фасад
Руїни храму
Всередині
В 1730 р., коли власником замку став великий воронний гетьман Юзеф Потоцький, костел перебудовується і набуває готичних, ренесансних та барокових рис одночасно. На поч. ХХ ст. храм знову реставрують та впорядковують. До пізньоготичних форм додають барочні елементи. Високі стіни, високі готичні вікна, вишукані арочні перекриття, пишні крипти по боках. На стінах подекуди можна знайти залишки поліхромії та елементи вітражів у віконних нішах.
Костел зруйнувала артилерія під час Першої Світової війни, та храм було згодом відновлено. Під час Другої світової війни храм знову зазнав руйнувань. В подальшому споруда не відновлювалася.
В криптах костелу знайшли свій останній притулок брати Олександр та Януш Вишнівецькі з українського княжого роду.Всередині-2
Панорама
Панорама-2
Селище Залізці лежить по обидва береги Серету. Фактично це два окремі населені пункти - Старі і Нові Залізці, хоча адміністративно це одне поселення. До 1993 р. офіційно прийнятою формою назви були Заложці.
Магдебурзьке право Залізцям надано 1520 р. Містечко належить до числа найдавніших населених пунктів півночі Тернопілля. Археологічними знахідками підтверджено існування тут поселення ще в епоху бронзи.
Перша ж письмова згадка про містечко датується 1483 р. На той момент воно належало до олеського ключа і було у володіння Сененських. Наступними власниками Залізців стають Каменецькі. Саме за часів їхнього володіння тут будується замок, а саме поселення отримує міські права.Школа / будинок дитячої творчості(?)
Храм Св.Трійці (поч.20ст.)
Святотроїцький храм із дзвіницею
Великих руйнувань і людських втрат завдавали татарські набіги. В 1675 р. було зруйновано не лише місцеву фортецю, міську забудову, але й понищено посіви. Містечко опинилося на межі зникнення. Саме тому польський король звільнив його на 12 років від сплати всілякого роду повинностей і податків. Залізці зазнали руйнувань також під час Північної війни.
З отриманням міських прав Залізці почали розвиватися як ремісничий центр. Перші ж промислові підприємства почали виникати в XVIII ст. Саме тоді тут з’явилася суконна фабрика. Впродовж ХІХ ст. були збудовані та почали працювати: винокурня, водяний млин та цегельня.Дорога із Старих в Нові Залізці
Панорама
Басейн біля джерела(?)
Монастирський храм, згодом костел, а потім церква Покрови Пресвятої Богородиці знаходиться в центральній частині села, в районі який називається Новими Залізцями. Споруджено храм в 1740 р.
У друг. пол. XVII ст. власником Залізців став Дмитро-Юрій Вишневецький,вірогідно він і запросив в Залізці монахів з ордену святого Августина , збудувавши для них монастир в 1646 р.
Отці августиніанці надавали духовну допомогу і розраду власникам Залізців в походах, та місцевій католицькій громаді.Фігура Богородиці
Кобзар (1995р.)
Селищна рада
При монастирі існував шпиталь, отці-монахи опікувалися доглядом за хворими та убогими. Вірогідно споруда поруч з храмом і була колись шпиталем.Подвір’я з домом для цього закладу придбав ще о. Андрій Свєнціцький, який був парохом у 1674-99 рр. Із 1801 р. до цієї справи долучилися сестри милосердя. Їхній монастир у 1760 р. заснувала Гелена Потоцька, і діяв він у Бродах. Коли споруди обителі згоріли, сестри перебралися у Залізці. Також вони зайнялися утримуванням та вихованням осиротілих дівчат. Після поділу Польщі, Залізці потрапили до складу Австро-Угорської імперії.
