Відкриття літнього сезону. Ч 3: Камянка-Бузький район
Продовжуємо почате.Після Белзу погода почалась потроху псуватись-сонечко заховалось а звідусіль почали насуватись дощові хмари...Та невже ж це зупинить двох налаштованих на поїздку молодих людей?І ми вирушили далі.
По дорозі піймали в обєктив церкву у Реклинці. Перші згадки про церкву походять з 1337 р. У 1842 (1844) р. збудовано нову дерев`яну церкву на місці давнішої, теж дерев`яної. Реставрована у 1907 р. У 1937 р. церкву розбудовано - добудовані бокові рамена та розширено бабинець (проект Євгена Нагірного). Тепер це хрещата, триверха церква, завершена великими шоломовими банями над навою (на високому восьмерику), вівтарем і бабинцем (на низьких восьмериках). Поряд - дерев`яна двохярусна дзвіниця.Покрівельний матеріал і церкви і дзвіниці-бляха..
В саме село не заїжджали.
с. Реклинець.Церква Пр.Трійці.1842р
Дернів
Наступна зупинка-с.Дернів.Село цікаве аж двома обєктами-дерев'яною церквою св. Микити (1666)! та конструктивістським костелом (1930р).
Спочатку нам на очі потрапляє костел.Досить цікава і незвична для наших місць архітектурна задумка.
конструктивістський костел(1930р).
Маленькі круглі віконечка наче ілюмінатори підводної лодки,а сам костел чимось нагадує такий собі ковчег,що застряг на суші і чекає приливу..
Сіра цементна "шуба",шиферна покрівля,центральний вхід з двома боковими прямокутними вікнами замуровані цеглою,а бічні круглі віконечка позабивані дошками-інтерєру ми на жаль не побачили,навіть через щілини у бокових дверях...
конструктивістський костел (1930р).
З чотирьох боків споруду підпирають могутні контрафорси,надаючи костелу вид оборонного.
конструктивістський костел(1930р).
Намилувавшись вдосталь і оглянувши памятку з усіх сторін відправляємось на пошуки другого обєкту,а саме-деревяної церкви з 1666р(!)
конструктивістський костел (1930р).
Та вона не така вже й помітна ,як новий храм,але саме з допомогою новобуду ми знайшли й потрібний обєкт,який ховався неподалік у гіллі дерев.
Церква розташована при березі потоку Кам`янка, у східній частині Дернова,на території колишнього дитячого садка,що й використовував свого часу приміщення храму.Пам'ятка належить до досконалих споруд народної архітектури галицької школи. Вигляд її майже не змінився за понад три століття(!)свого існування-дата побудови храму-1666р,а побачити повністю деревяний храм з таким віком,не спаскуджений реставраторами-бракоробами це велика рідкість..
Дерев'яна церква св. Микити (1666)
Та на жаль,через брак уваги зі сторони тих же реставраторів та меценатів,і навіть держави-храм під впливом часу іпотроху руйнується...Хоча,хоча є надія що церквою таки займуться-не спроста ж верх накрили клейонкою!
Дерев'яна церква св. Микити (1666)
Церква деревяна, без ніяких прибудов, дуже компактна по розмірах (13,5 х 6,3 м.),трьохзрубна,одноверха.До квадратного центрального зрубу зі сходу і заходу примикають менші рівні квадратні зруби. Побудована із соснових брусів. Великий центральний шоломовидний верх завершений витягнутою главкою. Бічні зруби накриті скатними дахами, коники яких досягають карниза восьмерика. Широке піддашшя на фігурних випусках вінців зрубів підкреслює горизонтальне членування пам'ятки, в якому висота восьмерика відноситься до четверика, як 1:2. Покриття гонтове.Саме покриття і перебуває у найплачевнішому стані-останні реставраційні роботи проводились ще у 1977р.
Дерев'яна церква св. Микити (1666)
Мох озеленює храм, придаючи йому цікавого вигляду,та водночас і руйнуючи..
Дерев'яна церква св. Микити (1666)
Оскільки тут була територія дитячого садочка,то дещо ще й залишилось по сьогодні,наприклад оригінальний баскетбольний щит-хатка.
Покидаємо Дернів лиш для того,щоб відправитись до наступного пункту.
Новий Став
Новий Став- село яке зацікавило нас однією своєю памяткою,також цікавою і рідкісною для цих місць-циліндрична у плані під шпилястим конусним дахом каплиця-ротонда...Звичайно ж "шуба",звичайно ж бляха,ще й не зовсім гармонійна прибудова при вході,ну що тут може притягувати?А те,що,правда це чи ні,та роком побудови цього обєкту є 1600р.
