Сидорів-перлина Гусятинського краю
"І били ж мене батько за се, драли як сидорову козу!.." (М. Кропивницький)...
За що ж так не люблять "сидорових кіз",що міра їх покарання аж увійшла в літературу,або ж,-чим вони так прислужились,що стали настільки відомим об*єктом? І ще,-чи справді у селі Сидорів живуть кози,умовам "виховання" яких не позавидуєш?І ще-чи повязана якось історія давнього села з тими самими козами?І ще.. Це все звичайно жарти,але побувати у Сидорові таки варто,і ось чому:..
Фото 1
Перша писемна згадка про село датується 1398 р.під назвою “Береш”; можливо, це трансформоване слово “берег” - поселення на березі річки. Сучасна назва села походить, імовірно, від чоловічого імені Сидір, Сидор. Стараннями князя Я. Потоцького Сидорів у квітні 1547 р. отримав статус містечка.
Фото 2
Фото 3
Сидорів - село, центр сільської ради, якій підпорядковане с. Шидлівці. До Сидорова приєднано хутір Слобідка. Розташоване воно на правому березі р.Суходіл, в яку на півночі села впадає її ліва притока р.Слобідка, за 11 км від районного центру і найближчої залізничної станції Гусятин.
Фото 4
Фото 5
Історія Сидорова пов'язана насамперед з родиною Каліновських гербу Калинова.Близько 1640 р. польський коронний гетьман Мартин Каліновський завершив тут будівництво замку.Зведений на високому пагорбі, що омивається з трьох боків річками Суходіл та Слобідка, з пісковику та вапняку,замок мав 7 веж і досить витягнуту з півночі на південь форму. Довжина замку з півдня на північ 178 м., а з заходу на схід лише 30 м.Ця унікальна споруда нагадує величезну каравелу.
Фото 6
Фото 7
У 1672 р. замок взяли турки, сильно його пошкодивши. 1673 р. твердиню відвоювало коронне військо.Три роки тут був комендантом Ян-Самуель Хшановський (з дружиною Анною пізніше відзначилися при обороні Теребовлі в 1675 р.). Пізніше замок відбудовувався за сприяння ще одного нащадку роду - кам'янецького каштеляна М. Калиновського, який сприяв будівництву тут незвичайного за архітектурою костелу.
Фото 8
Фото 9
На поч. XIX ст. замок купив Ігнацій Пайґерт і таким чином Сидорів перейшов до родини Пайґертів, якій належав до 1941 р. Поет та художник Ю. Пайгерт мав тут величезну бібліотеку. Останні з родини Пайгертів не дбали про замок і він почав занепадати.
Фото 10
Фото 11
Спочатку відновлений в 1718 р. замок мав форму витягнутого восьмикутника, що повторює своїм периметром вигин хребта пагорба: дві довгі стіни (120 м і 140 м), максимальна відстань між якими не перевищувала 30 м, з двома замикаючими їх кутовими вежами з округленими зовнішніми кутами.
Фото 12
Замок мав дві оборонні стіни, які з'єднувалися під гострим кутом. Одна сторона мала 3, друга 4 напівкруглі вежі. До північно-західної частини прибудовані були укріплення казематів, житлові та господарчі будівлі. Ця частина фортеці має підвищення всередині території. Південно-східна частина зруйнована (її підірвали в 1950-ті рр. на вимогу тодішнього голови Пробіжнянського райвиконкому).
На півночі знаходиться двоярусна вежа,трикутна всередині а зовні- заокруглена.По кутах північного трикутника фортеці розміщалися двоярусні напівкруглі бастії, і невелика частина зовнішньої частини палацу... На південному боці збереглася в'їздна арка, двоярусна ззовні та одноярусна всередині, укріплена контрофосами.
Фото 13
Фото 14
Протягом 1863-1914 рр. село Сидорів належить до Гусятинського повіту. Тут діяли філії товариств “Просвіта”, “Січ”, “Сокіл” та ін. У листопаді 1918 р. в Сидорові проголошено владу ЗУНР; восени 1920 р. встановлено польську владу.Після 17 вересня 1939 р. в Сидорові встановлена радянська влада.Від 6 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р.село - під нацистською окупацією..
