На день завітали до північної частини Львівської області. Подивились рештки нещасного монастиря бернардинців, оглянули руїни не менш нещасної синагоги і безуспішно шукали щось цікаве у місті шахтарів.
В Сокаль прибули з Володимир-Волинського на електричці.
Залізничний вокзал:
Відносно недалеко знаходиться головна пам'ятка міста - колишній монастир бернардинців. Зараз - виправна колонія №47. Три роки тому тут сталася пожежа, яка майже знищила пам'ятку.
Переходимо через річку на інший берег. Знаходимо в траві козу.
Шкода будівлю. Так органічно в краєвид вливалася.
А річка, до речі, виявилась не такою глибокою, як здалось спочатку.
Трохи відпочивши на березі після дороги, пішли в центр міста.
Міська ратуша
Центр
Колишня синагога в міському парку. Зараз - безкоштовний туалет.
Сфоткався всередині.
Взагалі Сокаль трохи розчарував. І через монастир, який вже краще знести, ніж так знущатись. І синагога-туалет. І недобудований сірий костел в центрі міста. Все це не додає місту симпатії.
О четвертій ми мали їхати до Червонограда. Електричка затрималась на 20 хвилин. Але все ж таки довезла нас до шахтарського міста.
Подорожувати зараз в електричці - доволі сумнівне задоволення. Особливо якщо на вашому маршруті є який-небудь базар. В Червонограді є.
Залізничний вокзал і трохи міста.
Перше, на що звернув увагу - автобуси. Давно таких не бачив.
Про Червоноград ми майже нічого не знали, тому спитали у місцевої жінки, як нам потрапити до центру. Вона не зрозуміла, який конкретно центр нас цікавить, тому просто порадила сходити в парк.
Парк не вразив.
Трохи здивувало, що люди там спокійно п'ють на скамійках не тільки пиво, але і горілку.
Ще знайшли кілька храмів.
Після чого повернулись на вокзал, стрибнули в електричку і залишили місто.