Новомиргород
Кіровоградська область не багата на цікаві місця та пам’ятки. Серед населених пунктів, що які можуть бути цікавими туристам, окрім самого Кіровограду, є колишній повітовий центр Олександрія та колишній центр Нової Сербії Новомиргород. Останній належить до характерних для Кіровоградщини населених пунктів, назва яких починається на Ново- чи Нова: Новоархангельск, Нова Прага, Новоукраїнка, Новгородка та ін. Цікавий Новомиргород не лише цим, а й тим що нинішнє місто є результатом злиття у 1959 році двох районних центрів сусідніх областей: власне Новомиргорода Кіровоградської області та Златополя Черкаської області. Ось зі Златополя і почав прогулянку містом.
Головна автостанція Новомиргорода знаходиться саме в Златополі, тобто аж на півночі міста далеко і від центру, і від залізничного вокзалу. Для багатьох незручно, тому більшість пасажирів або виходить в центрі, або ловить автобус в середмісті. Але біля автостанції знаходять кілька цікавих пам’яток: церква та гімназія.
Миколаївська церква була зведена в 1809 році на кошти генерал-майора Миколи Висоцького замість старої дерев’яної Успенської церкви.
Тривалий час церква була єдиним православним храмом у Златополі, населеному переважно євреями.
В радянський період у приміщенні церкви розташовувався краєзнавчий музей.
Впритул до церкви з усіх боків підступає місцевий ринок, який працює по неділях.
Пам’ятний знак над братською могилою.
Одразу виділяється серед навколишньої забудови колишня чоловіча гімназія, збудована у 1885-1891 роках.
З 1924 по 1992 рік тут працювала школа №1 ім. Франка. Після переїзду школи у новий корпус у 1992 році стара будівля почала занепадати і нині перебуває в аварійному стані.
Спроби відремонтувати та відреставрувати пам’ятку нині натикаються на відсутність коштів.
Пам’ятник молодому Шевченку тут фактично є копією пам’ятника Василю Симоненку в Черкасах.
Типова адміністративна будівля, в якій знаходиться міська рада.
Інші приклади реалізації цього проекту можна побачити тут/
Колишнє кафе.
Колишній єврейський магазин.
У будівлю неначе в’їхала вантажівка.
Прибирання рослинності зі сходів біля братської могили, загиблих під час Другої Світової війни.
Перейшовши річку Велика Вись, одразу потрапляємо до історичного Новомиргорода. Через триста метрів вже й центральна площа з досить великим пам’ятником Леніну, який демонтували у 2014 році.
Площа перед районною адміністрацією.
Будинок культури кінця 1950-х років.
Пам’ятний знак декабристу уродженцю Новомиргорода Євгену Петровичу Оболенському.
Спортивна зала.
Меморіал загиблим під час Другої Світової війни.
Мініатюрний меморіал жертвам Голодомору 1932-1933 років.
Пам’ятний камінь на тлі руїн кінотеатру “Мир”
Пам’ятник визволителям міста від німецько-фашистських військ у вигляді танку ИС-3.
Підходимо до чи не найцікавішої пам’ятки Новомиргорода - міської лікарні.
Лікарня збудована у 1913 році архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян, дочки грецького купця Михайла Мартакі.
Комплекс лікарні збудовано в одному з напрямів російського стилю, що наслідує архітектуру Московії XV ст.
Особливо виділяється ґанок.
Поруч колишній будинок лікаря, де нині знаходиться відділення податкової інспекції.
Стайні з гаражами на задньому дворі, збудовані, судячи з дати на фронтоні, у 1911 році.
Головною вулицею доходимо до школи №3, на території якої стоїть Пам’ятник загиблим під час Другої Світової війни.
Одразу за школою повертаємо на Іллінську вулицю і виходимо до ще одного будинку кульутри з квітковою мозаїкою
Якісь пілони на території БК із радянською символікою.
Скоріш за все вони вже декомунізовані.
Ще один меморіал війні 1941-1945 років.
Прямуючи Іллінською далі можна вийти до однієї з небагатьох пам’яток національного значення на Кіровоградщині - Іллінської церкви.
Іллінська церква збудована на кошти купця Миколи Годжія з цегли у перехідному стилі від бароко до класицизму у 1786 році. Хоча на охоронній дошці вказана дата 1766 р.
Храм належить до поширеного наприкінці XVIII ст. тетраконхового типу церков. Збереглись декоративні елементи над входами і під карнизом.
