Скансен. Переяслав-Хмельницький
Взагалі, в нашій країні великих скансенів не дуже багато, здається шість. І більшість з них розташовані на заході України. Якщо хтось не знає, скансен - це етнографічний музей просто неба. Нещодавно вдалося побували в Київській області в Переяслові-Хмельницькому в Музеї народної архітектури та побуту середньої наддніпрянщини.
Музей досить великий. Навіть якщо бігати дуже швидко, все одно, менш ніж за півдня обійти його досить складно. В музею багато ось-таких хатинок і майже всі вони справжні, звезені в музей з сусідніх областей. Так виглядала хата хлібороба.
Майже в усі хатинки можна зайти всередину. Це доволі цікаво, бо кожна з них обставлена відповідно до професії мешканця: хата хлібороба, бондаря, священика.
В музеї хліба є експозиція різної техніки, яка хоч якось пов’язана зі збором врожаю. Всім відомий літак АН-2 теж займає своє місце в музеї, бо саме таким літаками зазвичай розбризкували добрива по полях.
Поруч стоять машини для перевезення борошна. Вони реально старі. Цікаво, що в деяких машинах кабіни виготовлені з дерева, а не з металу, як ми звикли. Зараз такі досить складно побачити десь ще.
Взагалі експозиція музею хліба досить велика: тут і машини, і сіялки, і трактори, і комбайни, і ще якесь обладнання, якому навіть важко підібрати назву. Ще сподобався цей тракторець. Трохи нагадує трактори з мультфільму «Тачки», яких Блискавка МакКуін за своїм товаришем лякали по полях.
Є цікаві примірники радянської скульптури, як оці дві жовті селяночки. Дивно, що незважаючи на те, що зараз майже все навкруги розмальовують жовто-блакитним, ще ніхто не здогадався розмалювати їх так само.
А ця статуя виглядає майже як статуя Зевса в старовинній Греції. А ще кажуть, що за радянських часів був атеїзм.
В музеї доволі оригінальна цінова політика. Вхід до музею коштує лише 15 гривень, проте щоб зайти в якийсь будиночок чи подивитися музей чогось на території з вас додатково можуть здерти 2-3 гривні за кожен. Наступний музей - поштова станція «Переяславъ».
Цікавий зовні будиночок, і всередині є чого подивитися, хоча мені більше подобається роздивлятись екстер’єр таких будиночків. Втім, смаки в кожного різні.
Козацька фортеця, які будували козаки на кордонах своєї держави. Всередині розташована двоповерхова будівля, яку використовували і як житло для козаків, і як конюшню. За частоколом обов’язково виривали криницю, а біля фортеці встановлювали сторожову вежу - маяк. Такі сторожові вежі створювали великий ланцюг маяків, за допомогою яких передавали інформацію про наближення ворогу.
Окрім хатинок та музеїв можна погуляти затишними алейками, подивитись на альтанки, лани, квітники та озера.
Біля цього будинку, певно, вже були мародери. У однієї з статуй відтяли голову, у іншої вже сперли меч, чи що там ще цей воїн міг тримати в руках.
Гарний парканчик. Музей залишає приємні враження, все доглянуто, майже біля кожного будиночку ростуть квіти. Біля одного навіть бачили грядки з полуницею. Може то робітники музею влаштували собі невеличкий городик. До речі, гарна ідея - і робота поруч, і буде що поїсти, може навіть картоплю саджають.
Всередині є невеличке озеро. Води в ньому небагато, а ось жаб - скільки завгодно
По музею треба гуляти повільно, бо можна пропустити багато дрібниць. Наприклад, сів на гойдалки, підняв очі вверх, а там вже хтось сидить.
На території можна подивитися на різноманітні дерев’яні церкви. Ці церкви теж справжні і, так, як і хатинки, були перенесені до музею з різних сел.
Цю церкву, кажуть, можна побачити на малюнку Тараса Григоровича Шевченка «Верби в Андрушах».
Якщо пройтись трохи далі, натрапляєш на невеличку «хатинку на курячих лапках»?
Якщо чесно, то не знаю, що це. Таке враження, що стояла десь церква, а потів її спалили, а це єдине, що від неї залишилося.
Ще на території можна побачити реконструкцію козацького цвинтаря біля Покровської церкви. Тут забрані кам’яні та дерев’яні хрести, перевезені з козацьких цвинтарів, які попали в зону затоплення Канівського водосховища
А так виглядала звичайна однокімнатна квартира пересічного селянина. В такому будиночку є і піч, і лавка, і ще багато чого можна було вмістити.
Ще одна церква. Загалом, щоб ви зрозуміли, весь музей об’єднує багато різноманітних музеїв: музей хліба, музей українських обрядів,музей українського рушника, музей історії православної церкви и ще багато інших музеїв. На території можна навіть подивитись кістки мамонта, знайдені археологами в цих краях.
Хатина бджоляра.
А ще заради чого сюди треба їхати - так це велика кількість різноманітних вітряків.
