непопсове Закарпаття
Що робити туристові в Закарпатті пізньою осінню?
Чим здивувати людей, які вже бачили і замки, і міста, і підвали закарпатських виноробів?
Чим компенсувати скорочену практично до нуля програму свята молодого вина в Закарпатті?
Такі питання я вирішував, організовуючи "клубну мандрівку" для учасників спільно ua_travels т dobre_poixaly в кінці листопада 2012 року.
Оскільки "свято вина" проходило лише у дегустаційному підвалі "Шардоне", на огляд якого вистачить і години-другої,
то решту часу вирішено присвятити:
- ексклюзивному катанню на Боржавській вузькоколійній залізниці
- екскурсії у місто Виноградів та замок Канків
- екскурсії (з дегустацією) у найбільше виносховище Закарпаття, в Королево
- релаксу в оновленому комплексі з термальними водами в Косино
- екскурсіям в Берегово та факельній ході в замку Сент Міклош
Отже, поїхали: починаємо з катання у "телячому вагоні" з дегустаціями вина й паленки
У суботу вранці ми зустрілись з групою на вокзалі в Мукачево, пересіли в автобус і вирушили в напрямку села Сільце (гарна назва, правда) де нас чекав головний рятівник вузькоколійки, громадський активіст і засновник групи "Друзі Боржавської вузькоколійки" Денис Добра. Хто в темі, той не раз вже чув, що Укрзалізниця щороку намагається закрити цей маршрут, а частина залізничного полотна вже розібрана й продана.
Отримавши стислу інформацію про станцію, зустрічаємо наш поїзд.
Покидаємо Сільце, і рухаємось у сторону вузлової станції Хмільник. Наш автобус тим часом вирушає до Виноградова.
На відміну від знаменитого "Карпатського трамваю", Боржавська залізниця є власністю держави,
і на ділянці Іршава - Виноградів виконуються регулярні рейси.
Хоча, можна замовити і туристичний рейс, детальніша інформація тут.
Їдемо далі, попереду село Кам'янське.
Вагончики такі ж, як на дитячій залізниці. І дуже не вистачає столиків :)
До наших послуг були два пасажирські вагони та один багажний. Для чого нам багажний вагон? Розповім трохи згодом, але коли мені тричі телефонували з таким запитанням із вагонного депо Королево, то правду я їм сказати так і не зміг.
У пасажирських вагонах одразу ж розпочалась фотосесія та дегустація місцевих вин, спеціально припасених Денисом для нашої групи. Є навіть особливий сорт, розлитий у спеціальні пляшки - "Анця Кушницька", вино Боржавської вузькоколійки.
Туристам дозволяється їздити на підніжках поїзда - це козирні місця для фотозйомки.
Найкращі фотографії виходять на поворотах, на щастя, на маршруті їх дуже багато. Тому й поїзд рухається повільно, 20-30 км за годину.
Станція Хмільник. Це вузлова станція, тут сходяться три гілки - з Іршави, з Виноградова та з Берегова.
До Берегова регулярних рейсів не існує, але тепловози їздять туди на заправку.
Виходимо з вагонів на екскурсію, поїзд хоч і рейсовий, але для нас робить зупинку на 15 хвилин.
Небувалий ажіотаж викликає розповідь про жезлову систему управління рухом потягів.
На станції можна побачити вантажні вагони й платформи, а також старі пасажирські вагони польського виробництва.
Один із таких вагонів планується реставрувати, завдяки більшій масі він йде більш плавно, без ривків.
Реально жорсткий вагон.
Лунає команда "по вагонах!"
А тепер я розповім, для чого нам знадобився "телячий вагон".
По перше, тут чудове місце для звичайної фотосесії:
і фотосесії в стилі "зніми мене"
і навіть тематичної фотосесії:
Але найголовніше: це вагон-ресторан!!!
Гарячі домашні голубці зі сметаною стали справжньою "фішкою подорожі".
В Закарпатті готують три сорти голубців: українські (80% рису, 20% фаршу), мадярські (20% рису, 80% фаршу) і власне те, чим нас пригощали - "дружба народів", де рису і фаршу 50/50.
Фотографія на згадку.