Каплиця-ротонда 1600р.
Ось і все що нам відомо про цей обєкт.А ще те,що нас вдруга(вперше-по дорозі до Нового Ставу),біля неї накрило дощем!Лило як спавжній літній ливень.А що ж,-надворі перший день календарного літа!
Каплиця-ротонда 1600р.
Перечекавши грозу у приміщенні сільського Народного дому(?) вирушаємо далі.По дорозі на зупинці бачимо досить "відверте"запрошення на роботу.Невже все так запущено,що подібні "візитки" висять так от відкрито,чи це просто підвищення активності подібного "бізнесу" в звязку з початком Євро-2012?
Велике Колодно
Село Велике Колодно, відоме з 1550 року. У цьому селі знаходиться покинутий костел Воздвиження Чесного Хреста,який і являється головною атракцією для таких от мандрівників як ми з вами.
Велике Колодно належало до римо-католицької парафії в Жовтанцях. На початку 20 ст. польське населення села становило найбільшу громаду латинників в околицях; розпочалося старання про утворення парафії на місці. Парафіяльну експозитуру утворено в 1907 році.
костел Воздвиження Чесного Хреста(1932р)
Святиню збудували тут у 1932-1934 рр. за проектом Альфреда Броневського.Костел був замкнений в 1944 р. По війні виконував функції магазину збіжжя і сушальні.
Тепер костел використовується громадою УГКЦ с.Велике Колодно.(?)Хоча,як на мене споруда виглядає закинутою.
Приходиться ходити-бродити по чужих городах,під дощем,щоб вибрати більш-менш вдалий ракурс для фото,так що не судіть строго)
костел Воздвиження Чесного Хреста(1932р)
костел Воздвиження Чесного Хреста(1932р)
Вирів
У селі розташована православна церква Преображення Господньго Киівського патріархату.
Дерев`яна церква стоїть на плато схилу, вище неї розташовані старі будівлі колгоспу. Зі сторони головного входу будівля вражає своєю висотою - 25 метрів.
церква Преображення Господньго 1937р
Храм збудований у 1937 - 1939 рр. коштом добровільних пожертв парафіян на місці попереднього з 1765 року.Церква хрестова у плані, оточена піддашшям, яке навколо бабинця переходить в широке опасання-галерею з дерев`яною огорожею у якій вирізаний ряд хрестів.
На південний-захід від неї стоїть дерев`яна двоярусна дзвінниця, накрита шатровим дахом.
церква Преображення Господньго 1937р
Головний вхід у церкву підкреслений стрімким двосхилим дахом. Крім центральних дверей існують бокові у північному та південному крилах нави. До великого гранчастого вівтаря прибудовані високі ризниці. Стіни підопасання - фарбований зруб, надопасання - вертикально шальовані пофарбованими дошками.
Стіни надопасання мають високі вікна арочної та круглої форми. На середхресті нави, на великому світловому восьмерику, поставлена крупних розмірів баня з ліхтарем і маківкою.
Яскраво-помаранчевого кольору храм набув недавно,після ремонту у 2010р,до цього він був зеленоколірним.
церква Преображення Господньго 1937р
Неслухів
І знову дощ і знову дорога...В якийсь момент ми вже й пожаліли що не повернулись додому,та тепер це вже немало ніякого значення-промоклі наскрізь,та й пів дороги позаду-яка різниця вперед чи назад..Навіть добренький дядько ДАІшник показавши палицею на небо співчутливо усміхнувся і риторично запитав:"Куди ж в таку погоду?"...(Щоб розяснити ситуацію уточню-колесили ми на двохколесому і звичайно ж без "даху"над головою)...
Та оптимізму нам не бракувало-а може розпогодиться,ось-ось,здається вияснюється...здається...
Село Неслухів відоме з 16ст. і було у приватній власності.У 16-17ст.тут було невелика оборонна садиба оточена болотами.У кін.18-поч.19ст.маєток належав до Громницьких,а згодом перейшов до родини Дідушицьких.
Палац Дідушицьких.Південний флігель з кутовою вежею.
Саме заради маєтку Дідушицьких(палац і парк) сюди й варто завітати.
Первісний палац побудував Андрій Дідушицький. Згодом його син, Казимир, зробив реконструкцію палацу і добудував другий поверх. У такому вигляді маєток проіснував до 1891 р., коли споруду знову реконструювали. Тоді до головного корпусу була поєднана восьмигранна капличка з дахом-банею, завдяки чому вона перетворилася на своєрідну кутову башточку.
