1048 км до загального "стажу". День 2.Частина 4:Хуст та Виноградів
"Розправившись"з деревяними храмами Марамуреша ми повертаємось у Хуст,але тепер вже у саме місто,щоб побачити-що ж цікавого воно приберегло для нас...
Замкова гора з залишками Хустського замку
Фортифікаційна споруда, що існувала в 11-18 століттях у місті.Замок був побудований як угорська королівська фортеця для захисту соляного шляху з Солотвина та прикордонних районів.Смертельний удар замку завдала гроза над Хустом у ніч на 3 липня 1766 року. Блискавка потрапила у порохову вежу, від вибуху якої почалася катастрофічна пожежа, що знищила практично всі замкові споруди.
У 1773 р. імператриця Марія-Терезія прислала сюди з інспекцією свого сина, майбутнього імператора Йосифа II. Він констатував неможливість відновлення замку як військового укріплення. У 1798 р. чергова гроза звалила вежу в південно-східній частині замку, після чого міська влада перетворила його руїни в каменоломню, звідки брали будівельний матеріал для зведення католицького храму і інших міських споруд.
Сьогодні Хустський замок є тільки романтичними руїнами. У верхньому замку важко навіть вгадати контури минулих споруд.
Приваблює,звичайно ж,але за браком часу,ну і сил,ми відмовляємо собі в задоволенні піднятись наверх,задовільняючись лише фоткою "на зумі":
Хустська Реформатська церква(Єлизаветинський костел) 13ст
Наступною цікавинкою міста є саме ця готична памятка архітектури.Костел було побудовано в кін. 14 - на поч. 15 ст. римо-католицькою громадою та освячено на честь Св. Єлизавети. В кін. 15 ст. будівлю церкви було дещо перебудовано та оточено оборонним муром, тому костел відноситься до укріпленого типу храмів.
У 1524 р. переважна більшість місцевих жителів прийняли протестанство, тому храм став реформаторським.
Будівля церкви складається з вежі-дзвіниці 15 ст., нефа і з’єднаної з ними апсиди. Дзвіниця має три дзвони: великий - 1587 р., середній і малий -1683 р .
Храм має характерні для готики стрілчасті вікна та дверні прорізи.
Меценатами храму були Дьордь Ракоці, Ганна Лоньоі, Міхай Опофі, які зробили значний внесок у його перебудову та реконструкцію в 17 ст.
Протягом 1774-1783рр. було проведено значну внутрішню перебудову церкви: зроблено кам’яну підлогу(збереглася до сьогодні), місця для сидіння, розташований на північній частині верхній ярус і корону храму.
Під час реставрації 2004-2005 рр. на південній стіні були виявлені старовинні розписи 15-16 ст., які успішно відреставрували. На фресках зображено угорських королів Ласло, Іштвана та графа Імре, яких було канонізовано.
Під підлогою храму знаходиться поховання (1708 - 1709 рр.). 18 червня 2006 р. за ініціативою Угорського інституту військової історії імена захоронених тут людей увіковічені на мармурових плитах.
Нині церква Св. Єлизавети - це діючий храм.(http://travelua.com.ua/zakarpattya/xustskij/xust/xrami-xusta.html)
Вхідна брама
За високим камяним муром сховалось церковне подвіря,і лише пахучі гліцинії з цікавістю виглядають назовні...
А ось і охорона!))
Римо-католицький костел Св. Анни(кін.18-поч.19ст)
Перша письмова згадка про римо-католицьку парафію сягає 14 ст., проте в 1524 р. переважна більшість місцевих жителів прийняли протестантство, а разом з тим і римо-католицький храм Св.Єлизавети став реформаторським. Парафію було відновлено лише в 1765 р. У 1799 р. розпочалося будівництво сучасного римо-католицького костелу, оскільки реформати не віддали церкву Св. Єлизавети.
Розповідають, що джерелом будівельного матеріалу для храму стали руїни Хустського замку. Підтвердженням цьому є напис на стіні церкви латинською мовою: “Це частина замку Хуст, зруйнованого, але непереможеного більш сильного у престолі живого Бога”. Як свідчать архівні документи, цей напис у 1802 р. звелів зробити ксьонз піаністичного ордену Вікентій Шимеліус (Шимоншич).
Окрім права на завезення каміння із замкової гори, парафіянам було дозволено перенести у новозбудований храм дзвін і годинник із замкової годинникової вежі, що нині є безцінною реліквією міста. Годинник на вежі церкви показує середньоєвропейський час.
