"Коломиєць-чорнобривець в гору ся бичує,
Коломийка-чорнобривка з другими ночує."
Коломийки.Том І (збірка).1905р.
"Ти казала, дївчинонько, що ти така красна,
А я видїв у Самборі лїпша свинї пасла."
Коломийки.Том ІІ (збірка).1906р.
"Коломийки - традиційний жанр української фольк-музики і хореографії, - дворядкова народна співанка, кожен рядок якої має 14 складів з обов’язковою паузою після восьмого складу. Коломийками також називають коротенькі пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю..."
Ну то вйо до містечка,назву якого не знати просто не можливо,то ж бо Коломия!
Першим що мені попалось на очі,коли я вийшов із маршрутки(їхав із сторони Снятина)- цікавої форми сучасна будівля,-дім молитви.
Дім молитви
Будівля-ковчег
Одразу ж за будівлею,-відновлений польський цвинтар із орлом на в*їздних воротах.
Брама + сторожка(?)
Цікаво,чи вуса також там можна "накачати"?))
Перша згадка про Коломию датується серединою ХІІІ ст. (1241р.) і міститься в Галицько-Волинському літописі. Коломия починалася як фортеця, що охороняла Попрутську оборонну лінію. Згідно з припущеннями істориків, Коломийська фортеця була спалена в 1259 р. за наполяганням монголо-татарськлого воєводи Бурундая.
Згодом, у тому ж ХІІІ ст., укріплений центр Коломиї перемістився на місце, де тепер розміщена Коломийська ратуша. В сер. XIV ст. галицькі землі захопило Польське королівство. У ті часи тут була збудована фортеця.Типова прикарпатська адмінбудівля
Центр зайнятості
1405 р. Коломия отримала Магдебурзьке право; магістрат одержав право відкрити кілька власних цехів і майстерень, а також збирати на потреби міста податки з навколишніх сіл. У Коломиї пожвавилась торгівля, зокрема так звані «коломийці» активно гандлювали сіллю, яку здобували у краї; розвивались ремесла. У цей час місто перебувало на пограниччі Польщі, Угорщини та Волощини. У 1411 р. на 25 років і у подальшому декілька разів з політичних міркувань Коломийський замок опинявся під владою молдавських управителів.
Кобзар
У XVI-XVII ст. Коломия зазнала значних руйнувань під частих турецьких і татарських нападів, і була вщент сплюндрована в 1589 р .
Із побудовою нового оборонного замку в сер. XVII ст. Коломия почала відбивати татарські напади, а місцева шляхта в 1648 р. шукала притулку в його стінах від повстанських загонів С. Височана. У самому ж місті знову пожвавились ремісниче виробництво і торгівля.
Будиночок
У XVI-XVII століттях Коломия зазнала значних руйнувань під частих турецьких і татарських нападів, і була вщент сплюндрована в 1589 р .
Із побудовою нового оборонного замку всередині XVII століття Коломия почала відбивати татарські напади, а місцева шляхта в 1648 році шукала притулку в його стінах від повстанських загонів Семена Височана. У самому ж місті знову пожвавились ремісниче виробництво і торгівля.
ВІчовий майдан
Проспект Чорновола (Відродження)
Перший відомий герб містові надав король Ягайло 16 жовтня 1395 р.: голова орла . У такий спосіб окупаційна влада наголошувала, що Коломия належить Польщі. Під австріяками коломийський герб кілька разів видозмінювався: 1862 р. - орел з одним крилом; 1893, 1899, 1906 - пів-орла (на знак того, що Коломия мала податкову заборгованість). У період останнього польського панування в Галичині (1919-1939 рр.) коломийський герб існував у вигляді того ж орла на німецькому щиті. У період СРСР була перервана геральдична історія міста взагалі. Перед відзначенням 750-річчя Коломиї у 1986 р. оголошено конкурс на новий герб. Переміг такий варіант: геральдичний щит, посередині якого коло - символ однієї з легенд про походження назви міста; в колі - розкрилений беркут як символ нескореності місцевих українців. Синє тло щита символізує карпатські верховини, ріку Прут або мовою геральдики - духовність, добрі сподівання; жовте тло - життєдайне сонце або мовою геральдики - відродження, багатство. На голові беркуті - корона у вигляді Тризуба.
Ратуша (1877р.)
Магістрат.Фасад
1772 р. після першого поділу Польщі Коломия відійшла під владу Габсбургів, а за новим адміністративним поділом 1781 р. ввійшла до Станіславської округи.У цей час у Коломиї активно поселялися німці-колоністи. А протягом XIX ст. австрійським урядом здійснюється розбудова в Коломиї мілітарного осередку, зокрема для боротьби з опришківським рухом.
