Збараж. Ч.1: Прогулянка містом з візитом на кладовище
Люблю я побродити по кладовищах...От є у мене чомусь така незрозуміла тяга туди.Ні,не по нових похованнях,-по старих,поміж зарослих плющем та окупованих мохом хрестів та фігур,по забутих стежинках.. На старих цвинтарях не виривають око барвисто-кричущі штучні вінки та букети,тут більше сіро-зелених тонів.
Люблю я тишу,порушену іноді криком крука чи скрекотом сороки.Ви вважаєте що це ненормально?Незнаю,можливо у певному розумінні і так,але це вже інше питання.
І.
ІІ.
ІІІ.
Римсько-католицька парафія у Збаражі мала три місця поховань. Перше кладовище знаходилось біля першопочаткового фарного костела у Старому Збаражі. Тут проводились поховальні обряди до 30-их рр. XVIII ст. Наступне погребальне місце впорядкували біля нового парафіального костела у Збаражі, визначивши для нього частину костельної площі. В зв’язку з анулюванням дієцезіальної парафії після пожежі парафіального костела в 1788 р.також зліквідовано і прикостельний цвинтар. Тому після перейняття парафії бернардинські монахи з місцевою адміністрацією організували новий цвинтар недалеко залізно-дорожного вокзалу на окраїнах міста.
ІV.
V.
VI.
Новий цвинтар мав комунальний характер, але залишався під розпорядженням Римсько-католицької парафії, на якому ховано померлих всіх релігійних визнань. В 1825 р.виконано нову огорожу цвинтаря дякуючи фінансам з грошових зборів.
VII.
VIII.
XI.
В 1905 р. парафіальний комітет вирішив збільшити територію кладовища на 2,5 га. На поч.XX ст.на цвинтарі збудовано каплицю та дерев’яний погребальний дім, який згорів 23 вересня 1911 р. В листопаді того ж року проведено його відбудову.
Х.
ХІ.
ХІІІ.
Бернардинські монахи дбали про раціональну економіку піклуючись про цвинтарний грунт та утримання порядку довкола могил. Але раз на рік перед урочистостями Дня Всіх Святих проводилось генеральне впорядкування цілого об’єкту, пам’ятаючи про безіменні могили повстанців. В 1928 р. під проводом адміністратора парафії був створений комітет опіки над польським кладовищем, який передусім займався опікою над могилами повстанців.
XIV.
XV.
XVI.
Вперше місто Збараж згадується в літописах під 1211 р., але задовго до цього місто на р. Гнізна було одним з найбільш укріплених удільних центрів Галицько-Волинського князівства. Відомо, що в ХІІІ ст. місто належало польському королю Лешку Білому (до 1219 р.).
XVII.
XVIII.
Збараж належав до Галицько-Волинської держави, став її волосним центром. У 1393 р. великий литовський князь Вітовт дав Збараж сіверському князю Корибуту, він збудував тут замок.
XIX.
XX.
В липні 1617 р. під Збаражем стояло табором військо з королем Владиславом IV Вазою.
Збараж був родовим гніздом князів Збаразьких. Єжи (Юрій) Збаразький - останній представник( помер у Кракові 1630 р). Після нього місто перейшло до гілки князів Вишневецьких. З 1636 р. Збараж належав князям Вишневецьким , позаяк попередній власник міста, Єжи Юрій Збаразький не мав ні дітей, ні спадкоємців.
XXI.
Найбільше місто відоме подіями періоду Українсько-польської війни 1648-57 рр., а саме облогою 1649 р. Тоді війська Б.Хмельницького взяли в облогу сильний польський гарнізон у Збаражі. На допомогу оточеним вийшла добірна армія, очолена самим королем Яном ІІ Казимиром. Гетьман атакував поляків під Зборовом (це недалеко від Збаража) і мало не взяв короля в полон. На заваді став союзник Хмельницького, кримський хан Іслам-Гірей III, що пригрозив переходом на бік Яна ІІ Казимира, якщо бойові дії не будуть припинені. Результатом став Зборівський договір, за яким реєстр козацького війська було скорочено з 60 до 40 тис., а в складі гетьманської держави залишились Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства. Волинь, Поділля та Полісся залишилися під владою Речі Посполитої.
Церква Воскресіння Господнього (1760,1897рр.).
