Пішки до Раю

Aug 17, 2014 19:06

Одного вихідного дня, коли я ще працював у Львові, згадав, що давно не був у своїх улюблених Бережанах і вирішив проїхатися туди, одночасно відвідавши Поморяни і Рай, в яких також давненько не бував. Але якби знав, через що доведеться пройти, діставшись Бережан і Раю, я б швидше б за все сидів вдома. Автобус без проблем довіз мене до Поморян, оглянувши які, я планував подорожувати далі у напрямку Бережан. Але цей шлях в майже три десятки кілометрів довелося долати пішки. Було непросто, але в підсумку поїздка (точніше, похід) вийшла непогана.


Вийшовши з автобуса, пішов оглядати Поморяни.


Замок з кожним роком розвалюється все більше і більше. Із смертю Бориса Возницького надія на його відновлення також вмерла.


Залишки ліпнини ще можна побачити:


Разом із замком помирає неоготична ратуша:


А ось костел Святої Трійці (1748 рік) живий:


Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці, 1690 р.:


На цвинтарі знайшов капличку, яку раніше не бачив:


Оглянувши Поморяни пішов на автобусну зупинку, щоб їхати в Бережани. Дізнаюсь, що автобус в тому напрямку буде лише після обіду. Зараз ранок. Думаю що робити, оглядаю поглядом навколишню місцевість. На горизонти видніється дерев'яна церква в Розгадові. Приймаю рішення йти пішки принаймні до Розгадова:


Позаду залишаються Поморяни з їхнім замком:


Опільські краєвиди милують око. Але по дорозі до Розгадова мене не обігнала жодна машина.


Так і дійшов до Розгадова. Церкву Святої Параскеви (1911 р.) пофарбували. Раніше вона виглядала так.




Важко щось додати:


Намагання застопити машину в Розгадові успіхом не увінчалося. Йду й далі пішки. Зліва від траси незабаром з'являється маленьке село Пліхів з хатками під атентичними черепичними дахами:


В Пліхові є дерев'яна церква. Ще є руїни невеличкого костелу, але з дороги я їх не побачив.


Ще близько години пішки (машин майже немає або не зупиняються) і починається село Урмань. Хатки тут також цікаві, типово опільські:


В селі є дуже гарна дерев'яна церква Петра і Павла, 1668 рік:


Є також мурований храм, значно пізнішого періоду будівництва:


За Урманю починається довге водосховище:


За ним - село Надрічне з руїнами симпатичного костелу:


Тим, хто подорожує цим маршрутом, дуже рекомендує заїхати в Біще, щоб подавитися вражаючі руїни оборонного костелу. Поворот на Біще - в Надрічному.


Йду далі, не відчуваючи ніг. Невже те, на горизонті - Бережани?


Виявляєть, так! Нарешті!


В Бережанському замку цього дні було свято, йому ж і присвячене:


Стан замку не змінився:


Костел-усипальниця Сенявських як зважди в риштуваннях:


За те у замковому дворі побудували модель замку:


Панорама замкового двору:


Кругла вежа-донжон:


Герб Сенявських над замурованим входом:


Панорама Бережан з пагорба з кляштором бернардинців:


В самому кляшторі бернардинців (30-ті роки XVII століття) зараз - в'язниця:


Ратуша, 1803 р.:


Будинок допомогової каси, 1910 р.:


Руїни синагоги, 1718 р.:


Вулиця Вірменська та вірменський костел:


Вілла Андрія Чайковського, 1890 р:


Вілла Дубицького:


Парафіяльний костел, 1620 р. та його дзвіниця:




По дорозі до Раю на цвнтарі знайшов капличку:


Ця маленька костелоподібна церква - це вже Рай:


Райський парк:


В Раю Микола Адам Сенявський збудував собі мисливський палац, в якому бував і Пьотр І:


Елементи декору палацу:


Ну хіба не рай?


До побачення, Рай!

палаци, замки, Львівщина, Тернопілля, Бережани

Previous post Next post
Up