Хмельницький -- місто повернення у дитинство.
Звісно моє дитинство пройшло зовсім в іншому місті, але якби воно пройшло тут, воно було б повніше, яскравіше, кольоровіше і з більшою кількістю вражень. Бо тут є те, чого немає в багатьох інших містах, і що навіть собі важко уявити, що таке буває, поки не побачиш. Пост про саме місто буде згодом, а зараз просто враження людини, якій на один день вдалося повернутися в дитинство))
Створив всю цю красу відомий скульптор Микола Мазур. Як він сам каже: Завдання мистецтва -- дати людям надію, аби їм хотілося жити. І ці оптимістичні і веселі фігурки з брухту -- відпрацьованих двигунів, пружин, запчастин, педалей і ресор, які дістали друге життя і кожного дня дарують радість малечі (і дорослим теж))) найкраще цьому підтвердження.
На розі проспекту Свободи і проспекту Миру є композиція Сад -- уявне казкове місце, звідки ніколи не відлітають птахи, і в якому завжди живе весна.
Бременські музики))
Не знаю, як вам -- а для мене оці двоє -- то слоники))
Наступним місцем, де можна зустріти казкових героїв, є кінотеатр "Планета", у фойє якого є ось такий паровозик з машиністом
персонажі казки "Вовк і семеро козенят" (то виключно моя інтерпретація)))
і мультфільму "38 папуг"
Неквапно чимчикуючи центральною пішохідною вулицею міста, що має назву Проскурівська, ми доходимо до парку ім. Т. Шевченка. А там нас чекають багато фантастичних істот, оснащених гірками і драбинами, по яких можна полазити, з яких можна спускатися, в яких можна бавитися в хованки або просто придумувати про них історії
всі чомусь думають, що то дракон, але для мене то трьохголова миша.
шкода що не сфоткала її з хвоста, бо після прогулянки вдень, мені ще захотілося прогулятися туди увечері, коли вже в парку не було дітисьок, і я вийшла з хвоста тієї миші аж до її голови. Якби ви бачили її вживу, ви б зрозуміли, наскільки то героїчно)
а це чудо-юдо риба-кит. Нею теж можна скрізь полазити, навіть з гірки спуститися (що я і зробила) а ще в неї вуса рухаються.
там ще багато таких скульптур, але ми рухаємось далі і потрапляємо в парк ім. Чекмана
Цей парк взагалі цікавий тим, що у ньому був майданчик, де діти могли вчитися правилам дорожнього руху, була спеціально розмічена територія, встановлені світлофори, навіть є тунель. Машинки видавалися на прокат і можна було рулити, аж доки не закінчиться бензин батьки не почнуть заганяти вас додому.
В тому вертольоті можна залізти в кабіну і понатискати на тумблери, покермувати і взагалі пілотом себе уявити)) що я і робила) Ну мабуть зайве розказувати, що я там кожну машинку облазила?))
а про цю машинку я придумала історію
це баггі, заправляють її пивом, он бачите який бак?
а ви думали Хмельпиво просто так працює, ага?
перевозить вона нелегальних мігрантів з Мексики, там знизу є передбачені місця де ховатися, а додаткові сидіння збоку -- то для гангстерів, які стріляють у конкурентів. що їх наздоганяють (щоб відібрати пиво)
а ще там є справжній зореліт
і справжній космонавт
він сюди просто на піт-стоп залетів, але земляни давно вже здали весь досяжний метал у брухт, то ж він бідака чекає, поки йому деталі полагодять, або просто прилетів компанії шукати, щоб потеревенити, бо самому в космосі скучно, або дітей любить і розказує їм космічні історії, або ще придумайте самі.
і в нього можна навіть голову повернути (дівчата, ну хто з вас не мріяв в дитинстві закрутити голову космонавтові?)), усілякі ручки-тумблери в зорльоті теж крутяться, там так цікаво бігати тими всіма відсіками))
кабіна пілота)
всі оті деталі були раніше частинами якихось механізмів а гляньте, як вони одне до одного пасують та ще й складаються в чудернацькі композиції
а тут навіть видно інструменти, щоб поремонтувати зореліт самому
а це лев і він добрий)
хоч трішки сумний -- бо всі хочуть вилізти йому на голову і ще й за вуса посмикати.