Нині тут зберігається стародавня ікона Св. Анни та позолочена монстація для Святих Дарів, які в 1859 р. подарували церкві її парафіяни. Ікона збереглася у своєму оригінальному вигляді і є головною святинею храму.(http://travelua.com.ua/zakarpattya/xustskij/xust/xrami-xusta.html)
Греко-католицький Свято-Вознесенський собор (1747 року)
За переказом собор почали будувати у 1747 році греко-католицькою громадою міста Хуст. Посвячено його на честь та спомин події Вознесіння Господнього.Сучасного вигляду набув у 1837 році, коли деякі частини собору були перебудовані, а інші - добудовані.
Іконостас для нового собору виготовив Франциск Тек, який робив іконостас для Ужгородського кафедрального собору. Дві муровані вежі було споруджено у 1855 році на кошти міщан.
У першій половині лютого 1949 року радянською владою заарештовано священиків собору та насильно була зліквідована греко-католицька церква на Закарпатті. Державними структурами собор було передано православній церкві Московського Патріархату.Рівно через 41 рік, 12.02.1990 року, віряни собору вернулися до свого греко-католицького віровизнання, і з того часу собор є знову греко-католицькою святинею.
Хустський греко-католицький Свято-Вознесенський собор є одним із трьох соборів Мукачівської греко-католицької єпархії, після Ужгорода та Мукачева.(http://khust-miskrada.gov.ua/svyato-voznesenskij-sobor/)
Синагога(19-20ст)
Хустська синагога-єдина постійна діюча синагога на Закарпатті з часу свого заснування.
Під час Другої Світової війни в ній зберігалося речі євреїв, яких вивезли німці. За часів Радянського Союзу синагогу кілька разів намагалися силою забрати під клуб взуттєвої фабрики. Але стійкість єврейських жінок, які чергували під синагогою цілодобово, не дозволила її зайняти. Кількість людей, які приходили на молитву була настільки велика, що в синагозі не вистачало місця і євреї були змушені наперед купувати місця.
Вже більше 10 років працює єврейська недільна школа, у якій євреї навчаються наступним дисциплінам: івриту, історії Ізраїлю, культурі єврейського народу.
Кафедральний собор св. Кирила і Мефодія(1991-2011(?))
Хуст - одне з найстаріших і найкрасивіших міст не тільки на Закарпатті, на споконвічно етнічній українській території. Оточене невеликими хребтами вулканічних Карпат, омите водами двох легендарних річок. Найдовша річка Закарпаття - Тиса. Довжина її в межах краю становить 223 км, річка впадає поблизу сербської столиці м. Белград у р. Дунай протікає територією міста Хуст. Крім Тиси, містом протікає р. Ріка.
Вуличка для піших прогулянок
Місто лежить у підніжжя Замкової гори. Місто старовинне, і буремна історія його сягає у глибину віків. Про це свідчать сиві руїни на Замковій горі. Вже в ІХ-Х століттях на Хустській Замковій горі існувало слов’янське чи давноруське городище. Славна історія Хуста нараховує майже 1000 років, а його знаменитою візиткою є овіяні легендами руїни Хустського замку-фортеці -пам’ятки архітектури та містобудування ХІ-ХУ ст. За давньою легендою, під руїнами замку похована дочка Ярослава Мудрого Анастасія, яка була дружиною угорського короля.
Памятник загиблим на війні
За величиною території та за кількістю населення місто Хуст подібне до європейського стандарту адміністративних територіальних утворень такого рівня. До такого стандарту прямують майже всі подібні за територією і населенням до України держави Європи. Зазначимо, що в цілому обласний поділ України відповідає сучасним європейським параметрам.
Майдан незалежності
Географічне положення та природні фактори міста Хуст виступають її конкурентними перевагами. Місто географічно розташоване в центрі Закарпаття.
Просто "Марія"
Церковний магазин
Будинки
Закінчивши оглядини Хуста ,та закупивши провізії в місцевій "Рукавичці" відправляємось далі по курсу.А саме-у Виноградів.
Древній Севлюш (така офіційна назва міста існувалася аж до 1946 року) відомий тим, що першим у краї одержав статус і привілеї королівського міста. Коли і хто його заснував - невідомо, але відбулося це дуже давно, оскільки вже у 1262 році в латинських документах Севлюш згадується вже як королівське місто.
У 1908 р. було затверджено герб міста Севлюша, частково базований на символіці давніших громадських печаток: на срібному тлі - угорський гусар у блакитному одязі, що тримає в правій руці ґроно винограду. Наприкінці XIX - на початку XX ст. Севлюш вважався центром як Угочанського комітату, так і одного з двох повітів цього комітату - Передтисянського.
Палац Баронів Перені ХVІІ ст
Палац Баронів Перені ХVІІ ст. - родове гніздо місцевого феодала Перені, що одержав від короля в дарунок місто Севлюш за відвагу, виявлену в битвах. В архітектурному ансамблі міста колишньому палацу барона Перені належить особливе місце, оскільки палац є одним з найстаріших пам’ятників архітектури подібного типу Підкарпатської Руси.