Панорама храму Прсв.Богородиці
Церква Прсв.Богородиці та колона з бароковою фігурою
Церква.Профіль
Австро-угорці масово закривали монастирі на окупованих територіях, не оминуло закриття і монастир отців-августинів в Залізцях. Монахи були вимушені покинути місто, а монастирський храм зведений в 1740 р., став парафіяльним храмом Покрови Пресвятої Богородиці греко-католицької громади Залізців. Біля входу на подвір'я храму, на високому постаменті, стоїть скульптура Пресвятої Богородиці.
Дзвіниця розташована на південь від церкви, є архітектурним витвором в стилі рококо. Складається з чотирьох пілонів, об'єднаних арками з фігурним фронтоном, завершеним сегментним зламом багатопрофільного карниза.Дзвіниця
Фото
Церква Богородиці.На задньому плані-костел Непорочного Зачаття Діви Марії
Барокова фігура Богородиці на колоні
Поруч з церквою Покрови Пресвятої Богородиці стоїть невеликий костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії,споруджений у 1889 р. Каплицю-костел консекрував єпископ Я. Пузина. Споруджувався костел як каплиця монастиря сестер-шариток Св. Вікентія де Поля. Сюди пересилилися сестри милосердя (шаритки) з Бродів, коли монастир в Бродах згорів. Залізці в той час були під управлінням Австро-Угорщини. Монашки опікувалися знедоленими та дівчатами сиротами.
Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та будівля келій(?)
Костел-каплиця
Готична споруда.Профіль
В 1939 р. костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії комуністи закрили, а храм використовували як склад. Зараз храм відновлюється, його обслуговують дієцезійні священники. Поруч з костелом-каплицею стоїть напівзруйнована будівля. Скоріш за все в цій будівлі знаходилися келії монашок, та житлові приміщення для дітей сиріт, яким опікувалися монашки.
Невелика за розмірами споруда костелу має чіткі ознаки готичного стилю,над покрівлею нави здіймається сингатурка. Стіни храму прикрашають готичні арочні вікна, деякі з них були замуровані комуністами коли вони перетворили храм у комору. Вхід в костел оздоблений красивим порталом витесаним з білого каменю, який вінчає невеликий кам’яний хрест. В верхній частині костелу на архітектурному елементі витесаний напис польською: «RENOVANA 1997», (Відновлено 1997).
Подвір’я було обнесене високим кам’яним муром, який зараз відновлюється.Фото
Келійний корпус(?)
Панорама
На огляд виставлених пам*яток мені вистачило всього 1год.15хв.Можливо це тому,що я звик до швидкого темпу на виїздах,а може тому,що селище невеличке.
Фігура Богородиці біля зупинки (1867р.)
В плані фортеця чотиристоронній правильний квадрат. Довжина стін складала 60 м. кожна. По кутах вимурувані оборонні вежі в чотири яруси. Житлові приміщення були прибудовані до південної та північної оборонних стін. Палац був розміщений у північній частині фортеці зліва від воріт. В замок можна було попасти через підвісний міст та браму. Навколо оборонних стін був викопаний глибокий рів заповнений водою. Фрагменти рову збереглися з північної сторони, вони заповнені і нині водою. Хоч замок і розташований на рівнині, та завдяки болотам, що оточували його з чотирьох сторін, це була грізна неприступна фортеця.
Залишки замку (1516р.)
Одна із замкових стін
Панорама замку
В 1649 р. замок взяли війська Максима Кривоноса, під час Визвольної війни. В 1675 р. замок захопили і зруйнували татари. Не зважаючи на руйнування, замок знову і знову поставав з руїн і не один раз перебудовувався та укріплювався. Під час Першої світової війни фортецю сильно зруйнувала московитська артилерія. Але і після цієї руйнації замок встояв,та далі його просто розтягнули на будівельні матеріали. Зараз від замку залишилася п'ятикутна оборонна вежа з стрільницями, глибокі підвали, мури західної частини замку та в'їздна брама. Картуш з гербами власників замку (Пилява, Порай, Ружа), що знаходився над воротами, зараз знаходиться у музеї.Напівпідвальний поверх(?)
Вила у стіні
Роги.А де ж копита?