Палац Дідушицьких
Після багатьох перебудов палац набув асиметричного вигляду, і таким дійшов до наших часів. Останнім власником маєтку (до 1939 р.), був онук Казимира Станіслав Дідушицький (1888-1960 рр).
З внутрішнього оздоблення палацу дотепер практично нічого не збереглось,тому фото інтерєру я не робив,хоча й прогулявся коридорами приміщення.
Нині в палаці розташована Львівська дослідна станція садівництва Інституту садівництва.
Палац Дідушицьких
До входу у будівлю веде головна алея парку,на території також є озеро,а сам палац ховається у зарослях дерев.Доречі тут можна знайти досить цікаві екземпляри.
Наприклад рожева акація(робінія)
рожева акація(робінія)
такі от симпатичні "колобки"-напевне з сімейства туєвих
ну і ,знайоме вже нам із Варяжа,тюльпанове дерево
Великосілки
Останній пункт..ні не у маршруті,а в даній частині-с.Великосілки і церква Св.Параскеви 1892р.
Величезна дерев`яна будівля, запроектована архітектором М. Ковальчуком.
Будівля хрестова у плані, з півночі та півдня має прибудовані до вівтаря високі ризниці. По периметру повністю оточена арочною галереєю з дерева, накритою широчезними дахами.
церква Св.Параскеви 1892р.
Поряд-трьохарочна мурована дзвіниця
Всередину святині ведуть троє вхідних дверей:центральні у західній стіні бабинця, над якими розташована проповідниця, бічні розташовані у північній та південній стінах нави і накриті виступаючими над опасанням дахами.
церква Св.Параскеви 1892р.
До речі, покровителями церкви до другої світової війни були Станіслав і Розалія графи Дідушицькі.
Іменна табличка
Стіни підопасання - голий, не фарбований зруб, решта покриті дерев`яними лакованими планками, загостреними на кінці, що імітують гонту. Вгорі бабинець та вівтар на високих світлових восьмериках (над вівтарем менший) накриті невеликими банями з маківками. Над навою таке ж завершення, тільки восьмерик і баня більших розмірів.Вікон у храмі аж 19!
церква Св.Параскеви 1892р.
Цікаво зроблено-розпяття "врізане" у хрест і захищене від зовнішніх факторів пластиковим віконечком..
А небо вже грозило новим ливнем ,тож треба було поспішати...
Далі буде...
По дорозі піймали в обєктив церкву у Реклинці. Перші згадки про церкву походять з 1337 р. У 1842 (1844) р. збудовано нову дерев`яну церкву на місці давнішої, теж дерев`яної. Реставрована у 1907 р. У 1937 р. церкву розбудовано - добудовані бокові рамена та розширено бабинець (проект Євгена Нагірного). Тепер це хрещата, триверха церква, завершена великими шоломовими банями над навою (на високому восьмерику), вівтарем і бабинцем (на низьких восьмериках). Поряд - дерев`яна двохярусна дзвіниця.Покрівельний матеріал і церкви і дзвіниці-бляха..
В саме село не заїжджали.
с. Реклинець.Церква Пр.Трійці.1842р
Дернів
Наступна зупинка-с.Дернів.Село цікаве аж двома обєктами-дерев'яною церквою св. Микити (1666)! та конструктивістським костелом (1930р).
Спочатку нам на очі потрапляє костел.Досить цікава і незвична для наших місць архітектурна задумка.
конструктивістський костел(1930р).
Маленькі круглі віконечка наче ілюмінатори підводної лодки,а сам костел чимось нагадує такий собі ковчег,що застряг на суші і чекає приливу..
Сіра цементна "шуба",шиферна покрівля,центральний вхід з двома боковими прямокутними вікнами замуровані цеглою,а бічні круглі віконечка позабивані дошками-інтерєру ми на жаль не побачили,навіть через щілини у бокових дверях...
конструктивістський костел (1930р).
З чотирьох боків споруду підпирають могутні контрафорси,надаючи костелу вид оборонного.
конструктивістський костел(1930р).
Намилувавшись вдосталь і оглянувши памятку з усіх сторін відправляємось на пошуки другого обєкту,а саме-деревяної церкви з 1666р(!)
конструктивістський костел (1930р).
Та вона не така вже й помітна ,як новий храм,але саме з допомогою новобуду ми знайшли й потрібний обєкт,який ховався неподалік у гіллі дерев.