Фото 15
Фото 16
На протилежному боці від замку стоїть Благовіщенський костел домініканців обсервантів, зведений в 1730-1741 рр., коли власником Сидорова був коронний гетьман, воєвода чернігівський Марцін Калиновський. Костел має досить вичурну архітектуру, так як повторює своїми формами герб роду Калиновських, Калинова (Calinova), лук (дві вежі) та стрілу (пресбітерій), що готова зірватися з тетиви.
Фото 17
Фото 18
Дві високі вежі висунуті за межі фасаду і мають форму зірок у нижній частині, які на гербі Калинова розміщені у вершинах луку. Вхід у храм знаходився у трикутному заглибленні між вежами. Верхня частина башт квадратна у формі, та прикрашена пілястрами тосканського ордеру. Башти в середині, на відміну від зовнішніх прямих форм, круглі в об’ємі. Завершує висоту храму статуя Діви Марії, зверненої на захід.
Фото 19
Фото 20
Притвір, прибудований до входу в храм, з’явився пізніше ,як і бічні каплички.Каплички розширили функційні можливості храму, зважаючи на те, що пресбітерій досить вузький, через задум схожості костелу з гербом.Всередині збереглися частини органу, та інші дерев’яні елементи головного та допоміжного вівтарів та амвону.
Фото 21
Фото 22
Перехід до стельної арочної частини храму прикрашають багатопрофільні, великі, красиві карнизи, що надають особливої краси всьому приміщенню. Вівтар відділений аркою. В будові проглядають елементи початкового плану храму, спроектованого знаним військовим інженером та архітектором Яном де Вітте .
Фото 23
Фото 24
Парадний вхід в костел зачинено, але попасти в храм можна з бокової каплички. В храмі можна забратися і в підземелля споруди.Монахи домініканці обсерванти жили поруч з храмом у монастирі.Поряд з костелом - мурований з каменю двоповерховий кляшторний будинок.
Одне з інфоджерел http://templesua.jimdo.com.
Фото 25
Фото 26
Монастир ліквідувала австрійська влада у квітні 1787 р. Костел став парафіяльним.
У радянський період костел було зачинено і він використовувався для господарських потреб. Повернули його місцевим римо-католикам у 1992 р. Проте, через відсутність коштів костел довгий час стоїть в напівзруйнованому стані. Богослужіння відбуваються тут тільки на великі свята. Обслуговують його отці-бернардини з Гусятина.
Фото 27
Фото 28
Ще однією сакральною спорудою села є церква Різдва Пресвятої Богородиці, побудована в 1812 р. після того, як згорів дерев'яний храм, заснований ще у 1784 р. За легендою, під час Другої світової війни місцеві жителі зняли з дзвіниці дзвін і заховали його, а знайти не можуть аж дотепер..
Фото 29
Фото 30
При дорозі,неподалік від в*їзду у село можна також дослідити старий цвинтар,однією із цікавинок якого є склеп колишніх власників села-родини Пайгертів.
Фото 31
Фото 32
Хоча Калиновські й увінчали Сидорів своїм мурованим гербом, але з кін. XVIII ст. село стає володінням Ігнація Пайгерта, представника споляченого курляндського роду. Пайгерти володіли Сидоровим аж до 1939 р.
Так як замок на момент отримання Ігнацієм Пайгертом прав на володіння Сидоровим вже лежав руїною, а місцевий маєток був замалим, то йому прийшлося будувати в селі нову резиденцію. В 1840 р. Юзеф Пайгерт завершує будівництво палацу та закладання присадибного парку з оранжереєю. Палац, нажаль, не дійшов до наших часів, оранжерея також не залишила слідів, від парку залишились лише фрагменти а про колишніх власників Сидорова нагадують лише залишки господарських споруд садиби та занедбаний родовий мавзолей на зарослому сільському цвинтарі.
Фото 33
Фото 34
Ще із сільських архітектурних цікавинок: тут споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1984р.), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1990р.), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.
Фото 35
Фото 36
"А де ж сидорівські кози"-запитаєте ви? А хто його знає,я їх не побачив,може емігрували із села,шукаючи якої кращої долі(скажімо долі "шидлівських" чи "васильківських" кіз),а може вони просто десь паслись собі на полях...Це так і залишиться загадкою,як і походження виразу "лупити як сидорову козу").
П.С. Звичайно ж, коза із села Сидорів іменувалась би "сидорівською козою" а не "сидоровою")).
