Купичів
Купичів,-село що у Турійсьому районі, буде цікаве не всім,та це не означає що сюди зовсім не варто завітати,тим більше якщо ви вже знаходитеся неподалік.
В першу чергу Купичів має зацікавити знатоків військового періоду історії,так як тут і в околицях тривали бої з загарбниками,а на даний час збереглося чимало братських поховань на місцях бойової слави.
Костел (1907-1912рр.)
Всередині колишнього храму Св.Вацлава
Мене сюди заманили інформацією про цікавий костел та колишній панський будинок.Хм,щодо оригінальності першого та цікавості другого можна звичайно посперечатись,але хіба шкода 30-40хв. для того,аби побачити щось таки новеньке? Місцеві розказують мені про могили воїнів та місце розташування Січі УПА у сусідньому с.Свинарин,але прикинувши залишок вільного часу розумію,що сьогодні я точно туди не встигну,а якщо й встигну,то питання добирання у Турійськ(там я мав сісти на поїзд) буде проблематичним.
Костел чеської громади.Профіль
Могила братська радянських воїнів (1956р.)
Чимчикую в сторону центру.При дорозі,на Пагорбі Слави,одне коло одного розташувались наступні поховання: могила братська воїнів російської армії (2005р.)-могила братська 17 воїнів УПА (2002р.)- могила братська радянських воїнів (1956р.).По другу сторону-магазин,трохи далі видніються золотисті куполи Преображенської церкви (1933-1938рр.).А де ж панський будинок? Прямую в сторону храму,так як на даний момент це найцікавіший помічений об*єкт.
Могила братська 17 воїнів УПА (2002р.)
Могила братська воїнів російської армії (2005р.)
Перша згадка про Купичів датується 1753 р. Центр села стоїть на значному підвищенні. Назва походить вірогідно від того, що в давнину підвищення на місцевості називалось «купою». За іншою версією навколо села були непрохідні болота порослі купинами осоки і саме від слова «купина» походить назва села.
У Х-ХІІ ст. село входило до складу Київської Русі і становило частину земель історичної Волині. У друг. пол. ХІІ ст. воно входило до складу Волинського , а в 1199 р. до Галицько-Волинського князівства.
Фото
Преображенська церква (1933-1938рр.)
Купичів зберіг дводільний уклад з замкненою у чотирикутнику вулиць колишньою чеською осадою і витягненою уздовж шляху на Озеряни колишньою українською частиною. У чеській частині збереглося чимало старих будівель, що істотно відрізняються від українських.За місцеві кошти в 1936-1937 рр. будується шосе через село,а в 1994 р. були заасфальтовані всі вулиці Купичева.
Усіх, хто заїжджає у село, зустрічає будівля неоготичного костелу святого Вацлава. Його будівництво тривало протягом 1907-1912 рр. Цеглу на будівництво закупив поляк З.Хмільовський, поміщик із с.Нири.Останнім у приміщенні храму хазяйнував сільськогосподарський виробничий колектив «Дружба».
Свято-Преображенський храм (колишній чеський Євангелічний костел).Тил
Храм.Профіль
У 1933-1938 рр. в Купичеві чехами-переселенцями було зведено Євангелічний костел, який вони згодом (1947 р.) ,виїжджаючи з села на свою прабатьківщину, передали православній громаді села. Зараз це Свято-Преображенський храм.
Прикрасою центру села є цегляний двоповерховий будинок чеха Буяльського, що був збудований протягом 1932-1937рр. Під час війни неподалік впали дві авіаційні бомби - відірвало лише балкони з східної сторони, а будинок вистояв, не дав навіть тріщини. На даний час в ньому розміщені сільська рада, відділення зв’язку, телефонна станція,на другому поверсі - сільська рада.
Євангелічний костел
Старенька будівля
Будинок Буяльського ("панський будинок"),1932-1937рр.
У с.Купичів знаходиться перший і єдиний в Україні музей солом’яного мистецтва відкритий 30 червня 2008 р. в рамках проведення Всеукраїнської творчої лабораторії майстрів солом’яного мистецтва „Солом’яний бичок”. Площа музею 69 м2, експозиційна - 45м2. У фонді музею 210 одиниць, в тому числі 166 предметів основного фонду. Експозиційні розділи відображають історію соломоплетіння, види плетіння, етапи творчості Марії Кравчук та членів студії «Житечко». Тут ви побачите обрядові символи: павуки, дідухи, вінки… Також виставлені роботи з соломи із таких країн: Угорщини, США, Непалу, Білорусії, Росії, Голандії, Англії, Узбекистану, Швейцарії.
