У Великому (Білому) палаці імператора я бував ще у дитинстві. Пам’ятаю, як заставили вдягти невидану річ - бахіли, які я до того бачив лише у мультфільмі «Ну, постривай» (пам’ятаєте, як вовк за зайцем ганявся в кумедних капцях?). Правда, бахіли видавав не бегемот, а сувора бабуся. А біля входу тоді стояли продавці сувенірних монет (монети були тоді моєю слабинкою, тому й запам’ятав). Палац чомусь мені здався зовсім невеликим. Запам’яталися дерев’яні обшивки деяких кімнат, старовинний (допотопний) ліфт (я думав для чого ліфт, який піднімається всього на кілька поверхів) для хворого царевича, фотографії царської родини та делегації Ялтинської конференції (переважно Сталіна, Рузвельта й Черчілля).
В дорослішому віці я ще кілька раз відвідував палац у Лівадії, але екскурсії виходили якимись куцими. Жодного разу я не гуляв не лише по самому селищу, але навіть по території царського маєтку. І лише у червні 2011-го мені вдалося детальніше дослідити палацовий комплекс і селище.
Значно більше почитати і подивитись...