Карпати. Алко-тур красивими місцями
Маршрут розширення свідомості: Яремче - Микуличин - Яблуниця - превал Беркут
"Ми є те, що ми їмо". І п'ємо, хочеться додати!
Моє знайомство з карпатами почалося саме з атмосфери "колиб", кухні та "особливостей національного частування".
Карпати=гори=ріки=колиба - це невід'ємні частини цілого. З цих слів саме "колиба" таємничість у звучанні. Смак цього слова у сьогоднішніх Карпатах відрізняється від його смаку в горах вчорашніх. Це вже не кислий присмак молока в повітрі, не запах вогнища, сиру, немитих чоловіків-ватагів. Ні. Це вже аромат смачної, поживної їжі, який манить мандрівника-туриста. Колиба - невід'ємна частина традиціної культури гуцулів.
Вона являє собою будівлю з дерев'яного зрубу на полонині, в якій мешкають ватаги під час сезону випасання худоби влітку. Їм колиба слугує ще й сироварнею. Саме там народжується будз, вурда, бриндзя. Невід'ємним атрибутом колиби є "жива ватра" - вогнище всередині будівлі, яке запалюється на початку сезону у травні, весь час підтримується й гаситься наприкінці у вересні. Саме навколо ватри проходить весь процес приготування знаменитих гуцульських сирів - закваска, бродіння, визрівання ( то окрема історія). На мою думку, тільки ті ресторани, які мають всередині живе вогнище, можуть іменуватися "колиби", і не треба нивілювати традиції. Тим паче, що в ресторанів Гуцульщини і без назви "колиба" цікавий, самобутній та смачний вміст.
ТАКИЙ ВИГЛЯД МАЄ СПРАВЖНЯ КОЛИБА НА ПОЛОНИНІ (ДЕСЬ НАД МИКУЛИЧИНИМ)
Як порядний гість, почніть з аперетиву - цілющих виробів народних майстрів, тобто медовухи, дженджори, хріновухи та інших настоянок з місцевих трав ( споживайте поступово, в залежності від міцності, та закусюйте). Вино - не те, адже виноград не росте в Карпатах. Якщо в Яремче, то зайдіть на сувенірний ринок біля Пробію та ресторану "Гуцульщина" - там запропонують вам продегустувати безліч варіантів медовухи - від лагідної з багатим смаком до міцної. Після того ваша цілеспрямованість підвищиться й ви попрямуєте через місток над Пробієм до кафе "Над Пробієм", де знайдете найкращу хріновуху в Карпатах.
НАД ПРОБІЄМ
Сам газда того кафе із прекрасним відкритим майданчиком з видом на самісінький ревучий потік Пруту готує власноруч хріновуху із медово-цитрусовим присмаком, незмінно смачну от вже багато років. Тепло від цього напою, підсилене міццю потоку води Пробію, підносить внутрішні сили - чоловіки відчують свою чоловічу енергію, а жінки відчують себе Жінками поряд зі своїми чоловіками.
Продовжуючи тему пробудження скритих в людині сил, наступною зупинкою, щоб "причаститися", має бути невеличке придорожнє кафе "Златогора" іншого пана Юрія біля урочища Женець ( водоспад Гук), на краю між Микуличиним та Татаровом, як їхати до Буковелю.
ЗЛАТОГОРА
Сподіваюся, що ви не голодні поїхали далі, а "над Пробієм" закусили, бо далі чекає дегустування "карпатської віагри". Так от неприглядний ларьочок з двома альтанками біля траси є місцем витоку джерела карпатської життєдайної медовухи №1, №2 та дженджори. Ці три напої також є кожного року неодмінно смачними й мають свій фірмовий смак. З хріновухою зрозуміло - то настоянка самогону на хроні з добавками. А от дженджора...Карпатська віагра...Фішка Карпатів, адже трави, які використовуються в рецепті, ніде більш не ростуть. Знову-таки чоловіки й жінки будуть у захваті від відвідин такого родовища ( перевірено на практиці). Та ще й з собою прихопіть дженджори. І з самим паном Юрієм буде цікаво поспілкуватися про родинне життя-буття - є що розповісти чоловіку, у якого четверта дружина та виглядає він на 45 замість своїх 60. Та й місце це має якусь силу приваблювати людей - можна там зустріти людину з іншого кінця України й вже через декілька хвилин будете сидіти за пляшечкою та душевно балакати. Але не забудьте закусити смачною грибовою юшечкою, яку господар зготує для вас власноруч, бо далі - ще цікаві місця!