Фото
Костел Успіння Богородиці
У 1866 р. з'явилось залізничне сполучення - залізниця Львів -Чернівці поєднала станцію Коломия з мережею залізниць Австро-Угорщини.
Особливо значними у цей період були культурні досягнення в середовищі коломийської інтелігенції та перші спроби національно-патріотичної політичної самоорганізації місцевого українства, що лише підсилилися після революційних подій у Австрії.
1880 р. в Коломиї був заарештований Іван Франко, який провів близько трьох місяців у Коломийській тюрмі.
5 травня 1885 р. було урочисто освячено та закладено наріжний камінь під будівництво будинку польського гімнастичного товариства «Сокул».
Костел.Тил
Храм
До війни Коломия поділена була на такі дільниці чи то передмістя:
1. Середмістя й головні вулиці навколо нього. Це найбільша частина міста, власне, майже все властиве місто;
2. Кутське (передмістя) - південна й південно-східна частина до Пруту і аж під найближче село Воскресінці.
3. Надвірнянське - на заході міста, вздовж вулиці Карпатської аж до підміської громади Дятьківці.
4. Косачів або Косачівське (передмістя) - назване так від річки Косачівки. Це мале передмістя на північ від залізничного шляху Коломия-Станиславів.
5. Вінцентівка - на схід від Ринку аж до громади Королівки.
Церква св. Архистратига Михаїла (1855-1871рр.)
Від півночі півколом опоясували Коломию німецькі колонії Маріяґільф, Флеберґ і Баґінсберґ. За австрійських часів були вони самостійними підміськими громадами, з окремими самоуправними виборними органами. Польща прилучила їх до міста хоч вони задержали свої окремі назви і свій характер підміських сіл. Тільки три вулиці в Коломиї мали українські назви: Т. Шевченка, М. Шашкевича та Українська. Ні після приходу більшовиків у 1939-1941рр., ані пізніше, за німецької окупації, ні одної з коломийських вулиць не переназвали українським іменем.
Храм Михаїла.Профіль
Церква
Ніяких архітектурних пам'яток з давніх часів сьогодні в Коломиї вже немає, а це тому, що в тих околицях, де лісів було вдосталь, церкви та всі інші будівлі ставили з дерева, матеріалу малотривкого. В цей час найстарша будівля в Коломиї, це дерев'яна церква Благовіщення з XVI ст. Колись, давно, стояв там український монастир, тепер з нього не лишилося ні сліду, хіба те, що саму церкву називали інколи міщани „монастирською". Невідомо докладно, коли її будували, але збереглися в ній метрикальні документи з 1730 р.
Музей / народний дім (1897-1902рр.)
Будівля музею на реставрації
Від дуже давніх часів Коломия була важливим торговельним осередком на Підгір'ю. Можливо, що початок того виводився ще за княжої галицької держави, хоч велика торговельна маґістраля з Галича до Чорного моря лишала Коломию на боці, проходила на північ від неї, коло Обертина. А хоч від непам'ятних часів варили сіль у Коломийщині і через те була вона центром торгівлі сіллю, то аж від К. Ягайлончика, що надав їй привілей "вічного складу соли", стала вона більш відома в тодішньому торговельному й ремісничо-промисловому світі. На поч.20 ст. тільки на славних коломийських ярмарках можна було купити всякі гірські продукти й гуцульські вироби. Коли ж сітка залізниць покрила всю Галичину - Коломия зійшла до рівня звичайних галицьких міст середньої величини.
Декор ектер*єру
Будиночок під черепицею
Вночі, 24 серпня 1745 р. в Коломиї загинув у Космацькому лісі ранений Довбуш зрадницькою рукою С.Дзвінчука. Тіло Довбуша поляки перевезли до Коломиї і примістили в ратуші. Польська шляхта вирішила ганебно поглумитися над славним ватажком - його тіло "порубали на дванадцять частин і розвісили на палях в одинадцяти селах і містах Коломийського повіту". Одну частину тіла вивісили в Коломиї. Нові загони опришків повів І. Бойчук з с. Ясенова в 1755 р. Його загін діяв у с. Іспасі біля Коломиї, а в 1756 р. напав на польських окупантів у Коломиї, Косові й Долині.
Будинок ( 19ст.).Вул.Театральна,36
Будинок ( 19ст.).Вічовий майдан,1
Бібліотека
Опришківська діяльність продовжувалася, і австрійський уряд організував 70 карних загонів гірських стрільців, яких розмістив у різних місцях Коломийської округи. Схоплених опришків судили і страчували в Коломиї. Запровадження заробітного податку та примусова панщина по селах викликали в 1846 р. заворушення, яке військо криваво здавило. Австрійська окупаційна влада панувала повних 138 років.