Цікавим є той факт, що звідси у 1604 р. розпочався похід Дмитра, чоловіка Марії Мнішек і зятя Ю. Мнішека (на той час господаря містечка і замку) на Москву. У замку збиралося і готувалося до походу на Московію польське військо. Відомо також, що похід підтримував К. Вишневецький. Дмитро (Самозванець у російській історії) був царем Московії у 1605-1606 рр. Після заколоту бояр, був вбитий московитами.
Після того, як Потоцькі залишили Заложці, нові власники замку перетворюють замок на фабрику сукна, потім влаштовують в старовинних стінах бровар.
З замком пов'язана легенда: «Літом 1675 року замок взяли в облогу турки та татарами. Після двох невдалих спроб взяти замок приступом, вирішили поворожити. Мовляв, як Аллах скаже - так і буде. Для ворожби взяли чорну курку, її завдання полягало визначати в яку сторону потрібно рухатись війську. Курка, побігла туди, звідки її принесли, в турецький табір. Це сприйняли, як знак до відступу і облога була знята».Дерева на залишках стін
Фото
Арочний проїзд
Поруч з залишками замку розташовується ще одна руїна - колишній костел Св. Антонія.
Костел Святого Антонія був побудований з пісковика в XV ст., консекрований 1538 р. В 1547 р. сини Марціна Каменецького зробили фундуш для костелу.Собою храм поєднував стилі пізньої готики та ренесансу.
Костел Св.Антонія (15-17ст.).Фасад
Руїни храму
Всередині
В 1730 р., коли власником замку став великий воронний гетьман Юзеф Потоцький, костел перебудовується і набуває готичних, ренесансних та барокових рис одночасно. На поч. ХХ ст. храм знову реставрують та впорядковують. До пізньоготичних форм додають барочні елементи. Високі стіни, високі готичні вікна, вишукані арочні перекриття, пишні крипти по боках. На стінах подекуди можна знайти залишки поліхромії та елементи вітражів у віконних нішах.
Костел зруйнувала артилерія під час Першої Світової війни, та храм було згодом відновлено. Під час Другої світової війни храм знову зазнав руйнувань. В подальшому споруда не відновлювалася.
В криптах костелу знайшли свій останній притулок брати Олександр та Януш Вишнівецькі з українського княжого роду.Всередині-2
Панорама
Панорама-2
Селище Залізці лежить по обидва береги Серету. Фактично це два окремі населені пункти - Старі і Нові Залізці, хоча адміністративно це одне поселення. До 1993 р. офіційно прийнятою формою назви були Заложці.
Магдебурзьке право Залізцям надано 1520 р. Містечко належить до числа найдавніших населених пунктів півночі Тернопілля. Археологічними знахідками підтверджено існування тут поселення ще в епоху бронзи.
Перша ж письмова згадка про містечко датується 1483 р. На той момент воно належало до олеського ключа і було у володіння Сененських. Наступними власниками Залізців стають Каменецькі. Саме за часів їхнього володіння тут будується замок, а саме поселення отримує міські права.Школа / будинок дитячої творчості(?)
Храм Св.Трійці (поч.20ст.)
Святотроїцький храм із дзвіницею
Великих руйнувань і людських втрат завдавали татарські набіги. В 1675 р. було зруйновано не лише місцеву фортецю, міську забудову, але й понищено посіви. Містечко опинилося на межі зникнення. Саме тому польський король звільнив його на 12 років від сплати всілякого роду повинностей і податків. Залізці зазнали руйнувань також під час Північної війни.
З отриманням міських прав Залізці почали розвиватися як ремісничий центр. Перші ж промислові підприємства почали виникати в XVIII ст. Саме тоді тут з’явилася суконна фабрика. Впродовж ХІХ ст. були збудовані та почали працювати: винокурня, водяний млин та цегельня.Дорога із Старих в Нові Залізці
Панорама
Басейн біля джерела(?)
