Середнє і Великі Лази
Прямо посередині між двома найважливішими містами Закарпаття - Ужгородом і Мукачевом, лежить давнє поселення, що отримано назву від свого місця розташування - Середнє. Селище відомо, як центр виноробства. Але нас воно сьогодні цікавить своїм середньовічним замком (точніше тим, що від цього замку залишилося).
Прийнято вважати, що єдиний в Закарпатті рівнинний замок звели у XII столітті ченці войовничого ордену тамплієрів (або "храмовників"). На відміну від більшості замків, він не займав панівного положення над округою та не контролював жодних з давніх торгівельних шляхів.
Збережені замкові руїни являють собою самий прадавній тип кам'яної твердині середньовіччя, що зберігає елементи романського стилю зведення подібних споруд. Замок утворює всього одна квадратна вежа-донжон розміром 19 на 19 метрів. З початку вона була триярусною з балковим міжповерховим перекриттям. Стіни її винятково масивні й досягають товщини 2.8 метра.
Житлові приміщення знаходилися на другому поверсі, тут же був і вузький вхід, проникнути до якого можна було тільки по приставних сходах. На першому поверсі були комори, у підземелля - в'язниця, а на даху виставлявся дозор. Третій ярус вежі зберігся лише фрагментами.
Двір навколо донжона був оточений стінами 1 метр завширшки, що тяглися на відстані 17 метрів від вежі. Стіни були фланковані 4 невеликими наріжними вежами. Крім того, замок ззовні оточувало подвійне кільце земляних валів і ровів, наповнених водою, залишки яких видні дотепер. Безпосередньо перед вежею-донжоном була друга лінія оборони - дерев'яна.
Після розпаду ордена тамплієрів в 1312 році замок спочатку перейшов до рук ченців-іоанітів, а через декілька років - до монахів ордену Св. Павла. Невдовзі Король Карл Роберт подарував Середнє з околицями своїм прихильникам - представникам роду Другетів.
Наступними власниками замку були феодали Полочі, але після загибелі останнього представника роду у 1526 році у битві з турками під Могачем, від переходить до родини Добо. Власником замку був відомий угорський герой Іштван Добо. Він відзначився під час керівництва оборонною фортецею Егер у 1552 році. Тоді 2 тис. захисників 38 днів витримували облогу 120-тисячної турецької армії. Іштван Добо часто бував у Середньому, а його син відремонтував і укріпив замок силами турецьких полонених.
У XVI - XVII ст. фортеця відігравала важливу роль в обороні краю, але через століття втратила своє стратегічне значення. Відбулося це після Визвольної війни 1703-1711 років, коли замок був сильно ушкоджений, перетворився на руїни і більше не відновлювався. Зовнішні стіни замка місцеві селяни поступово розібрали для своїх будинків.
Середнє сміло можна назвати столицею виноробства. Вино тут утримують у величезних бочках при температурі 12 градусів у підвалах довжиною 4,5 км. Ці підвали були вирубані в скелі ще в середині XVI ст. Найбільша бочка може вмістити 10000 л вина! У винні підвали проводяться екскурсії-дегустації.
Якщо Середнє - це поселення мійже посередині між Ужгородом і Мукачевом, то село Великі Лази знаходиться на річці Циганка посеред пагорбів між Ужгородом і Середнім. В селі зберігся класицистично-бароковий палац кінця ХІХ століття, що належав Нандору Плотені - композитору і скрипалю.
Поселення було засновано в другій половині XIII ст. вихідцями з села Холмець. Перша назва, яка фігурує у XIV ст. - "Galambhaga" («Поселення Голуба»). Очевидно, вона пов'язана з похованням доби енеоліту (IV тисячоліття до н.е.), яке виявили на південній околиці села. В ті далекі часи поховальні споруди в Європі і Азії робили у вигляді голуба (тулуб, крила, хвіст). Пам'ять про них і збереглася у назві поселення.
В другій половині XIV - XV ст. село фігурує під назвою Лази, а з XVI ст. "Felsevlaz" («Верхні Лази»). З 1517 року поселенням володіли шляхтичі села Холмці - Другети та Оросі. Протягом XVI ст. кількість мешканців села значно зменшилася: одні виїхали, інші повмирали, а решта - збідніли. В 1599 році за рахунок нових переселенців в селі нараховувалось 17 залежних домогосподарств. Близько 1631 року в Великих Лазах господарювало 24 селянських дворів, що належали Невицькому домену Другетів. Наприкінці XVI ст. село на деякий час взагалі спорожніло.
У другій половині ХІХ століття власник села Нандор (Фердінанд) Плотені (1844-1933 рр.) організував у Великих Лазах потужне виробництво вина і спирту. Місцеві марочні вина та горілка користувались великим попитом у Європі. Під впливом друга, угорського музиканта Едуарда Ремені Нандор Плотені навчився грі на скрипці, що згодом став першим скрипалем Угорського національного оперного театру. У маєтку бував відомий угорський композитор Ференц Ліст, про що розповідає меморіальна дошка на фасаді палацу.
У 1870 році Нандор Плотені отримав графський титул, а 1896 року, набувши визнання у музичному світі, повернувся у Великі Лази, де спорудив вишуканий палац. Навколо був розбитий мальовничій парк із, дерева для якого завозилося з-за кордону.