Будинок ощадної каси (1892р.)
Будинок ( поч.20 ст.).Вул.Театральна,45
Будівля ДЮТ
Перша світова війна була для Покуття й Коломиї справжнім нещастям. Місто тричі переходило в боях з рук до рук, від вересня 1914 р. до липня 1917 р. На Заході валилася Австро-угорська імперія, а на Сході, на звалищах російської царської імперії формувалася російсько-пролетарська. Армії української самостійної держави - у трикутнику смерті - зазнали невдачі. Вже в 1920 р. польський уряд установив в Коломиї польовий суд для смертних вироків над нескореним українським народом.
Проспект Чорновола (Відродження),1
Фото
Воєнні події 1939 р. принесли Коломиї цим разом більшовицьке ярмо. Західні землі займала совєтсько-російська імперія.
В 1941 р. московський чобіт поступився німецькому. Перед основним наступом, Коломия потерпіла від німецьких бомб. В липні 1944 р. відбулися важкі бої за Коломию, яка знову опинилася під більшовиками.
Храм-новобуд: Катедральний Собор Преображення Христового.Фасад
Храм-новобуд: Катедральний Собор Преображення Христового.Тил
Існуючий костел Успіння Пречистої Діви Марії / церква Св.Йосафата побудовано в 1762-1772 рр. за проектом німецького архітектора Б. Меретина - автора проекту собору святого Юра та костелу в Годовиці. Фундатор і спонсор - о. Щепан Мікульскі, львівський архідиякон і канонік. Храм освячено в 1775 р.
Під час пожежі храм частково згорів, майже повністю був знищений його зовнішній вигляд. Відбудовчі роботи розпочались втривали протягом 1830 - 1895 рр. Значно змінився зовнішній вигляд костелу, було спрощено декоративну пластику фасадів, зменшено кількість кам'яних деталей. Тут знаходився чудотворний образ Пресвятої Діви Марії, який в 1788 р. після закриття австрійською владою Домініканського костелу було урочисто перенесено до парафіяльного костелу. 2 квітня 1946 р. він був вивезений до Польщі.
В повоєнні роки приміщення костелу використовувалось як спортивний зал. Після 1964 р. костел було капітально перебудовано на торговий центр «Дитячий світ»:добудовано торгове приміщення з північного сторони, розібрано перекриття, покрівлю і сигнатурку. Внутрішній простір було поділено на дві зони і фактично влаштовано два поверхи.
1 грудня 1991 р. храм був переосвячений як «дитячий» - для виховання дітей і відновив свою діяльність як церква священомученика Йосафата Кунцевича. В 1997 р.будівлю реконструйовано .Храм-новобуд: Миколаєво-Успенський собор
Коломию оточують села та містечка з досить відомими з фольклору назвами: Космач, Вижниця, Косів. Там ще можна бачити справжню Гуцульщину: національний одяг, виготовлюваний вдома, зелені капелюхи з пір'ям, гаптовані в гуцульському дусі сорочки тощо. Селяни дбайливо плекають свої національні особливості, той колорит Гуцульщини, що є для гостей екзотикою, а для гуцулів - це їхнє життя, їхня суть.
Монастир Урсулянок / гімназія ім.М.Грушевського (поч.20ст.)
Монастир-гімназія
Несправедливо було б не згадати про народні пісні, що називаються коломийки, і про народний танець тієї самої назви - коломийка.
"Коломийки - се під теперішню пору у Східній Галичині, особливо ж на Покутті, мабуть найбільш живуча галузь народної поезії, що постійно розвивається, зростає й наповнюється новим змістом, обіймаючи всі сторони народного життя; завдяки своїй легкій фрагментарній формі коломийка най краще надається до імпровізації, до передавання тонких нюансів почування, входить у подробиці особистого й родинного життя і народного побуту, легко переходить у царину жарту й сатири, а з другого боку, не цурається й зовсім поважних суспільно-економічних тем" ...
Костел єзуїтів (1897р.)
Храм.Профіль
Переважна більшість коломийок складається з двох рядків, а кожний рядок із 14-ти складів, що поділені надвоє - в першій половині вісім складів, а в другій шість:
"Чи я тобі не мовила не бери волошки,
А в волошки білі ножки, червоні панчошки."
Трапляються коломийки і більшерядкові - 3, 4, 6 аж до десяти, залежно від змісту, який вимагає більше рядків, але навіть десятирядкова строфа коломийки складається з дворядкових, які римуються:
"Ой співаймо, пане-брате, бо вже не будемо,
За дві,за три неділеньки до війська підемо.
