Свірж. Мандрівка на батьківщину д'Артаньяна
Якщо ви думаєте, що Гасконь знаходиться у Франції, то ви помиляєтесь. Д'Артаньян мав свій родовий замок та жив на львівщині. Варто лише глянути один з перших кадрів фільму з Боярським.
Свірзький замок -- саме він був знятий аж у 6 епізодах у фільмі "три мушкетери" -- це родовий замок д'Артаньяна, монастир кармеліток в Бетюні, бастіон сен-жермен (де друзі обідали і радилися, як їм обійти кардинала), також тут жив кат, який потім стратив міледі і ще на фоні замку проїжджа карета з міледі. Ще одного епізоду не памятаю.
Доїхати можна маршруткою з автостанції на Зеленій.
по дорозі до замку є відреставрований костел
та дзвіниця
той самий бастіон)) пятикутна вежа, стоїть дещо окремо від замку. є припущення, що вона була частиною укріплень замку, що були тут раніше і не збереглися. також зустрічала десь згадку, що її було перетворено на каплицю (форма вікон)
мала ще 3 поверх, не зберігся
вид на замок з башти
1443 (1416?) перші згадки про Свірж. він був маєтком Романовських, згодом Центнерів, був захоплений татарами, відбудований Центнерами, спалений козаками, знову відбудований, перед першою світовою війною він був викуплений офіцером австрійської армії Роберт де Лямезан Салинсом, який його добре реставрував а також мав велику бібліотеку і приватну колекцію картин. проте все це згоріло вщент разом з деревяними перекриттями і жилими помешканнями. Де Лямезан знову його відреставрував, де і жив до кінця своїх днів. Успадкувала замок його дочка, дружина того самого Коморовського, що очолив армію крайову в Польщі. В радянські часи замок перейшов в державну власність. В 70-і, щоб хоч якось відновити і зберегти, в ньому планували відкрити дім творчості, щось на зразок пансіонату. (Там дуже цікаві дворівневі спальні, але сходи в них ну дууууже круті) Зараз там толком ніхто і не проводить ніяких реставраційних робіт, а шкода, можна було б зробити не згірш Олеська чи Золочева.
парадний вхід
до замку можна доїхати ось таким мостом
внутрішнє подвір'я (верхній двір)
потрапити до замку можна тільки якщо впіймаєте десь охоронця (він на місці не сидить) і шляхом дипломатичних переговорів вмовите його відчинити вам браму. ми були там в суботу, під замком якраз розгорнулося чиєсь весілля. тому охоронець відкрив нам браму. сказав -- ну пів години вам вистачить?, замкнув нас там і сам пішов святкувати))
вид на двір зі сходів
вежа, що охороняла нижній двір
галерея
вид з вікна
і ще вид з вікна. досі памятаю, як далеко прийшлося з того вікна вихилятися, щоб здобути ту фотку))
за цією брамою жив кат, а насправді то ворота в сад і брама з верхнього до нижнього подвіря
внутрішнє, так зване нижнє подвір'я, використовувалося з господарською метою. колодязь, навколо якого ходить багато моторошних легенд. якщо ви хочете топитися від нещасливого кохання -- вам сюди
просто суміш фактур
двері з порталом
мабуть господарське приміщення чи конюшня
звідси д'Артаньяна проводжали в дорогу))
на цих сходах ми смажились ще добрих півгодини, якщо не більше, починаючи переживати, чому по нас не повертається охоронець замку (який загуляв на весіллі, що поруч)) і вже підраховуючи скільки в нас є припасів, а якщо що, то в замку є хоча би дах над головою))
але врешті-решт ми були врятовані з замкового полону і пішли оглядати околиці
замок з боку озера -- краса
а тут міг на природі обідати якийсь вельможа
Свірзький замок -- саме він був знятий аж у 6 епізодах у фільмі "три мушкетери" -- це родовий замок д'Артаньяна, монастир кармеліток в Бетюні, бастіон сен-жермен (де друзі обідали і радилися, як їм обійти кардинала), також тут жив кат, який потім стратив міледі і ще на фоні замку проїжджа карета з міледі. Ще одного епізоду не памятаю.
Доїхати можна маршруткою з автостанції на Зеленій.
по дорозі до замку є відреставрований костел
та дзвіниця
той самий бастіон)) пятикутна вежа, стоїть дещо окремо від замку. є припущення, що вона була частиною укріплень замку, що були тут раніше і не збереглися. також зустрічала десь згадку, що її було перетворено на каплицю (форма вікон)
мала ще 3 поверх, не зберігся
вид на замок з башти
1443 (1416?) перші згадки про Свірж. він був маєтком Романовських, згодом Центнерів, був захоплений татарами, відбудований Центнерами, спалений козаками, знову відбудований, перед першою світовою війною він був викуплений офіцером австрійської армії Роберт де Лямезан Салинсом, який його добре реставрував а також мав велику бібліотеку і приватну колекцію картин. проте все це згоріло вщент разом з деревяними перекриттями і жилими помешканнями. Де Лямезан знову його відреставрував, де і жив до кінця своїх днів. Успадкувала замок його дочка, дружина того самого Коморовського, що очолив армію крайову в Польщі. В радянські часи замок перейшов в державну власність. В 70-і, щоб хоч якось відновити і зберегти, в ньому планували відкрити дім творчості, щось на зразок пансіонату. (Там дуже цікаві дворівневі спальні, але сходи в них ну дууууже круті) Зараз там толком ніхто і не проводить ніяких реставраційних робіт, а шкода, можна було б зробити не згірш Олеська чи Золочева.
парадний вхід
до замку можна доїхати ось таким мостом
внутрішнє подвір'я (верхній двір)
потрапити до замку можна тільки якщо впіймаєте десь охоронця (він на місці не сидить) і шляхом дипломатичних переговорів вмовите його відчинити вам браму. ми були там в суботу, під замком якраз розгорнулося чиєсь весілля. тому охоронець відкрив нам браму. сказав -- ну пів години вам вистачить?, замкнув нас там і сам пішов святкувати))
вид на двір зі сходів
вежа, що охороняла нижній двір
галерея
вид з вікна
і ще вид з вікна. досі памятаю, як далеко прийшлося з того вікна вихилятися, щоб здобути ту фотку))
за цією брамою жив кат, а насправді то ворота в сад і брама з верхнього до нижнього подвіря
внутрішнє, так зване нижнє подвір'я, використовувалося з господарською метою. колодязь, навколо якого ходить багато моторошних легенд. якщо ви хочете топитися від нещасливого кохання -- вам сюди
просто суміш фактур
двері з порталом
мабуть господарське приміщення чи конюшня
звідси д'Артаньяна проводжали в дорогу))
на цих сходах ми смажились ще добрих півгодини, якщо не більше, починаючи переживати, чому по нас не повертається охоронець замку (який загуляв на весіллі, що поруч)) і вже підраховуючи скільки в нас є припасів, а якщо що, то в замку є хоча би дах над головою))
але врешті-решт ми були врятовані з замкового полону і пішли оглядати околиці
замок з боку озера -- краса
а тут міг на природі обідати якийсь вельможа