Церква розташована при березі потоку Кам`янка, у східній частині Дернова,на території колишнього дитячого садка,що й використовував свого часу приміщення храму.Пам'ятка належить до досконалих споруд народної архітектури галицької школи. Вигляд її майже не змінився за понад три століття(!)свого існування-дата побудови храму-1666р,а побачити повністю деревяний храм з таким віком,не спаскуджений реставраторами-бракоробами це велика рідкість..
Дерев'яна церква св. Микити (1666)
Та на жаль,через брак уваги зі сторони тих же реставраторів та меценатів,і навіть держави-храм під впливом часу іпотроху руйнується...Хоча,хоча є надія що церквою таки займуться-не спроста ж верх накрили клейонкою!
Дерев'яна церква св. Микити (1666)
Церква деревяна, без ніяких прибудов, дуже компактна по розмірах (13,5 х 6,3 м.),трьохзрубна,одноверха.До квадратного центрального зрубу зі сходу і заходу примикають менші рівні квадратні зруби. Побудована із соснових брусів. Великий центральний шоломовидний верх завершений витягнутою главкою. Бічні зруби накриті скатними дахами, коники яких досягають карниза восьмерика. Широке піддашшя на фігурних випусках вінців зрубів підкреслює горизонтальне членування пам'ятки, в якому висота восьмерика відноситься до четверика, як 1:2. Покриття гонтове.Саме покриття і перебуває у найплачевнішому стані-останні реставраційні роботи проводились ще у 1977р.
Дерев'яна церква св. Микити (1666)
Мох озеленює храм, придаючи йому цікавого вигляду,та водночас і руйнуючи..
Дерев'яна церква св. Микити (1666)
Оскільки тут була територія дитячого садочка,то дещо ще й залишилось по сьогодні,наприклад оригінальний баскетбольний щит-хатка.
Покидаємо Дернів лиш для того,щоб відправитись до наступного пункту.
Новий Став
Новий Став- село яке зацікавило нас однією своєю памяткою,також цікавою і рідкісною для цих місць-циліндрична у плані під шпилястим конусним дахом каплиця-ротонда...Звичайно ж "шуба",звичайно ж бляха,ще й не зовсім гармонійна прибудова при вході,ну що тут може притягувати?А те,що,правда це чи ні,та роком побудови цього обєкту є 1600р.
Каплиця-ротонда 1600р.
Ось і все що нам відомо про цей обєкт.А ще те,що нас вдруга(вперше-по дорозі до Нового Ставу),біля неї накрило дощем!Лило як спавжній літній ливень.А що ж,-надворі перший день календарного літа!
Каплиця-ротонда 1600р.
Перечекавши грозу у приміщенні сільського Народного дому(?) вирушаємо далі.По дорозі на зупинці бачимо досить "відверте"запрошення на роботу.Невже все так запущено,що подібні "візитки" висять так от відкрито,чи це просто підвищення активності подібного "бізнесу" в звязку з початком Євро-2012?
Велике Колодно
Село Велике Колодно, відоме з 1550 року. У цьому селі знаходиться покинутий костел Воздвиження Чесного Хреста,який і являється головною атракцією для таких от мандрівників як ми з вами.
Велике Колодно належало до римо-католицької парафії в Жовтанцях. На початку 20 ст. польське населення села становило найбільшу громаду латинників в околицях; розпочалося старання про утворення парафії на місці. Парафіяльну експозитуру утворено в 1907 році.
костел Воздвиження Чесного Хреста(1932р)
Святиню збудували тут у 1932-1934 рр. за проектом Альфреда Броневського.Костел був замкнений в 1944 р. По війні виконував функції магазину збіжжя і сушальні.
Тепер костел використовується громадою УГКЦ с.Велике Колодно.(?)Хоча,як на мене споруда виглядає закинутою.
Приходиться ходити-бродити по чужих городах,під дощем,щоб вибрати більш-менш вдалий ракурс для фото,так що не судіть строго)
костел Воздвиження Чесного Хреста(1932р)
костел Воздвиження Чесного Хреста(1932р)
Вирів
У селі розташована православна церква Преображення Господньго Киівського патріархату.
Дерев`яна церква стоїть на плато схилу, вище неї розташовані старі будівлі колгоспу. Зі сторони головного входу будівля вражає своєю висотою - 25 метрів.
церква Преображення Господньго 1937р
Храм збудований у 1937 - 1939 рр. коштом добровільних пожертв парафіян на місці попереднього з 1765 року.Церква хрестова у плані, оточена піддашшям, яке навколо бабинця переходить в широке опасання-галерею з дерев`яною огорожею у якій вирізаний ряд хрестів.