Навколо церкви розміщені три поховання, найдавнішим з яких є могила купчихи Соколової (не сфотографував)
Отже, я витратив на огляд Новомиргород рівно одну годину і повернувся до Малої Виски тією ж маршруткою, якою звідти і виїхав. З потенційно цікавих об’єктів я не побачив вокзал з привокзальними будівлями та колишні казарми, отже є привід колись повернутися.
Головна автостанція Новомиргорода знаходиться саме в Златополі, тобто аж на півночі міста далеко і від центру, і від залізничного вокзалу. Для багатьох незручно, тому більшість пасажирів або виходить в центрі, або ловить автобус в середмісті. Але біля автостанції знаходять кілька цікавих пам’яток: церква та гімназія.
Миколаївська церква була зведена в 1809 році на кошти генерал-майора Миколи Висоцького замість старої дерев’яної Успенської церкви.
Тривалий час церква була єдиним православним храмом у Златополі, населеному переважно євреями.
В радянський період у приміщенні церкви розташовувався краєзнавчий музей.
Впритул до церкви з усіх боків підступає місцевий ринок, який працює по неділях.
Пам’ятний знак над братською могилою.
Одразу виділяється серед навколишньої забудови колишня чоловіча гімназія, збудована у 1885-1891 роках.
З 1924 по 1992 рік тут працювала школа №1 ім. Франка. Після переїзду школи у новий корпус у 1992 році стара будівля почала занепадати і нині перебуває в аварійному стані.
Спроби відремонтувати та відреставрувати пам’ятку нині натикаються на відсутність коштів.
Пам’ятник молодому Шевченку тут фактично є копією пам’ятника Василю Симоненку в Черкасах.
Типова адміністративна будівля, в якій знаходиться міська рада.
Інші приклади реалізації цього проекту можна побачити тут/
Колишнє кафе.
Колишній єврейський магазин.
У будівлю неначе в’їхала вантажівка.
Прибирання рослинності зі сходів біля братської могили, загиблих під час Другої Світової війни.
Перейшовши річку Велика Вись, одразу потрапляємо до історичного Новомиргорода. Через триста метрів вже й центральна площа з досить великим пам’ятником Леніну, який демонтували у 2014 році.
Площа перед районною адміністрацією.
Будинок культури кінця 1950-х років.
Пам’ятний знак декабристу уродженцю Новомиргорода Євгену Петровичу Оболенському.
Спортивна зала.
Меморіал загиблим під час Другої Світової війни.
Мініатюрний меморіал жертвам Голодомору 1932-1933 років.
Пам’ятний камінь на тлі руїн кінотеатру “Мир”
Пам’ятник визволителям міста від німецько-фашистських військ у вигляді танку ИС-3.
Підходимо до чи не найцікавішої пам’ятки Новомиргорода - міської лікарні.
Лікарня збудована у 1913 році архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян, дочки грецького купця Михайла Мартакі.
Комплекс лікарні збудовано в одному з напрямів російського стилю, що наслідує архітектуру Московії XV ст.
Особливо виділяється ґанок.
Поруч колишній будинок лікаря, де нині знаходиться відділення податкової інспекції.
Стайні з гаражами на задньому дворі, збудовані, судячи з дати на фронтоні, у 1911 році.
Головною вулицею доходимо до школи №3, на території якої стоїть Пам’ятник загиблим під час Другої Світової війни.
Одразу за школою повертаємо на Іллінську вулицю і виходимо до ще одного будинку кульутри з квітковою мозаїкою
Якісь пілони на території БК із радянською символікою.
Скоріш за все вони вже декомунізовані.
Ще один меморіал війні 1941-1945 років.
Прямуючи Іллінською далі можна вийти до однієї з небагатьох пам’яток національного значення на Кіровоградщині - Іллінської церкви.
Іллінська церква збудована на кошти купця Миколи Годжія з цегли у перехідному стилі від бароко до класицизму у 1786 році. Хоча на охоронній дошці вказана дата 1766 р.
Храм належить до поширеного наприкінці XVIII ст. тетраконхового типу церков. Збереглись декоративні елементи над входами і під карнизом.
Навколо церкви розміщені три поховання, найдавнішим з яких є могила купчихи Соколової (не сфотографував)
Отже, я витратив на огляд Новомиргород рівно одну годину і повернувся до Малої Виски тією ж маршруткою, якою звідти і виїхав. З потенційно цікавих об’єктів я не побачив вокзал з привокзальними будівлями та колишні казарми, отже є привід колись повернутися.