Храм Воскресіння
Під мурами Збаразького замку загинув корсунський наказний полковник, уродженець Теребовлянщини Станіслав Мрозовицький (Нестор Морозенко), був тяжко поранений Іван Богун,а у 1707 р.(1702р.?) тут побував гетьман Іван Мазепа з Петром I.
Франко на площі
Фото
Центральна вулиця
У 1772 р. місто увійшло до складу володінь Габсбургів (згодом - Австрійська, від 1867р.- Австро-Угорська імперія).
Будиночок на розі
Старенький...
Бернардини з'явилися в Збаражі в 1627 р. Князь Єжи Збаразький збудував для них дерев'яний монастир та розпочав будівництво мурованих костелу та кляштору. Його справу продовжив князь Януш Корибут Вишнівецький. В 1637 р. княгиня Вишнівецька підписала акт засновання монастиря. За часів козацьких воєн монастир вцілів, хоча й сильно постраждав.
Фото
Успенська церква (1758р.).Вул.Чехова,1
Храм Успіння.Профіль
В 1675 р. турки, на чолі з Ібрагімом Шишманом спалили костел. З 1720 р., коли Збараж перейшов у спадщину Ю. Потоцького, на місці старого монастирського комплексу розпочалося будівництво нового. У 1729 р. постав новий дерев'яний монастир. У 1731 р.було розпочато реконструкцію храму. Однак вже в 1745 р.недобудованій споруді загрожувало завалення і роботи були перервані.
Храм та дзвіниця
Двір Успенського храму
Станіслав Потоцький, син Юзефа, який на той момент вже був власником Збаража вирішив розпочати нове будівництво. Новий храм, значно більший за розмірами від свого попередника зводився у 1746-1755 рр., за проектом архітектора з Сілезії Й. Ганца. 23 липня 1752 р. відбулася бенедикція костелу, освяченого в ім'я Св. Антонія Падуанського.
Монастирський комплекс
Фото
Новий монастирський комплекс був освячений 2 серпня 1755 р. Протягом 1756-1759 рр., костел був оздоблений пишним різьбленням і позолотою, які виконав скульптор А. Осінський. У 1755 р. в розбудованому монастирі відкрили монастирські школи, які проіснували з невеликими перервами до 1939 р.
Монастир був одним з найвпливовіших на Поділлю - аж поки не настали австрійсько-угорські часи. З 1768р. при монастирі діяв шпиталь-притулок для бідних та хворих, а з 1777р. - парафіяльна школа та латинська гімназія,яка в 1924р. отримала державний статус.
Костел бернардинів (1627р.).Фасад
Дзвіниця Успенської церкви
16 червня 1789 р. в місті виникла велика пожежа, яка завдала великої шкоди монастирю, знищивши дах і частину келій другого поверху.
Під час українсько-польської війни 1918-1920 рр. кляштор сильно постраждав, а вже в післявоєнний час взагалі перетворився на руїну.
Будинок №6
Двір за монастирськими мурами
В 1942 р. костел був закритий і використовувався як склад. А в монастирі розмістили завод і лікарню.
Відбудований кляштор напр. ХХ ст. На даний момент у ньому розміщена редакція районної газети "Народне слово" та центральна районна бібліотека.
Костел бернардинів
Фасад храму
Дзвіниця (1746-1755рр., архітектор Й. Ганц) є складовою комплексу монастиря бернардинів. Розміщена на північ від костелу, прилягає до оборонних мурів, що оточують комплекс. Дзвіниця мурована з каменю та цегли, прямокутна в плані, двоярусна.Фронтон увінчує скульптурна постать святого.На відміну від костелу, дзвіниця не була ушкоджена під час пожежі 1788 р., а тому зберегла свої первісні барокові форми.
Інфоджерело http://zbarazh.at.ua .
У мурованого храму деревяне завершення
Храм
Воскресенська церква у Збаражі збудована на місці старої дерев'яної церкви, відомої з XVI.Фундатором церкви був збаразький міщанин Г. Гимонюк. Будівництво храму закінчив М. Потоцький.
У 1887 р.під час пожежі на церкві згорів дах, а також був значно пошкоджений інтер'єр.У 1897 р. церква була повністю відновлена. Саме у цей період були внесені зміни у форму центрального купола та дахівки над притвором. Очевидно, в цей час було збудовано нову дзвіницю при в'їздовій брамі.
Дзвіниця та корпус келій бернардинського кляштору
Дзвіниця.Фасад
Ще один ремонт у церкві Воскресіння Господнього відбувся у 1907р.
