Тустань: я фігєю з тотих руських
Восени довелося побувати в просто чарівному місці - і досі я про це не розповів. Забувся викласти. Та шо ось - згадка про Тустань.
Джерело: Тустань
Посеред природного парку «Сколівські бескиди» знаходяться скелі. Колись давно-давно, ще за часів Королівства Руського, а може ще давніше, руські зодчі вирішили спорудити на них дерев’яну фортецю. Мов ластівчине гніздо, палаци, стіни, різні приміщення кріпилися до кам’яних стін, що їх звела природа.
Джерело: Тустань
А називалася фортеця - Тустань і слугувала як пограничний форпост руської держави. Декілька століть місто було не просто оборонним комплексом, воно було тим місцем, в якому здирали з переїжджих мито. Та набігли монголи, знищили майже все вщент, і поволі фортеця здичавіла, оголивши прадавні скелі. І зараз в них можна знайти слід від дерев’яних балок, видовбані колодці і ходи.
Джерело: Тустань
Дістатися сюди не так просто. Звичайно, як своїми колесами - то жодних проблем. А от якщо ж ви на ногах, то ліпше виїхати зі Сколе маршруткою до Підгородців, а там вже чекати іншого транспорту на село Урич, поблизу якого й знаходяться тутстанські скелі. У принципі, люди в нас хороші, так що спинити щось не буде проблем.
В Уричі можна завітати в кнайпу «Батьківська хата». Хоч не за дуже дешево, але там можна смачно попоїсти. Принаймні, грибна юшка з вушками і книшиком - це набагато ліпше, ніж пересмажений шашлик коло самих скель.
А далі - путь іде попри цю церковцю:
Джерело: Тустань
І ми вже практично на Тустані. Он де село за спиною:
Джерело: Тустань
Коло входу на нас чекає ще одне культове місце - капище. Ніби слов’янські божища, а посеред них - Ґанеша. Шо він там робить - зрозуміти важко.
Джерело: Тустань
Кажуть, що надзвичайно багато на тустанських скелях петрогліфів - видовбаних у камені малюнків давніх людей, які лишилися навіть з дохристиянських часів. Адже постійно ці незвичайні скелі в лісі манили до себе своєю чарівністю і шармом. Фракійці, які жили тут до слов’ян залишили багато зображень сонця. Однак як самі фракійці «розчинилися» у слов’янах, так і їхні петрогліфи годі відшукати серед мільярдів видовбаних візерунків на кшталт «тут були ми» чи «Пєтя любить Машу».
Джерело: Тустань
Бо видно, що в печерах часом ще живуть люди:
Джерело: Тустань
Не було в кого спитати, може б підказали, де шукать ті петрогліфи. Можливо, йдеться про такий знак:
Джерело: Тустань
Нині існують плани відбудувати фортецю. Не всю, звичайно, бо вона дуже велика. Принаймні хоч якусь частинку. А поки що у нижній частині скель влаштовані доріжки з оглядовими майданчиками, які хоч певною мірою й псують зовнішній вигляд, проте надають відчуття цивілізації.
Джерело: Тустань
Хто обмежиться оглядинами лише цих скель, той сам собі винен. Бо найцікавіше, як на мене, ще попереду. Серед лісу то там, то там виростають дивовижні скелі.
Джерело: Тустань
Пройти трохи за них, і буде стежка, якою ми піднімемося трохи в гору. Не далеко - до Малих скель.
Джерело: Тустань
На цьому місці була друга частина Тустані, друга частина фортеці. А що зараз вона цілковито заросла лісом, то доходить до неї дуже мало людей. І слава Богу.
Джерело: Тустань
Ще менше доходить до Гострої скелі. Вона, мов партизан, ховається в лісі, так що можна пробігти біля неї, нічого не помітивши. Але якщо вже опинитеся на ось такій галявині, то знайте - тепер слід вернутися. Недалечко - якихось метрів 200.
Джерело: Тустань
І поволі ліс відкриє вам третю частину Тустані.
Джерело: Тустань
Тепер оцю скелю ми обходимо праворуч - бо можна піднятися горі вирубаними в скелі сходами.
Джерело: Тустань
Саме звідси відкривається чудесний вигляд на усю Тустань. Саме тут починаєш розуміти, наскільки величною і потужною була у свій час ця фортеця.
Джерело: Тустань
На Гострій скелі добре видні сліди від будівництва:
Джерело: Тустань
Мов пазли, в’їлися вони навіки в скелі.
Джерело: Тустань
Піднімемось ще вище і ось - колодязь, точніше резервуар для води.
Джерело: Тустань
Ну от, впринципі і все. На сьогодні екскурсія Тустанню добігла кінця. Слід би ще сюди повернутися, бо воно того варте.