Фото 37
Фото 38
Фото 39
За що ж так не люблять "сидорових кіз",що міра їх покарання аж увійшла в літературу,або ж,-чим вони так прислужились,що стали настільки відомим об*єктом? І ще,-чи справді у селі Сидорів живуть кози,умовам "виховання" яких не позавидуєш?І ще-чи повязана якось історія давнього села з тими самими козами?І ще.. Це все звичайно жарти,але побувати у Сидорові таки варто,і ось чому:..
Фото 1
Перша писемна згадка про село датується 1398 р.під назвою “Береш”; можливо, це трансформоване слово “берег” - поселення на березі річки. Сучасна назва села походить, імовірно, від чоловічого імені Сидір, Сидор. Стараннями князя Я. Потоцького Сидорів у квітні 1547 р. отримав статус містечка.
Фото 2
Фото 3
Сидорів - село, центр сільської ради, якій підпорядковане с. Шидлівці. До Сидорова приєднано хутір Слобідка. Розташоване воно на правому березі р.Суходіл, в яку на півночі села впадає її ліва притока р.Слобідка, за 11 км від районного центру і найближчої залізничної станції Гусятин.
Фото 4
Фото 5
Історія Сидорова пов'язана насамперед з родиною Каліновських гербу Калинова.Близько 1640 р. польський коронний гетьман Мартин Каліновський завершив тут будівництво замку.Зведений на високому пагорбі, що омивається з трьох боків річками Суходіл та Слобідка, з пісковику та вапняку,замок мав 7 веж і досить витягнуту з півночі на південь форму. Довжина замку з півдня на північ 178 м., а з заходу на схід лише 30 м.Ця унікальна споруда нагадує величезну каравелу.
Фото 6
Фото 7
У 1672 р. замок взяли турки, сильно його пошкодивши. 1673 р. твердиню відвоювало коронне військо.Три роки тут був комендантом Ян-Самуель Хшановський (з дружиною Анною пізніше відзначилися при обороні Теребовлі в 1675 р.). Пізніше замок відбудовувався за сприяння ще одного нащадку роду - кам'янецького каштеляна М. Калиновського, який сприяв будівництву тут незвичайного за архітектурою костелу.
Фото 8
Фото 9
На поч. XIX ст. замок купив Ігнацій Пайґерт і таким чином Сидорів перейшов до родини Пайґертів, якій належав до 1941 р. Поет та художник Ю. Пайгерт мав тут величезну бібліотеку. Останні з родини Пайгертів не дбали про замок і він почав занепадати.
Фото 10
Фото 11
Спочатку відновлений в 1718 р. замок мав форму витягнутого восьмикутника, що повторює своїм периметром вигин хребта пагорба: дві довгі стіни (120 м і 140 м), максимальна відстань між якими не перевищувала 30 м, з двома замикаючими їх кутовими вежами з округленими зовнішніми кутами.
Фото 12
Замок мав дві оборонні стіни, які з'єднувалися під гострим кутом. Одна сторона мала 3, друга 4 напівкруглі вежі. До північно-західної частини прибудовані були укріплення казематів, житлові та господарчі будівлі. Ця частина фортеці має підвищення всередині території. Південно-східна частина зруйнована (її підірвали в 1950-ті рр. на вимогу тодішнього голови Пробіжнянського райвиконкому).
На півночі знаходиться двоярусна вежа,трикутна всередині а зовні- заокруглена.По кутах північного трикутника фортеці розміщалися двоярусні напівкруглі бастії, і невелика частина зовнішньої частини палацу... На південному боці збереглася в'їздна арка, двоярусна ззовні та одноярусна всередині, укріплена контрофосами.
Фото 13
Фото 14
Протягом 1863-1914 рр. село Сидорів належить до Гусятинського повіту. Тут діяли філії товариств “Просвіта”, “Січ”, “Сокіл” та ін. У листопаді 1918 р. в Сидорові проголошено владу ЗУНР; восени 1920 р. встановлено польську владу.Після 17 вересня 1939 р. в Сидорові встановлена радянська влада.Від 6 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р.село - під нацистською окупацією..
