Від Алушти до Алупки.Ч1:Алупка-Утьос-Партеніт
Від Сімферополя до Алушти за декілька гривень можна доїхати на тролейбусі.Є можливість насолодитись завіконними пейзажами та хорошою дорогою,є час спланувати подальший маршрут у кого він ще не був готовим...
Алушта.Храм Всіх Кримських Святих і Федора Стратилата
Щоб аж чогось такого цікавого в Алушті було то я не знаю.Єдині обєкти які хотілось побачити то фортеця,звичайно ж,і храм з довжелезною назвою-храм Всіх Кримських Святих і Федора Стратилата.
Дзвіниця+каплиця
У 1837 р.за вказівкою графа М. С. Воронцова і за проектом архітектора Г. Торічеллі в Алушті було побудовано будівлю храму, дзвіниця якого стала домінантою Алушти.Споруда храму побудована за типом сільських церков Англії, з використанням елементів готичної архітектури, як у фасадах, так і в інтер'єрі.
Храм
Після Жовтневої революції храм в Алушті закрили, дзвіницю зруйнували, а за радянських часів будівля храму була перероблена під клуб. І лише недавно(1988р.) храм відновили та освятили.Нову дзвіницю звели у 1992р.(37м.).
Фото
Пізніше був побудований новий притвор, стелю якого прикрасила фреска «Покрову Пресвятої Богородиці». Незабаром на східному фасаді храму зявився мозаїчний образ Святого Феодора Стратилата, виконаний художниками С. Маркіним і А. Губським.
Дзвіниця
Алустон - середньовічна візантійська фортеця на ПБК. Назва фортеці передалася у зміненій формі сучасному місту Алушта.
Залишки фортеці Алустон.Вежа
Вперше про Алустон згадує візантійський історик Прокопій Кесарійський (VI ст.),а у X-XI ст. укріплення Алустон перетворюється на місто, населене ремісниками, рибаками і торгівцями, а поряд з ним розташовуються відкриті поселення.
Будівництво фортеці в Алушті Генуя почала, скоріше, після 1380 р. У 1422 р. фортеця вже існувала, тому що влада Кафи, в очікуванні початку війни з князем Феодоро, виділили значну суму для ремонту оборонних споруд Алушти.
Вежа
У 1475 р. фортеця була зруйнована турками, до руїн стін і башт ліпилися жалюгідні хатини глухого маленького села. Такою вона залишалася до початку XIX ст.
Фото
Від Алушти до Утьосу зовсім недалеко,а от поглянути там є на що.Та й затишніше там набагато і море хороше...Варто поїхати.
Палац княгині Гагаріної/санаторій "Утьос"
Утьос (до 1944 р. - Карасан) - селище в Україні, підпорядковане Алуштинській міській раді АРК.У селищі є велика бетонна набережна, яку використовують здебільшого для продажу сувенірів. Час від часу звідси вирушають прогулочні катери і теплоходи з туристами.
Адміністративний корпус санаторію "Утьос"
З селища відкривається чудовий вигляд на південно-східну частину гори Аю-Даг (Ведмідь-гора), також в іншій стороні вдалині видно схил гори Кастель, біля підніжжя якої розташовано місто Алушта.
Домовий храм Гагаріних(храм Олександра-Невського)
У дореволюційний період частина цих земель належала княгині Гагаріной, частина маєтку збереглася до цих пір, переживши Великий кримський землетрус 1927 р. Зараз дана будівля знаходиться у хорошому стані, і використовується як один з корпусів санаторію «Утьос».
Мавританський стиль
Санаторій займає велику частину площі селища, складається з 4-х корпусів, має свій лікувальний пляж. Також на території селища збереглася домова церква сімейства Гагаріних, побудована Миколою Красновим. Храм дієвий і в наш час .
За двома велетнями..
Будівництво палацу княгиня Анастасія Орбеліані-Гагаріна почала у 1902р.-у віці 70-ти років.Всього через пять років будівля була готовою.
Елементи романського стилю - вежі, вузькі вікна-бійниці - додають йому схожість з середньовічним замком. Над головним входом знаходиться родовий герб князів Гагаріних з написом на латині. Найбільш виразним є східний фасад будівлі, обвитий виноградом.
Озеленення території
По сусідству з селищем Утьос, ближче на схід розростається селище Санта-Барбара, що являє собою декілька рядів так званих «елінгів» - багатоповерхових (до 9 поверхів) приватних готелів і апартаментів, побудованих на місці колишніх човнових гаражів.