У 1960р. церква була перетворена на склад, у 1970р.- зруйновано дзвіницю.
Повернули храм віруючим лише у 1989р.. Розпочалася реставрація. З листопада 1989р. церква функціонує як релігійний заклад.
Фото
Річка Гнізна
Поряд з комплексом колишнього монастиря бернардинів знаходиться ще одна святиня,-Успенська церква,-колишній Тринітарський костел-монастир,побудований у 1755-1758рр.
Композиція "Козаки"
Монахи-тринітарії займалися викупом людей із турецької неволі.
У 1786р. чернечий орден тринітарців припинив своє існування на цій території,а у 1789р. приміщення костелу постраждало під час пожежі міста і з часом було продано українській громаді міста для облаштування у ньому церкви.
Деревяний дідуган
На час відновлення Галицької митрополії у 1808р. в місті вже існувала Успенська церква, але, оскільки вона була філіальною церквою міста, то історичних відомостей про неї залишилося дуже мало.
Відомо, що на поч. XX ст. на місці старої двоповерхової квадратної в плані дзвіниці побудовано сучасний парафіяльний будинок, а поруч - дзвіницю.У 1930-их церкву було відновлено. Відновлено і парафіяльний будинок.
З 1979р. по 1982р. у церкві організовується районний краєзнавчий музей, який у 1989р. перенесено у замковий палац.
Пам*ятник Б.Хмельницькому
Храм реставрували у 1990р.
Симпатичний будинок
От власне і все... Хоча ні,не все: до Збаража можна доїхати без проблем з Тернополя прямою маршруткою,або тими,що прямують в сторону Кременця.Правда вони тоді не їдуть до центру містечка,а заїжджають на якусь автостанцію,недалеко від траси (Е85).Звідти до центру бл.5 км.Назад краще планувати виїхати раніше,а не надіятись на останній(?) рейс,інакше прийдеться топати знову ж таки до траси і ловить щось,що їде в сторону Тернополя(кому куди).
Замок відкритий до 20год(взимку до 18год.).Це офіційно;був там восени,-вже о 17год. починають "підганяти" відвідувачів.Експозиції варті огляду(багато і цікаво).
При пошуках замку на вказівники краще не орієнтуватись,-обдурять і заставлять зробити добрячий гак,краще запитати у місцевих.
З прогулянкою містом не пощастило-було сіро і туманно...
Люблю я тишу,порушену іноді криком крука чи скрекотом сороки.Ви вважаєте що це ненормально?Незнаю,можливо у певному розумінні і так,але це вже інше питання.
І.
ІІ.
ІІІ.
Римсько-католицька парафія у Збаражі мала три місця поховань. Перше кладовище знаходилось біля першопочаткового фарного костела у Старому Збаражі. Тут проводились поховальні обряди до 30-их рр. XVIII ст. Наступне погребальне місце впорядкували біля нового парафіального костела у Збаражі, визначивши для нього частину костельної площі. В зв’язку з анулюванням дієцезіальної парафії після пожежі парафіального костела в 1788 р.також зліквідовано і прикостельний цвинтар. Тому після перейняття парафії бернардинські монахи з місцевою адміністрацією організували новий цвинтар недалеко залізно-дорожного вокзалу на окраїнах міста.
ІV.
V.
VI.
Новий цвинтар мав комунальний характер, але залишався під розпорядженням Римсько-католицької парафії, на якому ховано померлих всіх релігійних визнань. В 1825 р.виконано нову огорожу цвинтаря дякуючи фінансам з грошових зборів.
VII.
VIII.
XI.
В 1905 р. парафіальний комітет вирішив збільшити територію кладовища на 2,5 га. На поч.XX ст.на цвинтарі збудовано каплицю та дерев’яний погребальний дім, який згорів 23 вересня 1911 р. В листопаді того ж року проведено його відбудову.
Х.
ХІ.
ХІІІ.
Бернардинські монахи дбали про раціональну економіку піклуючись про цвинтарний грунт та утримання порядку довкола могил. Але раз на рік перед урочистостями Дня Всіх Святих проводилось генеральне впорядкування цілого об’єкту, пам’ятаючи про безіменні могили повстанців. В 1928 р. під проводом адміністратора парафії був створений комітет опіки над польським кладовищем, який передусім займався опікою над могилами повстанців.
XIV.
XV.
XVI.