Герб на фасаді палацу
Меморіальна дошка на честь Жигмонда Перені (1848-1849), який заснував у місті лікарню.
Будівля досить велика, масивна, прямокутна, двоповерхова. Наріжні чотирикутні вежі мають радше архітектурно-декоративне призначення, ніж оборонне.
Спочатку палац був одноповерховим з кутовими баштами, й вигляд в нього був замкової споруди. Значна перебудова палацу була проведена в ХVІІ ст., в епоху бароко. Палац значно збільшився в результаті надбудови другого поверху.
Одноповверховий флігель поряд з палацом
В цілому ж зі всього арсеналу помпезного, пишного бароко тут ми знайдемо лише окремі деталі, в основному в зовнішніх прикрасах споруди. Кутові башти палацу набувають красивого барочного завершення. На центральному фасаді з’являється ризаліт (виступ) з випуклим фронтоном (завершенням фасаду будівлі) й ліпним гербом баронів Перені на ньому, декоративні решітки на вікнах, фігурні водостоки.
Сьогодні в приміщеннях палацу діє районний відділ освіти.
Навколо палацу розбито парк, (1848р)
Францисканський монастир
Монастирський комплекс складається з церкви (1516 рік) під бароковим дахом на дзвіниці і двоповерхового корпусу келій, що приєднаний до храму.Разом вони утворюють невеликий напівзамкнутий дворик.
Костел був зведений у готичному стилі, одночасно з усім ансамблем. У 1717 р. був зруйнований ордою Гірея. У 18 ст. будова відновили, але в іншому архітектурному стилі - бароко. На початку 19 ст. перебував у занедбаному вигляді. У середині 19 ст., Більш точно в 1889 р. був перебудований.
Будівля костелу
Фронтони фасад і інтер'єр монастирського костелу були перебудовані в стилі класицизму (з цегли та каменю), неф костелу у формі еліпса зі склепінчастим перекриттям ( є зальної базилікою). У цьому ж році збудована дзвіниця. Основний фасад розчленований пілястрами, а розпис склепінь була створена в кінці 19 ст. На жаль, до наших днів вона не збереглася, оскільки була пошкоджена в комуністичну еру.
У своєму первісному вигляді залишилися тільки монастирські келії з склепінчастою стелею. Пошкоджено тільки невелика частина південного корпусу. У результаті цього колись внутрішній дворик став частково відкритим. На південній стороні споруди збереглися залишки монастирського саду.
Монастирський комплекс францисканців
Кам'яні корпусу келії є двоповерховими і виштукатурюють. Планувальна структура та склепіння над приміщеннями першого і другого поверхів частково збереглися. Після 1945 р. в монастирі розташований історичний музей. А костел був відданий православній громаді через деякий час після роз'єднання православних і греко-католиків будова пустувало декілька десятків років.
У 1989 р. після візиту Ласло Пашкоі (кардинал) держава віддала костел римо-католицькій громаді. Саме будови було відновлено, проведено реставрацію архітектурного декору. Оновлення зробила сама громада: грошові пожертвування і безпосереднє долі в реставраційних роботах.
Рожеві каштани вперемішку з білими
І ще рожеві.Взагалі місто потопає у різноманітному цвітові-каштани,сакура,квіти...
Костьол Вознесіння ХІVст
Над історичним центром міста височіє вежа-дзвінниця готичної церкви Вознесіння.
Оборонний костел Вознесіння Господнього (XIV-XV ст.), побудований з кам'яних тисів і цегли, однонавовий з облаштованим хором і триярусної дзвіницею. Спорудження неодноразово перебудовували. Від первісного вигляду костелу залишилися готичні та романські портали, кам'яна готична різьблення в апсиді XV ст. і фрагменти середньовічних фресок.
Трьохярусна дзвіниця костелу-
колись використовувалась як сторожова вежа.
В пору розквіту міста був його громадським центром. Сюди городяни приходили не лише на богослужіння, але і збиралися для вирішення життєво важливих справ. З вежі церкви вартовий слідкував, чи не наближаються вороги. З початку XVІ ст. переходить до рук монахів-францисканців. У 1748 році єпископ з Егера Баркоці передає древню споруду католикам. У пам'ять про цю подію над головним порталом церкви вибито герб єпископа.
Герб єпископа Баркоці
У 1998 році будівлю, яка тривалий час використовувалася не за призначенням, передано римо-католицькій громаді Виноградова.
Ну а далі почало темніти і ми просто бродили по вулицях,лише зрідка "знімаючи"щось по дорозі...
Греко-католицька церква (1796 рік)
Православна церква
Далі буде...