Фото
Неподалік від адміністративного корпусу санаторію знаходиться ще одна памятка,-мис Плака(Сова),-скеля вулканічного походження.У 1947р.мис отримав статус памятки природи.
Розміри мису-50м висоти,330м довжини.
Вид на "Три сестри" та "Монаха"
У морі,недалеко від берега підносяться одна біля одної три скелі, їх за близьке сусідство прозвали "Три сестри", а також окрема висока скеля, що нагадує в профіль ченця,так її й назвали-"Монах". Район довкола скель насичений підводними рифами глибокими впадинами, привабливими для дайвінгу і підводного полювання.
Вид палацу з мису Плака
Мис Плака.Вершина
Сам санаторій оточений чудовим садом,гуляти по якому-одне задоволення.
Вид на набережну
Вид на Аю-Даг
Після відпочинку на вершині мису неспіша,через красивий парк,по набережній(звичайно ж накупавшись в чистенькій водичці та в обіймах медуз) крокуючи мимо парку "Карасан" з садибою Раєвських,направляюсь а Партеніт.
Синє-синє море та опунції на скелях
Чи я вже у Партеніті?Ці курортні поселення на ПБК так незрозуміло розмежовані що й не зрозуміти-на території якого ти знаходишся в даний час.Вони плавно переходять з одного в інше,без конкретних границь,помітних для ока чужого гостя.Та нічого,переживемо!
Тома,привіт!)
Перша письмова згадка про поселення датується VIII ст. - «Житіє Іоанна Готського». Завдяки діяльності Святого Іоанна, єпископа Готського, поселення потрапило на сторінки багатьох робіт, присвячених історії християнства, Візантійської імперії.
Вид з набережної на мис Плака
У XIV-XV ст. Партеніт входив до складу володінь Республіки Генуя, в 1475-1774 рр., разом з Кримським ханством - до складу імперії Османа, в 1774-1783 рр. - у складі незалежного Кримського ханства, з 1783 р. - у складі Російської імперії, з дня проголошення незалежності України, разом з усім півостровом, Партеніт ввійшов до складу земель незалежної України.
"Санта-Барбара"
Особливо на що подивитись у самому селищі немає,крім вищезгаданого парку Карасан з садибою Раєвських,якої я на жаль не побачив(бо по парку не гуляв).
Фото
Храм у Партеніті
Панорама
Алушта.Храм Всіх Кримських Святих і Федора Стратилата
Щоб аж чогось такого цікавого в Алушті було то я не знаю.Єдині обєкти які хотілось побачити то фортеця,звичайно ж,і храм з довжелезною назвою-храм Всіх Кримських Святих і Федора Стратилата.
Дзвіниця+каплиця
У 1837 р.за вказівкою графа М. С. Воронцова і за проектом архітектора Г. Торічеллі в Алушті було побудовано будівлю храму, дзвіниця якого стала домінантою Алушти.Споруда храму побудована за типом сільських церков Англії, з використанням елементів готичної архітектури, як у фасадах, так і в інтер'єрі.
Храм
Після Жовтневої революції храм в Алушті закрили, дзвіницю зруйнували, а за радянських часів будівля храму була перероблена під клуб. І лише недавно(1988р.) храм відновили та освятили.Нову дзвіницю звели у 1992р.(37м.).
Фото
Пізніше був побудований новий притвор, стелю якого прикрасила фреска «Покрову Пресвятої Богородиці». Незабаром на східному фасаді храму зявився мозаїчний образ Святого Феодора Стратилата, виконаний художниками С. Маркіним і А. Губським.
Дзвіниця
Алустон - середньовічна візантійська фортеця на ПБК. Назва фортеці передалася у зміненій формі сучасному місту Алушта.
Залишки фортеці Алустон.Вежа
Вперше про Алустон згадує візантійський історик Прокопій Кесарійський (VI ст.),а у X-XI ст. укріплення Алустон перетворюється на місто, населене ремісниками, рибаками і торгівцями, а поряд з ним розташовуються відкриті поселення.
Будівництво фортеці в Алушті Генуя почала, скоріше, після 1380 р. У 1422 р. фортеця вже існувала, тому що влада Кафи, в очікуванні початку війни з князем Феодоро, виділили значну суму для ремонту оборонних споруд Алушти.
Вежа
У 1475 р. фортеця була зруйнована турками, до руїн стін і башт ліпилися жалюгідні хатини глухого маленького села. Такою вона залишалася до початку XIX ст.