Вперше місто Збараж згадується в літописах під 1211 р., але задовго до цього місто на р. Гнізна було одним з найбільш укріплених удільних центрів Галицько-Волинського князівства. Відомо, що в ХІІІ ст. місто належало польському королю Лешку Білому (до 1219 р.).
XVII.
XVIII.
Збараж належав до Галицько-Волинської держави, став її волосним центром. У 1393 р. великий литовський князь Вітовт дав Збараж сіверському князю Корибуту, він збудував тут замок.
XIX.
XX.
В липні 1617 р. під Збаражем стояло табором військо з королем Владиславом IV Вазою.
Збараж був родовим гніздом князів Збаразьких. Єжи (Юрій) Збаразький - останній представник( помер у Кракові 1630 р). Після нього місто перейшло до гілки князів Вишневецьких. З 1636 р. Збараж належав князям Вишневецьким , позаяк попередній власник міста, Єжи Юрій Збаразький не мав ні дітей, ні спадкоємців.
XXI.
Найбільше місто відоме подіями періоду Українсько-польської війни 1648-57 рр., а саме облогою 1649 р. Тоді війська Б.Хмельницького взяли в облогу сильний польський гарнізон у Збаражі. На допомогу оточеним вийшла добірна армія, очолена самим королем Яном ІІ Казимиром. Гетьман атакував поляків під Зборовом (це недалеко від Збаража) і мало не взяв короля в полон. На заваді став союзник Хмельницького, кримський хан Іслам-Гірей III, що пригрозив переходом на бік Яна ІІ Казимира, якщо бойові дії не будуть припинені. Результатом став Зборівський договір, за яким реєстр козацького війська було скорочено з 60 до 40 тис., а в складі гетьманської держави залишились Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства. Волинь, Поділля та Полісся залишилися під владою Речі Посполитої.
Церква Воскресіння Господнього (1760,1897рр.).
Храм Воскресіння
Під мурами Збаразького замку загинув корсунський наказний полковник, уродженець Теребовлянщини Станіслав Мрозовицький (Нестор Морозенко), був тяжко поранений Іван Богун,а у 1707 р.(1702р.?) тут побував гетьман Іван Мазепа з Петром I.
Франко на площі
Фото
Центральна вулиця
У 1772 р. місто увійшло до складу володінь Габсбургів (згодом - Австрійська, від 1867р.- Австро-Угорська імперія).
Будиночок на розі
Старенький...
Бернардини з'явилися в Збаражі в 1627 р. Князь Єжи Збаразький збудував для них дерев'яний монастир та розпочав будівництво мурованих костелу та кляштору. Його справу продовжив князь Януш Корибут Вишнівецький. В 1637 р. княгиня Вишнівецька підписала акт засновання монастиря. За часів козацьких воєн монастир вцілів, хоча й сильно постраждав.
Фото
Успенська церква (1758р.).Вул.Чехова,1
Храм Успіння.Профіль
В 1675 р. турки, на чолі з Ібрагімом Шишманом спалили костел. З 1720 р., коли Збараж перейшов у спадщину Ю. Потоцького, на місці старого монастирського комплексу розпочалося будівництво нового. У 1729 р. постав новий дерев'яний монастир. У 1731 р.було розпочато реконструкцію храму. Однак вже в 1745 р.недобудованій споруді загрожувало завалення і роботи були перервані.
Храм та дзвіниця
Двір Успенського храму
Станіслав Потоцький, син Юзефа, який на той момент вже був власником Збаража вирішив розпочати нове будівництво. Новий храм, значно більший за розмірами від свого попередника зводився у 1746-1755 рр., за проектом архітектора з Сілезії Й. Ганца. 23 липня 1752 р. відбулася бенедикція костелу, освяченого в ім'я Св. Антонія Падуанського.
Монастирський комплекс
Фото
Новий монастирський комплекс був освячений 2 серпня 1755 р. Протягом 1756-1759 рр., костел був оздоблений пишним різьбленням і позолотою, які виконав скульптор А. Осінський. У 1755 р. в розбудованому монастирі відкрили монастирські школи, які проіснували з невеликими перервами до 1939 р.
Монастир був одним з найвпливовіших на Поділлю - аж поки не настали австрійсько-угорські часи. З 1768р. при монастирі діяв шпиталь-притулок для бідних та хворих, а з 1777р. - парафіяльна школа та латинська гімназія,яка в 1924р. отримала державний статус.
