Летичів. Остання пристань повстанця Кармалюка...
Спочатку місто носило назву Лещин і було розташоване на лівому березі річки, там де знаходився дерев'яний костьол. Після знищення міста татарами воно було відбудоване на правому березі річки i почало носили назву Летичів...
Від Меджибожа ми направились до селище Летичів.А,ні,ми направились до траси Хмельницький-Вінниця,щоб піймати маршрутку до Летичева.Стояли довгенько і таки громадського транспорту й не дочекались,-зупинили якогось бусика,водій якого не проти був підзаробити,підібравши по дорозі пасажирів...
Перша згадка про Летичів в письмових джерелах датується 1265 р. У 1362 р. землі, де знаходиться Летичів, надійшли у власність Коріатовичів. Саме за їх панування у Летичеві для оборони від татар було збудовано фортецю, перші згадки про яку датуються 1411 р.
У 1429 р. Летичів отримав статус міста.
Церква Св.Михаїла.Фасад (17ст.)
Інтер*єр
Після того, як Зх. Поділля у 1424 р. опинилось під польським пануванням, місто увійшло до складу королівських маєтностей.
За часів Речі Посполитої місто Летичів було центром найбільшого повіту Подільського воєводства. Кордон повіту проходив по річках Ушиця, Калюсик, Морахва (Мурафа).
У 1466 р. польським королем Казимиром IV Ягеллончиком місту було надане магдебурзьке право.
Храм Св.Михаїла.Профіль
Фото
Летичів був розташований на Чорному шляху, яким завжди нападали татари, тому місто часто було повністю знищене.Так у 15 ст. місто було повністю знищене, після чого каштелян та воєвода Т. Бучацький до 1450 р. відбудував його наново.
Храм Успіння.Профіль
Фото
Невдовзі після цього місто знову було знищене татарами. В 1548р. Сигізмунд II Август надає йому звільнення податків на 10 років, а також дозволив містянам звільнитися з-під зверхності старостів Летичівського замку та встановити власний суд. Тоді ж місту були надані обширі землі і хутори Згару.
Центр із Шевченком
Частина колишньої в*їздної брами
Щоб запобігти подальшому руйнуванню міста татарами кам'янецький староста Ян Потоцький власним коштом вибудував в Летичеві замок - дерев'яно-земляний, який вже був, замінено на кам'яний у 1579 р. Чи точна ця дата - зараз важко сказати (інша дата побудови фортеці: 1598 р.).
Мури
Вежа та Кармелюк
До наших днів збереглися замкові стіни по всьому периметру та одна вежа. Велике прямокутне подвір‘я оточували високі кам‘яні стіни з амбразурами, чотирма круглими по кутах та чотирикутною в‘їздною вежами. З боку міста замок захищав земляний вал з частоколом. Між стінами замку та валом проходив глибокий рів з водою. Саме такою фортеця зображена на мапі французького військового інженера Ґійома де Боплана.
Кляштор та Устим
Вежа
Єдина збережена замкова вежа кругла в плані, двох'ярусна з підвалами. Перекриття в підвалах і першому ярусі склепінчасті. Завершувалася високим шатром. У нижній частині має ухил всередину, що створює враження монументальності споруди. Північно-східна вежа - наріжна, мурована з вапняку, кругла в плані (діаметр - 10 м), триярусна, з високим фігурним аттиком у вигляді корони. Перші два яруси перекрито склепіннями, 3-й - по дерев’яних балках. Яруси сполучаються внутрішньостінними сходами.
Вид на вежу і стіни з подвір*я
Вузькі, рідко поставлені ключевидные бійниці і амбразури, кам'яні сходи в товщі стіни, потужні кам'яні стіни з бійницями також нагадують про оборонний характер будови. Бійниці 1-го бойового ярусу - ключо-подібні, з отворами характерного для XV ст. абрису; 2-го ярусу - широкі, аркові, зі щоками, що розходяться в обидва боки; 3-го ярусу - з маленькими зовнішніми прямокутними отворами й широкими внутрішніми камерами.
Фото
Домініканський костел із кляштором
У 1606 р. кам'янецький єпископ РКЦ П. Волуцький будує на території замку домініканський монастир на місці попередника - дерев'яного костелу, який згадувався з сер. XVI ст. (закінчили 1638 р.). В 1720 р.збудовано дзвіницю.Власне, костел існував вже в 1613р., коли Сигізмунд III Ваза, підтвердив збір десятини зі староства на костел. 1 лютого 1638р. М. Потоцький підтвердив грамотою збір десятини на потреби костелу, та додав, що він заснований воєводою Я. Потоцьким. Домінікани прибувши до Летичева 1600 p. поселились спочатку в парафіяльному костелі, на лівому березі р. Вовчок, там де було старе місто під назвою Лещин.
Костел Успіння
Інтер*єр храму
Костел під час нападу на Летичів гайдамаків в 1648р. був спустошений та перетворений на стайню для коней. Домінікани разом з чудотворним образом перейшли до Львова та зберігали його в костелі Божого Тіла. В Летичів вони змогли повернутися через 74 роки. Чудотворну ікону спочатку перевезли в Копачовку, а 1 липня 1722р. образ тріумфально був ввезений до Летичева і покладений тимчасово в каплиці при костелі, який відбудовувався. В 1738р. відбудований костел був висвячений.
