Конотоп ч. І. Головні залізничні майстерні
Нотатки про Конотоп розпочну з місця, заради якого я власне й вирішив відвідати місто. Цей копмлекс пам'яток вкарбувався мені з дитинства. Кожен раз його бачив як їхав до бабусі й повертався назад. І, гадаю, так само він закарбувався й численним подорожнім котрі в потягах зупинялись на цьому залізничному вузлі. Таким чином, комплекс головних залізничних майстерень став своєрідною візитівкою Конотопа. Починаємо. Фото буде дуже багато:
1. Ось ця споруда, як і чимало інших тут, нині є такими собі воротами в храмі Санно, або вежами ДАП-у на фоні оточуючого довкілля. Нарис про нинішній стан майстерень виглядатиме вже як мартирологічний, певним чином.
З історії комплексу споруд: "А розпочалася історія майстерень для капітального ремонту паровозів і вагонів одночасно з будівництвом Курсько-Київської залізниці. Чому саме в Конотопі? Знавці залізничної справи стверджують, що не останню роль відіграла відстань - це половина шляху на магістралі. Перше приміщення мало площу 1137 кв. сажнів, довжина тракційних колій - 1792 сажні, комора - 38 кв. сажнів. У майстернях діяли токарний, слюсарний, столярний, збиральний цех на 16 стійл для паровозів, мідноливарний, кузня, майстерня для ремонту вагонів… Кваліфікованих робітників не вистачало, тож їх запрошували з Харкова, Києва, Курська та Брянська. Перед революцією чисельність працівників майстерень наближалася до 3 тис. Зрозуміло, у цій робітничій масі ідеї соціальної справедливості знаходили гарячий відгук. Але не лише більшовицькі гасла виводили паровозоремонтників на страйки й мітинги.
До речі, маївки вони влаштовували у гаю Саєвського між Конотопом і приміським селом Підлипним. Нині гай повністю забудований, а липи та дуби вже спиляли на дрова.
Не лише, бо в листопаді 1918 р. зі станції Конотоп вирушив бронепоїзд Сірожупанної дивізії УНР «Палій». Єдине місце, де його могли збудувати, - Головні залізничні майстерні. На жаль, ця сторінка минувшини залізничного вузла так і не досліджена. Зате не бракує згадок про підтримку заводчанами більшовиків. Як свідчить Вікіпедія, у тому ж 1918 р. майстерні націоналізували. Коли до Конотопа наблизилися німецько-австрійські війська, обладнання підприємства евакуювали до Курська, з робітників сформували загін червоної гвардії, комуністи пішли в підпілля і нелегально одержували зброю із Брянська та Курська. Під час наступу Добровольчої армії верстати майстерень ще раз евакуювали, але вже до Брянська. Третя евакуація припадає на роки Другої світової війни." .Взято тут: http://swrailway.gov.ua/rabslovo/?aid=4864 там є й продовження.
2. Хоч я починав оглядати майстерні інакшим порядком, тут почнемо з їхньої "залізничної" сторони. Територія пам'ятки знаходиться одразу за 4-ю платформою станції Конотоп.
3. Певний панорамний огляд можливий безпосередньо зі станції. Написавши слово панорамний, згадав, що панорам в майстернях наробити як раз забув:(
4. Йдемо роздивлятись ближче.
5. Знімок в східному напрямку. На території мвйстерень є споруди, як початку ХХ ст, так і після ДСВ. Нас, зрозуміло ж, цікавлять перші.
6. Фасади до огляду.
7. Інтер'єри до огляду.
8. А будувати починали ще в кінці ХІХ століття!
9.
10. Котельня. Паркан, на відміну від попереднього фото, старий. Можливо, частково й автентичний.
11. Напис на фасаді. Цілком можливе виправлення з дореформенної орфографії вже в радянський час.
12. Ну, а тепер, щоб була зрозумуліша мета подорожі.
13. Зараз комплекс проглядається наскрізь в буквальному сенсі слова!
14.
15. Цегла мабуть піде на продаж.
16.
17. Деструктивний процес іде...
18. Між іншим, стосовно цегли. Тут багато цікавої, з клеймами.
19. І ось. Пам'ятає ще мабуть сірожупанників, ну і часи до них)
20. В цьому корпусі, я так розумію розміщується/розміщувався ринок. Там є металеві дверцята на подвір'я, та вони були зачинені. То ж ми пішли в кінецб платформи де звйшли з неї на вул. Чкалова, і саме з неї почали огляд майстерень.
21. От ще до фронтонів.
22. Цех. Вікіпедія зазначає, що на території майстерень містились: тендерний, паровозоскладальний, складальний, ливарний та інструментальний цехи. Даруйте, я вже не знаю, де які.
23. Фото через паркан, тому горизонт відповідний. Хоча воно, символічне, натяк на те, що стан у майстерень нині, як у "Титаніка", який також ось так нахилився свого часу.
