(no subject)
Поки температура не надто сприяє новим мандрам, якраз час впорядкувати спогади про старі.
Останньої неділі жовтня спонтанно вирішив прогулятись десь подалі від міста. Діло вже йшло до обіду, але на здолбунівську електричку в другій годині з Підзамче я встиг, а через годину вже зістрибував з поїзда біля платформи Кути (треба частіше кататись, щоб знати які вагони на якій станції дотягують дотягують до перону).
1. Церква Святого Архістратига Михаїла. (1697 р.)
Дерев'яну Михайлівську церкву знайти не важко. Від станції в село веде асфальтова дорога попри фігуру Св. Яна і залишки колгоспних будівель на місці маєтку Гнєвушів. Потім дорога повертає праворуч, і туди ж радить повертати маркування туристичного веломаршруту. Та якщо вам до церкви і погода сприяє, грунтовкою прямо - ближче.
2.
Храм виглядає незвично не тільки через свої чотирискатні верхи, а й через відсутність на них бляхи чи трухлявого гонту. Все завдяки проведеній в 2008 році студентами Університету банківської справи акції "Аукціон надії". Зібрали 220 тис грн. За них перекрили дах, встановили протипожежну систему, сигналізацію, провели інформаційну роботу, сприяли створенню умову для відвідування церкви туристами (інфа з стенду біля входу). Дзвіниці пощастило менше.
3.
В середину потрапити не вдалось, але я особливо і не старався. Якщо матимете час то проявіть настирність, в храм мали повернути іконостас з Олеського монастиря капуцинів (фондосховища Львівської картинної галереї).
Далі йдем до ще одного дерев'яного храму. Просто від Михайлівської церкви можна вийти на головну вулицю, або далі прямувати тією ж польовою дорогою. Не пошкодуєте, от який вид на Олеський замок звідти.
4. Олеський замок.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці стоїть на цвинтарі в східній частині села. Вона збудована в 1750 р. і також є пам'яткою, але, через меншу увагу з боку реставраторів в ХХ ст., обрóсла прибудовами, забляхована і помальована на жовто, справляє менш ефектне враження.
5. Церква Різдва Пресвятої Богородиці.
На цвинтарі є цікаві надгробки, а найбільше увагу привертає колонадний склеп (напевне Гнєвушів).
6. Мавзолей на цвинтарі.
Як зайти звідси до Олеська можна особливо не описувати. Замок - чудовий орієнтир. Та про-всяк випадок, біля школи з головної вулиці треба звернути праворуч, а далі пряма асфальтована дорога аж до замку.
7.
Є шанс, що цих 2,5 км. вас хтось підкине.
Та вже доходило пів п'ятої. В замку в такий час можна попасти хіба в "Гридницю". Тож я пішов по об'їзній провідати жеребців Першої кінної, і подорозі помилуватись заходом сонця.
8.
Коні ще на місці. Хоча зараз вони вже не так ефектно нависають над трасою. Може і на краще, що дорогу відсунули, бо основу монументу методично розбирають.
9. Пам'ятник бійцям Першої кінної гвардії.
Отака от коротенька прогулянка. Між висадкою з електрички в Кутах і посадкою в маршрутку в Олеську пройшло менше 3 годин.
Ще декілька фоток в блозі.