Кілька слів про Качанівку

[kvutka]

Качанівка знаходиться в Чернігівській області. Ця садиба змінила багато господарів, а зараз тут музей, заповідник і за сумісництвом база відпочинку.
Я провела в садибі 2 дні. Було це пару років тому, а зараз натрапила на фото Качанівки і вирішила черкнути кілька рядків - адже ви теж можете не знати про це чудове місце.


Мене привезли в Качанівку друзі і все, що я знала, що туди можна доїхати з Київа на машині і що там є озеро. Остання обставина була вирішальною для прийняття рішення (стояв жахливо спекотний червень). Орієнтуюся я на місцевості погано і навіть не знала в яку ж область ми їдемо. Ось так майже з закритими очима і приїхала на місце.
Природа в цих місцях - казково чудесна! Садибу Качанівка оточує великий доглянутий ліс. Ах які дерева і повітря!


   

Від маєтку сходи ведуть до озера. Береги його поросли лісом, враження, начебто ви забрели в гущавину.



Провели нам і екскурсію по палацу. Не думала, що в селі могла зберегтися поміщицька садиба. Але не стільки хвилює архітектура і інтер'єр, скільки види з вікон. Як шкода, що фотоапарат не в змозі передати і сотої частки того, що бачить око! Види природи в Качанівці заворожують! Не дарма сюди приїжджали і Глінка, і Шевченко, і Гулак-Артемовський і ще багато інших діячів культури і мистецтва. Для них була відведена альтанка з прекрасною акустикою.



За нашими спинами - знаменита альтанка.

Місцеві поміщики були меценатами і досить багатими людьми. Останній власник маєтку цукрозаводчик Павло Харитоненко на весілля дочки виклав дорогу від воріт до палацу цукром! Імітував сніг. Дорого на ті часи обійшлася ця затія!
Розмістили нас в корпусах, де колись жила прислуга. Ох і згадався мені піонертабір! Кімнати на кілька людей, високі стелі, загальна кухня і душова з туалетом. Це на території самого маєтку. По інший бік озера розташовується село, може там можна і будиночок зняти, не питали.



Озеро велике, а пляжу всього невеликий шматочок. Та любителям поплавати є де розвернутися - озеро нагадує річку - воно довге і вузьке. Все, звичайно, відносно. У мене пішло щонайменше  40 хвилин, щоб доплисти до причалу на протилежному березі і повернутися назад.

Оригінал опублікований у Мандрівних нотатках...