Белз. Прогулянка тисячолітнім містом
Белз впевнено можна вважати одним з найстаріших міст на території України, адже далеко не кожний населений пункт може похвалитись тисячолітньою історією. Це сьогодні Белз є невеликим містечком на півночі Львівщини, але в давніші часи місто відігравало дуже важливу роль. Зокрема в княжу добу Белз був столицею удільного князівства, а в часи Речі Посполитої - центром воєводства. За Австро-Угорщини місто активно заселяли євреї, а коли сюди переселився один з цадиків, Белз мав всі шанси стати таким собі аналогом Умані на цих землях, проте Друга світова війна кардинально усе змінила - місто дуже сильно постраждало, і сьогодні про діяльність єврейської громади мало що нагадує. Після закінчення війни місто не одразу увійшло до складу УРСР, а сталось це лише у 1951 році, коли навколишні землі разом Христинополем (Червоноградом), Белзом і іншими населеними пунктами було обміняно з Польщею на територію в Бескидах навколо Устеріків-Дольних. Кажуть, що причиною такого обміну стала наявність покладів кам"яного вугілля на цих територіях.
Можна сказати, що в часи незалежності Белзу пощастило. Адже на відміну від багатьох інших містечок з великою кількістю архітектурних пам"яток на нього було звернуто увагу можновладців. В результаті місто отримало статус Державного історико-культурного заповідника, а пам"ятки почали досить активно реставруватись. Про них ми і поговоримо.
В одному записі було би доволі складно детально розповісти про всі цікавинки Белза, тому я навіть не буду намагатись цього зробити. Натомість запропоную коротку оглядову прогулянку по місту, а про кожен вартісний об"єкт розповім згодом в окремих записах.
Прогулянку розпочнемо з найстарішої частини Белза, яка називається Замочок. Вже сама назва говорить, що колись на цьому місці розташовувався замок, що врешті було підтверджено археологічними дослідженнями. На жаль, до наших днів від замку нічого не залишилось, а на його місці зараз розташовується костел святого Валентина, який було зведено на місці більш старішого храму на початку ХХ століття.
Єдине, що сьогодні може нагадувати про існівання замку на цьому місці, це стилізована під замкову башту дзвіниця, яку було побудовано у 1933 році.
Весь костельний комплекс було закінчено у 1938 році, а польовий вівтар святого Валентина було зведено у 1935 році. Саме тут зараз зберігається копія чудотворної ікони Матері Божої Ченстоховської. Відомо, що у 1382 році саме з Белза цю ікону було вивезено до Ченстохови.
Позаду храму і каплиці посередині величезного подвір"я, яке свого часу було дитинцем замку, було встановлено виликий кам"яний хрест на честь тисячоліття Белза.
У 1938 році по периметру подвір"я було збудовано Хресну дорогу, яка являє собою цегляний мур з арками. У двох дальніх кутках було поставлено каплички, одна з яких сьогодні нагадує Пізанську вежу і кожної хвилини може впасти в річку Солокію.
Далі покидаємо Замочок і рухаємось в напрямку середмістя. Першою на нашому шляху буде Аріанська вежа. Ця пам"ятка є найдавнішою зі збережених на сьогодні у Белзі - її було побудовано у 1606 році. Досі достеменно невідомо яким було початкове призначення цієї споруди. За різними версіями тут могли бути каплиця чи арсенал. Зато точно відомо, що у XVIII столітті тут перебував міський архів.
Далі переходимо до ринкової площі, яка сильно постраждала під час бомбардувань у Другу світову війну, тому до наших днів дійшли лише окремі будинки.
За ринковою площею першою в очі впадає відреставрована дзвіниця колишнього домініканського монастиря. На жаль, це єдина споруда монастиря (якщо не рахувати ратушу), яка дійшла до наших днів у незруйнованому вигляді.
Одразу ж за дзвіницею бачимо руїни монастиря, від якого внаслідок бойових дій у 1944 році залишились лише фрагменти стін.
Поруч бачимо ратушу. Могло би здатись дивним, що міський магістрат розташовується не на ринковій площі, проте тут є логічне пояснення. Спочатку ця будівля слугувала як північний корпус келій домініканського монастиря, і лише у 1920 році на ній було встановлено годинник, а сам корпус переробили на ратушу.
Неподалік ратуші у скверику бачимо пам"ятний знак, на якому є інформація про першу письмову згадку про Белз.
Далі рухаємось в бік колишнього монастиря сестер-домініканок.
Першою нас зустріне цікавої форми дзвіниця.
Монастир було засновано у 1635 році, а будівля костелу постала у 1653 році.
За австрійських часів у 1785 році монастир було закрито, а костел передали греко-католицькій громаді.
Сьогодні храм діє як церква святого Миколая.
Поруч можна побачити руїни монастирських келій, які було побудовано у 1743 році на місці попередніх дерев"яних.
Від монастиря сестер-домініканок йдемо в напрямку міського цвинтаря, по дорозі до якого бачимо будівлю технікуму.
А трохи далі Народний дім з бібліотекою. Колись ця будівля належала товариству "Сокіл".
На цвинтарі нас в першу чергу цікавить дерев"яна церква святої Параскеви П’ятниці, походження якої датують XVII століттям.
По дорозі назад до середмістя можна порозглядати цікаві старі сецесійні будинки.
При виїзді з Белза в напрямку Червонограду можна побачити ще одну цікаву споруду - скульптуру каплана Вінцента, яка походить з XVIIІ століття. Поруч з скульптурою 1990 році було насипано символічний меморіальний пагорб на честь полеглих у 1918 році січових стрільців.
На цьому закінчимо нашу прогулянку Белзом, а з деякими пам"ятками більш детально ознайомимось трохи пізніше в окремих записах.