Фото 15
Фото 16
На протилежному боці від замку стоїть Благовіщенський костел домініканців обсервантів, зведений в 1730-1741 рр., коли власником Сидорова був коронний гетьман, воєвода чернігівський Марцін Калиновський. Костел має досить вичурну архітектуру, так як повторює своїми формами герб роду Калиновських, Калинова (Calinova), лук (дві вежі) та стрілу (пресбітерій), що готова зірватися з тетиви.
Фото 17
Фото 18
Дві високі вежі висунуті за межі фасаду і мають форму зірок у нижній частині, які на гербі Калинова розміщені у вершинах луку. Вхід у храм знаходився у трикутному заглибленні між вежами. Верхня частина башт квадратна у формі, та прикрашена пілястрами тосканського ордеру. Башти в середині, на відміну від зовнішніх прямих форм, круглі в об’ємі. Завершує висоту храму статуя Діви Марії, зверненої на захід.
Фото 19
Фото 20
Притвір, прибудований до входу в храм, з’явився пізніше ,як і бічні каплички.Каплички розширили функційні можливості храму, зважаючи на те, що пресбітерій досить вузький, через задум схожості костелу з гербом.Всередині збереглися частини органу, та інші дерев’яні елементи головного та допоміжного вівтарів та амвону.
Фото 21
Фото 22
Перехід до стельної арочної частини храму прикрашають багатопрофільні, великі, красиві карнизи, що надають особливої краси всьому приміщенню. Вівтар відділений аркою. В будові проглядають елементи початкового плану храму, спроектованого знаним військовим інженером та архітектором Яном де Вітте .
Фото 23
Фото 24
Парадний вхід в костел зачинено, але попасти в храм можна з бокової каплички. В храмі можна забратися і в підземелля споруди.Монахи домініканці обсерванти жили поруч з храмом у монастирі.Поряд з костелом - мурований з каменю двоповерховий кляшторний будинок.
Одне з інфоджерел http://templesua.jimdo.com.
Фото 25
Фото 26
Монастир ліквідувала австрійська влада у квітні 1787 р. Костел став парафіяльним.
У радянський період костел було зачинено і він використовувався для господарських потреб. Повернули його місцевим римо-католикам у 1992 р. Проте, через відсутність коштів костел довгий час стоїть в напівзруйнованому стані. Богослужіння відбуваються тут тільки на великі свята. Обслуговують його отці-бернардини з Гусятина.
Фото 27
Фото 28
Ще однією сакральною спорудою села є церква Різдва Пресвятої Богородиці, побудована в 1812 р. після того, як згорів дерев'яний храм, заснований ще у 1784 р. За легендою, під час Другої світової війни місцеві жителі зняли з дзвіниці дзвін і заховали його, а знайти не можуть аж дотепер..
Фото 29
Фото 30
При дорозі,неподалік від в*їзду у село можна також дослідити старий цвинтар,однією із цікавинок якого є склеп колишніх власників села-родини Пайгертів.
Фото 31
Фото 32
Хоча Калиновські й увінчали Сидорів своїм мурованим гербом, але з кін. XVIII ст. село стає володінням Ігнація Пайгерта, представника споляченого курляндського роду. Пайгерти володіли Сидоровим аж до 1939 р.
Так як замок на момент отримання Ігнацієм Пайгертом прав на володіння Сидоровим вже лежав руїною, а місцевий маєток був замалим, то йому прийшлося будувати в селі нову резиденцію. В 1840 р. Юзеф Пайгерт завершує будівництво палацу та закладання присадибного парку з оранжереєю. Палац, нажаль, не дійшов до наших часів, оранжерея також не залишила слідів, від парку залишились лише фрагменти а про колишніх власників Сидорова нагадують лише залишки господарських споруд садиби та занедбаний родовий мавзолей на зарослому сільському цвинтарі.
Фото 33
Фото 34
Ще із сільських архітектурних цікавинок: тут споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1984р.), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1990р.), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.
Фото 35
Фото 36
"А де ж сидорівські кози"-запитаєте ви? А хто його знає,я їх не побачив,може емігрували із села,шукаючи якої кращої долі(скажімо долі "шидлівських" чи "васильківських" кіз),а може вони просто десь паслись собі на полях...Це так і залишиться загадкою,як і походження виразу "лупити як сидорову козу").
П.С. Звичайно ж, коза із села Сидорів іменувалась би "сидорівською козою" а не "сидоровою")).
Фото 37
Фото 38
Фото 39