Інфоджерело http://turrcz.ucoz.ru/publ/37-1-0-125 .
В першу чергу Купичів має зацікавити знатоків військового періоду історії,так як тут і в околицях тривали бої з загарбниками,а на даний час збереглося чимало братських поховань на місцях бойової слави.
Костел (1907-1912рр.)
Всередині колишнього храму Св.Вацлава
Мене сюди заманили інформацією про цікавий костел та колишній панський будинок.Хм,щодо оригінальності першого та цікавості другого можна звичайно посперечатись,але хіба шкода 30-40хв. для того,аби побачити щось таки новеньке? Місцеві розказують мені про могили воїнів та місце розташування Січі УПА у сусідньому с.Свинарин,але прикинувши залишок вільного часу розумію,що сьогодні я точно туди не встигну,а якщо й встигну,то питання добирання у Турійськ(там я мав сісти на поїзд) буде проблематичним.
Костел чеської громади.Профіль
Могила братська радянських воїнів (1956р.)
Чимчикую в сторону центру.При дорозі,на Пагорбі Слави,одне коло одного розташувались наступні поховання: могила братська воїнів російської армії (2005р.)-могила братська 17 воїнів УПА (2002р.)- могила братська радянських воїнів (1956р.).По другу сторону-магазин,трохи далі видніються золотисті куполи Преображенської церкви (1933-1938рр.).А де ж панський будинок? Прямую в сторону храму,так як на даний момент це найцікавіший помічений об*єкт.
Могила братська 17 воїнів УПА (2002р.)
Могила братська воїнів російської армії (2005р.)
Перша згадка про Купичів датується 1753 р. Центр села стоїть на значному підвищенні. Назва походить вірогідно від того, що в давнину підвищення на місцевості називалось «купою». За іншою версією навколо села були непрохідні болота порослі купинами осоки і саме від слова «купина» походить назва села.
У Х-ХІІ ст. село входило до складу Київської Русі і становило частину земель історичної Волині. У друг. пол. ХІІ ст. воно входило до складу Волинського , а в 1199 р. до Галицько-Волинського князівства.
Фото
Преображенська церква (1933-1938рр.)
Купичів зберіг дводільний уклад з замкненою у чотирикутнику вулиць колишньою чеською осадою і витягненою уздовж шляху на Озеряни колишньою українською частиною. У чеській частині збереглося чимало старих будівель, що істотно відрізняються від українських.За місцеві кошти в 1936-1937 рр. будується шосе через село,а в 1994 р. були заасфальтовані всі вулиці Купичева.
Усіх, хто заїжджає у село, зустрічає будівля неоготичного костелу святого Вацлава. Його будівництво тривало протягом 1907-1912 рр. Цеглу на будівництво закупив поляк З.Хмільовський, поміщик із с.Нири.Останнім у приміщенні храму хазяйнував сільськогосподарський виробничий колектив «Дружба».
Свято-Преображенський храм (колишній чеський Євангелічний костел).Тил
Храм.Профіль
У 1933-1938 рр. в Купичеві чехами-переселенцями було зведено Євангелічний костел, який вони згодом (1947 р.) ,виїжджаючи з села на свою прабатьківщину, передали православній громаді села. Зараз це Свято-Преображенський храм.
Прикрасою центру села є цегляний двоповерховий будинок чеха Буяльського, що був збудований протягом 1932-1937рр. Під час війни неподалік впали дві авіаційні бомби - відірвало лише балкони з східної сторони, а будинок вистояв, не дав навіть тріщини. На даний час в ньому розміщені сільська рада, відділення зв’язку, телефонна станція,на другому поверсі - сільська рада.
Євангелічний костел
Старенька будівля
Будинок Буяльського ("панський будинок"),1932-1937рр.
У с.Купичів знаходиться перший і єдиний в Україні музей солом’яного мистецтва відкритий 30 червня 2008 р. в рамках проведення Всеукраїнської творчої лабораторії майстрів солом’яного мистецтва „Солом’яний бичок”. Площа музею 69 м2, експозиційна - 45м2. У фонді музею 210 одиниць, в тому числі 166 предметів основного фонду. Експозиційні розділи відображають історію соломоплетіння, види плетіння, етапи творчості Марії Кравчук та членів студії «Житечко». Тут ви побачите обрядові символи: павуки, дідухи, вінки… Також виставлені роботи з соломи із таких країн: Угорщини, США, Непалу, Білорусії, Росії, Голандії, Англії, Узбекистану, Швейцарії.
Інфоджерело http://turrcz.ucoz.ru/publ/37-1-0-125 .