24.
25.
26. Даний цех за парканом. Але за ним, є прохід.
27. Зайшовши в нього - Ви на території майстерень. За отим білим парканом, як я зрозумів, "злі собаки"(тм). Гавкіт почувся відразу, а от самі песики так і не підійшли. Тому і зробив такий висновок про їх розташування.
28. Найближче, що до вас буде - споруда з трубою, яка в заголовку.
29. Вона з різних боків.
30. Позаду на платформі потяг "Кишинів-Москва".
31. Прибудова до неї.
32. Бічний фасад.
33. А ось тут помітний її тильний бік.
34. А тепер черга апокаліптичних пейзажів, чи вже натюрмортів...
35. Інакше б сказати, пейзажі військові. Та це не Дебальцеве чи Іловайськ. До них декілька сотень кілометрів.
36. Техніка стоїть. Руйнування організоване.
37. Впізнаються деталі зруйнованого аркового склепіння.
38. І такі от гаори з буд. матеріалів. Пофотографували тут під гавкіт собак, йдемо далі.
39. А далі Європейська площа, де за парканом залишки ще одного цеху. Оглядаймо.
40. Ближче.
41. Металобрухт.
42. Он, як балка залізна "лягла"!
43. Старовинна споруда й перехід.
44. А тепер розвернемось, і ми на Європейській площі.
45. Нинішня пам'ятка-домінанта тут - будинок заводоуправління.
46. Деталі.
47. Ще один будинок на площі. Можливо навіть до ДСВ.
48. Така от дорога з історичними нашаруваннями йде вулицею Чкалова.
49. Далі вже, як бонус посту. Дореволюційні споруди на зазначеній вулиці.
50.
51.
52. Ще якийсь завод/виробництво імовірно.
53. Залізнично-тиехнічне училище 1890 року побудови. От власне тут ми звернули з перону й почали огляд та фотографування всього, що є в цій нотатці.
Що сказати. Радіти чи сумувати, що я побачив те що хотів, хоча в такому стані я це бачити звичайно ж не бажав. Враховуючи стан пам'ятки добре, що назнімав багато фото, а також треба брати до уваги, що тут кілька кроків і міжнародний пункт пропуску через державний кордон України "Конотоп" + потенційна охорона території майстерень, тому добре, що хоч так склався похід. А фотографував в такій кількості, бо знову ж таки, скоро може й не буде вже, що тут фіксувати. Прикро. І це ж яких зусиль треба буо докласти, щоб такі споруди поруйнувати...
Лінки:
1. Історія: http://swrailway.gov.ua/rabslovo/?aid=4864
2. Перелік пам'яток комплексу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%96%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8F:%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%96_%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B8/%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BF
1. Ось ця споруда, як і чимало інших тут, нині є такими собі воротами в храмі Санно, або вежами ДАП-у на фоні оточуючого довкілля. Нарис про нинішній стан майстерень виглядатиме вже як мартирологічний, певним чином.
З історії комплексу споруд: "А розпочалася історія майстерень для капітального ремонту паровозів і вагонів одночасно з будівництвом Курсько-Київської залізниці. Чому саме в Конотопі? Знавці залізничної справи стверджують, що не останню роль відіграла відстань - це половина шляху на магістралі. Перше приміщення мало площу 1137 кв. сажнів, довжина тракційних колій - 1792 сажні, комора - 38 кв. сажнів. У майстернях діяли токарний, слюсарний, столярний, збиральний цех на 16 стійл для паровозів, мідноливарний, кузня, майстерня для ремонту вагонів… Кваліфікованих робітників не вистачало, тож їх запрошували з Харкова, Києва, Курська та Брянська. Перед революцією чисельність працівників майстерень наближалася до 3 тис. Зрозуміло, у цій робітничій масі ідеї соціальної справедливості знаходили гарячий відгук. Але не лише більшовицькі гасла виводили паровозоремонтників на страйки й мітинги.
До речі, маївки вони влаштовували у гаю Саєвського між Конотопом і приміським селом Підлипним. Нині гай повністю забудований, а липи та дуби вже спиляли на дрова.
Не лише, бо в листопаді 1918 р. зі станції Конотоп вирушив бронепоїзд Сірожупанної дивізії УНР «Палій». Єдине місце, де його могли збудувати, - Головні залізничні майстерні. На жаль, ця сторінка минувшини залізничного вузла так і не досліджена. Зате не бракує згадок про підтримку заводчанами більшовиків. Як свідчить Вікіпедія, у тому ж 1918 р. майстерні націоналізували. Коли до Конотопа наблизилися німецько-австрійські війська, обладнання підприємства евакуювали до Курська, з робітників сформували загін червоної гвардії, комуністи пішли в підпілля і нелегально одержували зброю із Брянська та Курська. Під час наступу Добровольчої армії верстати майстерень ще раз евакуювали, але вже до Брянська. Третя евакуація припадає на роки Другої світової війни." .Взято тут: http://swrailway.gov.ua/rabslovo/?aid=4864 там є й продовження.
