Олика
Багато років мріяв сюди потрапити. І, нарешті, наприкінці зими це здійснилося. Найкраще збережений у Волинській області (після Луцького) бастіонний замок Радзивіллів варто побачити. А разом з ним - і величний пишно декорований бароковий костел Св. Трійці кляштору колегіатів. Крім того в Олиці зберігся найстаріший на Волині костел свв. Петра і Павла та залишки міських укріплень - Луцька брама.
Перша згадка - 1149 рік (Іпатіївський літопис). Перший задокументований власник - Ленько Зарубич (1433 рік). У середині XV ст. Оликою володів литовський гетьман, воєвода троцький та староста луцький Петро Янович Білий. У 1460 році він надав кошти на побудову Петропавлівського костелу - найдавнішого на теренах сучасної Волині. По його смерті Олика відійшла до доньки - Ганни Монтигердовичової, а потім - до її онучки, Ганни з Кішків, одруженої в першому шлюбі з Яном Миколаєм Радзивіллом «Бородатим». Місто на 400 років стало вотчиною магнатів Радзивіллів - головних поборників та захисників самостійности Литовської держави.
У середині XVI ст. Оликою володів Микола Христофор Радзивілл «Чорний», який у 1547 році отримав від імператора Карла V спадковий титул «Князя на Олиці та Несвіжу», затверджений у 1549 р. королем Сиґізмундом ІІ Авґустом. У 1564 р. стараннями власника Радзивілла "Чорного" Олика отримала Магдебурзьке право. Коли помер, не залишивши спадкоємців, великий канцлер литовський, фундатор костелу Трійці та замку Альбрехт Станіслав Радзивілл (1595-1656), Олика відійшла до несвізького князя Михайла Казимира Паца - польного гетьмана литовського, до XIX ст. творила єдину цілість з Несвізьким майоратом.
Останнім прямим нащадком князя Миколи Радзівілла (Чорного) був Домінік Єронім Радзивілл (1786-1813) - полковник армій Князівства Варшавського та наполеонівської. За участь у анти-російській військовій кампанії всі його маєтки було секвестровано (тобто держава заборонила князю користуватися приватним майном). Інший магнат - Адам Чарторийський - добився у царя Алєксандра І наступного 1814 р. ліквідації секвестру. Олику отримав Антон Радзивілл (1775-1832) - представник Клецького майорату. Останній ординат міста Януш Францішек Радзивілл - захисник інтересів міщан у польському сенаті, був заарештований в 1939 р., після Другої світової війни повернувся з таборів до рідної Польщі.
Будівництво замку було розпочато за князювання Миколи Радзивілла Чорного близько 1564 року і не було закінчено за його життя (помер 1565 р.). Він був перший на території сучасної України прямокутним замком бастіонного типу. У 1640 р. за сприяння Альбрехта Станіслава Радзивілла було завершено реконструкцію замку. Розміри замку сягали близько 100 х 120 метрів. Став взірцем для побудови подібних фортечних укріплень меншого розміру в інших містах.
Замковий комплекс в плані являє собою майже правильний квадрат, утворений насипними валами з чотирма кутовими бастіонами, на яких раніше стояли дозорні башти. З трьох сторін замок оточений ровом, який облицьований цеглою.
Подвір'я замку забудоване по периметру корпусам . Три з них двоповерхові, четвертий - південно-східний - триповерховий. В'їзди в замок розташовані з південно-східної та північно-західної сторін. До південно-східного веде кам'яний арковий міст, перекинутий через рів, який замінив первісний дерев'яний.
На протилежному боці стояв північно-західний корпус з другою в'їзною брамою, який прикрашений двоярусною вежею з годинником в стилі бароко.
Головним палацом замку вважається південно-східний корпус. Він прямокутний в плані, триповерховий (спочатку був одноповерховий, в 17 столітті - двоповерховий), з двома входами. На фасаді між цими входами, на другому поверсі був балкон з балюстрадою, яка спиралась на відкриту аркадну галерею першого поверху.