Фото
Після того, як прихожани виявили чудотворну дію образу, з Камянця в 1777 р. була вислана духовна комісія для перевірки та підтвердження цих свідчень. Образ був укоронований золотими коронами 5 листопада 1788 р. В 1824 золоті корони були украдені і роком пізніше заміненні та срібні з позолотою.
В 1831р. кляштор був скасований та замінений на парафіяльний костел.
Вівтар
У 1844 р. Брозовський з Кам'янця направив в Летичів маляра Пашковського, щоб той поправив фрески на стінах та склепінню.Після пожежі у 1852р. костел був покритий бляхою, а з Кам'янця подарували костелу новий красивий орган.Нова дзвіниця(?) кляштору
Костел збудований в бароковому стилі, оточений з двох сторін невеликими вежами, до однієї з них прибудований кляштор. В костелі знаходилося багато памяток, цінних речей, образи. По дорозі до костелу знаходилася колона, з хрестом наверху та статуєю всередині, поставлена на честь укороновання чудотворного образу. Біля костелу знаходився цвинтар оточенний муром з дерев'яною фігурою Ісуса Хреста, а по правій стороні знаходилася каплиця з камяною статуєю. В'їздна брама на цвинтар мала вигляд каплиці над якою склепінням розташовувалась дзвіниця.
Бароковий костел Успіння.Фасад
Місто 1601 р. отримало статус повітового центру. За Хмельниччини летичівські околиці відносилися до території, яку спочатку контролював козацький гетьман, після підписання перемир'я (1649 р.) - Польща. У 1672 р. край займають турки. Переходячи з рук в руки, поступово місто занепадає.
«Кур'єр Польський» за 1737 р. згадує про загони гайдамаків. 1750 р. повстанці захопили місто, яке на той час встало з колін руїни, виросло та збагатилось. За свідченнями Баал Шем Това, десь в той же рік в місті починають оселятися перші євреї.
Фото
Внаслідок другого поділу Речі Посполитої 1793 р. Летичів було приєднано до Російської імперії.Згодом російський цар Микола I наказав закрити домініканський монастир як неправославний.
Монастирський задній двір
Летичів тісно пов'язаний з ім'ям подільського народного месника - Устима Кармалюка,тут він похований. Пам'ятний йому розташований на головній вулиці напроти замку.
А ще в Летичеві збереглося два храми,-церква Св.Михаїла збудована, імовірно, у 17 ст.(перебудована в 1836 р.) та церква Успіння (нова збудована у 1858-1864рр.).
Від Меджибожа ми направились до селище Летичів.А,ні,ми направились до траси Хмельницький-Вінниця,щоб піймати маршрутку до Летичева.Стояли довгенько і таки громадського транспорту й не дочекались,-зупинили якогось бусика,водій якого не проти був підзаробити,підібравши по дорозі пасажирів...
Перша згадка про Летичів в письмових джерелах датується 1265 р. У 1362 р. землі, де знаходиться Летичів, надійшли у власність Коріатовичів. Саме за їх панування у Летичеві для оборони від татар було збудовано фортецю, перші згадки про яку датуються 1411 р.
У 1429 р. Летичів отримав статус міста.
Церква Св.Михаїла.Фасад (17ст.)
Інтер*єр
Після того, як Зх. Поділля у 1424 р. опинилось під польським пануванням, місто увійшло до складу королівських маєтностей.
За часів Речі Посполитої місто Летичів було центром найбільшого повіту Подільського воєводства. Кордон повіту проходив по річках Ушиця, Калюсик, Морахва (Мурафа).
У 1466 р. польським королем Казимиром IV Ягеллончиком місту було надане магдебурзьке право.
Храм Св.Михаїла.Профіль
Фото
Летичів був розташований на Чорному шляху, яким завжди нападали татари, тому місто часто було повністю знищене.Так у 15 ст. місто було повністю знищене, після чого каштелян та воєвода Т. Бучацький до 1450 р. відбудував його наново.
Храм Успіння.Профіль
Фото
Невдовзі після цього місто знову було знищене татарами. В 1548р. Сигізмунд II Август надає йому звільнення податків на 10 років, а також дозволив містянам звільнитися з-під зверхності старостів Летичівського замку та встановити власний суд. Тоді ж місту були надані обширі землі і хутори Згару.
Центр із Шевченком
Частина колишньої в*їздної брами
Щоб запобігти подальшому руйнуванню міста татарами кам'янецький староста Ян Потоцький власним коштом вибудував в Летичеві замок - дерев'яно-земляний, який вже був, замінено на кам'яний у 1579 р. Чи точна ця дата - зараз важко сказати (інша дата побудови фортеці: 1598 р.).
Мури
Вежа та Кармелюк
До наших днів збереглися замкові стіни по всьому периметру та одна вежа. Велике прямокутне подвір‘я оточували високі кам‘яні стіни з амбразурами, чотирма круглими по кутах та чотирикутною в‘їздною вежами. З боку міста замок захищав земляний вал з частоколом. Між стінами замку та валом проходив глибокий рів з водою. Саме такою фортеця зображена на мапі французького військового інженера Ґійома де Боплана.
