Музей залізничного транспорту в Києві - VIP-вагони
Не так давно в Києві, на вокзалі Київ-Пасажирський, з’явився музей залізничного транспорту, щоб охочі могли цікаво провести годинку до поїзда. Нафотографував багато, в один пост не поміститься. Отже, перше, про що я розкажу - VIP-вагони, у яких їздили відомі люди. Ні, не так - перше - як потрапити до музею залізничного трансопрту. Знаходиться він на території вокзалу Київ-Пасажриський, прямо під надземним переходом до Південного вокзалу. Йдете тудою, або підземним переходом до 14 колії (остання) і коло виходу із підземки вхід там відразу видно. Ціна - 15 гривень + 5 за фотозйомку. Тривалість лімітують годиною. Екскурсовода не помітив, зате є гарні інформаційні таблички. Експонатів - відверто мало, хоча є місце для нових. Три паровози, чотири пасажирських та чотири вантажних вагони + колійна машина. Ну і зчеплення, семафор та труба для заправки паровозів водою. А, іще - в паровози та вагони можна залазити, салідолом нічого не намазано.
В цілому, про цей музей у майбутньому часі писали мало не всі інтернет-видання років зо два тому - мовляв, буде до 150-річчя (чи скільки там) Укрзалізниці. Але жодної статті про те, що він уже відкрився, я не знайшов. Варто надолужити.
Ну і все - тепер до VIP-вагонів.
Самим першим у потязі вчеплено самий новіший вагон, в якому їздив В. В. Щербицький та інша верхівка УРСР. Мені він сподобався найбільше. Ззовні вагон майже як стандартний, що ми звикли бачити на залізниці.
Погляд падає на колісні візки - вони триосні, тоді як у стандартного вагону - двоосні. Напевне, м’яко їхав.
Кухня вагону - щоб не бігати по перону за біляшами.
Фііііііі! Жигуль!
Купе провідника - скромно і з електрощитовою, яку я не показав, бо і так багато фотографій.
Славетний холодильни ЗІЛ.
Стіл спочатку видався схожим на більярдний. Взагалі, в кожному із оглянутих вагонів було щось типу хола для переговорів, зі столом, кріслами чи диванчиками.
Гарні плафони на стелі.
Гарний коридор з килимом, на який зверху постелили якусь ганчірку, що швидко зкомкалася.
Головне купе. Що кімнатка у малосімейці.
Ліжечко. Маленьке - але такі поважні персони були досить у повадному віці, тому ширшого ліжка не потребували.
Міні-бар був порожнім - ніхто туди пляшечок з-під Жигуля не вкинув.
ЗНЕНАЦЬКА - хрест у радянському атеїстичному вагоні!
Санвузол та ванна (справа, закрита кришкою).
Купе навпроти головного - чи то для охорони, чи для наближених осіб. Теж доволі немаленьке проти стандартного для пролетаріату.
Самий старий вагон, побудований в Угорщині, на ньому їздив Петро Столипін.
Хол зі столом та кріслами.
Купе для супроводжуючих.
Гарний коридор.
Що за манометр на коридорі?
Гарні плафони, тепер уже на стінах
Ліжко у головному купе
Старий стіл із зеленою стільницею. Ретро.
Санвузол, дещо поменший за той, що у попередньому вагоні.
Кухня - полиці на предмет "Жигуля" не дивився. Якась вона дуже древня. Як і весь вагон. І запахи там як у бабусиній старій шафі.
У цьому вагоні не їздили сильно відомі люди, але, тим не менше, він був поруч із важливою історичною подією - підписання угоди злуки УНР та ЗУНР. У Фастові, між перонами, стоїть схожий.
Просто кухня.
Просто купе.
Гарна софа у холі.
VIP-купе.
Санвузол з плиткою, як вдома.
Останній вагон - Климента Ворошилова, звідки він командував військами. Вигляд спереду - чи то ззажу. З торця, коротше.
Коридор.
Просто купе.
Хол.
Герб тої країни.
Цікаві поручні на вході. Варто зазначити, що всі вагони, окрім Щербицького, мали по одному тамбуру. Але вони і менші.
Ось такі вагоyb, де немає торгашів, жебраків, бабусь з візками та іншого добра. Наступний допис буде про паровози та вантажні вагони.