Після Другої світової війни маєток конфіскувала радянська влада. Виноградники і підвали графа використали для коньячного заводу, який діє в селі. Палац перетворили на дитячий садок. Сьогодні в палаці розташовано Ужгородський районний центр дитячої творчості.
Палац з тильного боку:
Прийнято вважати, що єдиний в Закарпатті рівнинний замок звели у XII столітті ченці войовничого ордену тамплієрів (або "храмовників"). На відміну від більшості замків, він не займав панівного положення над округою та не контролював жодних з давніх торгівельних шляхів.
Збережені замкові руїни являють собою самий прадавній тип кам'яної твердині середньовіччя, що зберігає елементи романського стилю зведення подібних споруд. Замок утворює всього одна квадратна вежа-донжон розміром 19 на 19 метрів. З початку вона була триярусною з балковим міжповерховим перекриттям. Стіни її винятково масивні й досягають товщини 2.8 метра.
Житлові приміщення знаходилися на другому поверсі, тут же був і вузький вхід, проникнути до якого можна було тільки по приставних сходах. На першому поверсі були комори, у підземелля - в'язниця, а на даху виставлявся дозор. Третій ярус вежі зберігся лише фрагментами.
Двір навколо донжона був оточений стінами 1 метр завширшки, що тяглися на відстані 17 метрів від вежі. Стіни були фланковані 4 невеликими наріжними вежами. Крім того, замок ззовні оточувало подвійне кільце земляних валів і ровів, наповнених водою, залишки яких видні дотепер. Безпосередньо перед вежею-донжоном була друга лінія оборони - дерев'яна.
Після розпаду ордена тамплієрів в 1312 році замок спочатку перейшов до рук ченців-іоанітів, а через декілька років - до монахів ордену Св. Павла. Невдовзі Король Карл Роберт подарував Середнє з околицями своїм прихильникам - представникам роду Другетів.
Наступними власниками замку були феодали Полочі, але після загибелі останнього представника роду у 1526 році у битві з турками під Могачем, від переходить до родини Добо. Власником замку був відомий угорський герой Іштван Добо. Він відзначився під час керівництва оборонною фортецею Егер у 1552 році. Тоді 2 тис. захисників 38 днів витримували облогу 120-тисячної турецької армії. Іштван Добо часто бував у Середньому, а його син відремонтував і укріпив замок силами турецьких полонених.
У XVI - XVII ст. фортеця відігравала важливу роль в обороні краю, але через століття втратила своє стратегічне значення. Відбулося це після Визвольної війни 1703-1711 років, коли замок був сильно ушкоджений, перетворився на руїни і більше не відновлювався. Зовнішні стіни замка місцеві селяни поступово розібрали для своїх будинків.
Середнє сміло можна назвати столицею виноробства. Вино тут утримують у величезних бочках при температурі 12 градусів у підвалах довжиною 4,5 км. Ці підвали були вирубані в скелі ще в середині XVI ст. Найбільша бочка може вмістити 10000 л вина! У винні підвали проводяться екскурсії-дегустації.
Якщо Середнє - це поселення мійже посередині між Ужгородом і Мукачевом, то село Великі Лази знаходиться на річці Циганка посеред пагорбів між Ужгородом і Середнім. В селі зберігся класицистично-бароковий палац кінця ХІХ століття, що належав Нандору Плотені - композитору і скрипалю.
Поселення було засновано в другій половині XIII ст. вихідцями з села Холмець. Перша назва, яка фігурує у XIV ст. - "Galambhaga" («Поселення Голуба»). Очевидно, вона пов'язана з похованням доби енеоліту (IV тисячоліття до н.е.), яке виявили на південній околиці села. В ті далекі часи поховальні споруди в Європі і Азії робили у вигляді голуба (тулуб, крила, хвіст). Пам'ять про них і збереглася у назві поселення.
В другій половині XIV - XV ст. село фігурує під назвою Лази, а з XVI ст. "Felsevlaz" («Верхні Лази»). З 1517 року поселенням володіли шляхтичі села Холмці - Другети та Оросі. Протягом XVI ст. кількість мешканців села значно зменшилася: одні виїхали, інші повмирали, а решта - збідніли. В 1599 році за рахунок нових переселенців в селі нараховувалось 17 залежних домогосподарств. Близько 1631 року в Великих Лазах господарювало 24 селянських дворів, що належали Невицькому домену Другетів. Наприкінці XVI ст. село на деякий час взагалі спорожніло.
У другій половині ХІХ століття власник села Нандор (Фердінанд) Плотені (1844-1933 рр.) організував у Великих Лазах потужне виробництво вина і спирту. Місцеві марочні вина та горілка користувались великим попитом у Європі. Під впливом друга, угорського музиканта Едуарда Ремені Нандор Плотені навчився грі на скрипці, що згодом став першим скрипалем Угорського національного оперного театру. У маєтку бував відомий угорський композитор Ференц Ліст, про що розповідає меморіальна дошка на фасаді палацу.
У 1870 році Нандор Плотені отримав графський титул, а 1896 року, набувши визнання у музичному світі, повернувся у Великі Лази, де спорудив вишуканий палац. Навколо був розбитий мальовничій парк із, дерева для якого завозилося з-за кордону.
Після Другої світової війни маєток конфіскувала радянська влада. Виноградники і підвали графа використали для коньячного заводу, який діє в селі. Палац перетворили на дитячий садок. Сьогодні в палаці розташовано Ужгородський районний центр дитячої творчості.
Палац з тильного боку: