Душевні Карпати
Оригінал взято у seencleyr_113 в Душевні Карпати
За тиждень до похода Карпати добряче засипало снігом і ця обставина посіяла зміни в плануванні відпочинку. Як результат: намети залишились вдома, а маршрут остаточно додумувався в потязі.
По приїзду в Яремче на нас вже очікував заброньоване житло на 12-ть чоловік, тож поснідавши і перепакувавши рюкзаки ми на легкі відправились на полонину Явірник, тримаючись стежки. Чим стежка цікава, що вона досить довго петляє по асфальту, а потім проходить через двір розумника, котрий побудував будинок прямо по стежці якій вже багато років. Зразу ж за подвір'ям вона ховається в ліску, приховуючи те, що очікує на туриста далі.
Ми стояли перед входом в ліс і розмірковували чи одягати дощовики, бо сніг рясно стікав з гілок і це трішки бентежило. Але ввечері нас очікував хостел, а не намет, тому це нас не зупиняло. Пройшовши не так багато кроків ми опинились зовсім в іншій атмосфері. Якщо до цього сніг було тільки видно десь там, то тепер він був скрізь.
1.
2. Туман вдало доповнював молочну картину:
3. По дорозі ми періодично намагались знайти гриби, але результату майже не було.
4.
5.
6. Для мене це був знайомий маршрут, на якому я був в 2012 році і так як тоді фотографував значно менше, то пригадувалось кожне місце і ракурс де був зроблений той чи інший знімок.
7. Так як група йшла на легкі, то привалів майже не було і ми доволі швидко дійшли до кінцевої точки маршруту, де окупували колибу для обіду:
8. Якщо порівняти два походи з різницею в чотири роки (дати були майже однаковими: 13-14 жовтня 2012 року і 14-16 жовтня 2016 року), то наочно видно якими різними можуть бути Карпати. P.S.: і там і там на фото сніг.
9.
10. Навіть коли ти не ведеш групу, будь завжди напоготові, раптом тебе хтось сфотографує:
11. Перекусивши і відпочивши, група розвернулась на 180 градусів і попрямувала тією самою дорогою назад. За цей час вже добре розвиднілось і стало помітно як добряче сонце змінило пейзаж - білих шапок вже майже не було:
12. Так що зворотня дорога подарувала нам зовсім інші пейзажі, хоча різниця була всього в пару годин:
В хостелі де ми зупинились були такі ж самі туристи які поміняли свої плани чи які відпочивали, тож було доволі приємна атмосфера яка доповнювалась міграцією нашої гітари від одних покоїв до інших.
13. На другий день ми відправились до скель Довбуша, "по дорозі" зайшовши на якусь вершинку. Пейзажі були геть інакшими і сніг можна було відшукати лише в темних закапелках.
14. Нарешті ми пригадали, що взяли прапори і треба б з ними сфотографуватись.
15. Потім пригадали і про футболки:
16. На зворотньому шляху всі хто захотів міг збити оскому і позбирати карпатських грибів, але білий гриб знайшов не кожен:
17.
Насправді поїздка вийшла трохи сумбурною, були учасники які прихворіли, були плани які сильно помінялись, було доволі велике кагало учасників. Але погода подарувала чудові спогади.
За тиждень до похода Карпати добряче засипало снігом і ця обставина посіяла зміни в плануванні відпочинку. Як результат: намети залишились вдома, а маршрут остаточно додумувався в потязі.
По приїзду в Яремче на нас вже очікував заброньоване житло на 12-ть чоловік, тож поснідавши і перепакувавши рюкзаки ми на легкі відправились на полонину Явірник, тримаючись стежки. Чим стежка цікава, що вона досить довго петляє по асфальту, а потім проходить через двір розумника, котрий побудував будинок прямо по стежці якій вже багато років. Зразу ж за подвір'ям вона ховається в ліску, приховуючи те, що очікує на туриста далі.
Ми стояли перед входом в ліс і розмірковували чи одягати дощовики, бо сніг рясно стікав з гілок і це трішки бентежило. Але ввечері нас очікував хостел, а не намет, тому це нас не зупиняло. Пройшовши не так багато кроків ми опинились зовсім в іншій атмосфері. Якщо до цього сніг було тільки видно десь там, то тепер він був скрізь.
1.
2. Туман вдало доповнював молочну картину:
3. По дорозі ми періодично намагались знайти гриби, але результату майже не було.
4.
5.
6. Для мене це був знайомий маршрут, на якому я був в 2012 році і так як тоді фотографував значно менше, то пригадувалось кожне місце і ракурс де був зроблений той чи інший знімок.
7. Так як група йшла на легкі, то привалів майже не було і ми доволі швидко дійшли до кінцевої точки маршруту, де окупували колибу для обіду:
8. Якщо порівняти два походи з різницею в чотири роки (дати були майже однаковими: 13-14 жовтня 2012 року і 14-16 жовтня 2016 року), то наочно видно якими різними можуть бути Карпати. P.S.: і там і там на фото сніг.
9.
10. Навіть коли ти не ведеш групу, будь завжди напоготові, раптом тебе хтось сфотографує:
11. Перекусивши і відпочивши, група розвернулась на 180 градусів і попрямувала тією самою дорогою назад. За цей час вже добре розвиднілось і стало помітно як добряче сонце змінило пейзаж - білих шапок вже майже не було:
12. Так що зворотня дорога подарувала нам зовсім інші пейзажі, хоча різниця була всього в пару годин:
В хостелі де ми зупинились були такі ж самі туристи які поміняли свої плани чи які відпочивали, тож було доволі приємна атмосфера яка доповнювалась міграцією нашої гітари від одних покоїв до інших.
13. На другий день ми відправились до скель Довбуша, "по дорозі" зайшовши на якусь вершинку. Пейзажі були геть інакшими і сніг можна було відшукати лише в темних закапелках.
14. Нарешті ми пригадали, що взяли прапори і треба б з ними сфотографуватись.
15. Потім пригадали і про футболки:
16. На зворотньому шляху всі хто захотів міг збити оскому і позбирати карпатських грибів, але білий гриб знайшов не кожен:
17.
Насправді поїздка вийшла трохи сумбурною, були учасники які прихворіли, були плани які сильно помінялись, було доволі велике кагало учасників. Але погода подарувала чудові спогади.