Чинадійове
Селище міського типу Чинадійове розташоване на правому березі Латориці в декількох кілометрах на північ від Мукачева. В містечку - відразу ж два добре збережених замки, а це вже є унікальним. З одним з них ми познайомимося сьогодні, а другий, найцікавіший, відкладемо на "потім".
Поселення було засновано у 1214 році, як поміщицький двір Св. Миколая, під назвою Золява Сент-Міклош. Угорську назву Сент-Міклош містечко носило аж до 1944 року. У 1264 році король Іштван V подарував Сент-Міклош магістрові Адалару, а через деякий час він перетворюється на центр домінії на кордоні угорських володінь. За своїм розвитком Сент-Міклош в ті час значно випереджав сусіднє Мукачево.
У 1387 році власниками навколишніх земель стали магнати Перені. Завдяки ним у 1456 році Сент-Міклош одержав статус містечка. Тоді ж в долині річки Латориці і виріс замок, яких охороняв карпатський перевал "Руська брама". Фортеця була створена у відповідності до тодішніх європейських віянь в архітектурі, і відрізняється від більшості замків Закарпаття.
Збережений двоповерховий головний корпус замку має стіни метрової товщини. З північного боку будівлі розташовані дві триярусні круглі вежі, які звернені у бік небезпеки - до Карпатських гір. На обох поверхах замкової будівлі розміщено 6 кімнат. Стіни замку практично позбавлені декору що підкреслює суворий вигляд фортеці. По периметру замкової будівлі над вікнами другого поверху можна побачити понад півсотні вузьких квадратних бійниць незвичної форми, що більше нагадують декоративні елементи. За переказами під замком збереглися давні підземні ходи.
У 1657 році замок зазнав руйнівного напад військ польського графа Любомирського. Під час Визвольної війни 1703 - 1711 року фортеці була опорним пунктом керівника повстання куруців Ференца ІІ Ракоці. Після поразки повстання всі володіння Ракоці були конфісковані.
У 1726 році австрійський цісар Карл IV подарував їх канцлеру Священної Римської Імперії барону Лотару-Францу Шенборну. Будучі в поважному віці, той доручив керівництво Мукачівською і Чинадійовською домініями своєму племінникові графу Фрідріху-Карлу Шенборну. Нове володіння Шенборнів було одним з найбільших маєтків в Австро-Угорщині. Воно займало площу близько 3,5 тис. кв. км (приблизна площа трьох адміністративних районів в сучасній Україні).
Замок перебудували у 1734 році, а у 1749 році на замкових валах тодішній хазяїн Сент-Міклоша Ференц Башінаді заклав прекрасний парк, який до наших днів майже не зберігся. Після реконструкції у 1839 році, якою керував Герман Ігнаці, замок набув сучасного вигляду. У роки Другої світової війни нацисти перетворили фортецю на в'язницю.
Нещодавно замок взяв в оренду на 49 років закарпатський художник Йосип Бартош. Своїми силами він відновлює фортецю і розбудовує в її стінах музей. Вхід до замку безкоштовний. Безкоштовно для вас проведе екскурсію замковими кімнатами симпатична дівчина-екскурсовод. Але бажано пожертвувати трохи грошей в копилку на підтримку замку і тієї благородної справи, яку роблять Йосип Бартош та працівники замку.
Через дорогу розташований колишній готичний храм Св. Миколая, зведений у XIV столітті для римо-католицької громади. Пізніше, коли чисельність українців збільшилася, передали греко-католикам. Після однієї з реконструкцій святиня набула рис оборонного характеру. У 1814 році до західного фасаду добудували башту і перебудували наву з вівтарем. Зараз належить православним. Греко-католики ж користуються храмом Св. Іллі, зведеним у 1937 році.
Поселення було засновано у 1214 році, як поміщицький двір Св. Миколая, під назвою Золява Сент-Міклош. Угорську назву Сент-Міклош містечко носило аж до 1944 року. У 1264 році король Іштван V подарував Сент-Міклош магістрові Адалару, а через деякий час він перетворюється на центр домінії на кордоні угорських володінь. За своїм розвитком Сент-Міклош в ті час значно випереджав сусіднє Мукачево.
У 1387 році власниками навколишніх земель стали магнати Перені. Завдяки ним у 1456 році Сент-Міклош одержав статус містечка. Тоді ж в долині річки Латориці і виріс замок, яких охороняв карпатський перевал "Руська брама". Фортеця була створена у відповідності до тодішніх європейських віянь в архітектурі, і відрізняється від більшості замків Закарпаття.
Збережений двоповерховий головний корпус замку має стіни метрової товщини. З північного боку будівлі розташовані дві триярусні круглі вежі, які звернені у бік небезпеки - до Карпатських гір. На обох поверхах замкової будівлі розміщено 6 кімнат. Стіни замку практично позбавлені декору що підкреслює суворий вигляд фортеці. По периметру замкової будівлі над вікнами другого поверху можна побачити понад півсотні вузьких квадратних бійниць незвичної форми, що більше нагадують декоративні елементи. За переказами під замком збереглися давні підземні ходи.
У 1657 році замок зазнав руйнівного напад військ польського графа Любомирського. Під час Визвольної війни 1703 - 1711 року фортеці була опорним пунктом керівника повстання куруців Ференца ІІ Ракоці. Після поразки повстання всі володіння Ракоці були конфісковані.
У 1726 році австрійський цісар Карл IV подарував їх канцлеру Священної Римської Імперії барону Лотару-Францу Шенборну. Будучі в поважному віці, той доручив керівництво Мукачівською і Чинадійовською домініями своєму племінникові графу Фрідріху-Карлу Шенборну. Нове володіння Шенборнів було одним з найбільших маєтків в Австро-Угорщині. Воно займало площу близько 3,5 тис. кв. км (приблизна площа трьох адміністративних районів в сучасній Україні).
Замок перебудували у 1734 році, а у 1749 році на замкових валах тодішній хазяїн Сент-Міклоша Ференц Башінаді заклав прекрасний парк, який до наших днів майже не зберігся. Після реконструкції у 1839 році, якою керував Герман Ігнаці, замок набув сучасного вигляду. У роки Другої світової війни нацисти перетворили фортецю на в'язницю.
Нещодавно замок взяв в оренду на 49 років закарпатський художник Йосип Бартош. Своїми силами він відновлює фортецю і розбудовує в її стінах музей. Вхід до замку безкоштовний. Безкоштовно для вас проведе екскурсію замковими кімнатами симпатична дівчина-екскурсовод. Але бажано пожертвувати трохи грошей в копилку на підтримку замку і тієї благородної справи, яку роблять Йосип Бартош та працівники замку.
Через дорогу розташований колишній готичний храм Св. Миколая, зведений у XIV столітті для римо-католицької громади. Пізніше, коли чисельність українців збільшилася, передали греко-католикам. Після однієї з реконструкцій святиня набула рис оборонного характеру. У 1814 році до західного фасаду добудували башту і перебудували наву з вівтарем. Зараз належить православним. Греко-католики ж користуються храмом Св. Іллі, зведеним у 1937 році.