На південний-захід від неї стоїть дерев`яна двоярусна дзвінниця, накрита шатровим дахом.
церква Преображення Господньго 1937р
Головний вхід у церкву підкреслений стрімким двосхилим дахом. Крім центральних дверей існують бокові у північному та південному крилах нави. До великого гранчастого вівтаря прибудовані високі ризниці. Стіни підопасання - фарбований зруб, надопасання - вертикально шальовані пофарбованими дошками.
Стіни надопасання мають високі вікна арочної та круглої форми. На середхресті нави, на великому світловому восьмерику, поставлена крупних розмірів баня з ліхтарем і маківкою.
Яскраво-помаранчевого кольору храм набув недавно,після ремонту у 2010р,до цього він був зеленоколірним.
церква Преображення Господньго 1937р
Неслухів
І знову дощ і знову дорога...В якийсь момент ми вже й пожаліли що не повернулись додому,та тепер це вже немало ніякого значення-промоклі наскрізь,та й пів дороги позаду-яка різниця вперед чи назад..Навіть добренький дядько ДАІшник показавши палицею на небо співчутливо усміхнувся і риторично запитав:"Куди ж в таку погоду?"...(Щоб розяснити ситуацію уточню-колесили ми на двохколесому і звичайно ж без "даху"над головою)...
Та оптимізму нам не бракувало-а може розпогодиться,ось-ось,здається вияснюється...здається...
Село Неслухів відоме з 16ст. і було у приватній власності.У 16-17ст.тут було невелика оборонна садиба оточена болотами.У кін.18-поч.19ст.маєток належав до Громницьких,а згодом перейшов до родини Дідушицьких.
Палац Дідушицьких.Південний флігель з кутовою вежею.
Саме заради маєтку Дідушицьких(палац і парк) сюди й варто завітати.
Первісний палац побудував Андрій Дідушицький. Згодом його син, Казимир, зробив реконструкцію палацу і добудував другий поверх. У такому вигляді маєток проіснував до 1891 р., коли споруду знову реконструювали. Тоді до головного корпусу була поєднана восьмигранна капличка з дахом-банею, завдяки чому вона перетворилася на своєрідну кутову башточку.
Палац Дідушицьких
Після багатьох перебудов палац набув асиметричного вигляду, і таким дійшов до наших часів. Останнім власником маєтку (до 1939 р.), був онук Казимира Станіслав Дідушицький (1888-1960 рр).
З внутрішнього оздоблення палацу дотепер практично нічого не збереглось,тому фото інтерєру я не робив,хоча й прогулявся коридорами приміщення.
Нині в палаці розташована Львівська дослідна станція садівництва Інституту садівництва.
Палац Дідушицьких
До входу у будівлю веде головна алея парку,на території також є озеро,а сам палац ховається у зарослях дерев.Доречі тут можна знайти досить цікаві екземпляри.
Наприклад рожева акація(робінія)
рожева акація(робінія)
такі от симпатичні "колобки"-напевне з сімейства туєвих
ну і ,знайоме вже нам із Варяжа,тюльпанове дерево
Великосілки
Останній пункт..ні не у маршруті,а в даній частині-с.Великосілки і церква Св.Параскеви 1892р.
Величезна дерев`яна будівля, запроектована архітектором М. Ковальчуком.
Будівля хрестова у плані, з півночі та півдня має прибудовані до вівтаря високі ризниці. По периметру повністю оточена арочною галереєю з дерева, накритою широчезними дахами.
церква Св.Параскеви 1892р.
Поряд-трьохарочна мурована дзвіниця
Всередину святині ведуть троє вхідних дверей:центральні у західній стіні бабинця, над якими розташована проповідниця, бічні розташовані у північній та південній стінах нави і накриті виступаючими над опасанням дахами.
церква Св.Параскеви 1892р.
До речі, покровителями церкви до другої світової війни були Станіслав і Розалія графи Дідушицькі.
Іменна табличка
Стіни підопасання - голий, не фарбований зруб, решта покриті дерев`яними лакованими планками, загостреними на кінці, що імітують гонту. Вгорі бабинець та вівтар на високих світлових восьмериках (над вівтарем менший) накриті невеликими банями з маківками. Над навою таке ж завершення, тільки восьмерик і баня більших розмірів.Вікон у храмі аж 19!
церква Св.Параскеви 1892р.
Цікаво зроблено-розпяття "врізане" у хрест і захищене від зовнішніх факторів пластиковим віконечком..
А небо вже грозило новим ливнем ,тож треба було поспішати...
Далі буде...