На території замку розташована Волинська психіатрична лікарня № 2.
Колегіальний костел Святої Трійці - один з найкращих зразків бароко в Україні. Храм був побудований у 1635-40 роках коштом Альбрехта Станіслава Радзивілла на взірець римського храму Іль-Джезу. Він вважався найгарнішим храмом Волині, і з того часу в цьому плані нічого не змінилося.
Проект храму належить італійцям Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Свій внесок в будівництво внесли також скульптори Мельхіор Ерленберг і Міхал Германус. Костел був освячений в 1640 р. єпископом Анджеєм Гембіцьким, а через рік піднятий до рангу колегіального.
Бароковий костел являє собою тринефну базиліку з нартексом, хорами та півциркульним презбітерієм (апсидою). Головний фасад розділений вертикальними коринфськими пілястрами, над якими поміщено масивний напис латиною «DEUS DE TUIS DONIS TIBI OFFERIMUS», що в перекладі на українську означає «Тобі Боже цей дар жертвуємо».
Між пілястрами встановлені фігури Святих Войцеха, Станіслава, Петра і Павла роботи Мельхіора Ерленберга.
Фасад увінчаний фронтоном, завершеним тимпаном і двома бічними вежами, що примикають до нього. Велике прямокутне поле фронтону заповнене барельєфом «Коронація Пресвятої Діви Марії» із зображенням Пресвятої Діви в повний зріст, що стоїть на півмісяці серед хмар і голівок херувимів.
У напівкруглому фронтоні знаходиться барельєф «Бог-Отець».
Вхідний портал:
Годинник:
Позаду костелу знаходиться цегляна дзвіниця, яка складається з п'яти хрестових у плані пілонів висотою 15,8 м, об'єднаних напівциркульними арками. Пілони декоровані вузькими плоскими нішами, три середніх пілона прикрашені ліпним маскароном і рослинним орнаментом.
Територію костелу оточують мури з вежами. У 60-х роках XX ст. були розібрані північно-західна вежа, значна частина східної і західної стін, а також північна стіна з воротами. Стіни складені з цегли. У плані утворювали витягнутий прямокутник з кутовими вежами-каплицями, круглими в плані, двоярусними. Перший ярус був перекритий циліндричним склепінням, другий - являв собою еліптичний купол, увінчаний сигнатурою.
Поруч на давньому цвинтарі стоїть найстаріший на Волині костел Петра і Павла. Храм побудований у 1450 році за сприяння литовського гетьмана Петра Івановича «Білого» Монтигеродовича - воєводи троцького, старости луцького. Був перебудований в 1612 році. Згодом використовувався як капличка. Костел кам'яний, однонавовий, хрестовий в плані (виражений трансепт), з подовженим прямокутним пресбітерієм. Головний фасад наслідує форми архітектури раннього бароко.
При в'їзді в Олику з боку траси зустрічає Луцька брама - єдиний збережений фрагмент колись потужних міських укріплень. Брама була споруджена у 1630-тих роках. Це - чотирикутна в плані цегляна двоярусна оборонна вежа з арочним проїздом. Другий ярус - частково збережений ренесансний аттик, ритм глухої аркади якого побудований на чергуванні напівциркульних і кілевідних арок.
Напроти Луцької брами стоїть Стрітенська церква - колишній уніатський храм, побудований у стилі бароко в 1784 році на передмісті Залісоче. Стрітенський храм - один з класичних зразків архітектури бароко волинської школи. За даними церковного літопису, церква мурована на вапняному розчині з металевою арматурою, має товщину стін близько чотирьох метрів, що, вочевидь, було продиктовано розташуванням храму обіч тракту. Споруда виконувала й оборонні функції. Церква, яка відноситься до архітектури 18 століття, є найдавнішою збереженою пам'яткою православ'я в стародавній Олиці.