Фото
Від Алушти до Утьосу зовсім недалеко,а от поглянути там є на що.Та й затишніше там набагато і море хороше...Варто поїхати.
Палац княгині Гагаріної/санаторій "Утьос"
Утьос (до 1944 р. - Карасан) - селище в Україні, підпорядковане Алуштинській міській раді АРК.У селищі є велика бетонна набережна, яку використовують здебільшого для продажу сувенірів. Час від часу звідси вирушають прогулочні катери і теплоходи з туристами.
Адміністративний корпус санаторію "Утьос"
З селища відкривається чудовий вигляд на південно-східну частину гори Аю-Даг (Ведмідь-гора), також в іншій стороні вдалині видно схил гори Кастель, біля підніжжя якої розташовано місто Алушта.
Домовий храм Гагаріних(храм Олександра-Невського)
У дореволюційний період частина цих земель належала княгині Гагаріной, частина маєтку збереглася до цих пір, переживши Великий кримський землетрус 1927 р. Зараз дана будівля знаходиться у хорошому стані, і використовується як один з корпусів санаторію «Утьос».
Мавританський стиль
Санаторій займає велику частину площі селища, складається з 4-х корпусів, має свій лікувальний пляж. Також на території селища збереглася домова церква сімейства Гагаріних, побудована Миколою Красновим. Храм дієвий і в наш час .
За двома велетнями..
Будівництво палацу княгиня Анастасія Орбеліані-Гагаріна почала у 1902р.-у віці 70-ти років.Всього через пять років будівля була готовою.
Елементи романського стилю - вежі, вузькі вікна-бійниці - додають йому схожість з середньовічним замком. Над головним входом знаходиться родовий герб князів Гагаріних з написом на латині. Найбільш виразним є східний фасад будівлі, обвитий виноградом.
Озеленення території
По сусідству з селищем Утьос, ближче на схід розростається селище Санта-Барбара, що являє собою декілька рядів так званих «елінгів» - багатоповерхових (до 9 поверхів) приватних готелів і апартаментів, побудованих на місці колишніх човнових гаражів.
Фото
Неподалік від адміністративного корпусу санаторію знаходиться ще одна памятка,-мис Плака(Сова),-скеля вулканічного походження.У 1947р.мис отримав статус памятки природи.
Розміри мису-50м висоти,330м довжини.
Вид на "Три сестри" та "Монаха"
У морі,недалеко від берега підносяться одна біля одної три скелі, їх за близьке сусідство прозвали "Три сестри", а також окрема висока скеля, що нагадує в профіль ченця,так її й назвали-"Монах". Район довкола скель насичений підводними рифами глибокими впадинами, привабливими для дайвінгу і підводного полювання.
Вид палацу з мису Плака
Мис Плака.Вершина
Сам санаторій оточений чудовим садом,гуляти по якому-одне задоволення.
Вид на набережну
Вид на Аю-Даг
Після відпочинку на вершині мису неспіша,через красивий парк,по набережній(звичайно ж накупавшись в чистенькій водичці та в обіймах медуз) крокуючи мимо парку "Карасан" з садибою Раєвських,направляюсь а Партеніт.
Синє-синє море та опунції на скелях
Чи я вже у Партеніті?Ці курортні поселення на ПБК так незрозуміло розмежовані що й не зрозуміти-на території якого ти знаходишся в даний час.Вони плавно переходять з одного в інше,без конкретних границь,помітних для ока чужого гостя.Та нічого,переживемо!
Тома,привіт!)
Перша письмова згадка про поселення датується VIII ст. - «Житіє Іоанна Готського». Завдяки діяльності Святого Іоанна, єпископа Готського, поселення потрапило на сторінки багатьох робіт, присвячених історії християнства, Візантійської імперії.
Вид з набережної на мис Плака
У XIV-XV ст. Партеніт входив до складу володінь Республіки Генуя, в 1475-1774 рр., разом з Кримським ханством - до складу імперії Османа, в 1774-1783 рр. - у складі незалежного Кримського ханства, з 1783 р. - у складі Російської імперії, з дня проголошення незалежності України, разом з усім півостровом, Партеніт ввійшов до складу земель незалежної України.
"Санта-Барбара"
Особливо на що подивитись у самому селищі немає,крім вищезгаданого парку Карасан з садибою Раєвських,якої я на жаль не побачив(бо по парку не гуляв).
Фото
Храм у Партеніті
Панорама