Загорівський монастир: місце,яке потрібно знати
Тут цікаво буде і тим хто цікавиться архітектурою і тим,кому не байдужа історія,не древня,поросла мохом,а зовсім таки нещодавня,історія боротьби,важка,трагічна сторінка нашого минулого,яку перегорнули не всі,не судилось,залишились на попередній главі... А тепер її читають,читають і почитають,читають і судять,читають і проклинають..У кожного своя думка,кожен має право на власне стердження і бачення ,кожен може дискутувати.Залишу тут.
Більшість радили добиратись сюди із Локачів-звідти і легше і швидше і взагалі,-а звідки ж ще? На автостанції Локачі бідненький графік відправлення автобусів абсолютно відповідає тому,який я собі уявляю.Районний центр розбиває мої надії на пройдення запланованого маршруту.
На станцію я прибув о 8 год.,автобус в один із запланованих пунктів-Кисилин,аж о 10.20 год...Що,туди їздять лише раз на тиждень,у п*ятницю?!Приїжджайте завтра-радять мені.Ага,ото я ніби живу у сусідньому селі.Можна добратись,з пересадками-автостопами,але це ризик витратити пів дня на один об*єкт,а мені це не підходить. Наступний - об*єкт знаходиться в с.Новий Загорів,куди потрібно було б добратись із Старого Загорова,автобус до якого відправляється о...па-пам,о 14 год.! В запасі "якихось" 6 годин і районний центр,на огляд якого вистачить максимум години..
Пам’ятник на честь радянських воїнів і воїнів-односельчан, с.Колона
Монумент пам*яті,с.Колона
Млин,с.Колона
Провівши "розвідку боєм" по вулицях Локачів повертаюсь знову на автостанцію,щоб придумати таки якусь комбінаційну схему добирання до потрібного місця.Кисилин я вже викреслив із своїх планів,а от монастир в Новому Загорові-це був мій основний об*єкт на сьогодні.Врешті таки вирішую: о 9.55 год. відправляється транспорт до Нововолинська,сяду у нього,добираюсь до с.Колона(це вже визріло сидячи у маршрутці) а звідти близько 6км. "пропішкарю" до Нового Загорова.Так і вчинив.
Панорама з будівлею монастиря
Храм Різдва Пресвятої Богородиці (1780-1788, 1921-1939рр.)
Костел.Фасад
Новий Загорів - невеличке село в Локачинському районі Волинської області. Основна його пам'ятка - Загорівський монастир, заснований, за переказами, ще з другої пол. XII ст. ченцями з Києва, які рятувалися від татаро-монгольської навали.
Заснований монастир був Петром Загоровським у XVI ст. Перша згадка про монастир датується 1566р. і повідомляє, що за своє зцілення від хвороб шляхтич Загоровський розпочав будівництво мурованого храму на місці дерев'яного.
Наступний власник Нового Загорова - Фадій Чацький прибудовує до вівтарної частини новий монастирський двоповерховий братський корпус.
Інфотаблиця
Храм та келійний корпус
Будівля.Профіль
Монастир до 1719 р. був православним, потім прийняв унію. З візитації 1824 р. довідуємося, що місцеві жителі з унії перейшли на православну віру.
В монастирі перебував живописець Іов Кондзелевич, відомий перш за все п'ятиярусним іконостасом для монастирської Воздвиженської церкви у Скиті Манявському. Український іконописець у Загорові впровадив малярську й різьбярську школи. На той час ще молодий Іов для монастиря виготовив кіот (престол).
У 1886 р., під час експедиції по Волині, Загорівський монастир відвідав професор А. Прахов.
До 1917 р. Загорівський монастир не зазнав жодних змін.
