Про Великий каньйон Криму
Ой на горі білий камінь, ку, ку-ку,
Ой на горі білий камінь,
Верховинка сидить на нім.
Ку-ку-рі-ку, ку, ку, ку! Ку-ку!
Великий каньйон Криму (заповіданий у 1947 р.) - Сама велична ущелина півострова. Каньйон виник як величезна тріщина в земній корі внаслідок активних тектонічних переміщень гігантських земних блоків, а також під впливом головного скульптора - бурхливої річки Аузун-Узень (Ротова). Цей унікальний об'єкт природи захований в глибині північно-східного схилу Ай-петрінського масиву
В 3,5 км на південний схід від с.Соколине, долина р.Аузун-Узень прорізає північний схил Головного пасма Кримських гір і утворює каньйон, довжиною біля 3 км.
Верхів'я Каньйону знаходиться на північних схилах Ай-Петринської яйли, на висоті біля 800м, знижуючись на північ до відміток 500м. Майже прямовисні борти з верхньоюрських вапняків підносяться більш ніж на 300м.
У найбільш вузьких місцях ширина ущелини каньйону не перевищує 2-3м. Скелі іноді задраповані темно-зеленим плющем, а вгорі видно сосни, що примостились на запаморочливих скелястих обривах).
У формуванні Великого Каньйону істотна роль належить тектонічним порушенням. Саме долина Каньйону співпадає з зоною колізійного торошіння в вапняках. Безпосередньо шовна зона розлому протягується вздовж лівого борту Каньону поза уривистими скелями.
У річці мешкає струмкова форель, що говорить про чистоту води у Каньйоні. Багатий і рослинний світ пам’ятки. Тут зберігся єдиний у Криму реліктовий тисовий гай, а також тут проростає дуже рідкісна орхідея «Венерин черевичок».
Каньйон був добре відомий місцевим жителям здавна, але сучасну назву - Великий каньйон йому дав і докладно описав професор І. І. Пузанов у 1925 році.
Професор Пузанов в 1923 р. подорожував з другом по яйлі і першим у краєзнавчій літературі зробив опис Великого каньйону:
Унікальна природа каньйону зумовила необхідність особливого ставлення до неї. І вже в 1947 р. Великий каньйон Криму був оголошений пам'яткою природи, а з 1974 року територію каньйону (більше 300 га) постановою Ради Міністрів УРСР було оголошено ландшафтним заказником республіканського значення. На землях заказника заборонено рвати квіти, рубати дерева, розпалювати багаття, ночувати, встановлювати намети, здійснювати будь-які дії, які так чи інакше можуть порушити екологічну обстановку. Відвідування каньйону є платним і регламентованим. За станом заказника стежать співробітники Куйбишевського лісгоспу[1], розташованого в селищі Куйбишеве (Бахчисарайський район). Ними ж були розроблені спеціальні маршрути для огляду території.
З ссавців часто трапляється їжак білочеревий та лисиця (кримський підвид), рідше - кримські підвиди ласки, борсука, сарни європейської. З птахів найхарактерніші: довгохвоста синиця, дятел, горихвістка, вільшанка, вівчарик та сойка. З плазунів найчисленніші ящірки.
Чистай вода в котлах і ваннах, як і в самій річці, взимку і влітку має майже однакову температуру - близько 11°. Зазвичай в каньйоні шумить потік, і тільки в другій половині літа і восени, коли в горах випадає мало дощів, каньйон стає майже сухим.
На півдорозі до ванні молодості ми проходимо біля найбільшого карстового джерела в Криму - Панія. Стародавня назва джерела - Панагія, було дано йому ще в часи Візантійського князівства Феодоро. Біля джерела стояв храм, присвячений Богородиці («Панагія» - тобто «Пресвята»), оброблені камені від якого зустрічаються над джерелом. В ущелині Великого Каньйону існувало поселення в районі джерела Панія. Ймовірно, саме знаходився водяний млин для переробки зерна, одержуваного в обмін на продукти тваринництва і ковальського ремесла. В.Х.Кондараки згадує про нього в легенді про жителя Бойки, який під час турецького нападу, спустився з фортеці до млина і був захоплений турками. Під тортурами він змушений був вказати таємну стежку, що веде в обхід кріпосних стін до храму Спаса і Бойкінських поселень. Так і було захвачено неприступну Бойку, що видержала піврічний напад турків-сельджуків.
По дну Великого каньйону тече бурхлива річка Аузун-Узень - головний скульптор, текучі води якого за тисячоліття пропиляв кам'яну товщу, утворивши численні пороги, водоспади, нагромадження валунів мармуроподібного вапняку, а так само своєрідні казани і "ванни", що досягають 5-6 м в поперечнику і 2-3 м глибини. Найбільша з ванн названа "Ванної молодості" і досягає глибини 4 м.
Кажуть, скупавшись у «Ванні» кілька разів, можна омолодитись на кілька років.
Потрапивши у каньйон, вдихнувши це чисте повітря, побачивши ці кришталеві води річки та зелену рослинність навкруги, виникає враження, що потрапив у якусь частинку раю на землі.
ПС. Так, голубе озеро я не сфоткав.