А як підем, пане-брате, підем межи німці,
Та будемо потопати в керві по колінці."Інтер*єр храму
Інтер*єр храму-2
З того, що коломийка постала при танці, який також називають коломийкою, можна припускати, що назва пісні пішла від назви танцю, який міг постати в самій Коломиї, і звідти його назва і велике поширення на Покутті й Гуцульщині, а потім і на Закарпатті. В деяких коломийках перший рядок неповний - нема перших вісім складів. Це буває в танці, коли першу частину грає музика, співак включається в другу частину і разом співає другий рядок.
Костел Св.Ігнатія Лойоли
Музей писанкового розпису
Беззаперечною родзинкою,яка вже стала однією з основних (якщо не основною) візитівок міста є Музей писанкового розпису, неофіційна назва Музей «Писанка»,в колекції якого понад 6 тис. писанок з різних регіонів України та країн світу. Серед експонатів музею є також писанки з підписами відомих політичних діячів України.
Музей писанкового розпису було створено на основі колекції писанок у Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського і урочисто відкрито 26 жовтня 1987р. в Коломийській церкві святого Благовіщення якраз у день на 400-ліття цієї церкви.
Будівля з тильної сторони
Яєчко!
Церква-музей розміщувалася на перехресті жвавих автомобільних шляхів, що зумовило активне відвідування музею, хоча він функціонував лише в літній період. В 1990р. церква була передана віруючим, а музей не отримав постійного приміщення. З 1992р. Музей писанкового розпису розміщувався в малопристосованому будинку і лише у 2000 музей було відкрито у спеціалізованому будинку, частиною якого є пам'ятник писанці, висота якого сягає 13,5 м., а діаметр 10 м. Таким чином коломийський пам'ятник є найбільшою писанкою у світі. Приміщення музею виготовлене повністю з кольорового скла.
Готель "Писанка"
Парк біля музею
"Жителі" парку
Найцікавішою сакральною пам*яткою міста( і найстарішою) являється церква Благовіщення Пречистої Діви Марії на Надвірнянському передмісті Коломиї.
Коломийський староста 1530 р. дав дозвіл на закладення монастиря Св. Арх. Михаїла. В час турецького нападу 1589 р. Коломия була повністю спалена, а мешканці вбиті чи взяті у полон. Після цього місто перенесли на нове місце. У Коломиї заклали новий монастир Благовіщення Прсв. Богородиці, який в сер. XVII ст. належав скиту Манявському.
На надпоріжнику південних дверей бабинця сучасної будівлі збереглась дата її побудови - 1709 р. Особливістю церкви було архаїчне розміщення входів до бабинця, вівтаря у південних стінах.
Іван Франко
Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії з дзвіницею
В акті візитації 1753р. церква названа давньою, з вівтарем, престолом, антимінсом з реліквіями. Дерев'яний хрест на престолі мальований. На 1765р. церква була відремонтована. Наступна згадка церкви походить з 1839р., як про філіальну церкву парафії Св. Михайла. У 1845р.пройшли роботи по перебудові храму,церкву оперезало велике підашшя.
Фото
Храм Благовіщення.Фасад
На поч. 1960-х рр. церкву зняли з реєстрації пам'яток та закрили. Але вже у 1968р. її включили до Національного реєстру пам'яток України.Будівлю відреставрували у 1980р., а іконостас відреставрували впродовж 1980-1982рр. Протягом 19831990 рр. у приміщенні церкви діяв музей писанкового розпису.
Дзвіниця (18ст.)
Ще один храм міста- церква Св. Архистратига Михайла,був побудований в 1855 р. на місці стародавнього домініканського монастиря і святого джерела. У 1871 г, спорудили дзвіницю. З того часу зовнішній вигляд Руської церкви (руської, русинської, тобто української) практично не змінювався. Авторами іконостасу та образів були відомий український художник К. Устиянович та угорський художник Міклош. Внутрішні розписи виконав місцевий художник В. Кріцінскій.
При храмі Архістратига Михайла діяло кілька церковних братств. За радянської влади Михайлівська церква в Коломиї була передана православній громаді Коломиї, але 1990 р. повернуто греко-католикам. У 1996 р. закінчилася її реставрація. З-під храму б'є життєдайне джерело, що зберегло давню назву Монастиря. Вода з джерела вважається цілющою.
І як бонус для тих,хто дочитав до "сюди"-посилання,за якими можна завантажити три збірки з понад 8600 коломийок,зібраних протягом 1905-1907рр.:
перша ,
друга ,
третя.Качайте!