Понівечена святиня-остання фортеця вояків УПА
Частково відреставрований келійний корпус Загорівського монастиря
Пам*ятник воїнам УПА біля стін монастиря
Відомо, що станом на 1908 р. в монастирі існувало три церкви: головна - Різдва Пр. Богородиці, приділена тепла Трьох святих (на першому поверсі південно-східного монастирського корпуса) і Воздвиження Чесного Хреста - в південному монастирському корпусі. Тоді ж у монастирі існувала початкова школа в пам'ять 900-ліття Волинської єпархії.
Після громадянської війни землі Західної України, в тому числі село Новий Загорів, перейшли під юрисдикцію Польської держави. У 1921 р. Загорівський монастир знову повернули греко-католикам.
Фото
Інтер*єр
Інтер*єр-2
Найтрагічніша сторінка в історії Загорівського Різдво-Богородицького монастиря пов’язана з 1943-м роком.
Вдень 8-го вересня 1943 р. повстанська чота особливого призначення під керівництвом А. Марценюка ("Берези") увійшла до Нового Загорова. Повстанці розташувалися біля Загорівського монастиря, який на випадок зустрічі з німцями мав стати надійною точкою оборони. Довго на "гостей" чекати не довелося. Проти чоти з 44-х повстанців було кинуто німецьку жандармерію, донських козаків і поліцію із фольксдойчів - всього бл. 400 осіб. Необережно наблизившись до повстанських позицій, вони потрапили під шквальний кулеметний вогонь, втративши бл. 40 бійців.
Німці спробували підпалити смолоскипами монастир і піти на штурм. Однак, все це виявилося безрезультатним - окрім нових втрат, окупанти не домоглися нічого.
Крізь "ребра" могутнього скелету видніє небо
Головний вівтар
Бічний вівтар
Тоді німцями було прийнято рішення запросити підкріплення. Повстанці ж, розуміючи трагічну складність свого положення, вирішили закріпитися в монастирі і тримати оборону в святих стінах.
Вранці 9-го вересня до Нового Загорова були перекинуті додаткові сили жандармерії. Перешикувавшись, вони негайно пішли в атаку, тепер проти повстанців виступало понад 700 бійців, котрі мали на озброєнні міномети та артилерію. Обстріл монастиря тривав цілий день, а увечері до німців прибуло підкріплення - десять легких танків. Також три німецькі літаки розпочали бомбардування монастиря. Повстанці витримали авіаудари, сховавшись у глибоких підвалах храму.Бічний вівтар-2
Фото
В одній із ніш будівлі
10-те вересня стало справжнім випробуванням -протягом цілого дня німецькі сили штурмували монастир. З 44-х повстанців живими залишилося всього 18.
З ночі 10-го до середини дня 11-го вересня німецькі окупанти обстрілювали монастир з артилерії, танків та мінометів, а надвечір знов пішли на штурм монастиря. Повстанці втратили пораненими ще трьох побратимів, в тому числі і свого командира Березу, але позицій не здали. Вночі на 12-те вересня вони вирішили прорватися з оточення. Сховавши у підвалах храму поранених товаришів, повстанці розділилися на дві групи по шість чоловік і, вдаривши по німецьким окупантам одразу у двох напрямах, вирвалися зі смертельного кільця. Зранку 12 вересня 1943 р. німці увійшли до монастиря.
Трупи 29 захисників монастиря зібрали й поховали місцеві селяни. Вони ж увечері 12 вересня, після відходу німців, знайшли у підвалах і врятували ще двох поранених.
Повстанці втратили 29 осіб у бою, один був убитий у полоні, дванадцятеро вирвалися, а двох врятували місцеві жителі. Німецькі втрати оцінюються в 90-100 (540?) чоловік убитими та 150-200(700?) пораненими.
Монастирський храм / церква Різдва Прсв. Богородиці (УПЦ КП)
Панорама з видом на село
Панорама з видом на Загорівський монастир
Якщо комусь цікаво-дорога від с.Колона до Нового Загорова ПРЕПАСКУДНА! На щастя човгати пішком мені не довелося-підловив автівку,яка довезла мене майже до самого комплексу.Вибирався з Нового Загорова також з допомогою автостопу: пройшов до роздоріжжя яке веде на Старий Загорів та Локачі(бл.2км. від монастиря),а там вже піймав попутку і доїхав у Локачі.Спасибі хлопцям,які допомогли мені подолати зайві кілометри,тим самим зекономивши час і сили).