Пани Юрій Яремчанський та Юрій Микуличинський для мене є символами незмінності, непорушності Карпат та традицій, які вони бережуть, до яких хочеться вертатися, де і через рік тебе пам'ятають та пропонують чарочку медовухи №1 для настрою!
Тепер від аперетиву можна переходити до основних страв! За цим їдьте далі по трасі в сторону Буковелю, опинитеся на роздоріжжі...Вибирайте вказівник "Стара колиба" і йдіть на мелодію троїстих музик.
СТАРА КОЛИБА, ПОВОРОТ НА ЯБЛУНИЦЮ З ТРАСИ ЯРЕМЧЕ - БУКОВЕЛЬ
В стороні від дороги над потічком Прутець Яблунецький несподівано постане затишне місце з альтанками, готелем, ресторанчиком та просторою навколишньою територією з лісом та гамаком, підвішеним між смереками. Стара колиба по праву може називатися так, адже будівля має всі ознки старовини та традиційної гуцульської народної архітектури, а також найголовніше - живу ватру! Серед такої природи, антуражу та біля води обов'язково прокинеться апетит, який втамовується знаменитим гуцульським баношем - кукурудзяною кашею, звареною на сметані, зі шкварками або бриндзьою.
Дуууже поживно! Плюс ще соковитий шашличок та інші м'ясні страви на вогні. Градус вже не слід знижувати, тож продовжуйте дженджорою ( у Старій колибі вона теж гідна уваги) та закусюйте маринованим білим грибочком, як ви вже в Карпатах! Не знаю, чи зможете їхати кудись далі після того, як шепотіння Прутця вас приспить, тому лишайтесь на ночівлю в готелі Старої колиби.
Прохолодний карпатський ранок наступного дня зустріньте на перевалі Беркут в Яблуниці, де небо обіймається із землею! У придорожньому кафе на перевалі візьміть глінтвейн - найкращій в Карпатах, підійдіть до оглядового майданчику за цим кафе і побачте Карпати у всій красі... Горгани, Чорногора і Свидовець побажають вам доброго ранку, а небесна блакить наповнить свіжим повітрям та силами для нового пізнання!
P.S.: попереду не один день і не одна колиба...
"Ми є те, що ми їмо". І п'ємо, хочеться додати!
Моє знайомство з карпатами почалося саме з атмосфери "колиб", кухні та "особливостей національного частування".
Карпати=гори=ріки=колиба - це невід'ємні частини цілого. З цих слів саме "колиба" таємничість у звучанні. Смак цього слова у сьогоднішніх Карпатах відрізняється від його смаку в горах вчорашніх. Це вже не кислий присмак молока в повітрі, не запах вогнища, сиру, немитих чоловіків-ватагів. Ні. Це вже аромат смачної, поживної їжі, який манить мандрівника-туриста. Колиба - невід'ємна частина традиціної культури гуцулів.
Вона являє собою будівлю з дерев'яного зрубу на полонині, в якій мешкають ватаги під час сезону випасання худоби влітку. Їм колиба слугує ще й сироварнею. Саме там народжується будз, вурда, бриндзя. Невід'ємним атрибутом колиби є "жива ватра" - вогнище всередині будівлі, яке запалюється на початку сезону у травні, весь час підтримується й гаситься наприкінці у вересні. Саме навколо ватри проходить весь процес приготування знаменитих гуцульських сирів - закваска, бродіння, визрівання ( то окрема історія). На мою думку, тільки ті ресторани, які мають всередині живе вогнище, можуть іменуватися "колиби", і не треба нивілювати традиції. Тим паче, що в ресторанів Гуцульщини і без назви "колиба" цікавий, самобутній та смачний вміст.
ТАКИЙ ВИГЛЯД МАЄ СПРАВЖНЯ КОЛИБА НА ПОЛОНИНІ (ДЕСЬ НАД МИКУЛИЧИНИМ)
Як порядний гість, почніть з аперетиву - цілющих виробів народних майстрів, тобто медовухи, дженджори, хріновухи та інших настоянок з місцевих трав ( споживайте поступово, в залежності від міцності, та закусюйте). Вино - не те, адже виноград не росте в Карпатах. Якщо в Яремче, то зайдіть на сувенірний ринок біля Пробію та ресторану "Гуцульщина" - там запропонують вам продегустувати безліч варіантів медовухи - від лагідної з багатим смаком до міцної. Після того ваша цілеспрямованість підвищиться й ви попрямуєте через місток над Пробієм до кафе "Над Пробієм", де знайдете найкращу хріновуху в Карпатах.