Джерело: Тустань
Джерело: Тустань
Посеред природного парку «Сколівські бескиди» знаходяться скелі. Колись давно-давно, ще за часів Королівства Руського, а може ще давніше, руські зодчі вирішили спорудити на них дерев’яну фортецю. Мов ластівчине гніздо, палаци, стіни, різні приміщення кріпилися до кам’яних стін, що їх звела природа.
Джерело: Тустань
А називалася фортеця - Тустань і слугувала як пограничний форпост руської держави. Декілька століть місто було не просто оборонним комплексом, воно було тим місцем, в якому здирали з переїжджих мито. Та набігли монголи, знищили майже все вщент, і поволі фортеця здичавіла, оголивши прадавні скелі. І зараз в них можна знайти слід від дерев’яних балок, видовбані колодці і ходи.
Джерело: Тустань
Дістатися сюди не так просто. Звичайно, як своїми колесами - то жодних проблем. А от якщо ж ви на ногах, то ліпше виїхати зі Сколе маршруткою до Підгородців, а там вже чекати іншого транспорту на село Урич, поблизу якого й знаходяться тутстанські скелі. У принципі, люди в нас хороші, так що спинити щось не буде проблем.
В Уричі можна завітати в кнайпу «Батьківська хата». Хоч не за дуже дешево, але там можна смачно попоїсти. Принаймні, грибна юшка з вушками і книшиком - це набагато ліпше, ніж пересмажений шашлик коло самих скель.
А далі - путь іде попри цю церковцю:
Джерело: Тустань
І ми вже практично на Тустані. Он де село за спиною:
Джерело: Тустань
Коло входу на нас чекає ще одне культове місце - капище. Ніби слов’янські божища, а посеред них - Ґанеша. Шо він там робить - зрозуміти важко.
Джерело: Тустань
Кажуть, що надзвичайно багато на тустанських скелях петрогліфів - видовбаних у камені малюнків давніх людей, які лишилися навіть з дохристиянських часів. Адже постійно ці незвичайні скелі в лісі манили до себе своєю чарівністю і шармом. Фракійці, які жили тут до слов’ян залишили багато зображень сонця. Однак як самі фракійці «розчинилися» у слов’янах, так і їхні петрогліфи годі відшукати серед мільярдів видовбаних візерунків на кшталт «тут були ми» чи «Пєтя любить Машу».
Джерело: Тустань
Бо видно, що в печерах часом ще живуть люди:
Джерело: Тустань
Не було в кого спитати, може б підказали, де шукать ті петрогліфи. Можливо, йдеться про такий знак:
Джерело: Тустань
Нині існують плани відбудувати фортецю. Не всю, звичайно, бо вона дуже велика. Принаймні хоч якусь частинку. А поки що у нижній частині скель влаштовані доріжки з оглядовими майданчиками, які хоч певною мірою й псують зовнішній вигляд, проте надають відчуття цивілізації.
Джерело: Тустань
Хто обмежиться оглядинами лише цих скель, той сам собі винен. Бо найцікавіше, як на мене, ще попереду. Серед лісу то там, то там виростають дивовижні скелі.
Джерело: Тустань
Пройти трохи за них, і буде стежка, якою ми піднімемося трохи в гору. Не далеко - до Малих скель.
Джерело: Тустань
На цьому місці була друга частина Тустані, друга частина фортеці. А що зараз вона цілковито заросла лісом, то доходить до неї дуже мало людей. І слава Богу.
Джерело: Тустань
Ще менше доходить до Гострої скелі. Вона, мов партизан, ховається в лісі, так що можна пробігти біля неї, нічого не помітивши. Але якщо вже опинитеся на ось такій галявині, то знайте - тепер слід вернутися. Недалечко - якихось метрів 200.
Джерело: Тустань
І поволі ліс відкриє вам третю частину Тустані.
Джерело: Тустань
Тепер оцю скелю ми обходимо праворуч - бо можна піднятися горі вирубаними в скелі сходами.
Джерело: Тустань
Саме звідси відкривається чудесний вигляд на усю Тустань. Саме тут починаєш розуміти, наскільки величною і потужною була у свій час ця фортеця.
Джерело: Тустань
На Гострій скелі добре видні сліди від будівництва:
Джерело: Тустань
Мов пазли, в’їлися вони навіки в скелі.
Джерело: Тустань
Піднімемось ще вище і ось - колодязь, точніше резервуар для води.
Джерело: Тустань
Ну от, впринципі і все. На сьогодні екскурсія Тустанню добігла кінця. Слід би ще сюди повернутися, бо воно того варте.
Джерело: Тустань