Більшість радили добиратись сюди із Локачів-звідти і легше і швидше і взагалі,-а звідки ж ще? На автостанції Локачі бідненький графік відправлення автобусів абсолютно відповідає тому,який я собі уявляю.Районний центр розбиває мої надії на пройдення запланованого маршруту.
На станцію я прибув о 8 год.,автобус в один із запланованих пунктів-Кисилин,аж о 10.20 год...Що,туди їздять лише раз на тиждень,у п*ятницю?!Приїжджайте завтра-радять мені.Ага,ото я ніби живу у сусідньому селі.Можна добратись,з пересадками-автостопами,але це ризик витратити пів дня на один об*єкт,а мені це не підходить. Наступний - об*єкт знаходиться в с.Новий Загорів,куди потрібно було б добратись із Старого Загорова,автобус до якого відправляється о...па-пам,о 14 год.! В запасі "якихось" 6 годин і районний центр,на огляд якого вистачить максимум години..
Пам’ятник на честь радянських воїнів і воїнів-односельчан, с.Колона
Монумент пам*яті,с.Колона
Млин,с.Колона
Провівши "розвідку боєм" по вулицях Локачів повертаюсь знову на автостанцію,щоб придумати таки якусь комбінаційну схему добирання до потрібного місця.Кисилин я вже викреслив із своїх планів,а от монастир в Новому Загорові-це був мій основний об*єкт на сьогодні.Врешті таки вирішую: о 9.55 год. відправляється транспорт до Нововолинська,сяду у нього,добираюсь до с.Колона(це вже визріло сидячи у маршрутці) а звідти близько 6км. "пропішкарю" до Нового Загорова.Так і вчинив.
Панорама з будівлею монастиря
Храм Різдва Пресвятої Богородиці (1780-1788, 1921-1939рр.)
Костел.Фасад
Новий Загорів - невеличке село в Локачинському районі Волинської області. Основна його пам'ятка - Загорівський монастир, заснований, за переказами, ще з другої пол. XII ст. ченцями з Києва, які рятувалися від татаро-монгольської навали.
Заснований монастир був Петром Загоровським у XVI ст. Перша згадка про монастир датується 1566р. і повідомляє, що за своє зцілення від хвороб шляхтич Загоровський розпочав будівництво мурованого храму на місці дерев'яного.
Наступний власник Нового Загорова - Фадій Чацький прибудовує до вівтарної частини новий монастирський двоповерховий братський корпус.
Інфотаблиця
Храм та келійний корпус
Будівля.Профіль
Монастир до 1719 р. був православним, потім прийняв унію. З візитації 1824 р. довідуємося, що місцеві жителі з унії перейшли на православну віру.
В монастирі перебував живописець Іов Кондзелевич, відомий перш за все п'ятиярусним іконостасом для монастирської Воздвиженської церкви у Скиті Манявському. Український іконописець у Загорові впровадив малярську й різьбярську школи. На той час ще молодий Іов для монастиря виготовив кіот (престол).
У 1886 р., під час експедиції по Волині, Загорівський монастир відвідав професор А. Прахов.
До 1917 р. Загорівський монастир не зазнав жодних змін.
Понівечена святиня-остання фортеця вояків УПА
Частково відреставрований келійний корпус Загорівського монастиря
Пам*ятник воїнам УПА біля стін монастиря
Відомо, що станом на 1908 р. в монастирі існувало три церкви: головна - Різдва Пр. Богородиці, приділена тепла Трьох святих (на першому поверсі південно-східного монастирського корпуса) і Воздвиження Чесного Хреста - в південному монастирському корпусі. Тоді ж у монастирі існувала початкова школа в пам'ять 900-ліття Волинської єпархії.