пульт управління
там побувати -- то справжнє щастя. всі ручки крутяться, педалі можна понатискати, залізячки покрутити і взагалі просто уявити себе дитиною, для якої в житті немає нічого важливішого за теперішній момент...
інфо про скульптора http://cbs.km.ua/index.php?dep=1&dep_up=113&dep_cur=154
Створив всю цю красу відомий скульптор Микола Мазур. Як він сам каже: Завдання мистецтва -- дати людям надію, аби їм хотілося жити. І ці оптимістичні і веселі фігурки з брухту -- відпрацьованих двигунів, пружин, запчастин, педалей і ресор, які дістали друге життя і кожного дня дарують радість малечі (і дорослим теж))) найкраще цьому підтвердження.
На розі проспекту Свободи і проспекту Миру є композиція Сад -- уявне казкове місце, звідки ніколи не відлітають птахи, і в якому завжди живе весна.
Бременські музики))
Не знаю, як вам -- а для мене оці двоє -- то слоники))
Наступним місцем, де можна зустріти казкових героїв, є кінотеатр "Планета", у фойє якого є ось такий паровозик з машиністом
персонажі казки "Вовк і семеро козенят" (то виключно моя інтерпретація)))
і мультфільму "38 папуг"
Неквапно чимчикуючи центральною пішохідною вулицею міста, що має назву Проскурівська, ми доходимо до парку ім. Т. Шевченка. А там нас чекають багато фантастичних істот, оснащених гірками і драбинами, по яких можна полазити, з яких можна спускатися, в яких можна бавитися в хованки або просто придумувати про них історії
всі чомусь думають, що то дракон, але для мене то трьохголова миша.
шкода що не сфоткала її з хвоста, бо після прогулянки вдень, мені ще захотілося прогулятися туди увечері, коли вже в парку не було дітисьок, і я вийшла з хвоста тієї миші аж до її голови. Якби ви бачили її вживу, ви б зрозуміли, наскільки то героїчно)
а це чудо-юдо риба-кит. Нею теж можна скрізь полазити, навіть з гірки спуститися (що я і зробила) а ще в неї вуса рухаються.
там ще багато таких скульптур, але ми рухаємось далі і потрапляємо в парк ім. Чекмана
Цей парк взагалі цікавий тим, що у ньому був майданчик, де діти могли вчитися правилам дорожнього руху, була спеціально розмічена територія, встановлені світлофори, навіть є тунель. Машинки видавалися на прокат і можна було рулити, аж доки не закінчиться бензин батьки не почнуть заганяти вас додому.
В тому вертольоті можна залізти в кабіну і понатискати на тумблери, покермувати і взагалі пілотом себе уявити)) що я і робила) Ну мабуть зайве розказувати, що я там кожну машинку облазила?))
а про цю машинку я придумала історію
це баггі, заправляють її пивом, он бачите який бак?
а ви думали Хмельпиво просто так працює, ага?
перевозить вона нелегальних мігрантів з Мексики, там знизу є передбачені місця де ховатися, а додаткові сидіння збоку -- то для гангстерів, які стріляють у конкурентів. що їх наздоганяють (щоб відібрати пиво)
а ще там є справжній зореліт
і справжній космонавт
він сюди просто на піт-стоп залетів, але земляни давно вже здали весь досяжний метал у брухт, то ж він бідака чекає, поки йому деталі полагодять, або просто прилетів компанії шукати, щоб потеревенити, бо самому в космосі скучно, або дітей любить і розказує їм космічні історії, або ще придумайте самі.
і в нього можна навіть голову повернути (дівчата, ну хто з вас не мріяв в дитинстві закрутити голову космонавтові?)), усілякі ручки-тумблери в зорльоті теж крутяться, там так цікаво бігати тими всіма відсіками))
кабіна пілота)
всі оті деталі були раніше частинами якихось механізмів а гляньте, як вони одне до одного пасують та ще й складаються в чудернацькі композиції
а тут навіть видно інструменти, щоб поремонтувати зореліт самому
а це лев і він добрий)
хоч трішки сумний -- бо всі хочуть вилізти йому на голову і ще й за вуса посмикати.
пульт управління
там побувати -- то справжнє щастя. всі ручки крутяться, педалі можна понатискати, залізячки покрутити і взагалі просто уявити себе дитиною, для якої в житті немає нічого важливішого за теперішній момент...
інфо про скульптора http://cbs.km.ua/index.php?dep=1&dep_up=113&dep_cur=154