Підгірці. Непопсовий артефакт попсової точки
Підгірці. Непопсовий артефакт попсової точки
або Звичайнісіньке чудо
Відносно недавно я писав на сторінках цього сайту про монастир у Підкамені - http://ua-travels.livejournal.com/2910647.html. Можливо, багатьом з читачів видалася надуманою інформація про самооновлення колони зі скульптурою Богородиці на монастирському подвір’ї. Я можу їх зрозуміти. До таких речей я свого часу відносився так само скептично. Пригадую, як на пропозицію одного пароха не лише сфотографувати іконостас у його парафіяльній церкві, але й спуститися в церковний підвал, де знаходилась одна із ікон, що ніби-то самовідновилася, автор цього посту ввічливо відмовився...
Але хочемо ми того чи ні, але в житті трапляються речі, які важко пояснити логічно. Мабуть, через них сам Бог промовляє до нас. Одна з таких речей знаходиться перед костелом в Підгірцях (Бродівського району Львіської області). Це п'ятиметрова колона зі св. Йосипом (Йосифом), який на своїх руках тримає мале дитятко - Ісусика. Скільки разів я, будучи в Підгірцях, проходив повз неї, не надаючи їй особливого значення, або ж думав: «Напевно, вже розпочалась реставрація» (але яка може бути реставрація, якщо в місцевому замку до сих пір вікна не засклили?..). Встановлена колона, як і сусідня Матері Божої, в 1754 р.
Якщо уважно придивитися до завершення колони (а зум чи об’єктив фотокамери вам у цьому допоможуть), то побачите, що частина скульптури Ісусика є абсолютно білою, в той час як решта колони, у т.ч. й фігура Йосипа залишилася темною. Як стверджують місцеві мешканці, таке самовідновлення колони сталося тоді, коли храм був заново освячений Владикою (на той час) Любомиром Гузаром.
На мій погляд, пояснити білизну колони з точки зору науки неможливо (якщо ж є знавці, здатні цей феномен пояснити, то відгукніться). При цьому самовідновлення тут показове. Адже, якщо про блиск сплаву металу, з якого виготовлена колона в Підкамені ще можна сперечатися, то пісковик Підгорецької колони з часом мав би РІВНОМІРНО потемніти. Припускаю, що найбільших змін мала б зазнати саме верхня частини скульптури, та вона якраз навпаки є білосніжною… От такий непопсовий артефакт попсової точки. А для мене - звичайнісіньке чудо…
Для порівняння покажу ще зображення деяких інших скульптур, що знаходяться поруч.
На аттику собору - той же св. Йосип з Ісусиком
Св. Анна з маленькою ще Богородицею у її ніг
Св. Онуфрій
Св. Антоній (?) на постаменті біля костелу.
Для тих, кому цих порівнянь мало, наступного разу покажу надгробні скульптури з пісковика у Демні (Миколаївський район Львівської області). Або ж самі подивіться, як різко відрізняються відреставровані скульптури з пісковика від нереставрованих на Личаківському цвинтарі у Львові.
Нагадаю, що бароковий костел св. Йосифа був збудований в 1752-1756 рр. у формі високої ротонди, яку завершує великий купол з латарнею. Композиційним акцентом святині слугує могутній чотирнадцятиколонний класичний коринтський портик, аттик якого завершують скульптурні постаті святих авторства Себастьяна Фесінгера. Аттик костелу прикрашає напис латиною, що перекладається як «Господу Богу в знак пошани присвячується».
Структура костелу св. Йосифа нагадує римську архітектуру, величавий вхід до собору св. Пет¬ра, а ще більше - базиліку Сан Джованні ін Латерано (1753 р.).
Ну і як же без фото замку в Підгірцях!