Інші міста Волині:
Гоща, Острог, Межиріч, Новомалин, Клевань
Дубно, Дубенський замок
Луцьк, Луцький замок
Самчики, Старокостянтинів, Антоніни
Вишнівець, Старий Вишнівець, Кременець (місто), Кременецький замок, Кременець (колегіум), Білокриниця
Перша згадка - 1149 рік (Іпатіївський літопис). Перший задокументований власник - Ленько Зарубич (1433 рік). У середині XV ст. Оликою володів литовський гетьман, воєвода троцький та староста луцький Петро Янович Білий. У 1460 році він надав кошти на побудову Петропавлівського костелу - найдавнішого на теренах сучасної Волині. По його смерті Олика відійшла до доньки - Ганни Монтигердовичової, а потім - до її онучки, Ганни з Кішків, одруженої в першому шлюбі з Яном Миколаєм Радзивіллом «Бородатим». Місто на 400 років стало вотчиною магнатів Радзивіллів - головних поборників та захисників самостійности Литовської держави.
У середині XVI ст. Оликою володів Микола Христофор Радзивілл «Чорний», який у 1547 році отримав від імператора Карла V спадковий титул «Князя на Олиці та Несвіжу», затверджений у 1549 р. королем Сиґізмундом ІІ Авґустом. У 1564 р. стараннями власника Радзивілла "Чорного" Олика отримала Магдебурзьке право. Коли помер, не залишивши спадкоємців, великий канцлер литовський, фундатор костелу Трійці та замку Альбрехт Станіслав Радзивілл (1595-1656), Олика відійшла до несвізького князя Михайла Казимира Паца - польного гетьмана литовського, до XIX ст. творила єдину цілість з Несвізьким майоратом.
Останнім прямим нащадком князя Миколи Радзівілла (Чорного) був Домінік Єронім Радзивілл (1786-1813) - полковник армій Князівства Варшавського та наполеонівської. За участь у анти-російській військовій кампанії всі його маєтки було секвестровано (тобто держава заборонила князю користуватися приватним майном). Інший магнат - Адам Чарторийський - добився у царя Алєксандра І наступного 1814 р. ліквідації секвестру. Олику отримав Антон Радзивілл (1775-1832) - представник Клецького майорату. Останній ординат міста Януш Францішек Радзивілл - захисник інтересів міщан у польському сенаті, був заарештований в 1939 р., після Другої світової війни повернувся з таборів до рідної Польщі.
Будівництво замку було розпочато за князювання Миколи Радзивілла Чорного близько 1564 року і не було закінчено за його життя (помер 1565 р.). Він був перший на території сучасної України прямокутним замком бастіонного типу. У 1640 р. за сприяння Альбрехта Станіслава Радзивілла було завершено реконструкцію замку. Розміри замку сягали близько 100 х 120 метрів. Став взірцем для побудови подібних фортечних укріплень меншого розміру в інших містах.
Замковий комплекс в плані являє собою майже правильний квадрат, утворений насипними валами з чотирма кутовими бастіонами, на яких раніше стояли дозорні башти. З трьох сторін замок оточений ровом, який облицьований цеглою.
Подвір'я замку забудоване по периметру корпусам . Три з них двоповерхові, четвертий - південно-східний - триповерховий. В'їзди в замок розташовані з південно-східної та північно-західної сторін. До південно-східного веде кам'яний арковий міст, перекинутий через рів, який замінив первісний дерев'яний.
На протилежному боці стояв північно-західний корпус з другою в'їзною брамою, який прикрашений двоярусною вежею з годинником в стилі бароко.
Головним палацом замку вважається південно-східний корпус. Він прямокутний в плані, триповерховий (спочатку був одноповерховий, в 17 столітті - двоповерховий), з двома входами. На фасаді між цими входами, на другому поверсі був балкон з балюстрадою, яка спиралась на відкриту аркадну галерею першого поверху.
На території замку розташована Волинська психіатрична лікарня № 2.