Костел бернардинів (1627р.).Фасад
Дзвіниця Успенської церкви
16 червня 1789 р. в місті виникла велика пожежа, яка завдала великої шкоди монастирю, знищивши дах і частину келій другого поверху.
Під час українсько-польської війни 1918-1920 рр. кляштор сильно постраждав, а вже в післявоєнний час взагалі перетворився на руїну.
Будинок №6
Двір за монастирськими мурами
В 1942 р. костел був закритий і використовувався як склад. А в монастирі розмістили завод і лікарню.
Відбудований кляштор напр. ХХ ст. На даний момент у ньому розміщена редакція районної газети "Народне слово" та центральна районна бібліотека.
Костел бернардинів
Фасад храму
Дзвіниця (1746-1755рр., архітектор Й. Ганц) є складовою комплексу монастиря бернардинів. Розміщена на північ від костелу, прилягає до оборонних мурів, що оточують комплекс. Дзвіниця мурована з каменю та цегли, прямокутна в плані, двоярусна.Фронтон увінчує скульптурна постать святого.На відміну від костелу, дзвіниця не була ушкоджена під час пожежі 1788 р., а тому зберегла свої первісні барокові форми.
Інфоджерело http://zbarazh.at.ua .
У мурованого храму деревяне завершення
Храм
Воскресенська церква у Збаражі збудована на місці старої дерев'яної церкви, відомої з XVI.Фундатором церкви був збаразький міщанин Г. Гимонюк. Будівництво храму закінчив М. Потоцький.
У 1887 р.під час пожежі на церкві згорів дах, а також був значно пошкоджений інтер'єр.У 1897 р. церква була повністю відновлена. Саме у цей період були внесені зміни у форму центрального купола та дахівки над притвором. Очевидно, в цей час було збудовано нову дзвіницю при в'їздовій брамі.
Дзвіниця та корпус келій бернардинського кляштору
Дзвіниця.Фасад
Ще один ремонт у церкві Воскресіння Господнього відбувся у 1907р.
У 1960р. церква була перетворена на склад, у 1970р.- зруйновано дзвіницю.
Повернули храм віруючим лише у 1989р.. Розпочалася реставрація. З листопада 1989р. церква функціонує як релігійний заклад.
Фото
Річка Гнізна
Поряд з комплексом колишнього монастиря бернардинів знаходиться ще одна святиня,-Успенська церква,-колишній Тринітарський костел-монастир,побудований у 1755-1758рр.
Композиція "Козаки"
Монахи-тринітарії займалися викупом людей із турецької неволі.
У 1786р. чернечий орден тринітарців припинив своє існування на цій території,а у 1789р. приміщення костелу постраждало під час пожежі міста і з часом було продано українській громаді міста для облаштування у ньому церкви.
Деревяний дідуган
На час відновлення Галицької митрополії у 1808р. в місті вже існувала Успенська церква, але, оскільки вона була філіальною церквою міста, то історичних відомостей про неї залишилося дуже мало.
Відомо, що на поч. XX ст. на місці старої двоповерхової квадратної в плані дзвіниці побудовано сучасний парафіяльний будинок, а поруч - дзвіницю.У 1930-их церкву було відновлено. Відновлено і парафіяльний будинок.
З 1979р. по 1982р. у церкві організовується районний краєзнавчий музей, який у 1989р. перенесено у замковий палац.
Пам*ятник Б.Хмельницькому
Храм реставрували у 1990р.
Симпатичний будинок
От власне і все... Хоча ні,не все: до Збаража можна доїхати без проблем з Тернополя прямою маршруткою,або тими,що прямують в сторону Кременця.Правда вони тоді не їдуть до центру містечка,а заїжджають на якусь автостанцію,недалеко від траси (Е85).Звідти до центру бл.5 км.Назад краще планувати виїхати раніше,а не надіятись на останній(?) рейс,інакше прийдеться топати знову ж таки до траси і ловить щось,що їде в сторону Тернополя(кому куди).
Замок відкритий до 20год(взимку до 18год.).Це офіційно;був там восени,-вже о 17год. починають "підганяти" відвідувачів.Експозиції варті огляду(багато і цікаво).
При пошуках замку на вказівники краще не орієнтуватись,-обдурять і заставлять зробити добрячий гак,краще запитати у місцевих.
З прогулянкою містом не пощастило-було сіро і туманно...