Якщо чесно, то після відвідування музею у нас лишилось лише одне запитання: «Чому ми не побували тут раніше?» Музей «Переяслав» - це те місце, на яке зовсім не шкода витраченого часу.
Музей досить великий. Навіть якщо бігати дуже швидко, все одно, менш ніж за півдня обійти його досить складно. В музею багато ось-таких хатинок і майже всі вони справжні, звезені в музей з сусідніх областей. Так виглядала хата хлібороба.
Майже в усі хатинки можна зайти всередину. Це доволі цікаво, бо кожна з них обставлена відповідно до професії мешканця: хата хлібороба, бондаря, священика.
В музеї хліба є експозиція різної техніки, яка хоч якось пов’язана зі збором врожаю. Всім відомий літак АН-2 теж займає своє місце в музеї, бо саме таким літаками зазвичай розбризкували добрива по полях.
Поруч стоять машини для перевезення борошна. Вони реально старі. Цікаво, що в деяких машинах кабіни виготовлені з дерева, а не з металу, як ми звикли. Зараз такі досить складно побачити десь ще.
Взагалі експозиція музею хліба досить велика: тут і машини, і сіялки, і трактори, і комбайни, і ще якесь обладнання, якому навіть важко підібрати назву. Ще сподобався цей тракторець. Трохи нагадує трактори з мультфільму «Тачки», яких Блискавка МакКуін за своїм товаришем лякали по полях.
Є цікаві примірники радянської скульптури, як оці дві жовті селяночки. Дивно, що незважаючи на те, що зараз майже все навкруги розмальовують жовто-блакитним, ще ніхто не здогадався розмалювати їх так само.
А ця статуя виглядає майже як статуя Зевса в старовинній Греції. А ще кажуть, що за радянських часів був атеїзм.
В музеї доволі оригінальна цінова політика. Вхід до музею коштує лише 15 гривень, проте щоб зайти в якийсь будиночок чи подивитися музей чогось на території з вас додатково можуть здерти 2-3 гривні за кожен. Наступний музей - поштова станція «Переяславъ».
Цікавий зовні будиночок, і всередині є чого подивитися, хоча мені більше подобається роздивлятись екстер’єр таких будиночків. Втім, смаки в кожного різні.
Козацька фортеця, які будували козаки на кордонах своєї держави. Всередині розташована двоповерхова будівля, яку використовували і як житло для козаків, і як конюшню. За частоколом обов’язково виривали криницю, а біля фортеці встановлювали сторожову вежу - маяк. Такі сторожові вежі створювали великий ланцюг маяків, за допомогою яких передавали інформацію про наближення ворогу.
Окрім хатинок та музеїв можна погуляти затишними алейками, подивитись на альтанки, лани, квітники та озера.
Біля цього будинку, певно, вже були мародери. У однієї з статуй відтяли голову, у іншої вже сперли меч, чи що там ще цей воїн міг тримати в руках.
Гарний парканчик. Музей залишає приємні враження, все доглянуто, майже біля кожного будиночку ростуть квіти. Біля одного навіть бачили грядки з полуницею. Може то робітники музею влаштували собі невеличкий городик. До речі, гарна ідея - і робота поруч, і буде що поїсти, може навіть картоплю саджають.
Всередині є невеличке озеро. Води в ньому небагато, а ось жаб - скільки завгодно
По музею треба гуляти повільно, бо можна пропустити багато дрібниць. Наприклад, сів на гойдалки, підняв очі вверх, а там вже хтось сидить.
На території можна подивитися на різноманітні дерев’яні церкви. Ці церкви теж справжні і, так, як і хатинки, були перенесені до музею з різних сел.
Цю церкву, кажуть, можна побачити на малюнку Тараса Григоровича Шевченка «Верби в Андрушах».
Якщо пройтись трохи далі, натрапляєш на невеличку «хатинку на курячих лапках»?
Якщо чесно, то не знаю, що це. Таке враження, що стояла десь церква, а потів її спалили, а це єдине, що від неї залишилося.
Ще на території можна побачити реконструкцію козацького цвинтаря біля Покровської церкви. Тут забрані кам’яні та дерев’яні хрести, перевезені з козацьких цвинтарів, які попали в зону затоплення Канівського водосховища
А так виглядала звичайна однокімнатна квартира пересічного селянина. В такому будиночку є і піч, і лавка, і ще багато чого можна було вмістити.
Ще одна церква. Загалом, щоб ви зрозуміли, весь музей об’єднує багато різноманітних музеїв: музей хліба, музей українських обрядів,музей українського рушника, музей історії православної церкви и ще багато інших музеїв. На території можна навіть подивитись кістки мамонта, знайдені археологами в цих краях.
Хатина бджоляра.
А ще заради чого сюди треба їхати - так це велика кількість різноманітних вітряків.
Якщо чесно, то після відвідування музею у нас лишилось лише одне запитання: «Чому ми не побували тут раніше?» Музей «Переяслав» - це те місце, на яке зовсім не шкода витраченого часу.