2. Хоч я починав оглядати майстерні інакшим порядком, тут почнемо з їхньої "залізничної" сторони. Територія пам'ятки знаходиться одразу за 4-ю платформою станції Конотоп.
3. Певний панорамний огляд можливий безпосередньо зі станції. Написавши слово панорамний, згадав, що панорам в майстернях наробити як раз забув:(
4. Йдемо роздивлятись ближче.
5. Знімок в східному напрямку. На території мвйстерень є споруди, як початку ХХ ст, так і після ДСВ. Нас, зрозуміло ж, цікавлять перші.
6. Фасади до огляду.
7. Інтер'єри до огляду.
8. А будувати починали ще в кінці ХІХ століття!
9.
10. Котельня. Паркан, на відміну від попереднього фото, старий. Можливо, частково й автентичний.
11. Напис на фасаді. Цілком можливе виправлення з дореформенної орфографії вже в радянський час.
12. Ну, а тепер, щоб була зрозумуліша мета подорожі.
13. Зараз комплекс проглядається наскрізь в буквальному сенсі слова!
14.
15. Цегла мабуть піде на продаж.
16.
17. Деструктивний процес іде...
18. Між іншим, стосовно цегли. Тут багато цікавої, з клеймами.
19. І ось. Пам'ятає ще мабуть сірожупанників, ну і часи до них)
20. В цьому корпусі, я так розумію розміщується/розміщувався ринок. Там є металеві дверцята на подвір'я, та вони були зачинені. То ж ми пішли в кінецб платформи де звйшли з неї на вул. Чкалова, і саме з неї почали огляд майстерень.
21. От ще до фронтонів.
22. Цех. Вікіпедія зазначає, що на території майстерень містились: тендерний, паровозоскладальний, складальний, ливарний та інструментальний цехи. Даруйте, я вже не знаю, де які.
23. Фото через паркан, тому горизонт відповідний. Хоча воно, символічне, натяк на те, що стан у майстерень нині, як у "Титаніка", який також ось так нахилився свого часу.
24.
25.
26. Даний цех за парканом. Але за ним, є прохід.
27. Зайшовши в нього - Ви на території майстерень. За отим білим парканом, як я зрозумів, "злі собаки"(тм). Гавкіт почувся відразу, а от самі песики так і не підійшли. Тому і зробив такий висновок про їх розташування.
28. Найближче, що до вас буде - споруда з трубою, яка в заголовку.
29. Вона з різних боків.
30. Позаду на платформі потяг "Кишинів-Москва".
31. Прибудова до неї.
32. Бічний фасад.
33. А ось тут помітний її тильний бік.
34. А тепер черга апокаліптичних пейзажів, чи вже натюрмортів...
35. Інакше б сказати, пейзажі військові. Та це не Дебальцеве чи Іловайськ. До них декілька сотень кілометрів.
36. Техніка стоїть. Руйнування організоване.
37. Впізнаються деталі зруйнованого аркового склепіння.
38. І такі от гаори з буд. матеріалів. Пофотографували тут під гавкіт собак, йдемо далі.
39. А далі Європейська площа, де за парканом залишки ще одного цеху. Оглядаймо.
40. Ближче.
41. Металобрухт.
42. Он, як балка залізна "лягла"!
43. Старовинна споруда й перехід.
44. А тепер розвернемось, і ми на Європейській площі.
45. Нинішня пам'ятка-домінанта тут - будинок заводоуправління.
46. Деталі.
47. Ще один будинок на площі. Можливо навіть до ДСВ.
48. Така от дорога з історичними нашаруваннями йде вулицею Чкалова.
49. Далі вже, як бонус посту. Дореволюційні споруди на зазначеній вулиці.
50.
51.
52. Ще якийсь завод/виробництво імовірно.
53. Залізнично-тиехнічне училище 1890 року побудови. От власне тут ми звернули з перону й почали огляд та фотографування всього, що є в цій нотатці.
Що сказати. Радіти чи сумувати, що я побачив те що хотів, хоча в такому стані я це бачити звичайно ж не бажав. Враховуючи стан пам'ятки добре, що назнімав багато фото, а також треба брати до уваги, що тут кілька кроків і міжнародний пункт пропуску через державний кордон України "Конотоп" + потенційна охорона території майстерень, тому добре, що хоч так склався похід. А фотографував в такій кількості, бо знову ж таки, скоро може й не буде вже, що тут фіксувати. Прикро. І це ж яких зусиль треба буо докласти, щоб такі споруди поруйнувати...
Лінки:
1. Історія: http://swrailway.gov.ua/rabslovo/?aid=4864
2. Перелік пам'яток комплексу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%96%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8F:%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%96_%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B8/%D0%A1%D1%83%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BF