Кляштор та Устим
Вежа
Єдина збережена замкова вежа кругла в плані, двох'ярусна з підвалами. Перекриття в підвалах і першому ярусі склепінчасті. Завершувалася високим шатром. У нижній частині має ухил всередину, що створює враження монументальності споруди. Північно-східна вежа - наріжна, мурована з вапняку, кругла в плані (діаметр - 10 м), триярусна, з високим фігурним аттиком у вигляді корони. Перші два яруси перекрито склепіннями, 3-й - по дерев’яних балках. Яруси сполучаються внутрішньостінними сходами.
Вид на вежу і стіни з подвір*я
Вузькі, рідко поставлені ключевидные бійниці і амбразури, кам'яні сходи в товщі стіни, потужні кам'яні стіни з бійницями також нагадують про оборонний характер будови. Бійниці 1-го бойового ярусу - ключо-подібні, з отворами характерного для XV ст. абрису; 2-го ярусу - широкі, аркові, зі щоками, що розходяться в обидва боки; 3-го ярусу - з маленькими зовнішніми прямокутними отворами й широкими внутрішніми камерами.
Фото
Домініканський костел із кляштором
У 1606 р. кам'янецький єпископ РКЦ П. Волуцький будує на території замку домініканський монастир на місці попередника - дерев'яного костелу, який згадувався з сер. XVI ст. (закінчили 1638 р.). В 1720 р.збудовано дзвіницю.Власне, костел існував вже в 1613р., коли Сигізмунд III Ваза, підтвердив збір десятини зі староства на костел. 1 лютого 1638р. М. Потоцький підтвердив грамотою збір десятини на потреби костелу, та додав, що він заснований воєводою Я. Потоцьким. Домінікани прибувши до Летичева 1600 p. поселились спочатку в парафіяльному костелі, на лівому березі р. Вовчок, там де було старе місто під назвою Лещин.
Костел Успіння
Інтер*єр храму
Костел під час нападу на Летичів гайдамаків в 1648р. був спустошений та перетворений на стайню для коней. Домінікани разом з чудотворним образом перейшли до Львова та зберігали його в костелі Божого Тіла. В Летичів вони змогли повернутися через 74 роки. Чудотворну ікону спочатку перевезли в Копачовку, а 1 липня 1722р. образ тріумфально був ввезений до Летичева і покладений тимчасово в каплиці при костелі, який відбудовувався. В 1738р. відбудований костел був висвячений.
Фото
Після того, як прихожани виявили чудотворну дію образу, з Камянця в 1777 р. була вислана духовна комісія для перевірки та підтвердження цих свідчень. Образ був укоронований золотими коронами 5 листопада 1788 р. В 1824 золоті корони були украдені і роком пізніше заміненні та срібні з позолотою.
В 1831р. кляштор був скасований та замінений на парафіяльний костел.
Вівтар
У 1844 р. Брозовський з Кам'янця направив в Летичів маляра Пашковського, щоб той поправив фрески на стінах та склепінню.Після пожежі у 1852р. костел був покритий бляхою, а з Кам'янця подарували костелу новий красивий орган.Нова дзвіниця(?) кляштору
Костел збудований в бароковому стилі, оточений з двох сторін невеликими вежами, до однієї з них прибудований кляштор. В костелі знаходилося багато памяток, цінних речей, образи. По дорозі до костелу знаходилася колона, з хрестом наверху та статуєю всередині, поставлена на честь укороновання чудотворного образу. Біля костелу знаходився цвинтар оточенний муром з дерев'яною фігурою Ісуса Хреста, а по правій стороні знаходилася каплиця з камяною статуєю. В'їздна брама на цвинтар мала вигляд каплиці над якою склепінням розташовувалась дзвіниця.
Бароковий костел Успіння.Фасад
Місто 1601 р. отримало статус повітового центру. За Хмельниччини летичівські околиці відносилися до території, яку спочатку контролював козацький гетьман, після підписання перемир'я (1649 р.) - Польща. У 1672 р. край займають турки. Переходячи з рук в руки, поступово місто занепадає.
«Кур'єр Польський» за 1737 р. згадує про загони гайдамаків. 1750 р. повстанці захопили місто, яке на той час встало з колін руїни, виросло та збагатилось. За свідченнями Баал Шем Това, десь в той же рік в місті починають оселятися перші євреї.
Фото
Внаслідок другого поділу Речі Посполитої 1793 р. Летичів було приєднано до Російської імперії.Згодом російський цар Микола I наказав закрити домініканський монастир як неправославний.
Монастирський задній двір
Летичів тісно пов'язаний з ім'ям подільського народного месника - Устима Кармалюка,тут він похований. Пам'ятний йому розташований на головній вулиці напроти замку.
А ще в Летичеві збереглося два храми,-церква Св.Михаїла збудована, імовірно, у 17 ст.(перебудована в 1836 р.) та церква Успіння (нова збудована у 1858-1864рр.).