Гуцульщина-1. Дорога на Закарпаття
Це був серпень-2016. Льошко, Маринко і Андрійко поїхали до гуцулів.
1. Поїзд "Гуцульщина" завіз нас на найвищу доступну для киян станцію - Ворохта, а це 745 м висоти.
2. І поїхали ще вище, вздовж залізниці, під старими мостами
3. Старий австрійський і сучасний український мости
4. Дорога поганенька, їдемо вгору-вниз-вгору-вгору
5. Мостам більше 120 років!
6. За годину ми піднялися до Вороненки. Перепочили
7. І поїхали у напрямку залізничного тунелю, щоб проїхати на Закарпаття. Через тунель ходити заборонено, ми змушені були лізти над тунелем, через перевал
8.
9. 15 хвилин піднімалися на перевал..
10. Опинилися у Закарпатській області і почали шукати дорогу на спуск у Лазещину. Місцеві рекомендували тудою не пхатися, бо там "трактОрна дорога". Хто ж місцевих слухає? Попхалися.
11. ...ці страшні 600 метрів страждань ми проштовхалися за 20 хвилин. Хоча по відчуттях десь година! Була відсутність стежки і болото
12. Рештки нижньої стежки закінчилися, запихаємо велики на верхню стежку
13. Точніше на місце, де була стежка. Кущі дряпучі. Ями, камені, бруд. Все як треба!
14. Після тунелю під залізницею з'явилася така-сяка дорога лісовозна
15. Ну, точніше, два потічки, по яких можна їхати. Ще півгодини ми спускалися цією річкою. Аж поки вона не з'їхала з дороги вбік, за що ми їй були дуже вдячні.
Було тяжко, але весело. Річкою тою їхати цілком можливо: під нею рівне кам'янисте дно, але час від часу доводиться сплавлятися водоспадиками:)
16. Спустилися ми у Лазещину. Помили ровери у річці і вирулили на асфальт. Досить на сьогодні пригод!
Доїхали так до Ясіні, там поселилися у гуцулів у садибі (за 100 грн з носа).
17. На вечір зайнялися розвідкою території. Поїхали трасою вниз
18.
19. вдсп Труфанець
20. Залізничні мости
21. Чорна Тиса
22.
Туди-сюди проїхалися, повернулися та й полягали спати. Завтра ж рано вставати!
Продовження розповіді
Відео цієї поїздки