Після громадянської війни землі Західної України, в тому числі село Новий Загорів, перейшли під юрисдикцію Польської держави. У 1921 р. Загорівський монастир знову повернули греко-католикам.
Фото
Інтер*єр
Інтер*єр-2
Найтрагічніша сторінка в історії Загорівського Різдво-Богородицького монастиря пов’язана з 1943-м роком.
Вдень 8-го вересня 1943 р. повстанська чота особливого призначення під керівництвом А. Марценюка ("Берези") увійшла до Нового Загорова. Повстанці розташувалися біля Загорівського монастиря, який на випадок зустрічі з німцями мав стати надійною точкою оборони. Довго на "гостей" чекати не довелося. Проти чоти з 44-х повстанців було кинуто німецьку жандармерію, донських козаків і поліцію із фольксдойчів - всього бл. 400 осіб. Необережно наблизившись до повстанських позицій, вони потрапили під шквальний кулеметний вогонь, втративши бл. 40 бійців.
Німці спробували підпалити смолоскипами монастир і піти на штурм. Однак, все це виявилося безрезультатним - окрім нових втрат, окупанти не домоглися нічого.
Крізь "ребра" могутнього скелету видніє небо
Головний вівтар
Бічний вівтар
Тоді німцями було прийнято рішення запросити підкріплення. Повстанці ж, розуміючи трагічну складність свого положення, вирішили закріпитися в монастирі і тримати оборону в святих стінах.
Вранці 9-го вересня до Нового Загорова були перекинуті додаткові сили жандармерії. Перешикувавшись, вони негайно пішли в атаку, тепер проти повстанців виступало понад 700 бійців, котрі мали на озброєнні міномети та артилерію. Обстріл монастиря тривав цілий день, а увечері до німців прибуло підкріплення - десять легких танків. Також три німецькі літаки розпочали бомбардування монастиря. Повстанці витримали авіаудари, сховавшись у глибоких підвалах храму.Бічний вівтар-2
Фото
В одній із ніш будівлі
10-те вересня стало справжнім випробуванням -протягом цілого дня німецькі сили штурмували монастир. З 44-х повстанців живими залишилося всього 18.
З ночі 10-го до середини дня 11-го вересня німецькі окупанти обстрілювали монастир з артилерії, танків та мінометів, а надвечір знов пішли на штурм монастиря. Повстанці втратили пораненими ще трьох побратимів, в тому числі і свого командира Березу, але позицій не здали. Вночі на 12-те вересня вони вирішили прорватися з оточення. Сховавши у підвалах храму поранених товаришів, повстанці розділилися на дві групи по шість чоловік і, вдаривши по німецьким окупантам одразу у двох напрямах, вирвалися зі смертельного кільця. Зранку 12 вересня 1943 р. німці увійшли до монастиря.
Трупи 29 захисників монастиря зібрали й поховали місцеві селяни. Вони ж увечері 12 вересня, після відходу німців, знайшли у підвалах і врятували ще двох поранених.
Повстанці втратили 29 осіб у бою, один був убитий у полоні, дванадцятеро вирвалися, а двох врятували місцеві жителі. Німецькі втрати оцінюються в 90-100 (540?) чоловік убитими та 150-200(700?) пораненими.
Монастирський храм / церква Різдва Прсв. Богородиці (УПЦ КП)
Панорама з видом на село
Панорама з видом на Загорівський монастир
Якщо комусь цікаво-дорога від с.Колона до Нового Загорова ПРЕПАСКУДНА! На щастя човгати пішком мені не довелося-підловив автівку,яка довезла мене майже до самого комплексу.Вибирався з Нового Загорова також з допомогою автостопу: пройшов до роздоріжжя яке веде на Старий Загорів та Локачі(бл.2км. від монастиря),а там вже піймав попутку і доїхав у Локачі.Спасибі хлопцям,які допомогли мені подолати зайві кілометри,тим самим зекономивши час і сили).