НАД ПРОБІЄМ
Сам газда того кафе із прекрасним відкритим майданчиком з видом на самісінький ревучий потік Пруту готує власноруч хріновуху із медово-цитрусовим присмаком, незмінно смачну от вже багато років. Тепло від цього напою, підсилене міццю потоку води Пробію, підносить внутрішні сили - чоловіки відчують свою чоловічу енергію, а жінки відчують себе Жінками поряд зі своїми чоловіками.
Продовжуючи тему пробудження скритих в людині сил, наступною зупинкою, щоб "причаститися", має бути невеличке придорожнє кафе "Златогора" іншого пана Юрія біля урочища Женець ( водоспад Гук), на краю між Микуличиним та Татаровом, як їхати до Буковелю.
ЗЛАТОГОРА
Сподіваюся, що ви не голодні поїхали далі, а "над Пробієм" закусили, бо далі чекає дегустування "карпатської віагри". Так от неприглядний ларьочок з двома альтанками біля траси є місцем витоку джерела карпатської життєдайної медовухи №1, №2 та дженджори. Ці три напої також є кожного року неодмінно смачними й мають свій фірмовий смак. З хріновухою зрозуміло - то настоянка самогону на хроні з добавками. А от дженджора...Карпатська віагра...Фішка Карпатів, адже трави, які використовуються в рецепті, ніде більш не ростуть. Знову-таки чоловіки й жінки будуть у захваті від відвідин такого родовища ( перевірено на практиці). Та ще й з собою прихопіть дженджори. І з самим паном Юрієм буде цікаво поспілкуватися про родинне життя-буття - є що розповісти чоловіку, у якого четверта дружина та виглядає він на 45 замість своїх 60. Та й місце це має якусь силу приваблювати людей - можна там зустріти людину з іншого кінця України й вже через декілька хвилин будете сидіти за пляшечкою та душевно балакати. Але не забудьте закусити смачною грибовою юшечкою, яку господар зготує для вас власноруч, бо далі - ще цікаві місця!
Пани Юрій Яремчанський та Юрій Микуличинський для мене є символами незмінності, непорушності Карпат та традицій, які вони бережуть, до яких хочеться вертатися, де і через рік тебе пам'ятають та пропонують чарочку медовухи №1 для настрою!
Тепер від аперетиву можна переходити до основних страв! За цим їдьте далі по трасі в сторону Буковелю, опинитеся на роздоріжжі...Вибирайте вказівник "Стара колиба" і йдіть на мелодію троїстих музик.
СТАРА КОЛИБА, ПОВОРОТ НА ЯБЛУНИЦЮ З ТРАСИ ЯРЕМЧЕ - БУКОВЕЛЬ
В стороні від дороги над потічком Прутець Яблунецький несподівано постане затишне місце з альтанками, готелем, ресторанчиком та просторою навколишньою територією з лісом та гамаком, підвішеним між смереками. Стара колиба по праву може називатися так, адже будівля має всі ознки старовини та традиційної гуцульської народної архітектури, а також найголовніше - живу ватру! Серед такої природи, антуражу та біля води обов'язково прокинеться апетит, який втамовується знаменитим гуцульським баношем - кукурудзяною кашею, звареною на сметані, зі шкварками або бриндзьою.
Дуууже поживно! Плюс ще соковитий шашличок та інші м'ясні страви на вогні. Градус вже не слід знижувати, тож продовжуйте дженджорою ( у Старій колибі вона теж гідна уваги) та закусюйте маринованим білим грибочком, як ви вже в Карпатах! Не знаю, чи зможете їхати кудись далі після того, як шепотіння Прутця вас приспить, тому лишайтесь на ночівлю в готелі Старої колиби.
Прохолодний карпатський ранок наступного дня зустріньте на перевалі Беркут в Яблуниці, де небо обіймається із землею! У придорожньому кафе на перевалі візьміть глінтвейн - найкращій в Карпатах, підійдіть до оглядового майданчику за цим кафе і побачте Карпати у всій красі... Горгани, Чорногора і Свидовець побажають вам доброго ранку, а небесна блакить наповнить свіжим повітрям та силами для нового пізнання!
P.S.: попереду не один день і не одна колиба...