Колегіальний костел Святої Трійці - один з найкращих зразків бароко в Україні. Храм був побудований у 1635-40 роках коштом Альбрехта Станіслава Радзивілла на взірець римського храму Іль-Джезу. Він вважався найгарнішим храмом Волині, і з того часу в цьому плані нічого не змінилося.
Проект храму належить італійцям Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Свій внесок в будівництво внесли також скульптори Мельхіор Ерленберг і Міхал Германус. Костел був освячений в 1640 р. єпископом Анджеєм Гембіцьким, а через рік піднятий до рангу колегіального.
Бароковий костел являє собою тринефну базиліку з нартексом, хорами та півциркульним презбітерієм (апсидою). Головний фасад розділений вертикальними коринфськими пілястрами, над якими поміщено масивний напис латиною «DEUS DE TUIS DONIS TIBI OFFERIMUS», що в перекладі на українську означає «Тобі Боже цей дар жертвуємо».
Між пілястрами встановлені фігури Святих Войцеха, Станіслава, Петра і Павла роботи Мельхіора Ерленберга.
Фасад увінчаний фронтоном, завершеним тимпаном і двома бічними вежами, що примикають до нього. Велике прямокутне поле фронтону заповнене барельєфом «Коронація Пресвятої Діви Марії» із зображенням Пресвятої Діви в повний зріст, що стоїть на півмісяці серед хмар і голівок херувимів.
У напівкруглому фронтоні знаходиться барельєф «Бог-Отець».
Вхідний портал:
Годинник:
Позаду костелу знаходиться цегляна дзвіниця, яка складається з п'яти хрестових у плані пілонів висотою 15,8 м, об'єднаних напівциркульними арками. Пілони декоровані вузькими плоскими нішами, три середніх пілона прикрашені ліпним маскароном і рослинним орнаментом.
Територію костелу оточують мури з вежами. У 60-х роках XX ст. були розібрані північно-західна вежа, значна частина східної і західної стін, а також північна стіна з воротами. Стіни складені з цегли. У плані утворювали витягнутий прямокутник з кутовими вежами-каплицями, круглими в плані, двоярусними. Перший ярус був перекритий циліндричним склепінням, другий - являв собою еліптичний купол, увінчаний сигнатурою.
Поруч на давньому цвинтарі стоїть найстаріший на Волині костел Петра і Павла. Храм побудований у 1450 році за сприяння литовського гетьмана Петра Івановича «Білого» Монтигеродовича - воєводи троцького, старости луцького. Був перебудований в 1612 році. Згодом використовувався як капличка. Костел кам'яний, однонавовий, хрестовий в плані (виражений трансепт), з подовженим прямокутним пресбітерієм. Головний фасад наслідує форми архітектури раннього бароко.
При в'їзді в Олику з боку траси зустрічає Луцька брама - єдиний збережений фрагмент колись потужних міських укріплень. Брама була споруджена у 1630-тих роках. Це - чотирикутна в плані цегляна двоярусна оборонна вежа з арочним проїздом. Другий ярус - частково збережений ренесансний аттик, ритм глухої аркади якого побудований на чергуванні напівциркульних і кілевідних арок.
Напроти Луцької брами стоїть Стрітенська церква - колишній уніатський храм, побудований у стилі бароко в 1784 році на передмісті Залісоче. Стрітенський храм - один з класичних зразків архітектури бароко волинської школи. За даними церковного літопису, церква мурована на вапняному розчині з металевою арматурою, має товщину стін близько чотирьох метрів, що, вочевидь, було продиктовано розташуванням храму обіч тракту. Споруда виконувала й оборонні функції. Церква, яка відноситься до архітектури 18 століття, є найдавнішою збереженою пам'яткою православ'я в стародавній Олиці.
Інші міста Волині:
Гоща, Острог, Межиріч, Новомалин, Клевань
Дубно, Дубенський замок
Луцьк, Луцький замок
Самчики, Старокостянтинів, Антоніни
Вишнівець, Старий Вишнівець, Кременець (місто), Кременецький замок, Кременець (колегіум), Білокриниця