Хортиця. Музей просто неба
Хортиця - найбільший острів Дніпра. Просто неба на ньому побудована реконструйована Січ з куренями, церквою та військовими установами.
Ідея створення на острові Хортиця історичного комплексу «Запорізька Січ» виникла аж у 1965 році, проте втілити її у життя вдалося лише за часи незалежної України. Будівництво комплексу почали 14 жовтня 2004 року на свято Покрови Пресвятої Богородиці. Проте офіційне відкриття музею просто неба відбулося 10 жовтня 2009 року на День міста, як за «найкращими» традиціями Радянського союзу, коли всі об’єкти будували на до якогось свята.
Біля музею також зібрані пам’ятки археології доби енеоліту. До козаків ніякого відношення не мають, проте добре вписуються в атмосферу скансену.
Загалом в різні роки існувало, здається, вісім Запорізьких Січей в різних місцях вздовж Дніпра. Першу ж Запорізьку Січ побудував Байда Вишневецький на острові Мала Хортиця.
В центрі фортеці розташована церква, навколо якої побудовані козацькі хатинки, а по периметру все обнесене частоколом зі сторожовими вежами.
Як розповідають, Січ навмисно розташовувалася поблизу переправ через Дніпро, де козаки мали зручні місця для засідок на кримських татар, які періодично здійснювали набіги на козацькі землі.
Центральна церква Покрови Пресвятої Богородиці. Раніше такі церкви будували не використовуючи жодного цвяха.
В такі хатинки можна потрапити всередину.
Там теж створені цікаві експозиції. Можна побачити рибацькі човни, хоча й не такі, як відреставрована козацька чайка, піднята кілька років тому з дна Дніпра, що зберігається в музею поруч зі скансеном.
Ще різні дрібниці.
І ще.
Ось біля хати відпочиває козак зі своїм вороном.
Ще трохи далі можна спробувати позмагатися у володінні козацькою зброєю.
До речі, абикого в Запорізьку Січ не брали. Новоприбулого приймали лише за умови виконання багатьох умов: він повинен був бути вільним і неодруженим, добре говорити українською мовою, бути православним, та мав пройти повне навчання, яке тривало сім років, а по закінченню обов’язково складав складний іспит, на якому повинен був довести, що на нього можна покластися в бою.
Бойові знамена.
Так виглядали військові будинки. Саме в таких збиралися козацькі наради, де приймалися найважливіші для Січі рішення.
Весь комплекс розділений на дві частини - внутрішній Кош (центральна частина Січі) та передмістя, що примикає до Кошу, де знаходилися ремісники та торговці. Перехід між частинами захищала така башта.
В ремісників навіть навколо хатинок багато чого можна подивитись. Антураж створили той, що треба.
Дуже красиві хатиночки. Виглядають трохи іграшковими.
Поруч зі скансеном сам музей (той самий, де зберігається чайка) та пам’ятник учасникам визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
Взагалі «Запорізька Січ» - здається, наймолодший український скансен. Та й окрім нього на острові можна подивитись козацький кінний театр, походити по музеях, смачно поїсти та добре відпочити. Ми ж, наприклад, ночували та відпочивали в наметі на самому острові. Хоча й знайти той «туристичний берег», де дозволено ставити намети, доволі складно, особливо, якщо ти на острові вперше. Проте тепла ніч, прохолодна вода, та пісні під гітару зробили вечір незабутнім.