Замок Радомишль
Originally posted by tourist_ua at Замок Радомишль
Замок Радомишль - це одне з тих історичних місць, якому пощастило, бо, незважаючи на свій великий вік, він і зараз перебуває в дуже гарному стані, приваблює туристів, а не розсипається потихеньку, як деякі інші замки України. Хоча це й не зовсім замок. Раніше це була відома папірня, яка була збудована ще у 1612 році монахами Києво-Печерської Лаври. Хоча й виглядала вона як укріплений замок, це була фабрика з виробництва паперу для друку священних книг. На папері з радомишльської папірні було надруковано першу в Києві книгу - «Часослов».
Папірня працювала довгий час, аж доки її не було зруйновано під час військових сутичок. Кілька століть вона простояла покинута. Але наприкінці XIX століття її відновлюють та використовують будівлю вже як млин, який попрацював до 1989 року, після чого це місце поступово перетворювалося на смітник.
Тому, як виглядає зараз це місце, треба дякувати меценату Ользі Богомолець, яка як раз шукала місце для своєї колекції домашніх ікон, кількість яких на той час вже перевищувала 5000 експонатів. Вона придбала в 2007 році залишки старого млина, добудувала його та перетворила це місце на музей.
Окрім самого музею української ікони тут функціонує музей-папірня, в якому можна прослідкувати весь процес виготовлення паперу, як це відбувалося в XVII-му сторіччі. За допомогою різних пристроїв, пресів та власної технології тут виготовляли якісний папір. Якщо виникне таке бажання то можна виготовити свій аркуш паперу власноруч.
До речі, виявилось, що музей української ікони доволі цікавий, навіть для мене, невеликого фанату музеїв взагалі, а картин та живопису в особистості. Не уявляв, що ікони можуть так відрізнятися в залежності від регіону. Думав, що скрізь ікони виглядають так само, як і в нашій хаті, а виявляється ні. Чернігівські іконі зовсім не схожі на волинські.
Це, наприклад, ікони луганських майстрів. В луганській школі іконопису прийнято робити ікони об’ємними, та багато прикрашати металевими деталями.
Ікон дуже багато і всі різні: є і дерев’яні, і скляні, є ікони зі слідами від куль.
Окрім ікон в колекції є також багато скульптур цієї ж тематики.
Ця велика кімната дуже часто орендується в музею для весіль та інших урочистих подій. Тут доволі непогана акустика.
Територія замку дуже доглянута, по парку прогулятися не менш цікаво, ніж подивитися замок всередині.
Це найвідоміший пам’ятник в замку: Єлисею Плетенецькому - засновнику папірні. При чому рівень води в озері періодично змінюється, тож ченця в човні можна побачити як разом з постаментом, так і майже повністю у воді: тут вже як кому пощастить.
Ось веселий хлопчина розважає місцевий персонал. Не знаю до чого вони там всі готувалися, але грав хлопець гарно. Дівчата наче теж оцінили.
До речі, дуже сподобалось саме те, як все в замку зроблено задля туристів та відвідувачів. Багатьом відомим замкам та музеям України я б радив повчитися в Радомишлі, бо щоб відтворити туристичну привабливість нашої країни всі туристичні об’єкти повинні бути хоча б на такому рівні. Вхід платний: 50 грн. Не мало, але підйомна сума. В цю суму вже входить екскурсія по замку і хоча вона необов’язкова, але проводилася вона кожні півгодини, а розповідають про історію цієї будівлі дуже цікаво.
Ще на території встановлена багато старовинних скульптур, переважно янголів, які нібито охороняють цей замок по периметру. Розповідати про кожен окремо не бачу сенсу, тож наостанок просто кілька фото.
Можна ще почитати:
- Замок в Карпатах
- Руїни Невицького замку
Замок Радомишль - це одне з тих історичних місць, якому пощастило, бо, незважаючи на свій великий вік, він і зараз перебуває в дуже гарному стані, приваблює туристів, а не розсипається потихеньку, як деякі інші замки України. Хоча це й не зовсім замок. Раніше це була відома папірня, яка була збудована ще у 1612 році монахами Києво-Печерської Лаври. Хоча й виглядала вона як укріплений замок, це була фабрика з виробництва паперу для друку священних книг. На папері з радомишльської папірні було надруковано першу в Києві книгу - «Часослов».
Папірня працювала довгий час, аж доки її не було зруйновано під час військових сутичок. Кілька століть вона простояла покинута. Але наприкінці XIX століття її відновлюють та використовують будівлю вже як млин, який попрацював до 1989 року, після чого це місце поступово перетворювалося на смітник.
Тому, як виглядає зараз це місце, треба дякувати меценату Ользі Богомолець, яка як раз шукала місце для своєї колекції домашніх ікон, кількість яких на той час вже перевищувала 5000 експонатів. Вона придбала в 2007 році залишки старого млина, добудувала його та перетворила це місце на музей.
Окрім самого музею української ікони тут функціонує музей-папірня, в якому можна прослідкувати весь процес виготовлення паперу, як це відбувалося в XVII-му сторіччі. За допомогою різних пристроїв, пресів та власної технології тут виготовляли якісний папір. Якщо виникне таке бажання то можна виготовити свій аркуш паперу власноруч.
До речі, виявилось, що музей української ікони доволі цікавий, навіть для мене, невеликого фанату музеїв взагалі, а картин та живопису в особистості. Не уявляв, що ікони можуть так відрізнятися в залежності від регіону. Думав, що скрізь ікони виглядають так само, як і в нашій хаті, а виявляється ні. Чернігівські іконі зовсім не схожі на волинські.
Це, наприклад, ікони луганських майстрів. В луганській школі іконопису прийнято робити ікони об’ємними, та багато прикрашати металевими деталями.
Ікон дуже багато і всі різні: є і дерев’яні, і скляні, є ікони зі слідами від куль.
Окрім ікон в колекції є також багато скульптур цієї ж тематики.
Ця велика кімната дуже часто орендується в музею для весіль та інших урочистих подій. Тут доволі непогана акустика.
Територія замку дуже доглянута, по парку прогулятися не менш цікаво, ніж подивитися замок всередині.
Це найвідоміший пам’ятник в замку: Єлисею Плетенецькому - засновнику папірні. При чому рівень води в озері періодично змінюється, тож ченця в човні можна побачити як разом з постаментом, так і майже повністю у воді: тут вже як кому пощастить.
Ось веселий хлопчина розважає місцевий персонал. Не знаю до чого вони там всі готувалися, але грав хлопець гарно. Дівчата наче теж оцінили.
До речі, дуже сподобалось саме те, як все в замку зроблено задля туристів та відвідувачів. Багатьом відомим замкам та музеям України я б радив повчитися в Радомишлі, бо щоб відтворити туристичну привабливість нашої країни всі туристичні об’єкти повинні бути хоча б на такому рівні. Вхід платний: 50 грн. Не мало, але підйомна сума. В цю суму вже входить екскурсія по замку і хоча вона необов’язкова, але проводилася вона кожні півгодини, а розповідають про історію цієї будівлі дуже цікаво.
Ще на території встановлена багато старовинних скульптур, переважно янголів, які нібито охороняють цей замок по периметру. Розповідати про кожен окремо не бачу сенсу, тож наостанок просто кілька фото.
Можна ще почитати:
- Замок в Карпатах
- Руїни Невицького замку