Коса між озером Донузлав і Чорним морем
Донузлав - це така велика затока, яка називається озером, бо так історично склалося. це найбільше озеро Криму, що знаходиться в західній частині півострова, на Тарханкуті. місцевість вражає прекрасним морем, і десь приблизно так само вражає специфічною постапокаліптичною естетикою.
але все по порядку. спочатку ми приїхали до Євпаторії, сіли на велосипеди й поїхали в степ:
на Тарханкуті багато вітрових електростанцій:
про Донузлав складно розказати, не показавши його на карті. тому - карта:
перша наша зупинка - біля переїзду через Донузлав, у глибині Тарханкуту:
і саме озеро у цьому місці:
проїхали село Знам’янське, що вже майже на узбережжі, і заїжджаємо на косу, що відділяє Донузлав від моря. на самому початку коси такий собі готель. ееее... епічно.
колись коса, що відділяє озеро від моря, була суцільною. інтернети пишуть, що на початку 60х років її розрили і зробили протоку, аби в Донузлав могли заходити кораблі.
безпосередньо біля Донузлаву я чула 2 протилежні версії походження цієї протоки. перша версія - коса була завжди; по косі проходила дорога від Євпаторії до Чорноморського, але потім вирішили зробити протоку, і ця дорога стала просто під’їздом до портів на обох кінцях коси.
друга версія стверджувала, що протока там була завжди, поки люди її не засипали за часів Радянського союзу, і по насипу проклали трасу, знову ж таки, з Євпаторії в Чорноморське; але потім, за часів напіврозпаду і розпаду Союзу насип зруйнувався від природних впливів.
в Донузлаві справді базуються кілька військових суден, і раніше селище Мирний (на східному березі Донузлаву) було військовим і закритим.
на косі з боку селища Знам’янське (західний берег Донузлаву) є невеличкий порт. тут відвантажують металобрухт і пісок. кажуть, пісок везуть аж у Сочі, для намивання пляжів.
два крани схожі на величезних журавлів, що клюють купу металобрухту.
неподалік від порту в Донузлаві є кілька напівзатоплених барж
вода в озері дуже чиста й прозора, до того ж тепла (на відміну від моря на той момент).
тому на березі багато відпочиваючих, навіть поблизу останків баржі:
баржа у воді ближче:
якщо перейти косу (ширина метрів 400), то можна вийти на берег моря. на момент фотографування воно холодне, прозоре й неймовірно гарне:
пляж:
військовий корабель заходить через протоку в Донузлав:
місцевий кінець географії - пірс, із якого видно другий берег протоки:
ще вітряки на тому березі:
сам пірс у такому стані:
ближче до пірсу море викидає всяке сміття:
повертаємося на пляж. там людей небагато:
треба сказати, що теплої води в морі ми все-таки дочекалися:) хай і всього на один день
але все по порядку. спочатку ми приїхали до Євпаторії, сіли на велосипеди й поїхали в степ:
на Тарханкуті багато вітрових електростанцій:
про Донузлав складно розказати, не показавши його на карті. тому - карта:
перша наша зупинка - біля переїзду через Донузлав, у глибині Тарханкуту:
і саме озеро у цьому місці:
проїхали село Знам’янське, що вже майже на узбережжі, і заїжджаємо на косу, що відділяє Донузлав від моря. на самому початку коси такий собі готель. ееее... епічно.
колись коса, що відділяє озеро від моря, була суцільною. інтернети пишуть, що на початку 60х років її розрили і зробили протоку, аби в Донузлав могли заходити кораблі.
безпосередньо біля Донузлаву я чула 2 протилежні версії походження цієї протоки. перша версія - коса була завжди; по косі проходила дорога від Євпаторії до Чорноморського, але потім вирішили зробити протоку, і ця дорога стала просто під’їздом до портів на обох кінцях коси.
друга версія стверджувала, що протока там була завжди, поки люди її не засипали за часів Радянського союзу, і по насипу проклали трасу, знову ж таки, з Євпаторії в Чорноморське; але потім, за часів напіврозпаду і розпаду Союзу насип зруйнувався від природних впливів.
в Донузлаві справді базуються кілька військових суден, і раніше селище Мирний (на східному березі Донузлаву) було військовим і закритим.
на косі з боку селища Знам’янське (західний берег Донузлаву) є невеличкий порт. тут відвантажують металобрухт і пісок. кажуть, пісок везуть аж у Сочі, для намивання пляжів.
два крани схожі на величезних журавлів, що клюють купу металобрухту.
неподалік від порту в Донузлаві є кілька напівзатоплених барж
вода в озері дуже чиста й прозора, до того ж тепла (на відміну від моря на той момент).
тому на березі багато відпочиваючих, навіть поблизу останків баржі:
баржа у воді ближче:
якщо перейти косу (ширина метрів 400), то можна вийти на берег моря. на момент фотографування воно холодне, прозоре й неймовірно гарне:
пляж:
військовий корабель заходить через протоку в Донузлав:
місцевий кінець географії - пірс, із якого видно другий берег протоки:
ще вітряки на тому березі:
сам пірс у такому стані:
ближче до пірсу море викидає всяке сміття:
повертаємося на пляж. там людей небагато:
треба сказати, що теплої води в морі ми все-таки дочекалися:) хай і всього на один день
