Як в Житомирі знайти хоч щось цікаве
Якщо чесно, то склалося враження, що більшість мешканців своє місто не знає, а може навіть не дуже й любить. Чому так? Бо поспілкувавшись з багатьма мешканцями, мало хто зміг відповісти на просте запитання: «Що цікавого подивитися в Житомирі?». Тож пошук чогось цікавого перетворився на такий-собі квест.
Тож доки не зустрілися ті, хто можуть хоч кудись направити в місті, довелося шукати самому. Почав з того, що побачив на центральній Соборній площі: з Преображенського собору.
Взагалі-то блукаючи вуличками можна знайти красиві будиночки, хоча радянська забудова в місті переважає. З непоганих будиночків можна побачити, наприклад, такі.
Або будівлю міського РАГСу.
Пожежна каланча побудована аж у 1895 році. На ній постійно був черговий, який побачивши дим в місті вмикав червоний ліхтар та починав бити у дзвін, а вже чергова пожежна команда діставалася якнайшвидше до місця пожежі.
Колючий дріт на паркані лікеро-горілчаного заводу виглядає досить дивно та безглуздо. Чогось мені здається що проблеми безпеки можна вирішити якось інакше, двадцять перше сторіччя все ж на дворі. Бо будівля таки виглядала красивіше без того дроту..
Ще один собор.
Частіше за все місцеві згадували про музей космонавтики, проте як раз до нього дістатися так і не вдалось. Проте дісталися до пішохідного мосту через річку Тетерев в парку Гагаріна.
Це, до речі, другий за висотою міст в Україні після найвідомішого в Кам’янець-Подільському. Кажуть, коли його будували, за основу взяли проект мосту через Босфор.
Тримається міст за допомогою таких от чудернацьких конструкцій, мабуть для того, щоб міст не розхитувало вітром, хоча краси мосту вони не додають.
Висота мосту в 43 метри приваблює сюди багатьох бажаючих з нього пострибати. Як раз цей хлопець - це перший такий стрибун, з тих що я бачив, від кого я не почув жодного матюка під час падіння.
Якщо перейти на той бік річки, то починається чи то ліс, чи то парк. Коротше кажучи, як його називати незрозуміло, але посмажити шашлики або покататися на велосипеді чи конях там доволі цікаво. От у чому погоджуються всі мешканці міста, що в Житомирській області класна природа, яка не дає сумувати на вихідних в місті.
Лютеранська кірха виглядає просто чудово, хоча її трохи складно побачити з Бердичівської вулиці.
Окрім самої будівлі можна подивитися на чудовий маленький парк, прикрашений різними скульптурами.
Тут мабуть повинен бути фонтан, проте води я не побачив.
Костел св. Іоанна в центрі міста теж виглядає непогано.
Чим сподобалися дві останні споруди, так це тим що на території багато зелені, все дуже чисто.
Поруч є маленький фонтанчик.
За будинком правосуддя є маленький парк, в якому встановлена велика брила, з якої нібито і розпочав своє існування Житомир. А якщо придивитися уважніше до напису на брилі, то можна побачити що у 884 році тут був Вова. Хто такий Вова вже невідомо, але знатимуть про це всі.
Той маленький парк, до того ж, сподобався набагато більше, ніж центральний парк Гагаріна.
Ще в Житомирі є прикольний зелений тунель для трамваїв.
А от останні пам’ятки почали з’являтися в Житомирі не так давно. Я маю на увазі офіційно розмальовані стіни на вулицях міста.
Такі картини набагато краще прикрашають місто, ніж ті графіті, яких вже так багато розвелося по всіх містах України.
Можна посидіти в кав’ярні, та подивитись на Армстронга.
Ще класне місце в Житомирі - це монумент Вічної Слави. Цікава така деталь: незважаючи на велику вартість газу зараз вічний вогонь навіть горить.
Цікавий тут не сам монумент, яких багато побудовано майже в кожному місті, а оглядовий майданчик, з якого відкривається чудовий краєвид на греблю.