Монастирський храм, згодом костел, а потім церква Покрови Пресвятої Богородиці знаходиться в центральній частині села, в районі який називається Новими Залізцями. Споруджено храм в 1740 р.
У друг. пол. XVII ст. власником Залізців став Дмитро-Юрій Вишневецький,вірогідно він і запросив в Залізці монахів з ордену святого Августина , збудувавши для них монастир в 1646 р.
Отці августиніанці надавали духовну допомогу і розраду власникам Залізців в походах, та місцевій католицькій громаді.Фігура Богородиці
Кобзар (1995р.)
Селищна рада
При монастирі існував шпиталь, отці-монахи опікувалися доглядом за хворими та убогими. Вірогідно споруда поруч з храмом і була колись шпиталем.Подвір’я з домом для цього закладу придбав ще о. Андрій Свєнціцький, який був парохом у 1674-99 рр. Із 1801 р. до цієї справи долучилися сестри милосердя. Їхній монастир у 1760 р. заснувала Гелена Потоцька, і діяв він у Бродах. Коли споруди обителі згоріли, сестри перебралися у Залізці. Також вони зайнялися утримуванням та вихованням осиротілих дівчат. Після поділу Польщі, Залізці потрапили до складу Австро-Угорської імперії.
Панорама храму Прсв.Богородиці
Церква Прсв.Богородиці та колона з бароковою фігурою
Церква.Профіль
Австро-угорці масово закривали монастирі на окупованих територіях, не оминуло закриття і монастир отців-августинів в Залізцях. Монахи були вимушені покинути місто, а монастирський храм зведений в 1740 р., став парафіяльним храмом Покрови Пресвятої Богородиці греко-католицької громади Залізців. Біля входу на подвір'я храму, на високому постаменті, стоїть скульптура Пресвятої Богородиці.
Дзвіниця розташована на південь від церкви, є архітектурним витвором в стилі рококо. Складається з чотирьох пілонів, об'єднаних арками з фігурним фронтоном, завершеним сегментним зламом багатопрофільного карниза.Дзвіниця
Фото
Церква Богородиці.На задньому плані-костел Непорочного Зачаття Діви Марії
Барокова фігура Богородиці на колоні
Поруч з церквою Покрови Пресвятої Богородиці стоїть невеликий костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії,споруджений у 1889 р. Каплицю-костел консекрував єпископ Я. Пузина. Споруджувався костел як каплиця монастиря сестер-шариток Св. Вікентія де Поля. Сюди пересилилися сестри милосердя (шаритки) з Бродів, коли монастир в Бродах згорів. Залізці в той час були під управлінням Австро-Угорщини. Монашки опікувалися знедоленими та дівчатами сиротами.
Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та будівля келій(?)
Костел-каплиця
Готична споруда.Профіль
В 1939 р. костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії комуністи закрили, а храм використовували як склад. Зараз храм відновлюється, його обслуговують дієцезійні священники. Поруч з костелом-каплицею стоїть напівзруйнована будівля. Скоріш за все в цій будівлі знаходилися келії монашок, та житлові приміщення для дітей сиріт, яким опікувалися монашки.
Невелика за розмірами споруда костелу має чіткі ознаки готичного стилю,над покрівлею нави здіймається сингатурка. Стіни храму прикрашають готичні арочні вікна, деякі з них були замуровані комуністами коли вони перетворили храм у комору. Вхід в костел оздоблений красивим порталом витесаним з білого каменю, який вінчає невеликий кам’яний хрест. В верхній частині костелу на архітектурному елементі витесаний напис польською: «RENOVANA 1997», (Відновлено 1997).
Подвір’я було обнесене високим кам’яним муром, який зараз відновлюється.Фото
Келійний корпус(?)
Панорама
На огляд виставлених пам*яток мені вистачило всього 1год.15хв.Можливо це тому,що я звик до швидкого темпу на виїздах,а може тому,що селище невеличке.
Фігура Богородиці біля зупинки (1867р.)