Мандруємо далі. Поїзд доставив нас у Виноградів, де ми йдемо на прогулянку містом.
У центрі міста два нових пам'ятники - пам'ятник виноробові, і ось цей "винний" фонтан, де дівчинка ногами чавить сік з винограду.
Цікаву історію про те, як обидва пам'ятники насправді замовляли для міста Берегова, і як вони опинились саме тут, викладу окремим постом.
Наступну зупинку робимо в Королево, на заводі первинного виноробства "Закарпатський сад".
За цими невеличкими дверима в штольню, пробиту в базальтовому тілі гори, на якій стоїть Королівський замок, ховається...
Бомбосховище!
Так, розповідає нам головний винороб підприємства Іван Янович Табака, в радянські часи тут крім бочок з вином стояли шафи з протигазами, і було найбільшим бомбосховищем в усьому Закарпатті.
А зараз це - найбільше виносховище (якщо рахувати не по довжині галерей, а по об'єму бочок).
Колись чув, що вартість бочки в доларах дорівнює її об'єму в літрах. Тоді встановлені тут бути коштуватимуть від 5 до 7 тис. у.о.
Іван Янович проводить дегустацію. Не раз доводилось чути, що це найбільш професійна дегустація в Закарпатті - підписуюсь під кожним словом. Виніс мозок, розклав все по поличках, задавив авторитетом і вставив мозок назад разом останніми краплями марочного коньяку.
Сидимо тихо, наче діти на уроці.
Дегустували 8 сортів вина (5 столових, 3 десертних) та два коньяки. особливо цікаво було почути про дегустацію молодих та старих, марочних, коньяків. Продукція заводу, коньяк "Королівський замок" тест на нагрівання порожнього бокалу пройшов.
Коротка зупинка по дорозі до Ужгорода: захід сонця, на схилах Чорної гори, Виноградівський замок.
Ужгород. Свято молодого вина "Народжене в Закарпатті", проходило в дегустаційному залі "Шардоне"
Крім вина врожаю 2012 року, відвідувачі активно дегустували паленки - самогон горілку з фруктів.
Найбільшою популярністю користувалась горілка з черешні, міцністю 45 градусів.
Хто після затяжних дегустацій не проґавив світанок, спостерігав вранці з вікон нашого готелю такий вид на Ужанську долину.
Другий день туру. Релаксація.
Це відновлені термальні басейни в Косино. Колись, розповідають, це були просто викопані в землі канави з гарячою водою. Зараз, де-факто, найкращий термальний басейн в Закарпатті. Так виглядає "в'їздна брама" і адміністративний корпус.
Зручні і просторі роздягальні, тепла підлога(!) кафе і бари, де розраховуєтесь електронним браслетом, а не готівкою (соромлюсь спитати - а звідки її діставати?!), масажі, пиво в басейн :)
Басейни в Берегово бачили? Так от, басейни в Берегово відпочивають.
Ще один, "дитячий" басейн - з видом на Угорщину. Кордон проходить через цю вершину.
Кордон під надійною охороною.
Місто угорської казки - Берегово.
Ресторан "Золота пава", тут в нас обід.
Зупинка в дорозі - замок Паланок.
Туристичний десерт - факельна хода замком Сент-Міклош з його власником, бароном Йосипом фон Бартошем.
Про замок недавно писали у спільноті, не буду повторюватись, лише дуже-дуже порекомендую саме вечірню, факельну екскурсію.
Колись, на початку 2005 року я зняв невеликий сюжет про замок і Йосипа Бартоша, коли про екскурсії ніхто ще й не мріяв.
Приємно кожного року приїжджати сюди, і спостерігати за змінами, за тим, як замок впевнено піднімається з руїн.
Кожна ваша екскурсія, дорогі туристи, це маленька цеглинка у відбудову замку.
На цій оптимістичній ноті прощаємося із сонячним Закарпаттям, а я обіцяю наступну вашу мандрівку зробити ще веселішою.
В репортажі використані фотографії учасників подорожі: Дмитрий Туривный ; Ivan O. Kravchenko ; Евгений Бубенщиков ; Тереза Старух
У наступну мандрівку в Закарпаття запрошую на 8-10 березня, коли фестиваль вина проходитиме в Берегово.