Подивитись все, що хотів не вдалося, але вкотре вже переконався, що в кожному місті можна знайти щось цікаве, навіть у такому не дуже той туристичному, як Житомир. І дякую всім житомирянам, які підказали, що та де можна знайти у місті.
Тож доки не зустрілися ті, хто можуть хоч кудись направити в місті, довелося шукати самому. Почав з того, що побачив на центральній Соборній площі: з Преображенського собору.
Взагалі-то блукаючи вуличками можна знайти красиві будиночки, хоча радянська забудова в місті переважає. З непоганих будиночків можна побачити, наприклад, такі.
Або будівлю міського РАГСу.
Пожежна каланча побудована аж у 1895 році. На ній постійно був черговий, який побачивши дим в місті вмикав червоний ліхтар та починав бити у дзвін, а вже чергова пожежна команда діставалася якнайшвидше до місця пожежі.
Колючий дріт на паркані лікеро-горілчаного заводу виглядає досить дивно та безглуздо. Чогось мені здається що проблеми безпеки можна вирішити якось інакше, двадцять перше сторіччя все ж на дворі. Бо будівля таки виглядала красивіше без того дроту..
Ще один собор.
Частіше за все місцеві згадували про музей космонавтики, проте як раз до нього дістатися так і не вдалось. Проте дісталися до пішохідного мосту через річку Тетерев в парку Гагаріна.
Це, до речі, другий за висотою міст в Україні після найвідомішого в Кам’янець-Подільському. Кажуть, коли його будували, за основу взяли проект мосту через Босфор.
Тримається міст за допомогою таких от чудернацьких конструкцій, мабуть для того, щоб міст не розхитувало вітром, хоча краси мосту вони не додають.
Висота мосту в 43 метри приваблює сюди багатьох бажаючих з нього пострибати. Як раз цей хлопець - це перший такий стрибун, з тих що я бачив, від кого я не почув жодного матюка під час падіння.
Якщо перейти на той бік річки, то починається чи то ліс, чи то парк. Коротше кажучи, як його називати незрозуміло, але посмажити шашлики або покататися на велосипеді чи конях там доволі цікаво. От у чому погоджуються всі мешканці міста, що в Житомирській області класна природа, яка не дає сумувати на вихідних в місті.
Лютеранська кірха виглядає просто чудово, хоча її трохи складно побачити з Бердичівської вулиці.
Окрім самої будівлі можна подивитися на чудовий маленький парк, прикрашений різними скульптурами.
Тут мабуть повинен бути фонтан, проте води я не побачив.
Костел св. Іоанна в центрі міста теж виглядає непогано.
Чим сподобалися дві останні споруди, так це тим що на території багато зелені, все дуже чисто.
Поруч є маленький фонтанчик.
За будинком правосуддя є маленький парк, в якому встановлена велика брила, з якої нібито і розпочав своє існування Житомир. А якщо придивитися уважніше до напису на брилі, то можна побачити що у 884 році тут був Вова. Хто такий Вова вже невідомо, але знатимуть про це всі.
Той маленький парк, до того ж, сподобався набагато більше, ніж центральний парк Гагаріна.
Ще в Житомирі є прикольний зелений тунель для трамваїв.
А от останні пам’ятки почали з’являтися в Житомирі не так давно. Я маю на увазі офіційно розмальовані стіни на вулицях міста.
Такі картини набагато краще прикрашають місто, ніж ті графіті, яких вже так багато розвелося по всіх містах України.
Можна посидіти в кав’ярні, та подивитись на Армстронга.
Ще класне місце в Житомирі - це монумент Вічної Слави. Цікава така деталь: незважаючи на велику вартість газу зараз вічний вогонь навіть горить.
Цікавий тут не сам монумент, яких багато побудовано майже в кожному місті, а оглядовий майданчик, з якого відкривається чудовий краєвид на греблю.
Подивитись все, що хотів не вдалося, але вкотре вже переконався, що в кожному місті можна знайти щось цікаве, навіть у такому не дуже той туристичному, як Житомир. І дякую всім житомирянам, які підказали, що та де можна знайти у місті.