Донецьк. Частина 1
Майже місяць пройшов з того моменту, як у Донецьку закінчилося Євро. Фанати поїхали (хоча іноземців від того менше не стало), а місто знов повернулося до звичного ритму життя. В один із вихідних днів захотілося мені прогулятися містом, побачити, чим воно, власне, живе після чемпіонату і чи змінилося щось. До того ж зарплатню затримують тому немає можливості ще кудись поїхати, давно я просто так не гуляв містом. Взяв і фотік з собою. І от задумався, а з чого, власне, почати? Вирішив розпочати із залізничного вокзалу, оскільки майже всі мої мандрівки починаються саме із залізничного вокзалу. Тому традицію порушувати не буду. Все що тут викладено - це, так звані, «попсові» місця, тобто те, на що дивляться у першу чергу. Але ж, Донецьк не можна назвати розкрученим туристичним місцем, тому і попсовість всіх цих міст доволі умовна.
Весь звіт я вирішив розбити на декілька розділів, аби було трохи легше розуміти маршрут і те, що власне, на фото зображене і де це шукати. Перша частина присвячена головній вулиці міста. Отже, уявляємо, що тільки прибули у Донецьк та знаходимось на залізничному вокзалі.
Перше враження
Після реконструкції перебування на вокзалі стало більш приємним.
Вже по приїзду можна відчути особливості регіону.
Приміський вокзал
Колія
Не всі ще звикли до більш комфортного вокзалу. Якось повертався я із Маріуполя на електричці, вийшли бабки і побачили ескалатори. Кажуть, не поїдемо, бо лячно. Одна хотіла перейти по коліям, впала, мало хребет не зламала. Інша поїхала, зачепилась платтям, а ескалатор вже майже доставив її наверх. Бабця панікувати почала, думала, мабуть, що зараз її засмокче у невідомість. Але, мабуть, саме для таких випадків наверху стоїть жіночка, яка допомагає людям успішно зійти з клятого ескалатору.
Вагонне депо станції Юзово, 1924.
Ще поруч з вокзалом побудували церкву святого Миколая.
В принципі, користуючись послугами «Укрзалізниці» перед поїздкою, мабуть, і справді варто помолитись.
Йдемо далі. Від вокзалу розпочинається (взагалі -то закінчується, але в нашому випадку - починається) головна вулиця Донецька - Артема. От по ній ми і підемо. Хто подорожує бомжом, в 200-300 метрах зможе скупатися. Хоча я не раджу, бо щось мені підказує, що всі вокзальні бомжі саме тут і миються.
Це моя перша панорама, створена шляхом поєднання трьох фото, тому ви особливо на неї не дивіться, а краще відійдіть від компа метри на два і заценіть здалеку:)
Наступна цікавинка - Римо-католицький собор Ісуса Христа.
Не хочу нічого сказати, але якось нам тут води не дали. У нас грошей не було, а спека страшенна була.
Йдемо далі вулицею і бачимо пам'ятник «Слава шахтёрскому труду».
З іншого боку
Свято-Воскресеньський храм ближче
Також відносно нещодавно поруч встановили пам'ятник Олександру Невському.
Йдемо далі по такій от алеї. Колись в місті було близько мільйона роз. Зараз, звичайно, значно менше, але все ще трапляються такі клумби.
Торгівельно-розважальний центр, працював тут колись у спортивному магазині. Тут можна зустріти усю «еліту» Донецька. Так, наприклад, один із футболістів «Шахтаря» лише за один візит лише до нашого магазину витратив близько 20 000 гривень.
Архітектурний елемент
Ще один
Господарський суд
Каплиця святої Варвари
Обласна травматологія
Пам'ятник зціленому хворому на вході
Сергій Бубка та РСК «Олімпійський». З іншого боку вже можна побачити - «Донбас Арену», але про неї трохи згодом.
А перший розділ закінчимо пам'ятником Артему, в честь якого і названа головна вулиця. До речі, далеко не всі донеччани пишаються засновником Донецько-Криворозької республіки. Якось на пам'ятнику хтось наніс напис «Геть сепаратизм!»
Взагалі, я вам не раджу йти пішки із вокзалу до Артема, а проїхати на автобусі/тролейбусі. Побачите все це із вікна, бо йти далеченько, тому краще економте час і їдьте до пам'ятника Артему. Саме там знаходиться місце, яке користується популярністю серед нечисленних туристів. Отже, наступний розділ:
Парк кованих фігур
Перш ніж зайдемо до парку, ще подивимось на копію Цар-пушки, подарунок із Москви.
А ще Донецький міськвиконком. Вночі фонтан особливо красивий, бо із заходом Сонця починає працювати різнокольорове освітлення.
Парку близько 10 років. У вересні проводиться міжнародний фестиваль ковальської майстерності, а найкращі роботи залишаються у місті. У парку є кілька алей, кожна з яких відповідає якійсь темі. Так, наприклад, існує алея казок, спортивна алея та інші. Далі фото.
Ну, і в такому дусі. Продовжуємо йти головною вулицею та переходимо до наступного розділу.
Центральна частина
Колокол, подарований містом-побратимом німецьким Бохумом. Такий же і у Бохумі є, тільки в 10 разів більший.
Балкони радують око:)
Пам'ятник засновнику міста - валійцю Джону Юзу.
Неопізнана церква
Спасо-Преображенський собор.Побудували на зразок взорваної у 1933 році церкви, яку у свою чергу побудували ще за часів Юзівки у 1883 році.
А статуя Архистага Михаїла - подарунок із Київа.
На території собору
Заходив у середину, але там ремонт зараз, ікони усі в целофані. Ще й пригинатися треба, бо заставлено все.
Бар/ресторан/клуб/готель «Ліверпуль».
Тут можна знайти пам'ятник The Beatles
А так напередодні Євро позбавлялись від сірих стін.
Ще один приклад
Пам'ятник Шевченко
І одноіменний бульвар
Бібліотека ім. Крупської
Пам'ятник страховому агенту.
«Шахтарський герцог».Трохи незвичний пам'ятник Анатолію Соловяненко, народному артисту, який народився у Донецьку. Дебютував у Донецькому театрі у ролі герцога в опері «Ріголетто» .
Донецький оперний театр.
Будівля банку
Донбас Палас. Тут ночують різні бейонси та ріани. Якось мені приятель розповідав, бачив оголошення на прийом на роботу прибиральниць у ДП. Так-от своє резюме було запропоновано піднести на задній вхід і віддати охоронцю. Ну, що це за приниження. І що в тому резюме писати, щоб взяли поли мити? Спадкова прибиральниця із вищою освітою?
Підходимо до головної площі міста - імені Леніна. У цьому розгулі капіталізму вождь вже ніяк не вписується.
Юність
Драмтеатр
Просто будівля
Фонтан
До кінця вулиця залишилось зовсім трішки. Ще пару фото.
От і все, вулиця закінчена. Але перш ніж закінчити цю частину, викладу ще кілька фото, які не вписуються ні в які розділи.
Цирк
Стадіон «Шахтар». Сам стадіон не дуже фотогінічний (хіба тільки якщо на терикон залізти, як раніше робили ті, у кого не було квитка на матч), тому тримайте такий от м'яч з території.
На цьому закінчую першу частину. Додам тільки, що вулиця Артема становить близько 10 км. З ДМЗ розпочинається Історична частина, але фото звідти я вже викладав, тому друга частина буде присвячена іншим популярним місцям міста Донецька.